Постанова

від 10.03.2025 по справі 910/10079/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа№ 910/10079/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024

у справі № 910/10079/24 (суддя В.П. Босий)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі»

про стягнення 84 196,14 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» (далі - ТОВ «Нікі», відповідач, абонент) про стягнення 84 196,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879), - здійсненням скиду стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, у зв`язку із чим позивачем нараховано відповідачу плату за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.11.2018 по 23.02.2022 на загальну суму 84 196,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/10079/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 84 196,14 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач у порушення Правил №1879 у період з 01.11.2018 по 23.02.2022 здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, що, в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої п. 7.10 Глави 7 Правил №1879.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікі» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права; викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказував на те, що судом першої інстанції не було враховано, що власником приміщення за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи (колишня - Січневого повстання), 3А з 13 вересня 2017 року є не відповідач у справі, а ТОВ «НІРА», яким було отримано Умови на скид стічних вод у системі каналізації м. Києва; подані позивачем докази не свідчать про той факт, що відповідач у проміжку часу з 01.11.2018 по 23.02.2022 здійснював скид стічних вод без Умов на скид; скаржник зазначає, що умовами договору № 01852/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 18.02.2003, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - Договір), не передбачено оперативно-господарську санкцію за скид стічних вод без чинних Умов на скид у вигляді плати у 5-кратному розмірі тарифу за послуги водовідведення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10079/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/10079/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.11.2024 матеріали справи № 910/10079/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/10079/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

26.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/10079/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20 грудня 2024 року.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 10.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач вказував на те, що відповідно до умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 01852/5-06 від 18 лютого 2003 року, який у період з 01.11.2018 по 23.02.2022 був чинним та обов`язковим до виконання, послугу з водовідведення та водопостачання отримувало ТОВ «НІКІ», як абонент згідно діючого Договору, а не ТОВ «НІРА», з яким договірних відносин у позивача не було; ТОВ «НІКІ» не повідомляв позивача щодо зміни власника об`єктів водоспоживання, та не вносив відповідні зміни до Договору.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18.02.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в свою чергу перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ТОВ «Нікі» укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №01852/5-06, за умовами п. 1 якого, постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна», а також приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 Договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об`ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.2 Договору даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірваний у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов`язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць. Цей договір може бути розірвано при умові обов`язкового погашення абонентом заборгованості за надані послуги.

За твердженням позивача, відповідачем здійснювався скид стічних вод без одержання відповідних Умов, у зв`язку з чим Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» нараховано відповідачу плату за скид стічних вод у період з 01.11.2018 по 23.02.2022 у розмірі 84 196,14 грн.

Департаментом екологічного нагляду ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на адресу відповідача було направлено листи-попередження від 11.06.2021 та від 23.09.2022, в яких позивач пропонував у 10-денний термін з дня отримання листа здійснити плату у загальному розмірі 84 196,14 грн. згідно розрахунків №15/ВУ-Ф-02/714-05-2021 та №15/ВУ-Ф-02/714-02-2022, у зв`язку з порушенням відповідачем вимог п. 7.10 Глави 7 Правил №1879.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язань за Договором, а саме скидом стічних вод без Умов на скид, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу плату за період з 01.11.2018 по 23.02.2022 у розмірі 84 196,14 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване водовідведення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається відповідними Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008.

Згідно з п. 1.4 вказаних Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду №37 від 19.02.2002, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.5 Правил №37 на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням №1879 від 12.10.2011 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва.

Відповідно до п. 1.2 Правил №1879 ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації.

Згідно із п. 2.4 Правил №1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» укласти договір з водоканалом.

Пунктом 3.3 Правил №1879 передбачено, що абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2, які видаються на один рік.

При виявленні факту порушення вимог Правил Абоненти сплачують у п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3 - 8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил (п. 7.10 Глави 7 Правил №1879).

Відповідно до п. 8.1 Правил №1879 абонент не має права скидати стічні води без одержання умов на скид. За скидання стічних вод без умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Пунктом 8.6 Правил №1879 встановлено, зокрема, що при порушенні цих Правил та Правил користування водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період), як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі у відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

За твердженням позивача, в порушення Правил №1879 відповідач у період з 01.11.2018 по 23.02.2022 здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, а отже сплаті підлягає п`ятикратний розмір тарифу на послугу з водовідведення.

Судом встановлено, що Департаментом екологічного нагляду ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на адресу відповідача було направлено листи-попередження від 11.06.2021 та від 23.09.2022, в яких позивач пропонував у 10-денний термін з дня отримання листа здійснити плату у загальному розмірі 84 196,14 грн згідно розрахунків №15/ВУ-Ф-02/714-05-2021 та №15/ВУ-Ф-02/714-02-2022, у зв`язку з порушенням відповідачем вимог п. 7.10 Глави 7 Правил №1879.

На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод по об`єкту позивачем надано відповідні акти зняття показань з приладу обліку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що обсяг скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид, який підтверджується матеріалами справи, не був спростований відповідачем.

Відносно доводів апеляційної скарги скаржника, що судом першої інстанції не було враховано при прийнятті рішення, що власником приміщення за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи (колишня - Січневого повстання), 3А з 13 вересня 2017 року є не відповідач у справі, а ТОВ «НІРА», яким було отримано Умови на скид стічних вод у системі каналізації м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено раніше, відповідно до п. 7.2 Договору даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірваний у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов`язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць. Цей договір може бути розірвано при умові обов`язкового погашення абонентом заборгованості за надані послуги.

Однак, матеріали справи не містять доказів щодо розірвання Договору в порядку п. 7.2, з огляду на що Договір вважається чинним та таким, що підлягає виконанню сторонами, а відтак абонентом є ТОВ «НІКІ», а не ТОВ «НІРА».

Так, саме відповідач отримував послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов Договору і зобов`язаний був оплачувати такі послуги. Крім того, доказів в підтвердження виконання, передбачених умовами п. 2.2 Договору, зобов`язань із внесення змін до договору та повідомлення нового власника про обов`язок останнього оформитися абонентом у Постачальника, в матеріалах справи також не міститься.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме на відповідача покладається обов`язок із сплати у загальному розмірі 84 196,14 грн згідно розрахунків №15/ВУ-Ф-02/714-05-2021 та №15/ВУ-Ф-02/714-02-2022, у зв`язку з порушенням вимог п. 7.10 Глави 7 Правил №1879.

Згідно зі статтею 16 Конституції України обов`язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів (преамбула Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

Ці Правила (Правила № 190) є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно положень ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі № 910/15271/21 звернув увагу, що статтею 237 ГК України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Виходячи з аналізу положень статті 237 ГК України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором (подібна за змістом правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19, від 15.10.2019 у справі № 905/2319/17).

Відповідно до абз. 2 п. 3.4. Договору за використану воду та скидання стоків понад встановлені та затверджені ліміти оплата проводиться у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР від 24.04.1979 № 196 у п`ятикратному розмірі до діючих тарифів.

Згідно з п. 5.2. Договору у випадку прийняття органами виконавчої влади рішень щодо змін порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

Пунктом 5.3. Договору погоджено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулються діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.

З врахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції сприймає положення п. 3.4. Договору як таке, що передбачає відповідну оперативно-господарську санкцію у 5-кратному розмірі до діючих тарифів, яка може бути застосована і у випадку здійснення скиду стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, що умовами Договору не передбачено оперативно-господарську санкцію за скид стічних вод без чинних Умов на скид у вигляді плати у 5-кратному розмірі тарифу за водопостачання.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач у порушення Правил № 1879 у період з 01.11.2018 по 23.02.2022 здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, що, в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої п. 8.1 Правил № 1879 та абз. 2 п. 3.4. Договору.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/10079/24 судом апеляційної інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/10079/24 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Нікі» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікі» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/10079/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/10079/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10079/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка