Постанова

від 11.03.2025 по справі 910/9427/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2025 р. Справа№ 910/9427/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024

у справі №910/9427/24 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм»

про стягнення 94 061,50 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм» про стягнення 94 061,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору закупівлі блоків заморожених із м`яса яловичини № 516-23 (ЦЗ) від 04.07.2023 позивачем було направлено відповідачу заявки на постачання продовольства № 701/9662-23-Вих. від 10.07.2023, № 701/9803-23-Вих. від 12.07.2023 та № 701/10881-23-Вих. від 11.08.2023, проте відповідачем товар за заявкою № 701/10881-23-Вих. від 11.08.2023 у строк до 31.08.2024 не поставлено. Листом № 14/09 від 14.09.2024 відповідач звернувся до позивача з проханням призупинити/скасувати виконання останньої заявки. У зв`язку з тим, що відповідачем своєчасно не було виконано взяті на себе зобов`язання за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 94 061,50 грн пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/9427/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) 94 061 (дев`яносто чотири тисячі шістдесят одну) грн 50 коп. пені 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з висновками суду, вважає невідповідними висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Представник позивача Гогія Ю.С. обмежена в праві подавати позови від імені позивача, та здійснювати інші дії, перелік яких міститься у витязі з ЄДРПОУ.

Стягнення з відповідача пені в розмірі 94 061,50 грн є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що відповідно до положень пунктів 3,6 частини 1 статті 3 ЦК України є несправедливим, недобросовісним та нерозумним по відношенню до відповідача.

Незважаючи на попередження відповідача про неможливість поставити товар по раніше обумовленій ціні з об`єктивних причин, не залежних від волі постачальника, позивач направив відповідачу заявку №70/10881-23 від 11.08.2023 на постачання товару.

Позивач з метою отримання невиправданих додаткових прибутків, розуміючи, що відповідач виконав останню заявку за цінами, оговореними до зміни системи оподаткування, допустить умисну збитковість, поводився з неповагою до інтересів відповідача, нечесно, постійно змінюючи свої рішення, умисно з метою отримання штрафних санкцій, як вигоди, затягував прийняття рішення стосовно зміни ціни договору на одиницю товару. Маючи повну інформацію про необхідність зміни ціноутворення, усвідомлюючи її, ігноруючи неодноразові обґрунтовані звернення відповідача, спочатку погодився на підвищення ціни, потім знову змінив рішення і розірвав основний договір в односторонньому порядку після спливу строку поставки 14.09.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/9427/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.07.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (змінено найменування на ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 )) (позивач, замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм» (відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю блоків заморожених із м`яса яловичини № 516-23 (ЦЗ) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику товари, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: блоки заморожені із м`яса яловичини 1 сорту ГСТУ 46.019-2002, код ДК 021:2015-15110000-2 «М`ясо». Кількість товарів в асортименті та за цінами згідно зі Специфікації (додаток №1).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.

Відповідно до п. 11.3 договору закінчення строку дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно п. 3.1. договору загальна сума договору складає 18.255.500,00 грн без ПДВ.

Додатком № 1 до договору (Специфікація) встановлено найменування, ціна та кількість товару, який підлягає поставці, а саме: блоки заморожені із м`яса яловичини 1 сорт ГСТУ 46.019-2002 (код ДК 021:2015 15530000-2) в кількості - 125 900,00 кг на суму 18.255.500,00 грн з ПДВ, ціна за одиницю в кг складає 145,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки замовником.

Згідно п. 5.2 договору заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника Falcon.prime2021@gmail.com. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електрону адресу замовника okoiz@dpsu.gov.ua лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера).

Відповідно до п. 5.3 договору місце поставки (передачі) товарів: поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику (Товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010р.) за адресою Товароодержувачів (додаток 1).

Замовником до постачальника було направлено заявку № 701/10881-23-Вих від 11.08.2023 на постачання у серпні продовольства, у кількості 49 900 кг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом № 14/09 від 14.09.2023 (вхідний № 10704-23-Вх від 14.09.2023) про призупинення (скасування) вказаної заявки.

Позивач листом № 701/12461-23-Вих від 14.09.2023 скасував заявку від 11.08.2023 №701/10881-23- Вих, як таку що не підлягає подальшому виконанню з 14.09.2023.

Відповідачем заперечень щодо отримання спірного замовлення позивача на постачання продовольства не надано.

Оскільки у заявці зазначено, що продовольство має бути поставлено у серпні, то останнім днем виконання зобов`язання відповідачем щодо його поставки є 31.08.2023.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 94 061,50 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

09.10.2023 між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 1-23 до договору № 516-23 (ЦЗ) від 04.07.2023, згідно якої сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору, внаслідок порушення постачальником зобов`язань, встановлених договором; сторони узгодили, що договір вважається розірваним з 09.10.2023, а з моменту набрання чинності цією додатковою угодою права та обов`язки сторін, що виникли з договору, припиняються, за винятком відповідальності за порушення умов договору, що були допущені під час дії договору.

Позивачем 30.05.2024 на адресу відповідача було надіслано претензією № 06.1.2/4010-24-Вих від 29.05.2024, відповідно до якої вимагав сплатити штрафні санкцій за непоставлений товар за замовленням №701/10881-23-Вих від 11.08.2023 у розмірі 94 061,50 грн, яка залишена без відповіді.

Оскільки мало місце нездійснення поставки товару, місцевий господарський суд, перевіривши обґрунтований розрахунок позивача, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 94 061,50 грн.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта про те, що представник позивача Гогія Ю.С. обмежена в праві подавати позови від імені позивача, та здійснювати інші дії, перелік яких міститься у витязі з ЄДРПОУ, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20, ухвалах від 13.03.2020 у справі N 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20 звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються офіційними, достовірними і можуть бути використані для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ухвали КГС ВС від 23.01.2020 у справі № 926/1336/19, від 07.03.2018 у справі № 921/502/17-Г/8, від 13.03.2020 у справі N 922/2844/19).

За відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку само представництва.

Вирішуючи питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд з урахуванням вимог частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд не має праві відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

Водночас пункт 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) передбачає, що в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

При цьому, згідно з частиною першою статті 10 Закону № 755-IV, якщо документи та

відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Представником позивача до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву, яка сформована 30.07.2024 в системі «Електронний суд», разом з документом, який підтверджує повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), а саме випискою з ЄДР, що є додатком № 1 до позовної заяви.

Таким чином, позовну заяву підписано уповноваженим представником позивача, а долучена до позовної заяви Виписка з ЄДР є належним і достатнім доказом наявності повноважень у особи діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, в якій зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ.

Щодо невиконання Відповідачем заявки від 11.08.2023 № 701/10881-23-Вих через відмову Позивача у внесенні змін до договору, шляхом збільшення ціни за одиницю товару і як результат, збільшення суми договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Особливостей здійснення оборонних закупівель на

період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 ( в редакції, що діяла на момент укладення договору № 516-23 (ЦЗ) від 04.07.2023 р.) державні контракти (договори), крім тих, що укладаються із застосуванням рамкової угоди для потреб оборони, передбаченої цими особливостями, укладаються державними замовниками з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану".

Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» врегульовано, що істотні умови державного контракту (договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії державного контракту (договору) та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, зокрема обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в державному контракті (договорі); зміни ціни в державному контракті (договорі) у зв`язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в державному контракті (договорі); продовження у 2023 році строку виконання зобов`язань щодо надання Збройним Силам послуг з організації харчування за державним контрактом (договором) на строк, достатній для укладення нового державного контракту (договору), але не більше ніж на 90 днів, з можливим збільшенням обсягу надання послуг та суми державного контракту (договору) (без збільшення ціни за одиницю кожного окремого продукту харчування та/або за комплект таких продуктів, зазначених у каталозі, та/або за надання послуг з організації харчування) у межах видатків на харчування, передбачених Міністерству оборони у державному бюджеті на 2023 рік.

Договір від 04.07.2023 р. № 516-23 (ЦЗ), укладений між Позивачем та Апелянтом, не

містить порядку змін його умов.

Питання обов`язкового зазначенням у договорі порядку змін його умов було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

З правової позиції ОП КГС ВС у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 вбачається:

« 107. Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

108. Частиною 1 ст. 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

109. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

110. Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором

(відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і

документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Проте можливість зміни і порядок зміни такої істотної умови договору як ціна має бути обов`язково передбачена як у проекті договору (тендерній документації), так і в самому договорі, який укладено на відкритих торгах.

Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару. Враховуючи, що договір не містив відповідних застережень та положень, зазначені аргументи скаржника відхиляються.»

Таким чином, відповідач та позивач були позбавлені можливості укласти додаткову угоду про внесення змін до істотних умов договору № 516-23 (ЦЗ) від 04.07.2023 р.

Позивач як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а державними коштами.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Організаційно-правова форма ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) державна організація (установа, заклад).

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) є неприбутковою організацією, посилання апелянта на отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків не грунтуються на матеріалах справи.

Виходячи з наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд першої інстанції розглянув позов в межах заявлених позовних вимог із застосуванням до правовідносин сторін положень укладеного між ними договору, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/9427/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/9427/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон Прайм».

4. Матеріали справи №910/9427/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун