Постанова

від 06.03.2025 по справі 27/89б

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Харків Справа № 27/89б

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.;

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2570Д/2) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б (суддя Тарапата С.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісоптторг», м.Дніпро,

до Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», м.Донецьк,

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Спірною ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та відповідного договору купівлі-продажу такого майна; визнано недійсними результати проведеного 17.01.2014 повторного аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський р-н, вул.Старонаводницька, 6Б; визнано недійсним договір купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014, укладений між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневицької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що обставини, встановлені в ухвалі господарського суду Донецької області від 15.05.2014 у справі №27/89б, є преюдиційними під час розгляду заяви банку, у звязку з чим господарський суд дійшов висновку про те, що спірний аукціон (відкриті торги) з продажу майна банкрута, був проведений з порушенням вимог Закону про банкрутство, Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що зумовлює недійсність його результатів, а також договору купівлі-продажу №б/н від17.01.2014, укладеного між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневецької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

25.10.2024 ОСОБА_1 як особа, що не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси або обов`язки, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів проведеного 17.01.2014 повторного аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, 6Б, та договору купівлі-продажу б/н від 17.01.2014, укладеного між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневицької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 задоволено заяву судді Мартюхіної Н.О. про самовідвід у справі №27/89б, а вказану справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №27/89б, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №27/89б.

14.11.2024 матеріали справи (том 3, 5, 6, 6А) надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №27/89б поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 06.02.2025 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи строк по 16.01.2025 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

23.12.2024 від заявника апеляційної скарги надійшла заява (вх.№16351), в якій, посилаючись на частину 6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що заперечує достовірність ксерокопій документів щодо продажу майна, наявних у матеріалах справи, у тому числі ксерокопій протоколу аукціону №1 від 17.01.2014, договору купівлі-продажу від 17.01.2014, акту приймання-передачі майна по договору купівлі-продажу від 17.01.2014, та на підставі частини 6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України просить апеляційний суд не брати їх до уваги перегляді в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали.

13.01.2025 від кредитора ОСОБА_2 , до суду надійшов відзив (вх.№497) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на момент звернення банку до суду з заявою про визнання недійсними договору купівлі-продажу Благодійна організація «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» не була власником групи приміщень №47 (у літ.-А), зальною площею 300 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , до того ж такого об`єкта нерухомого майна у 2017 році не існувало. На момент звернення банку до суду з відповідною заявою власниками об`єктів нерухомого майна, що утворилися внаслідок поділу групи нежитлових приміщень №47 у АДРЕСА_1 , були фізичні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (апелянт). Відтак, банк не міг звертатися до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014, укладеного за результатами торгів, оскільки спірне майно не перебувало у власності переможця аукціону, відтак така вимога банку є неналежним способом захисту. Крім того, зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята на підставі недопустимих доказів. До того ж в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Донецької області від 15.05.2014 у справі 27/89б встановлено порушення, допущені ліквідатором при організації проведення торгів. Саме ці порушення банк вказав у заяві як підставу для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу. Оскільки не пізніше 15.05.2014 банк мав повну інформацію про переможця аукціону та порушення, що відбулися при його організації, то з заявою до суду про оскарження результатів торгів він міг звернутися не пізніше 15.05.2017 (у межах строку позовної давності, визначеного ст.257 Цивільного кодексу України).

21.01.2025 від кредитора АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до суду надійшов відзив (вх.№958) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що під час прийняття господарським судом оскаржуваної ухвали загальновідомою була усталена позиція суду касаційної інстанції щодо можливості захисту порушеного права шляхом пред`явлення вимог про визнання недійсним результатів аукціону й укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника. На думку банку, висновку апелянта щодо необхідності застосування правових висновків Верховного Суду, які будуть викладені у майбутньому, є незрозумілими та такими, що не підлягають логічному поясненню. У даному випадку ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на судове рішення, яке вже переглянуто в апеляційному та касаційному порядку, за наслідком такого перегляду судовий акт залишено без змін. Щодо застосування строків позовної давності зазначає, що у зв`язку з проведенням на території м.Донецька антитерористичної операції матеріали справи були втрачені та ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.11.2016 відновлено втрачену справу №27/89б про банкрутство ЗАТ «Донецькбланкіздат» на стадії ліквідаційної процедури частково за наявними документами. Таким чином, з урахуванням викладених обставин, причини пропуску строку позовної давності АТ «Укрексімбанк» зумовлені об`єктивною неможливістю подання позову у період втрати матеріалів справи і позивач просить суд визнати їх поважними. Крім того, матеріали справи вже містять заяву БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» про застосування позовної давності, яка була розглянута в межах даного позову та залишена судом касаційної інстанції без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Панченко А.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Доручено Солом`янському районному суду м.Києва (вул.Грушецька, 1, м.Київ, 03113) забезпечити проведення судового засідання у справі №27/89б, яке відбудеться 06.02.2025 о 10 год. 00 хв. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

29.01.2025 від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання (вх.№1392), в якому просить суд провести судове засідання, призначене на 06.02.2025, без її участі. Одночасно повідомляє, що у повному обсязі підтримує доводи і вимоги апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у задоволенні заяви №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів проведеного 17.01.2014 повторного аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - нежитлових приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014, укладеного між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневецької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 клопотання представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», адвоката Ільїнової І.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 06.02.2025 о 10:00 год. та усі наступні судові засідання у справі №27/89б проводити за участю представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», адвоката Ільїнової І.В., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 06.02.2025, яке проходило в режимі відеоконференції, представник банку проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області без змін.

Представник ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Інші учасники справи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 залучено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 / АДРЕСА_2 ) до участі у справі №27/89б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат» в якості учасника у справі про банкрутство. Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 06.03.2025 о 12:30 год. Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №27/89б.

14.02.2025 матеріали справи №27/89б надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Панченко А.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Судове засідання 06.03.2025 о 12:30 годині у справі №27/89б проводити за участю представника ОСОБА_2 , адвоката Панченко А.В., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

06.03.2025 суд продовжив провадження у справі, на якій розгляд справи було відкладено.

У судове засідання, яке проходило в режимі відеоконференції, з`явились представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 , інші учасники справи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявниця апеляційної скарги просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.

Відповідно до частин 12, 13 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, особа, яка не брала участі у справі зазначила, що вона є власником частини об`єкту нерухомості, яка була об`єктом продажу на спірному аукціоні, у зв`язку з чим вважає, що оскарженим судовим рішенням вирішене питання про її права і обов`язки.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Незалучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Отже, в ухвалі Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б вирішено спір щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна, речове право на яке зареєстроване, на час розгляду судом спору за апелянтом ОСОБА_1 , тобто вирішено питання щодо її майна (речового права) власником якого вона є, що підтверджено необхідними доказами.

Таким чином, судове рішення у цій справі впливає на права або обов`язки ОСОБА_1 та порушує не лише матеріальні, а й процесуальні права цієї особи.

З цих підстав, як зазначалося вище, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 залучено ОСОБА_1 до участі у справі №27/89б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат» в якості учасника у справі про банкрутство як власника нерухомого майна, утвореного внаслідок поділу у 2016 році групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 300,00 кв.м, тобто майна, що було предметом спірних торгів та оспорюваного договору купівлі-продажу.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 20.03.2023 у справі № 911/1201/16, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 10.04.2024 у справі №40/223-05, яка в силу вимог частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України урахована апеляційним господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2009 у справі №27/89б порушено справу про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2010 у справі №27/89б визнано вимоги кредитора ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку на суму основного боргу 12169210,67 грн та 651818,18 грн - пеня (вимоги першої черги); відмовив ПАТ «Укрексімбанк» у визнанні кредитором частково на суму 36132,21 грн. Зі змісту вказаної ухвали убачається, що грошові вимоги ПАТ «Укрексімбанк» за кредитним договором №51308К6 від 09.09.2008 складають 3453094,16 грн, з яких: 3333990,99 грн- основний борг та 119103,18 грн - пеня.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.10.2011 у справі №27/89б боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 04.10.2012.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2014 задоволено скаргу філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м.Донецьку №051-02/330 від 29.01.2014 на дії ліквідатора ЗАТ «Донецькбланкіздат» Гриневицької І.В; визнано неналежним виконанням арбітражним керуючим Гриневицькою І.В. обов`язків ліквідатора ЗАТ «Донецькбланкіздат», а її дії такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У зв`язку з проведенням на території міста Донецька антитерористичної операції матеріали справи №27/89б втрачені.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 №28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.02.2015 у даній справі ліквідатором призначено арбітражного керуючого Коршуна В.В.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №21р від 24.04.2015 відповідно до частини 1 ст.3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014 №868/2014 «Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015 №8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області відновлено роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015 за адресою: м.Харків, пр.Науки, 5.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 справу (матеріали справи) передані господарському суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2014 у справі №27/89б за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора ЗАТ «Донецькбланкіздат» м.Донецьк Гриневицької І.В. господарським судом встановлено, що строк дії доданого до Звіту посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ3453-ПК від 12.04.2010 становить 2 роки та станом на дату складання Звіту сплив. Однак ліквідатором не ураховано цього факту та винесено на розгляд засідання комітету кредиторів 12.12.2013 вказаний звіт про незалежну оцінку для затвердження початкової вартості майна. На засіданні комітету кредиторів, що відбулося 12.12.2013, комітетом кредиторів більшістю голосів затверджена оціночна вартість групи нежитлових приміщень розташованих у м.Київ у розмірі 2384964,00 грн (без ПДВ) в якості початкової вартості цього майна для подальшої реалізації на торгах (протокол зборів від 12.12.2013, питання 4 порядку денного). Господарським судом встановлено, що на засіданні комітету кредиторів від 12.04.2013 комітетом кредиторів більшістю голосів прийнято рішення про затвердження оціночної вартості нежитлового приміщення, розташованого у м.Київ, вул.Старонаводницька, буд. 6Б, у сумі 6020000,00 грн, без ПДВ, в якості початкової вартості для подальшої реалізації на аукціоні (протокол зборів від 12.12.2013, питання 3 порядку денного). Крім того, господарським судом зазначено, що у матеріалах справи містився наданий попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Мосіною Н.І. висновок про вартість вказаного майна суб`єкта оціночної діяльності ПП «Актив Плюс» станом на 25.03.2013. Отже, необхідність проведення повторної оцінки майна ліквідатором арбітражним керуючим Гриневицькою І.В. не обґрунтована. До того ж, збори комітету кредиторів 31.12.2013, на яких прийнято рішення про зниження початкової вартості майна банкрута, а саме, групи нежитлових приміщень №47, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Старонаводницька, буд.6Б, на 90%, та про зміну торгуючої організації на Донецьку товарну біржу, визнані судом неповноважними.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.11.2016 відновлено втрачену справу №27/89б про банкрутство ЗАТ «Донецькбланкіздат» на стадії ліквідаційної процедури частково за наявними документами.

17.01.2014 Донецькою товарною біржею проведено аукціон з продажу групи нежитлових приміщень №47, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6 Б; ціна продажу становить 250721,22 грн.

За результатами проведеного 17.01.2014 аукціону, з переможцем аукціону - Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» в особі виконавчого директора Саленко Сергія Михайловича укладено договір купівлі-продажу спірного майна №б/н від 17.01.2014.

18.10.2017 ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутство з заявою №176-00/1243 від 18.10.2017, в якій просив:

- визнати недійсними результати аукціону, проведеного 17.01.2014 року Донецькою товарною біржею з продажу нежилих приміщень групи приміщень №47 (в літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський район, вул.Староноводницька, 6Б, що належали на праві власності ЗАТ «Донецькбланкіздат» та передані в іпотеку АТ «Укрексімбанк» в якості забезпечення виконання зобов`язань;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу належних на праві власності ЗАТ «Донецькбланкіздат» нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський район, вул.Староноводницька, 6Б, укладений з переможцем аукціону, проведеного 17.01.2014 Донецькою товарною біржею.

Заява обґрунтована тим, що заявник є іпотекодержателем боржника, заборгованість за кредитними договорами не погашена. У межах ліквідаційної процедури ЗАТ «Донецькбланкіздат» проведено оцінку та реалізацію майна на аукціоні. Заявником зазначено, що під час проведення аукціону з продажу майна банкрута мали місце порушення порядку підготовки та проведення аукціону з боку ліквідатора Гриневицької І.В., факт наявності яких встановлений ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2014, а саме:

1) ліквідатором безпідставно проведено повторну оцінку заставного майна. Так, за результатами оцінки майна від 25.03.2013 вартість заставного майна склала 6020000,00 грн, без ПДВ. Звіт про оцінку майна не оскаржено, а строк дії оцінки не сплив, проте за результатами повторної оцінки від 31.10.2013 вартість заставного майна становила 2384964,00 грн, при цьому оцінку виконано оцінювачем, у якого сплинув строк дії посвідчення про підвищення кваліфікації;

2) збори комітету кредиторів від 31.12.2013, на яких прийнято рішення про зміну торгуючої організації на Донецьку товарну біржу, а також безпідставно знижено початкову вартість заставного майна на 90% від оціночної вартості з 2384964,00 грн до 238496,40 грн, судом визнано неповноважними. При цьому, кредитора ПАТ «Укрексімбанк» ліквідатор письмово повідомив про те, що збори, призначені на 31.12.2013 не відбудуться, тим самим усунув його від участі у зборах комітету кредиторів;

3) ліквідатор у порушення частини 5 ст.3-1 Закону про банкрутство належним чином не повідомив ПАТ «Укрексімбанк», вимоги якого забезпечені заставою, про проведення аукціону;

4) ліквідатор не здійснив оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, чим порушив частину 2 ст.30 Закону про банкрутство;

5) ліквідатор не діяв сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та кредиторів, як того вимагає частина 6 ст.3-1Закону про банкрутство. Так, за наявності покупців заставного майна за ціною понад 3000000,00 грн, про яких ПАТ «Укрексімбанк» повідомляв ліквідатора листом №051-00/5441 від 31.12.2013, проведення аукціону за зниженою початковою вартістю 238496,40 грн порушило право кредитора - банку на задоволення своїх вимог у більшому розмірі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.11.2017 розгляд заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та відповідного договору купівлі-продажу такого майна відкладено на 14.12.2017; залучено ОСОБА_2 (останнього власника спірного майна) до участі у справі в межах розгляду заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та відповідного договору купівлі-продажу такого майна; Донецьку товарну біржу зобов`язано надати суду відзив на заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», документи щодо проведення аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» (заяви на участь в аукціоні; докази сплати учасниками реєстраційних/гарантійних внесків на участь в аукціоні; протокол визначення учасників аукціону, докази опублікування інформації про ціну продажу та переможця аукціону, Порядок торгів, докази реєстрації біржової угоди (договору купівлі-продажу від 17.01.2014) на товарній біржі тощо)); Благодійну організацію «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» та ОСОБА_2 - відзиви на заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б задоволено заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та відповідного договору купівлі-продажу такого майна; визнано недійсними результати проведеного 17.01.2014 повторного аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський р-н, вул.Старонаводницька, 6Б; визнано недійсним договір купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014, укладений між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневицької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №27/89б апеляційну скаргу Благодійної організації «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б, задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б скасовано; відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2018 у справі №27/89б касаційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено; скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №27/89б; ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 залишено в силі.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає таке.

За змістом частини 2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Водночас, згідно з Рекомендаціями, прийнятими Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Ураховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі у м.Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин 1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи визначений статтею 272 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 вказаної статті врегульовано розгляд апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 4 ст.272 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині 1 цієї статті, у межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Як убачається з матеріалів справи, на розгляді Донецького апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга Благодійної організації «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б.

В обґрунтування апеляційної скарги Благодійна організація «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» посилалась на те, що висновки суду, що спірний аукціон з продажу майна банкрута був проведений з порушенням вимог закону ґрунтується не на доказах, наявних у матеріалах справи, а лише на обставинах, встановлених ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2014 у справі №27/89б; господарським судом не ураховано, що, оскільки дія кваліфікаційного сертифікату суб`єкта оціночної діяльності не була зупинена чи анульована, а його звіт, складений станом на 31.10.2014, не визнавався недійсним, то цей документ достовірно підтверджував вартість спірного майна; - відсутність ліквідатора та представника банку на зборах комітету кредиторів ЗАТ «Донецькбланкіздат» від 31.12.2013, не є підставою для визнання неповноважними зборів кредиторів та прийнятих ними рішень; - ані Законом про банкрутство, ані Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не передбачено, що неотримання заставним кредитором інформації про проведення торгів є підставою для недійсності проведеного аукціону з продажу нерухомого майна банкрута; - наявні у матеріалах справи ксерокопії договору купівлі-продажу від 17.01.2014, протоколу аукціону №1 від 17.01.2014, акту приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу від 14.02.2014 не засвідчені належним чином, у зв`язку із чим вони не могли оцінюватись судом; - вважає, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» порушено строк позовної давності для звернення до суду.

За результатами розгляду апеляційної скарги Благодійної організації «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу Благодійної організації «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б скасовано; відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна.

Отже, відповідно до частини 4 ст.272 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має розглянути скаргу ОСОБА_1 в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Благодійної організації «Український благодійний фонд прямих інвестицій».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає таке:

-визнані недійсними результати аукціону та договір купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014 стосувалися нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.«А»), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З відомостей з державних реєстрів убачається, що на момент звернення АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до Господарського суду Донецької області з заявою №176-00/1243 від 18.10.2017 нерухоме майно вже не перебувало у власності переможця аукціону (БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій»), а належало фізичним особам, які набули відповідні приміщення у власність на підставі цивільно-правових договорів, таким чином, обраний АТ «Державний експортно-імпортний банк України» спосіб захисту (пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціонів й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника) був неналежним та неефективним;

-господарським судом не встановлено та не залучено до участі у розгляді справи усіх власників спірного нерухомого майна, що є підставою для скасування ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б на підставі пункту 4 частини 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, а також на підставі пункту 1 частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України;

- на момент звернення ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до суду з заявою №176-00/1243 від 18.10.2017 сплив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника.

Тобто, оскаржувана ухвала апеляційним судом буде переглядатись тільки у частині наведених доводів про те, що визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та визнання недійсним договору купівлі-продажу відбулось за наявності обставин поділу такого майна, яке на момент проведення торгів належало іншим власникам.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №240446864 від 14.01.2021 право власності на зазначене майно 21.03.2014 зареєстровано за Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №240439206 від 14.01.2021, 02.09.2015 проведено реєстраційну дію щодо права власності розміру частки 61/100 об`єкту, згідно з записом власником вказаної частки є ОСОБА_4 .

27.07.2016 до реєстру внесено відомості про зміну розміру частки власника групи нежитлових приміщень №47, на 61/100 згідно з договором дарування №1313 від 27.07.2016, у зв`язку з чим власником розміру частки 39/100 стала ОСОБА_2 .

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №240439206 від 14.01.2021, 20.09.2016 приватним нотаріусом проведено реєстраційну дію, відповідно до якої об`єкт група нежитлових приміщень №47, загальною площею 300,00 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , закрито у зв`язку з поділом.

30.08.2018 до реєстру внесено запис про обтяження групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 1034708480000, на підставі договору іпотеки №2194 від 30.08.2018, за яким обтяжувачем є ОСОБА_4 , а особою майно/права якої обмежуються: ОСОБА_5 .

24.01.2020 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №305680235 від 23.07.2022).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №305680116 від 23.07.2022, група нежитлових приміщень АДРЕСА_4 , 01.10.2016 перебувала у власності ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу №2785 від 01.10.2016, 18.12.2017 право власності на об`єкт зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору 1/2 частки групи нежитлових приміщень №1435 від 18.12.2017, 04.02.2022 право власності зареєстровано за ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень №489 від 04.02.2022.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 22.12.2011 №4212-VI, який набув чинності 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Реалізація майна боржника у даній справі здійснена відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 30.06.1999.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII (який набув чинності 15.12.2017) внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, пункт 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням приписів Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд даної справи здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Аукціон з продажу майна боржника, результати якого оскаржуються у цій справі, проведений 17.01.2014 - у період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень цього Закону.

За частиною 3 статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

З матеріалів справи убачається, що ліквідатором боржника Гриневицькою І.В. у ході проведення ліквідаційної процедури виявлено та включено до ліквідаційної маси майно банкрута, зокрема, нерухоме майно - нежилі приміщення групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташовані на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський р-н, вул. Старонаводницька, 6Б, яке згідно з іпотечним договором №51308Z9, укладеним 09.09.2008 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступник АТ «Державний експортно-імпортний банк України») та ЗАТ «Донецькбланкіздат» передано в іпотеку АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №51308К6 від 09.08.2008.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.12.2010 у справі №27/89б визнано грошові вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку в сумі основного боргу 12169210,67 грн та пені 651818,18 грн, вимоги з основного боргу включено до першої черги, які забезпечені заставою майна боржника.

Отже, AT «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку є заставним кредитором боржника ЗАТ «Донецькбланкіздат», вимоги якого забезпечені заставою нерухомого майна, що є предметом спору в даній справі, та погашення яких здійснюється за рахунок реалізації зазначеного нерухомого майна в процедурі банкрутства відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як свідчать матеріали справи, ліквідатором боржника Гриневицькою І.В. з метою визначення початкової вартості нерухомого майна, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Старонаводницька, 6Б, замовлено незалежну оцінку, за результатами якої суб`єктом оціночної діяльності Радіоновим Д.Г. складений відповідний звіт станом на 31.10.2013, згідно з яким ринкова оціночна вартість вищевказаного майна склала 2384964,00 грн.

На засіданні комітету кредиторів, що відбулося 12.12.2013, комітетом кредиторів більшістю голосів затверджена оціночна вартість групи нежитлових приміщень, розташованих у м.Київ у розмірі 2384964,00 грн, без ПДВ, у якості початкової вартості цього майна для подальшої реалізації на торгах (протокол зборів від 12.12.2013, питання 4 порядку денного).

16.01.2014 між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гриневицької І.В. (замовником аукціону) та Донецькою товарною біржею (організатором аукціону) укладено договір на організацію та проведення прилюдних торгів (аукціону), за умовами якого остання прийняла на себе зобов`язання організувати та провести прилюдні торги з реалізації майна банкрута за дорученням ліквідатора замовника.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору предметом договору є нерухоме майно банкрута «Донецькбланкіздат»: Лот №1 нежитлові приміщення загальною площею 300,00 кв.м, розташовані за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд. 6-Б, прим.№47.

Початкова вартість лоту складає 238496,40 грн (без ПДВ).

Відповідно до пункту 1.2 умови проведення торгів визначені комітетом кредиторів замовника: - розмір гарантійного внеску для участі в торгах 5% від початкової вартості, що становить 11924,82 грн, - мінімальний розмір підвищення ціни у ході торгів 5 % від початкової вартості.

Пунктом 1.3 договору визначена дата проведення аукціону 17 січня 2014 року об 11-00 годині.

01.01.2014 у друкованому засобі масової інформації газеті «Субота Акцент» №1 (16321) опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута ПАТ «Донецькбланкіздат».

17.01.2014 Донецькою товарною біржею проведено аукціон з продажу групи нежитлових приміщень №47, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; ціна продажу становить 250721,22 грн, що підтверджується протоколом аукціону №1 від 17.01.2014, з якого убачається, що для участі у торгах зареєстровано трьох учасників, без їх персоніфікації.

Відповідно до протоколу аукціону, переможцем аукціону став учасник №1 Благодійна організація «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій», яким придбано групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 300,00 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, вул. Старонаводницька, буд.6-Б, за ціною 250421,22 грн.

За результатами проведеного 17.01.2014 аукціону, з переможцем аукціону - Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» в особі виконавчого директора Саленко Сергія Михайловича укладено договір купівлі-продажу спірного майна №б/н від 17.01.2014.

Факт сплати грошових коштів за придбане на аукціоні майно підтверджується копією платіжного доручення №10 від 14.02.2014, водночас доказів перерахування ліквідатором грошових коштів, виручених від продажу майна банкрута для задоволення вимог АТ «Державний експортно-імпортний банк України» матеріали справи не містять.

Проте у матеріалах справи відсутній протокол повторного аукціону від 17.01.2014 з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6-Б, та договір купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014, укладений між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневицької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

Як встановлено господарським судом, у подальшому спірне нерухоме майно відчужене та станом на момент винесення оскаржуваної ухвали суду власником спірного майна є гр. ОСОБА_2 .

Однак матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення банку з заявою та винесення оскаржуваної ухвали господарського суду 14.12.2017, об`єкт продажу на спірному аукціоні у 2014 році - нежитлові приміщення №47, загальною площею 300,00 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - поділено на два окремих обєкта, площею 184,2 кв.м та 115,8 кв.м, про що 20.09.2016 приватним нотаріусом проведено відповідну реєстраційну дію.

Станом на 01.10.2016 частина спірного об`єкту нерухомості перебувала у власності ОСОБА_3 (згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 13.02.2018 ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу №2785 від 01.10.2016.

Отже, на момент винесення оскаржуваної ухвали суду заявниця апеляційної скарги ОСОБА_1 була власницею об`єкту нерухомого майна, що утворився внаслідок поділу 20.09.2016.

18.12.2017 право власності на об`єкт зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору 1/2 частки групи нежитлових приміщень №1435 від 18.12.2017.

24.01.2020 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 .

04.02.2022 право власності зареєстровано за ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень №489 від 04.02.2022.

Таким чином, кінцевими набувачами поділеного об`єкту є ОСОБА_4 , яка є власником групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034708480000) та ОСОБА_7 , яка є власником групи нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034686580000).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 виснувала, що правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

Процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з: 1) передпідготовки проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону), 2) підготовки до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону), 3) проведення аукціону, 4) оформлення його результатів.

Тобто, процедура проведення аукціону на практиці об`єднує в собі, зокрема, етапи: 1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2) оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону). Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство (статті 15, 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України, стаття 55 Закону про банкрутство, статті 387, 388 Цивільного кодексу України) Верховний Суд зазначив, що під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна боржника у з`ясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема: ? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону; - якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону); ? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Щодо правових наслідків визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника недійсними (стаття 216 Цивільного кодексу України, частина 3 статті 55 Закону про банкрутство) суд касаційної інстанції зазначив, що тлумачення статті 216 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 04.07.2023 у справі №373/626/17).

Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у з`ясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

Отже, у правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна), передусім необхідно з`ясовувати такі фактичні обставини як: у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору; чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна; хто є останнім набувачем майна; скільки разів це майно було відчужено до того, як воно потрапило у володіння до останнього набувача та відповідно, у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

Наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що, на момент звернення банку до Господарського суду Донецької області з заявою №176-00/1243 від 18.10.2017 об`єкт нерухомого майна було поділено та вже не перебував у власності переможця аукціону Благодійна організація «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій»), а належав на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ), які набули спірні приміщення у власність на підставі цивільно-правових договорів.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 0802.2022, 09.02.2022, 22.02.2022 у справах №209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі №761/36873/18 та ін.)

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ураховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

У пункті 43 постанови від 15.03.2024 у справі №904/192/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)), що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність дослідження підстав для визнання недійсними Аукціону та Договору як оспорюваного правочину (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (пункт 8.18)).

З урахуванням того, що на момент звернення банком з заявою про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу, та прийняття оскаржуваної ухвали суду спірний об`єкт продажу був поділений та вибув з власності переможця аукціону, а також з огляду на те, що АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у цій справі не заявляв до суду вимогу про застосування наслідків виконання недійсного правочину, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 15.03.2024 у справі №904/192/22, від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, обраний банком спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки не призвів до відновлення володіння боржником спірним майном.

Водночас у контексті незастосування реституції при визнанні недійсним аукціону та правочину, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте згідно з положенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафі.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі «The former king of Greece and others v. Greece» (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Ураховуючи, що у даній справі, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» обрано неефективний спосіб захисту та такий спосіб захисту порушує справедливий баланс інтересів сторін у справі про банкрутство, заява банку про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна не підлягає задоволенню.

Що стосується доводів апелянта про те, що на момент звернення ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до суду з заявою №176-00/1243 від 18.10.2017 сплив строк позовної давності для звернення до суду банку з вимогою про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника, колегія суддів зазначає, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог, якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені у її апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст.282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

У даному випадку, судова колегія не вважає наявними підстави для скасування раніше прийнятої постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у даній справі.

Відповідно до частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Згідно з пунктом 4 частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б скасувати; прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна.

Керуючись ст.269, 270, 271, 272, 275, 277, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви АТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, та визнання недійсним договору купівлі-продажу належних на праві власності ЗАТ «Донецькбланкіздат» нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного з переможцем аукціону, проведеного 17.01.2014 Донецькою товарною біржею.

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.03.2025.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов