Ухвала

від 03.03.2025 по справі 910/2212/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.03.2025Справа № 910/2212/25

За заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі №910/2212/25

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

2. Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (02081, місто Київ, вул.Урлівська, будинок 21-А, квартира 7)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору дарування, визнання неправомірною та скасування реєстраційної дії.

Суддя Літвінова М.Є. Представники учасників справи:

від позивача (заявника): Перепьолкіна Ю.В.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач-1) та Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (далі-відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення власників Приватного підприємства "ЮВ Транс", оформленого Рішенням власників №01/24-01/25 від 24.01.2025р.,

- визнати недійсним договір дарування частки в статутному капіталі підприємства від 24.01.2025р. та акту приймання - передачі частки та застосувати наслідки його недійсності,

- визнати неправомірною та скасувати реєстраційну дію, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Євгенією Анатоліївною 25.01.2025р. об 11:55:11 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відносно юридичної особи Приватне підприємство "ЮВ Транс" на підставі Рішення власників № 01/24-01/25 від 24.01.2025р.: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності (номер запису 1000651070023014393).

24.02.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони відповідачу - 2 (Приватному підприємству "ЮВ ТРАНС") приймати вищим органом управління (загальними зборами) рішення з питань: внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства.

- заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Приватного підприємства «ЮВ Транс» в тому числі, але не виключно, заборони вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства, проводити передачу реєстраційної справи підприємства.

- накласти арешт на частку в статутному капіталі підприємства у розмірі 5 400 000,00 грн., що становить 60 % розміру статутного капіталу підприємства, що на даний час належить гр. ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Якушеву Євгенію Анатоліївну та ОСОБА_3 , призначено підготовче засідання на 24.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 03.03.2025.

Представники відповідача-1,-2 та третьої особи-1,-2 у судовому засіданні 03.03.2025 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 03.03.2025 підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 03.03.2025 долучив до матеріалів справи письмові пояснення до заяви про забезпечення позову.

Розглянувши 03.03.2025 у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття судом заходів забезпечення позову про які заявляє позивач, може мати наслідком ускладнення або навіть неможливість виконання рішення суду через ймовірне прийняття органом управління Підприємством інших рішень, та проведення на підставі них суб?єктами державної реєстрації реєстраційних дій спрямованих на внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капітал, що належить гр. ОСОБА_3 , надасть можливість йому до прийняття рішення судом відчужити дану частку третім особам. що унеможливить виконання рішення суду в цій частині.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження можуть призвести до незворотних наслідків.

Суд зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

Разом з тим, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Разом із тим, як зазначено вище, положеннями п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України встановлена пряма заборона забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Крім того, суд також зазначає, що за змістом ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тобто, під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову наразі судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому, перелічені у заяві та у доповненнях до заяви заходи, які заявник просить суд вжити, за висновком суду є втручанням у господарську діяльність Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС".

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладену, суд вважає, що доводи заявника не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та спів мірними, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 11.03.2025.

Суддя М.Є.Літвінова