Рішення від 10.03.2025 по справі 910/15926/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2025Справа № 910/15926/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Лівобережжя»

про стягнення 313 286,67 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Лівобережжя» про стягнення 313 286,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду на будівництво № БС-30-11/2022/КЗА-2537 від 30.11.2022 в частині реєстрації податкових накладних на суми отриманих від позивача оплат, чим завдано позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

25.02.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

За положеннями частин 1-5 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 167 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Таким чином, ГПК України не передбачено можливості подання відповідачем пояснень. При цьому, відповідачем не було заявлено клопотання про надання дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремого питання в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд зазначає, що ухвалою від 26.12.2024 про відкриття провадження у справі було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому ст.ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У ч. 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається із поданих відповідачем 24.02.2025 до суду пояснень (заперечень), у останніх викладено заперечення проти позову, таким чином, вказаний документ розцінюється судом як відзив на позовну заяву.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 26.12.2024 про відкриття провадження у справі № 910/15926/24 отримано відповідачем в своєму електронному кабінеті у підсистемі Електронний Суд 27.12.2024.

З огляду на зазначену дату отримання ухвали суду від 26.12.2024 та з урахуванням положень абзацу 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач мав подати відзив на позовну заяву до суду - до 14.01.2025 (включно).

До того ж, суд зазначає, що ухвалою від 26.12.2024 було також визначено сторонам строк для подання додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень - до 24.01.2025.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

За приписами частин 1-2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд зазначає, що жодного клопотання в порядку ст. 119 ГПК України про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем не заявлено.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Лівобережжя» 24.02.2025 додаткових пояснень, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, визначений ухвалою суду від 26.12.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

30.11.2022 між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК «Лівобережжя» (підрядник) було укладено договір підряду на будівництво № БС-30-11/2022/КЗА-2537 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач зобов`язується за завданням позивача на свій ризик, власними або залученими силами виконати «спеціальні роботи по будівництву однієї артезіанської свердловини для водопостачання приватного акціонерного товариства «Науково-Виробниче об`єднання «Київський завод автоматики», а позивач зобов`язується своєчасно прийняти та в повному обсязі оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1. договору на момент підписання цього договору, сума договору визначається відповідно до додатку № 1 (Кошторис), яка складена на основі розробленої проектної документації, та становить 1 556 433 грн. 33 коп., окрім того ПДВ 20 % - 313 286 грн. 67 коп., що разом складає 1 879 720 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1. договору авансовий платіж в розмірі 100% вартості матеріалів, що становить 1 131 720,00 грн. коп. (з ПДВ 20 %) та 25 % вартості робіт, що становить 187 000,00 грн. (з ПДВ 20%) сплачується позивачем протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього договору.

Сторони в договорі обумовили, що усі подальші платежі за фактично виконані роботи, за вирахуванням авансу пропорційно вартості виконаних робіт, будуть здійснюватись позивачем щомісячно на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядником робіт за формою КБ-3 та документів, необхідних за законодавством України (в тому числі виконавчої документації на роботи, дозвільної, технічної та експлуатаційної документації на матеріали та обладнання) (п. 4.1.2. договору). Розрахунки проводяться протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання позивачем зазначених вище щомісячних актів виконаних робіт у формі КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядником робіт (форма № КБ-3) на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.17 договору відповідач зобов`язаний скласти за першою подією (отримання коштів чи відвантаження продукції) податкову накладну, оформлену відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, та направити її через систему обміну електронними документами «M.E.doc» позивачу.

У разі відсутності реєстрації відповідачем (платником податку) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого позивач втратив право на податковий кредит, з вини відповідача, якщо це доведено, відповідач компенсує позивачу збитки в сумі податку на додану вартість, який мав бути зазначений у податковій накладній (п. 5.18. договору).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем не було виконано свого обов`язку, визначеного п. 5.17. договору та не зареєстровано податкові накладні по отриманим від позивача платежам, через що позивач втратив право на податковий кредит на суму 313 286,67 грн, яка у розумінні п. 5.18. договору є збитками та підлягає компенсації на рахунок відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору підряду на будівництво № БС-30-11/2022/КЗА-2537, за яким відповідач виконав роботи на загальну суму 1 879 720,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних робіт за травень 2023 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2023 року.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 1 879 720,00 грн, а саме:

1 318 720,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 219 786,67 грн) перераховано відповідно до платіжної інструкції від 01.12.2022 № 7436;

200 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 33 333,33 грн) перераховано відповідно до платіжної інструкції від 20.06.2023 № 9366;

100 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 16 666,67 грн) перераховано відповідно до платіжної інструкції від 13.09.2023 № 10223;

100 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 16 666,67 грн) перераховано відповідно до платіжної інструкції від 30.10.2023 № 10713;

161 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 26 833,33 грн) перераховано відповідно до платіжної інструкції від 27.11.2023 № 11072.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по вищевказаних платежам, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 313 286,67 грн.

Отже, предметом доказування у цій справі є: обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (п. 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором будівельного підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 837, 875, 879 ЦК України та ст. ст. 179, 180 ГК України договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із умов п. 5.17. договору, на відповідача покладено обов`язок із реєстрації за першою подією (отримання коштів чи відвантаження продукції) податкову накладну, оформлену відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, та направити її через систему обміну електронними документами «M.E.doc» позивачу.

Всупереч, вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та п. 5.17 Договору відповідачем не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних по здійсненим позивачем платежам з господарської операції по договору на загальну ПДВ 313 286,67 грн.

Враховуючи зазначене, 07.11.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією № 01/11 про сплату збитків в розмірі ПДВ у сумі 313 286,67 грн. Відповідач вимоги претензії не виконав, грошові кошти в сумі 313 286,67 грн не сплатив.

Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що обов`язок щодо реєстрації податкових накладних відповідачем не виконаний, у зв`язку із чим позивач втратив право на включення суми ПДВ 313 286,67 грн до податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно приписів п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

З огляду на вказані положення норм Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Доказів на підтвердження реєстрації податкових накладних з огляду на надання послуг відповідно до умов договору відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

Викладених у позовній заяві обставин відповідачем не було спростовано.

За таких обставин, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 313 286,67 грн є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено за звернення із даним позовом до суду 4699,29 грн судового збору, без урахування положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідних до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, з урахуванням того, що даний позов було подано в електронній формі через систему Електронний Суд ЄСІТС, за його подання мав бути сплачений судовий збір у розмірі 3759,44 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а тому саме вказана сума коштів судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В той же час, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на повернення надміру сплаченого судового збору у разі подання до суду відповідного клопотання.

Також судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн до матеріалів справи надано: копію договору про надання правової допомоги від 20.11.2023 № 20/11/23, укладеного між адвокатом Савенок В`ячеславом Григоровичем та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики»; додаткову угоду № 14 від 15.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 20.11.2023 № 20/11/23; рахунок від 16.08.2024 № 040; платіжну інструкцію від 19.08.2024 № 14678.

Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів позивача при розгляді даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Савенок В.Г. на підставі ордеру від 23.12.2024 серії АІ № 1777268.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правової допомоги від 20.11.2023 № 20/11/23 правничу допомогу,що надається адвокатом, позивач оплачує за домовленістю між сторонами, яка серед іншого, може визначатися у відповідних додаткових угодах, які сторони укладають в рамках цього договору.

Так, умовами додаткової угоди № 14 від 15.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 20.11.2023 № 20/11/23 (надалі - додаткова угода) передбачено, що адвокат Савенок В.Г. зобов`язується надати позивачу правничу допомогу, а саме: здійснення претензійно-позовної роботи по стягненню (в досудовому/судовому порядку) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Лівобережжя» збитків у розмірі втраченого позивачем податкового кредиту з ПДВ за не реєстрацію податкових накладних по договору підряду на будівництво № БС-30-11/2022/КЗА-2537 від 30.11.2022.

За цією додатковою угодою загальна сума гонорару (винагороди) адвоката за надання правничої допомоги складає 30 000,00 грн, які позивач оплачує наперед впродовж трьох календарних днів з дати отримання рахунку адвоката (п. 3 додаткової угоди).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги узгодження між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги фіксованого розміру вартості правничої допомоги, а також враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн є обґрунтованими, у зв`язку з чим покладаються на відповідача.

Відповідачем під час розгляду даної справи не було заявлено жодних клопотань про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, як і не наведено обґрунтованих заперечень щодо заявленої суми таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Лівобережжя» (вул. Олексія Терьохіна, 8-А, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 21476818) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (вул. Старокиївська, 10, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 14309356) збитки у розмірі 313 286,67 грн, 3759,44 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 10.03.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко