Рішення

від 04.03.2025 по справі 916/5222/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа № 916/5222/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-а, офіс 300; код ЄДРПОУ 41110750),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Героїв України, буд. 18, офіс 103; код ЄДРПОУ 41485685),

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 612963,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ, ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 2116720,79 грн, з яких: 906863,02 грн - заборгованість по сплаті лізингових платежів; 90686,30 грн - штраф; 560723,45 грн - пеня; 47375,67 грн - 3% річних; 155517,23 грн - інфляційні втрати; 355555,12 грн - неустойка. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 справу № 916/5222/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5222/24. Справу № 916/5222/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.12.2024 о 12:30 год.

23 грудня 2024 року до суду від ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" надійшла заява.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.12.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 11:00 год. 30.01.2025. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.01.2025 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 30.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/5222/24. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/5222/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14:10 год. 04.03.2025. Повідомлено сторін у справі, що судове засідання призначене на 04.03.2025 о 14:10 год.

03 березня 2025 року до суду від позивача у справі надійшла заяв, в якій заявник просить суд розглядати справу за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 04.03.2025 не з`явився.

Представники відповідачів у судове засідання 04.03.2025 не з`явились, відзив на позовну заяву не надали, про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомили.

Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідачів згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, Каховська міська територіальна громада код UA65060110000017055 знаходиться в зоні можливих бойових дій з 24.02.2022 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через публікацію на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинна бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням такої публікації відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи /абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону/.

Господарським судом Одеської області 04.12.2024, 26.12.2024 та 03.02.2025 на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвали від 02.12.2024, від 24.12.2024 та від 30.01.2025 у справі № 916/5222/24 шляхом розміщення публікації на сайті „Судової влади України.

Таким чином, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України відповідачі вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи № 916/5222/24 з 04.12.2024.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

У судовому засіданні 04.03.2025 судом ухвалено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 10 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УЛФ-ФІНАНС (надалі позивач або лізингодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" (надалі відповідач-1 або лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 6917/09/20-Г (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 14 Договору він набуває чинності з моменту підписання Сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу», згоду на погодження та дотримання умов якого Лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором фінансового лізингу.

Відповідно до умов п. 15 Договору підписанням цього Договору Лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід`ємною складовою частиною Договору.

Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Відповідно до умов п. 1.1. Загальних умов Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно ( Предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за Договором виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 25 червня 2020 року, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, комерційний опис GLE 300d, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , вартістю на суму 2029452,75 грн, у т.ч. ПДВ 338242,13 грн, який зареєстрований 25.06.2020 року за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 41110750) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8041 (надалі - «Предмет лізингу»), а відповідач-1 зобов`язався прийняти Предмет лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу.

Матеріали справи також свідчать, що 10.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю УЛФ-ФІНАНС, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" і ОСОБА_1 (надалі поручитель або відповідач-2) був укладений Договір поруки щодо забезпечення виконання ТОВ "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" усіх його грошових зобов`язань за Договором фінансового лізингу перед Лізингодавцем (надалі Договір поруки).

Відповідно до умов п. 1.3. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.

Відповідно до умов п. 1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.

Відповідно до умов п. 1.5. Договору поруки причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки у разі повного або часткового невиконання Боржником своїх грошових зобов`язань за лізинговим договором, Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору поруки Поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь Кредитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту пред`явлення Кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього Договору, шляхом перерахування суми заборгованості Боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок Кредитора, зазначений у розділі 5 цього Договору, або інший рахунок, реквізити якого Кредитор надасть Поручителю.

Позивач зазначає, що під пред`явленням вимоги розуміється надсилання Кредитором рекомендованим листом на адресу Поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених лізинговим договором.

Позивач зазначає, що відповідач-1 сплатив перший лізинговий платіж, при цьому допустивши прострочку в 12 днів, а вже з 21 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, Лізингоодержувачу була направлена Досудова вимога № УФ-47511 від 18.08.2022 про сплату виниклої заборгованості з попередженням про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшого звернення до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.

Також, на виконання п. 2.2. Договору поруки, 31.07.2024 відповідачам на зазначені в Договорі фінансового лізингу адреси було надіслано Вимогу №УФ-69947 про сплату простроченої заборгованості по внесенню лізингових платежів по Договору фінансового лізингу, з урахуванням штрафних санкцій.

Позивач звертає увагу суду, що згідно п. 7.1.2. Загальних умов у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.

Також, згідно п. 7.1.1. Загальних умов за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачі порушили договірні зобов`язання, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 906863,02 грн , штраф у розмірі 90686,30 грн, пеню у розмірі 560723,45 грн, 3% річних у розмірі 47375,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 155517,23 грн та неустойку у розмірі 355555,12 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між сторонами за Договором фінансового лізингу № 6917/06/20-Г склалися правовідносини у сфері фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг (в редакції, що була чинною на момент укладення Договору) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв`язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Відповідно до умов п. 13 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим Договором, Сторона відмовиться від Договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання цього Договору).

Зобов`язання за Договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

В розділі 3 Договору сторони узгодили специфікацію та вартість предмету лізингу, а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, GLE 300d, 2019 року випуску, об`єм двигуна: 1950 куб.см., тип палива: дизель, трансмісія: АТ, вартістю на суму 2029452,75 грн.

В розділі 10 Договору сторони встановили графік внесення лізингових платежів.

Згідно з актом (видатковою накладною) прийому-передачі предмету лізингу від 25.06.2020 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в якості Предмету лізингу згідно Договору наступне майно: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, GLE 300d, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , вартістю на суму 2029452,75 грн.

Право власності на Предмет лізингу належить ТОВ УЛФ-ФІНАНС згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 .

Суд зазначає, що Договір, акт прийому-передачі Предмету лізингу підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено доказами, позивач виконав своє зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору Лізингоодержувачу надається право користування Предметом лізингу на строк, вказаний у Договорі. Строк лізингу починається з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Предмета лізингу, але в будь якому разі не може бути менше одного року.

Згідно умов п. 9.1. Договору загальна сума лізингових платежів становить 3003724,25 грн.

Як слідує з п. 9.3. Договору порядок сплати лізингових платежів: в гривні згідно з Графіком внесення лізингових платежів.

Відповідно до умов п. 2.1. Загальних умов всі платежі за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валю України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше за дату та в сум які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (надалі - Графік платежів Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунок Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу, комісію Лізингодавця: наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, передбачені Договором.

Перший лізинговий платіж (визначений в Графіку платежів) включає: авансовий платіж, що є частиною компенсації вартості Об`єкта лізингу та включає вартість ПДВ; адміністративний платіж (у разі його наявності), що є платою за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу, та включає вартість ПДВ. Після приймання-передачі Об`єкта лізингу за актом у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачем, авансовий платіж та адміністративний платіж зараховуються сторонами як лізингові платежі (п.2.2 Загальних умов).

Згідно з п. 2.3. Загальних умов датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний святковий або інший) день, то датою оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Відповідно до умов п. 2.6. Загальних умов при надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача Сторони узгодили наступну черговість виконанні Лізингоодержувачем своїх грошових зобов`язань, а саме: оплата сум компенсації витрат, понесених Лізингодавцем та невідшкодованих Лізингоодержувачем; оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов`язань за Договором; оплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця: оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу; оплата поточної заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця; оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу.

Така черговість застосовується з урахуванням наступного: погашення платежів кожної наступної черги здійснюється після повного погашення попередньої черги платежів за всім; Договорами фінансового лізингу, укладеними між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем; в межах однієї черги, першочергове погашення мають платежі з більшим терміном прострочення, у разі наявності однакового терміну прострочення платежів в межах однієї черги, погашення здійснюється на розсуд Лізингодавця у випадку направлення коштів в оплату платежів, строк сплати яких не настав, Лізингодавець зараховує такі платежі і строки, передбачені Графіком платежів за відповідним Договором згідно черговості, визначеної в даному пункті.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" сплатило частину лізингових платежів згідно графіку за період з 11.06.2020 по 25.12.2021 на суму 2047093,07 грн. Однак, починаючи з 25.01.2022 відповідач перестав виконувати свої зобов`язання за Договором.

Згідно ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг (в редакції станом на момент укладення Договору) лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" неналежним чином виконувались обов`язки за Договором, у зв`язку з чим за ним утворилась прострочена заборгованість по предмету лізингу у розмірі 906863,02 грн.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, що відповідачами виконано не було.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 906863,02 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми неустойки у розмірі 355555,12 грн, суд дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною другою статті 785 ЦК України встановлено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача стати неустойки у розмірі подвійної тати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

З моменту припинення строку дії Договору фінансового лізингу, а саме з 25.06.2024 Лізингоодержувач не повернув предмет лізингу та продовжує експлуатувати предмет лізингу на безоплатній основі.

Судом встановлено, що розмір неустойки, передбаченої за невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення предмета фінансового лізингу відповідає розміру встановленому ст. 785 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за період з 25.07.2024 по 25.10.2024 у розмірі 355555,12 грн, та встановлено, що він є вірним.

За таких обставин, позивач має підстави для стягнення з відповідача суми неустойки за несвоєчасне повернення предмету фінансового лізингу у розмірі 355555,12 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 90686,30 грн, суми пені у розмірі 560723,45 грн, суми 3% річних у розмірі 47375,67 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 155517,23 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України ,,Про фінансовий лізинг (із змінами) невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Пунктом 7.1.2. Загальних умов, сторони погодили, що у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.

Згідно п. 7.1.8. Загальних умов, при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Також, згідно п. 7.1.1. Загальних умов, за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, встановив, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 90686,30 грн, суми пені у розмірі 560723,45 грн, суми 3% річних у розмірі 47375,67 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 155517,23 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріали справи також свідчать, що 10.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю УЛФ-ФІНАНС, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" та ОСОБА_1 (надалі поручитель або відповідач-2) був укладений Договір поруки щодо забезпечення виконання ТОВ "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" усіх її грошових зобов`язань за Договором фінансового лізингу перед Лізингодавцем.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору порук Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" код ЄДРПОУ 41485685 (надалі боржник) усіх його грошових зобов`язань перед Кредитором у повному обсязі в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати, можливих штрафних санкцій комісій (винагород) додаткових платежів що виникла або виникнуть в майбутньому із Договору фінансового лізингу № 6917/06/20-ґ від 10.06.2020 укладеного між Кредитором та Боржником з урахуванням Додатку "Загальні умови до договору фінансового лізингу", а також усіх змін та доповнень до договору в тому числі тих що можуть бути укладені Сторонами в майбутньому (надалі усе разом іменується - ЛІЗИНГОВИЙ ДОГОВІР).

Відповідно до умов п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.

Відповідно до умов п. 1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.

Відповідно до умов п. 1.5. Договору поруки причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки у разі повного або часткового невиконання Боржником своїх грошових зобов`язань за лізинговим договором, Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів, як суми заборгованості, так і всіх нарахованих позивачем санкцій за порушення зобов`язання.

Відповідачами не надано до матеріалів справи доказів належного виконання своїх обов`язків за Договором фінансового лізингу та Договором поруки, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 906863,02 грн, штрафу у розмірі 90686,30 грн, пені у розмірі 560723,45 грн, 3% річних у розмірі 47375,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 155517,23 грн та неустойки у розмірі 355555,12 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідачі позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Героїв України, буд. 18, офіс 103; код ЄДРПОУ 41485685) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-а, офіс 300; код ЄДРПОУ 41110750) суму заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 906863,02 грн, суму штрафу у розмірі 90686,30 грн, суму пені у розмірі 560723,45 грн, суму 3% річних у розмірі 47375,67 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 155517,23 грн та суму неустойки у розмірі 355555,12 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельне підприємство "ГАРАНТ" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Героїв України, буд. 18, офіс 103; код ЄДРПОУ 41485685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-а, офіс 300; код ЄДРПОУ 41110750) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 15875,405 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-а, офіс 300; код ЄДРПОУ 41110750) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 15875,405 грн

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 11.03.2025.

Суддя Нікітенко С.В.