Ухвала

від 10.03.2025 по справі 916/788/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"10" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/788/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ ДАНКО ДЕКОР» (вул. Морозова, 20, м. Харків, 61105) за вх. ГСОО № 809/25 від 03.03.2025 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» (вул. Берегова, 9-А, смт Овідіополь, Одеська обл., 67801) у розмірі 301523,04 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ ДАНКО ДЕКОР» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» заборгованості за виконані заявником роботи у розмірі 301523,04 грн.

В обґрунтування подання до суду заяви заявник зазначає, що 10.01.2022 між ним та боржником у спрощений спосіб був укладений договір, згідно з яким заявник виконав роботи з декорування пляшки Shampanskoe-КПШ-750 емн. 0,75 л та здійснив відвантаження готових пляшок боржнику на спірну суму, натомість, останній власних зобов`язань не виконав, погоджену сторонами вартість робіт (послуг) не сплатив.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ ДАНКО ДЕКОР» про видачу судового наказу, господарський суд зазначає про таке.

Згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 3 та 4 частини 3 статті 150 ГПК України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст. 181 ГК України (в редакції, станом на 10.01.2022) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції, станом на 10.01.2022) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, на підтвердження того, що вимоги про стягнення з боржника коштів заявлені за договором, укладеним у письмовій, заявником до матеріалів заяви долучено: копію специфікації № 1 до договору підряду від 10.01.2022 № 10/01-01; копію накладної на відпуск готової продукції № ПКФ-11/02-02 від 11.02.2022; копію товарно-транспортної накладної № ПКФ-11/02-02 від 11.02.2022; копію довіреності від 11.02.2022 № 660; копію акту прийому-передачі виконаних робіт за договором підряду № 10/01-01 від 10.01.2022 № 18 від 11.02.2022; копію податкової накладної від 11.02.2022 № 12.

При здійснені оцінки вищевказаних доказів на предмет підтвердження укладення між заявником та боржником господарського договору у письмові формі, суд встановив таке:

- специфікація № 1 до договору підряду від 10.01.2022 № 10/01-01 не містить підпису та печатки уповноваженої особи ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ»;

- накладна на відпуск готової продукції № ПКФ-11/02-02 від 11.02.2022 від імені вантажоодержувача містить підпис водія ОСОБА_1 , при цьому, до матеріалів заяви не додано доказів щодо уповноваження цієї особи на підписання від імені ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» документів;

- товарно-транспортна накладна № ПКФ-11/02-02 від 11.02.2022 мітить підпис водія Подлюдного М.П., натомість, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» підпис та печатка відсутні;

- довіреність від 11.02.2022 № 660, видана ТОВ «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» на ім`я менеджера Петрової Ольги Георгіївни, в цей же час вищевказані документи не містять підпису вказаної особи;

- акт прийому-передачі виконаних робіт за договором підряду № 10/01-01 від 10.01.2022 № 18 від 11.02.2022 не містить підпису у графі «Представник замовника», при цьому, акт містить підпис Подлюдного М.П. під текстом та дату 11.02.2022.

Оцінивши вищевказані докази заявника, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ ДАНКО ДЕКОР» не доведено, що ним заявлено до боржника вимогу за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, як це передбачено у ст. 148 ГПК України, а тому вказана обставина є підставою для відмови заявнику згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України у видачі судового наказу. При цьому суд зауважує, що податкова накладна, в залежності від фактичних обставин певної справи, може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо. В цей же час, сама по собі обставина подання заявником копії податкової накладної, не підтверджує обставину укладення між заявником та боржником договору у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 148, 151, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ ДАНКО ДЕКОР» за вх. ГСОО № 809/25 від 03.03.2025 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ» у розмірі 301523,04 грн відмовити.

2.Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили 10.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля