Рішення

від 10.03.2025 по справі 916/5756/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5756/24

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, код ЄДРПОУ 32253696, електронна пошта: office@allianz.ua)

До відповідачів: Фізичної особи-підприємця Гуцулюк Ігора Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, код ЄДРПОУ 44422112, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2)

про відшкодування шкоди

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Корнілов Л.В. - на підставі ордера серія АА №1522635 від 26.12.2024р.;

Від відповідача - ФОП Гуцулюк І.А. - на підставі ордера серія ВН №1451267 від 13.01.2025р.;

Від відповідача - ТОВ «Старлайт Лоджистік» : Швець К.О. - на підставі ордера серії ВН №1462593 від 20.01.2025р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Корнілов Л.В. - на підставі ордера серія АА №1522635 від 26.12.2024р.;

Від відповідача - ФОП Гуцулюк І.А. - не з`явився;

Від відповідача - ТОВ «Старлайт Лоджистік»: Швець К.О. - на підставі ордера серії ВН №1462593 від 20.01.2025р.

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Альянс Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гуцулюк Ігора Анатолійовича (далі - ФОП Гуцулюк І.А.), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Старлайт Лоджистік» про солідарне стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655 грн 01 коп.

Ухвалою суду від 03.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5756/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 30.01.2025р. Протокольною ухвалою суду від 30.01.2025р. розгляд справи призначено на 14.02.2025р. Протокольною ухвалою суду від 14.02.2025р. розгляд справи призначено на 04.03.2025р. Протокольною ухвалою суду від 04.03.2025р. оголошено перерву до 10.03.2025р.

Позивач - ТДВ "Альянс Україна", підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, яка надійшла до суду 23.01.2025р.

Відповідач - ФОП Гуцулюк І.А, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.01.2025р.

Відповідач - ТОВ «Старлайт Лоджистік», проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 30.01.2025р.

Позивач у справі - ТДВ "Альянс Україна", зазначає, що між ним, як Страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітеріс», як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування вантажів №TRS 25522 від 13.02.2023р.

Згодом, 01.08.2023р. між Страховиком та Страхувальником був укладений страховий сертифікат №205 до Договору добровільного страхування вантажів №TRS 25522 щодо страхування олії.

01 травня 2023р. між Страхувальником та ФОП Гупулюк І.А. укладено договір перевезення вантажу №010923-01АМ та в подальшому, на виконання умов договору, була оформлена заявка на автоперевозку № 250723-01АМ .

01 серпня 2023р. між ФОП Гуцулюк І.А. та ТОВ «Старлайт Лоджистік» був укладений договір №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом. Того ж дня сторонами цього договору оформлена заявка про виконання транспортних послуг до договору перевезення №01/08/2023-1, згідно якої перевезення здійснюється автомобілем, реєстраційні номери НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що 18.08.2023р. сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був втрачений вантаж та постановою Саратського районного суду Одеської області від 23.10.2023р. ОСОБА_1 визнано особою винною у настанні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Позивач заявляє, що втрата вантажу підтверджується як самим фактом ДТП, претензіями заінтересованих осіб один до одного та актом огляду ФОП Гуцулюк І.А. від 19.08.2023р. вих. №1908-01.

В подальшому, ТДВ «Альянс Україна» отримало від ТОВ «Ітеріс» заяву про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який мав місце 18.08.2023р. та в результаті якого було знищено вантаж.

Так, ТДВ «Альянс Україна» зазначає, що ним було визнано подію страховим випадком та в подальшому сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 622 655 грн 01 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника та страхового акту №0138877. Факт виплати підтверджується платіжною інструкцією №240 від 15.02.2024р.

Позивач також посилається на п.п. 6.1., 6.7. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ, відповідно до яких відповідальність замовника та перевізника визначаються чинним законодавством України, при цьому, повна відповідальність за вантаж (включаючи ризик випадкової загибелі) в проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею вантажоодержувачу покладається на перевізника. У випадках втрати, недостачі чи пошкодження вантажу (у т.р. випадкових) в процесі надання послуг, передбачених цим Договором, перевізник несе майнову відповідальність.

Разом з тим, позивач зазначає, що договором №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, укладеним між відповідачами, встановлено солідарну відповідальність сторін.

Так, відповідно до п.п. 6.1, 6.3. вказаного договору претензії, що пред`являються Замовнику, розглядаються спільно Виконавцем і Замовником. Якщо Договором або чинним законодавством не передбачено інше, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за ним Договором у межах витрат, які виникли в зв`язку з таким невиконанням.

Крім того, позивач вважає, що дії відповідачів щодо сплати на рахунок ТОВ "Ітеріс" вартості пошкодженого контейнера та ПДВ свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку.

Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що вантаж був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач набув право вимоги за ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції Закону № 85/96 ) та ст. 108 Закону України «Про страхування» (в редакції Закону України № 1909-IX) - відносини суброгації.

Як зазначає позивач, предметом даної справи є правовідносини суброгації страхового відшкодування, які виникли між сторонами у цій справі. В суброгації застосуються норми права саме у сфері страхування незалежно від того, з яких інших правовідносин вони виникли. На думку позивача, на спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка обчислюється з моменту дорожньо-транспортної пригоди, передбачена вимогами ст. 257 Цивільного кодексу України.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на приписи ст. 526, 543, 924, 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 108 Закону України «Про страхування» та зазначає, що у зв`язку з тим, що вантаж був знищений під час перевезення, то після виплати страхового відшкодування у ТДВ «Альянс Україна» виникло право вимоги у розмірі виплаченого відшкодування солідарно до відповідачів в сумі 622 655 грн 01 коп.

Відповідач - ФОП Гуцулюк І.А, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що в своїх рішеннях Верховний Суд акцентує, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок, як умова відповідальності, виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. (Постанова ОП КГС Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 910/9095/18).

Також, відповідач посилається на приписи ст. 1187 Цивільного кодексу та зазначає, що в даних правовідносинах ФОП Гуцулюк І.А. не є особою, яка здійснює діяльність, пов`язану з використанням об`єкта підвищеної небезпеки, оскільки його функція в даному випадку складала виключно адміністрування та комунікацію між безпосереднім замовником послуги «Ітеріс» та безпосереднім виконавцем перевезення ТОВ «Старлайт Лоджистік», оскільки за наявності КВЕД для здійснення перевезень вантажним транспортом, в даному випадку ФОП Гуцулюк І.А., для здійснення перевезень власні автомобілі не залучав, а скористався послугами перевезення на підставі договору між ФОП Гуцулюк І.А. та ТОВ «Старлайт Лоджистік».

Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на той факт, що відповідальність ФОП Гуцулюк І.А. на момент пошкодження вантажу була застрахована як відповідальність перевізника в страховій компанії TT Club Mutual Insurance Ltd, та зазначає, що вказаний договір страхування забезпечує страхування виключно відповідальності ФОП Гуцулюк І.А. як перевізника з використанням власних транспортних засобів, тобто тих, які на підставі права власності або оренди належать ФОП Гуцулюк І.А.

Також відповідач зазначив, що внаслідок ДТП було завдано шкоду, яка була компенсована страховою компанією ТДВ «Альянс Україна» частково, не було компенсовано вартість пошкодженого контейнера MRKU7941265, яка складає 71 054 грн (еквівалент 1 944 доларів США), а також ПДВ в розмірі 159 358 грн, які ФОП Гуцулюк І.А. сплатив на рахунок ТОВ "Ітеріс", а в подальшому, на підставі претензії, ТОВ "Старлайт Лоджистік" відшкодувало ФОП Гуцулюк І.А. в сумі 230 412 грн 01.07.2024 р.

На думку відповідача, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданням шкоди та те, що фактичним перевізником є ТОВ «Старлайт Лоджистік», претензії ТОВ «Альянс Україна» до ФОП Гуцулюк І.А. є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач - ТОВ «Старлайт Лоджистік» проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що 01.08.2023р. між ФОП Гуцулюк І.А. (Замовник) та ТОВ «Старлайт Лоджистік» (Виконавець) було укладено Договір №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених Сторонами.

Згідно п. 2.1. Договору Замовник, виступаючи від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення.

У відповідності до п. 2.2. Договору Виконавець, виступаючи від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує наявність у нього всіх дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажів, зазначених в заявці, високу якість обслуговування Замовника і несе перед Замовником майнову відповідальність за збереження та своєчасну доставку ввірених йому вантажів.

Згідно п. п. 3.1.14. п. 3.1. Договору у відповідності до цього Договору Замовник зобов`язаний: забезпечити наявність страхування Вантажу під час перевезення. У разі пошкодження/псування) вантажу, його повної або часткової втрати в період між моментом прийняття вантажу для перевезення і моментом його здачі належному вантажоодержувачу, яке відбулося внаслідок ненавмисних дій Виконавця, Замовник відшкодовує вартість Вантажу за рахунок страхового відшкодування. Виконавець несе відповідальність тільки за наявності прямого умислу щодо дій, за результатами яких відбулося пошкодження/псування вантажу

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1. Договору встановлено, що у відповідності до цього Договору Виконавець зобов`язаний: організовувати виконання перевезення вантажів відповідно до прийнятих заявок і забезпечувати доставку вантажу своїми автомашинами або автотранспортом залучених автоперевізників.

Відповідач зазначає, що 01.08.2023р. сторони оформили заявку про виконання транспортних послуг до договору перевезення №01/08/2023-1, згідно якої визначили: маршрут - завод Дельта Вілмар України, вул. Індустріальна, 6, Южне, Одеська область, Нові Біляри до Румунії, порт Костанца, термінал DP World, вантаж - «Олія соняшникова у флекситаку», контейнер - MRKU7941265, автомобіль DAF, реєстраційні номери НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 .

18 серпня 2023р. сталося ДТП за участю вищевказаного автомобіля та внаслідок ДТП було втрачено вантаж. Постановою Саратського районного суду Одеської області від 23.10.2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у настанні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП.

Як стверджує відповідач, 28.06.2024р. від ФОП Гуцулюк І.А. на адресу ТОВ «Старлайт Лоджистік» було направлено претензію, у якій зазначено, що 03.08.2023 р. було відвантажено 23 920 кг товару, загальною вартістю 755 496 грн 31 коп. разом з ПДВ. Страхова компанія покрила збиток вантажу. Різниця вартості товару, що підлягала відшкодуванню склала 159 358 грн, що еквівалентно 4 360 дол. США, вартість пошкодженого контейнера MRKU794126 склала 71 054 грн, що еквівалентно 1 944 дол. США. Загальна сума збитків склала 6 304 дол. США.

01 липня 2024р. ТОВ «Старлайт Лоджистік» перерахувало на розрахунковий рахунок ФОП Гуцулюк І.А. суму збитків у розмірі 230 412 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1770 від 01.07.2024р.

Таким чином, ТОВ «Старлайт Лоджистік» вважає, що виконало свій обов`язок щодо відшкодування завданої шкоди перед своїм контрагентом та на сьогоднішній день не має зобов`язань перед ФОП Гуцулюк І.А. у відшкодуванні збитку, завданого вантажу «Олія соняшникова у флекситаку», контейнер - MRKU7941265 за маршрутом - завод Дельта Вілмар України, вул. Індустріальна, 6, Южне, Одеська область, Нові Біляри до Румунії, порт Костанца, термінал DP World.

Також, ТОВ «Старлайт Лоджистік» зазначає, що не мало будь-яких господарських відносин з ТОВ «Ітеріс», який є страхувальником за Договором добровільного страхування вантажів №TRS2552 від 13.02.2023 р., що був укладений з позивачем.

Щодо зазначеного позивачем солідарного виконання обов`язку, відповідач зазначає, що п.п. 6.1, 6.3. Договору №01/08/2023-1 від 01.08.2023 р. про організацію перевезень автомобільним транспортом, укладеного між відповідачами, не містять положень про солідарну відповідальність сторін при необхідності відшкодування завданої шкоди.

Так, відповідно до п. 6.1 вищезазначеного Договору претензії, що пред`являються Замовнику, розглядаються спільно Виконавцем і Замовником.

Таким чином, сторони лише спільно розглядають претензії, що пред`являються Замовнику, але аж ніяк не виконують солідарний обов`язок з виконання тієї чи іншої претензії.

Пунктом 6.3. Договору № 01/08/2023-1 встановлено, що якщо Договором або чинним законодавством не передбачено інше, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у межах витрат, які виникли в зв`язку з таким невиконанням.

На думку відповідача, даний пункт не містить умов щодо солідарної відповідальності сторін за збереження вантажу.

Більш того, як вбачається з п. 4.1.14 Договору №010923-01АМ від 01.05.2023 р., укладеного між ТОВ «Ітеріс» і ФОП Гуцулюк І.А., Перевізник (ФОП Гуцулюк І.А.) має право залучати до виконання своїх зобов`язань за цим договором інших осіб. При цьому, Перевізник несе відповідальність за дії інших осіб перед Замовником (ТОВ «Ітеріс»), як за свої власні.

Відповідач зазначає, що Договір страхування було укладено між ТОВ «ІтерісС» та ТДВ «Альянс Україна» щодо страхування вантажу, у тому числі контейнера MRKU794126 від всіх ризиків, експедиційні послуги щодо якого надаються ТОВ «Ітеріс».

В свою чергу, ТОВ «Ітеріс» уклало договір перевезення вантажу з ФОП Гуцулюк А.І., а не з ТОВ «Старлайт Лоджистік».

Отже, на твердження відповідача, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ФОП Гуцулюк І.А., оскільки відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, та п 4.1.14 Договору №010923-01АМ від 01.05.2023 р. відповідальність за пошкодження контейнерного обладнання несе саме ФОП Гуцулюк І.А. за укладеним між сторонами договором.

Отже, на думку відповідача, за правилами здійснення суброгації в момент виплати страхового відшкодування відбулась фактична заміна Страхувальника - ТОВ «Ітеріс», який є замовником за Договором перевезення вантажу №010923-01АМ, на Страховика - ТДВ «Альянс Україна» в рамках виконання даного Договору.

Також, відповідач посилається на ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року де вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

На думку відповідача, в даному випадку саме ФОП Гуцулюком І.А. порушені договірні зобов`язання, оскільки він не забезпечив збереження контейнерів в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач вважає, що відповідно до ст. 32 вищезазначеної Конвенції строк позовної давності звернення до суду з відповідними позовними вимогами встановлюється в один рік і перебіг строку позовної давності за відносинами суброгації починається з моменту виникнення страхового випадку - 18 серпня 2023 року і вказаний строк пропущено.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 993 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 108 Закону України «Про страхування», відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог до ТОВ «Старлайт Лоджистік».

Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, судом встановлено, що між ТДВ "Альянс Україна" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ітеріс» (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування вантажів №TRS 25522 від 13.02.2023р. ( Договір страхування), відповідно до п. 3.2 якого Страховик приймає на страхування вантажі Страхувальника, відносно яких отримано повідомлення, шляхом випуску Страхувальнику сертифікату, що підтверджує факт прийняття вантажу на страхування.

01 серпня 2023р. між Страховиком та Страхувальником був укладений страховий сертифікат №205 до Договору добровільного страхування вантажів №TRS 25522, назва вантажу - сира ріпакова олія (п. 6.1. сертифікату), та в п. 5.2. якого зазначена дата початку страхового покриття - з 01.08.2023р. по 25.11.2023р.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

01 травня 2023р. між ТОВ «Ітеріс» (Страхувальник) та ФОП Гуцулюк І.А. (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу №010923-01АМ, згідно з п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з плануванням і здійсненням послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів в стандартних 20-ти і 40-футових контейнерах на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України.

Пунктом 9.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ сторони погодили, що термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до « 31» грудня 2023 р. Термін дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати Договір за 30 днів до закінчення терміну його дії.

Відповідно до п. 2.2. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ на кожну окрему послугу оформляється факсимільна копія (заявка, передана по електронній пошті) транспортного замовлення, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. Підтвердженням надання послуг є оригінал товаро-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про отримання вантажу) і митних органів, а також акт наданих послуг, підписаний сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору перевезення вантажу №010923-01АМ була оформлена заявка на автоперевозку №250723-01АМ, в якій зазначено: дату і час подачі на завод - 03.08.2023р., кількість контейнерів - 01х20'DV MAE, адреса флексовки: ТОВ «ЮГАС ЛТД», Новомосковська дор. 23/1; місце загрузки: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 6, та порт здачі контейнера - Constanta (CSCT).

Суд зазначає, що заявка на автоперевозку №250723-01АМ підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.

Розділом 4 Договору перевезення вантажу №010923-01АМ погоджено права та обов`язки сторін. Зокрема, Перевізник зобов`язаний здійснювати надання послуг Замовнику відповідно де Заявки та іншими дорученнями, наданими замовником, суворо дотримуючись умов одержуваного замовлення (п. 4.1.1); Перевізник зобов`язаний подавати під завантаження транспортні засоби, узгоджені з замовником, в технічно справному стані, забезпечені всіма необхідними для належного надання послуг документами. Перевізник зобов`язаний письмово поінформувати Замовника про всі особливості наданого транспортного засобу/ якщо такі є. Подача автомобіля, непридатного для виконання перевезення або необхідним комплектом документ їв, прирівнюється до ненадання транспортного засобу під завантаження (п. 4.1.2); Перевізник зобов`язаний доставити ввірений йому Замовником вантаж в зазначений пункт призначення в обумовлений термін і здати його уповноваженій особі в цілості й схоронності, згідно СМР/ТТН накладної і переданим на місці навантаження і митного оформлення документами. У разі пошкодження контейнера/ів в період перевезення перевізник зобов`язується зробити його/їх ремонт за свій рахунок, або оплатити вартість ремонту на підставі виставленого рахунку замовника (п.4.1.7); Перевізник має право залучати до виконання своїх обов`язків за цим договором інших осіб( при цьому перевізник несе відповідальність за дії інших осіб перед замовником, як за свої власні (п. 4.1.14).

Згідно матеріалів справи, 01.08.2023р. між ФОП Гуцулюк І.А. (Замовник) та ТОВ «Старлайт Лоджистік» (Виконавець) був укладений договір №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених Сторонами.

Того ж дня сторонами оформлена заявка про виконання транспортних послуг до договору перевезення №01/08/2023-1, згідно якої перевезення здійснюється автомобілем, реєстраційні номери НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 , дата подачі автомобіля - 02.08.2023р., дата завантаження атомобіля - 02-08.2023р.-03.08.2023р., маршрут: смт. Нові Біляри - порт Констанца (Румунія), тип вантажу - олія, адреса завантаження - Одеська обл., смт. Нові Біляри, вул. Індустріальна, буд. 6.

Згідно з п. 2. 2. Договору №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом Виконавець, виступаючи від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими мас відповідні угоди, гарантує наявність у нього всіх дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажів, зазначених в заявці, високу якість обслуговування Замовника і несе перед Замовником майнову відповідальність за збереження та своєчасну доставку ввірених йому вантажів.

Відповідно до матеріалів справи, 18 серпня 2023р. сталася дорожньо-транспортна пригода, автотранспорт реєстраційні номери НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на шляху прямування потрапив у ДТП, внаслідок чого контейнер MRKU7941265 був критично пошкоджений, що призвело до повної втрати вантажу.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 23.10.2023р., ОСОБА_1 визнано особою винною у настанні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Господарський суд звертає увагу, що ФОП Гуцулюк І.А., керуючись п. 4.1.14 Договору перевезення вантажу №010923-01АМ, залучив до виконання своїх обов`язків за цим договором ТОВ «Старлайт Лоджистік», водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, що в свою чергу призвело до повної втрати вантажу.

Факт втрати вантажу сторонами у справі не оспорюється.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Як вбачається з п. 6.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ відповідальність Замовника та Перевізника визначаються чинним законодавством України, при цьому повна відповідальність за вантаж (включаючи ризик випадкової загибелі) в проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею вантажоодержувачу покладається на Перевізника.

У випадках втрати, недостачі чи пошкодження вантажу (у т.р. випадкових) в процесі надання послуг, передбачених цим Договором, Перевізник несе майнову відповідальність в розмірі повної вартості вантажу за рахунком в разі втрати вантажу (п. 6.7.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ).

Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно матеріалів справи, на підставі заяви ТОВ «Ітеріс» про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який мав місце 18.08.2023р. та в результаті якого було знищено вантаж, ТДВ «Альянс Україна» було визнано подію страховим випадком та в подальшому сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 622 655 грн 01 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника та страхового акту №0138877. Факт виплати підтверджується платіжною інструкцією №240 від 15.02.2024р.

Статтею 993 Цивільного кодексу України закріплено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 р. у справі № 755/9320/15-ц.

Господарський суд погоджується з позицією ТДВ «Альянс Україна» щодо того, що саме у нього виникає право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між ТДВ "Альянс Україна" та ФОП Гуцуляком, І.А. у цій справі, є суброгацією.

Водночас, правовідносини, які виникли між ФОП Гуцуляком, І.А та ТОВ «Старлайт Лоджистік» є регресом. Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Главою 82 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020р. у справі №910/17533/19, від 21.04.2020р. у справі №904/3189/19, від 10.12.2018р. у справі №902/320/17.

Водночас, господарський суд не погоджується з доводами позивача у справі щодо солідарного стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655 грн 01 коп. з огляду на наступне.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Доводи ФОП Гуцуляка І.А. що відповідальною особою у даному випадку є ТОВ «Старлайт Лоджистік» суд відхиляє, оскільки п. 6.7.1. договору перевезення вантажу №010923-01АМ передбачено, що у випадках втрати, недостачі чи пошкодження вантажу (у т.р. випадкових) в процесі надання послуг, передбачених цим договором, Перевізник несе майнову відповідальність в розмірі повної вартості вантажу за рахунком в разі втрати вантажу.

Отже, саме ФОП Гуцуляк І.А. за договором перевезення вантажу №010923-01АМ є виконавцем перевезення з правом залучення третіх осіб до перевезення за умовами договору.

Так, дійсно ФОП Гуцуляк І.А доручив перевезення іншій особі, однак в силу приписів вищезазначених норм права, відповідальною особою є саме ФОП Гуцуляк І.А, а не безпосередній перевізник - ТОВ «Старлайт Лоджистік».

У зв`язку із зазначеним вище, позовні вимоги ТДВ "Альянс Україна" щодо солідарного стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655 грн 01 коп. підлягають частковому задоволенню, та майнова шкода у розмірі 622 655 грн 01 коп. підлягає стягненню з ФОП Гуцуляк І.А. У частині позовних вимог до ТОВ «Старлайт Лоджистік» слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на ФОП Гуцуляка І.А. у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Україна" до Фізичної особи-підприємця Гуцулюк Ігора Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» про солідарне стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655 грн 01 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гуцулюк Ігора Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, код ЄДРПОУ 32253696) майнову шкоду у розмірі 622 655 грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 339 грн 82 коп.

3. У частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено 10 березня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога