Ухвала

від 11.03.2025 по справі 924/88/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"11" березня 2025 р. Справа № 924/88/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортплюс», с. Волиця Хмельницької області

до MAX BAU MATERIALE SRL, Romania

про стягнення 7114,38 євро,

представники сторін: не з`явилися.

11.01.2024 на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортплюс» про стягнення з MAX BAU MATERIALE SRL, Romania 7114,38 євро на підставі контракту від 03.05.2023 № 0305.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 позовну заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 924/88/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09:30 год. 20 серпня 2024 року. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортплюс» подати до суду у трьох екземплярах посвідчений переклад офіційним перекладачем або нотаріусом на румунську мову: ухвали суду про відкриття провадження в справі; позовної заяви з доданими до неї документами; доручення про вручення документів; підтвердження про вручення документів; виклик (повідомлення) про день судового розгляду. Зупинено провадження в справі № 924/88/24 на період вручення документів відповідачу, але не пізніше 20.08.2024.

Крім того, ухвалою суду від 20.08.2025 господарський суд постановив: поновити провадження у справі № 924/88/24; відкласти підготовче засідання у справі № 924/88/24 на 09:30 год. 11 березня 2025 року; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Експортплюс» у строк до 20.09.2024 подати до суду у трьох екземплярах посвідчений переклад офіційним перекладачем або нотаріусом на румунську мову: 1) ухвали суду про відкриття провадження в справі; позовної заяви з доданими до неї документами; доручення про вручення документів; підтвердження про вручення документів; виклик (повідомлення) про день судового розгляду (документи, що були надіслані позивачу для перекладу 24.01.2024р.); 2) ухвали суду від 20.08.2024р.; доручення про вручення документів; підтвердження про вручення документів; виклик (повідомлення) про день судового розгляду; попередити позивача про настання наслідків, передбачених ст. 226 ГПК України, у разі неподання позивачем вищевказаних документів; зупинити провадження в справі № 924/88/24 на період вручення документів відповідачу, але не пізніше 11 березня 2025 року.

Разом з цим лист суду про вручення вказаних вище ухвал отримано позивачем про що свідчить судова повістка від 21.08.2024 р.

В підготовче засідання 11.03.2025 представник позивача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач по справі є нерезидентом, його представництво на території України не зазначено. Юридичною адресою відповідача зазначено: Str. Turnului 5, Corp Central Administrative, office 31, Brasov 50152 Romania.

Статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно зі статтею 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

30.01.2002 між Україною та Румунією було підписано Договір про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах.

Вказаний договір було ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах".

Згідно ст. 2, 3 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах установи юстиції Договірних Сторін надають взаємно правову допомогу в цивільних справах відповідно до положень цього Договору. Установи юстиції здійснюють правову допомогу й іншим установам, до компетенції яких належить вирішення деяких питань, пов`язаних з цивільними справами. Правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, що передбачені законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема, допит сторін, свідків, експертів, проведення експертиз, судового огляду, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах та рішень суду в кримінальних справах у частині цивільного позову, вручення та пересилання судових та позасудових документів.

У ст. 4 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах вказано, що при здійсненні правової допомоги установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції України і Міністерство юстиції Румунії, якщо цим Договором не передбачено інше.

Статтею 5 вказаного Договору унормовано, що прохання про здійснення правової допомоги та додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони. Переклад засвідчується нотаріусом або посадовою особою запитуючої установи юстиції, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.

У відповідності до ст. 7 Договору у дорученні про надання правової допомоги має бути вказано: a) найменування запитуючої установи юстиції; b) найменування запитуваної установи юстиції; c) найменування справи, у якій запитується правова допомога; d) імена та прізвища сторін, їх процесуальне становище, їх громадянство, постійне місце проживання або місцеперебування, по можливості - заняття, а стосовно юридичних осіб - їх найменування та місцезнаходження; e) прізвища та адреси їх уповноважених; f) зміст доручення з описом суті справи та обставин, що підлягають з`ясуванню.

З огляду на вказані вище положення Договору, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду цієї справи, господарський суд двічі (ухвали суду від 24.01.2024, від 20.08.2024) зобов`язував позивача подати до суду посвідчений переклад офіційним перекладачем або нотаріусом на румунську мову судових документів із встановленням строку для їх подачі. При цьому, суд попереджував позивача про настання наслідків, передбачених ст. 226 ГПК України, у разі неподання позивачем вищевказаних документів.

Суд бере до уваги, що представник позивача був повідомлений про дату та час судового засідання шляхом надсилання судового рішення (ухвали суду від 20.08.2024) до його електронного кабінету Електронного Суду, про що свідчить довідка Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2024, однак в засідання суду 11.03.2025 останній не з`явився, не повідомив про причини неявки, при цьому від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, ухвалу суду від 20.08.2024 позивач отримав 21.08.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом.

Суд враховує, що колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 наголосила на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частиною 4 ст. 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Таким чином, достатньою та самостійною правовою підставою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, є безпосередньо сам факт нез`явлення позивача у судові (підготовчі) засідання, за умови відсутності заяви останнього про розгляд справи за його відсутності.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

Окрім вищенаведеного господарським судом враховано, що надаючи висновок щодо правильного застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд (постанови від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15) зазначав, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

У цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог.

Наведені вище положення процесуального закону пов`язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.

Тобто, господарський суд має з`ясувати також і те, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.

Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем не виконано вимог ухвал суду ні від 24.01.2024, ні від 20.08.2024, не подано до суду витребовуваних судових документів, необхідних для направлення судом. Крім того, позивач не забезпечив присутність представника в засіданні суду, клопотань про продовження процесуального строку на подання витребуваних документів, неможливість забезпечення явки, відкладення розгляду справи чи розгляд справи за відсутності представника позивача станом на день проведення даного засідання до суду не надходило.

Неподання позивачем витребуваних судом доказів перешкоджає розгляду заявленої вимоги, перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи, всебічному та об`єктивному дослідженню правомірності заявлених вимог по справі, надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх заперечень, а також забезпечення судом таких засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Приписи ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, вважаючи, що саме позивач ініціював судовий процес, однак не з`явився в засідання суду, враховуючи його належне повідомлення судом про дату, час та місце слухання справи, неповідомлення ним про причини неявки в засідання та відсутність у матеріалах справи заяви позивача (його представника) про розгляд справи без його участі, враховуючи неподання позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу унеможливлює вирішення даного спору, беручи до уваги приписи ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортплюс» без розгляду.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України та ч. 4 ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку, що судові витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Експортплюс» у справі № 924/88/24 необхідно покласти на позивача.

Керуючись ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити провадження у справі № 924/88/24.

Позов у справі № 924/88/24 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. у 1 прим.:

1 - до справи;

Електронна адреса позивача - exportplus2000@gmail.com

Позивачу ухвалу направити до електронного кабінету Електронного Суду.