Ухвала

від 06.03.2025 по справі 926/1314/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

06 березня 2025 року Справа № 926/1314/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58001, Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Целана Пауля, 6, код ЄДРПОУ 42102122)

до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60520, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Остриця, вул. Зелена, 1, код ЄДРПОУ 04418417)

про визнання договору недійсним та стягнення коштів у сумі 713 879,09 грн,

Суддя І.В. Марущак

Секретар судового засідання В.В. Максимюк

представники:

від позивача не з`явився;

від відповідача Цуркан В.Г. сільський голова.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якому просить:

1) визнати договір між ТОВ «ЧОЕК» та Острицькою сільською радою Чернівецького

району Чернівецької області № 2 від 25.01.2021 року недійсним;

2) стягнути з відповідача на користь позивача 713 879,09 грн в порядку застосування двосторонньої реституції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами проведених відкритих торгів по закупівлі UA-2020-12-04-003078-с (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» було визнано переможцем.

25.01.2021 року між ТОВ «ЧОЕК» та Острицькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області було укладено договір № 2 про постачання електричної енергії споживачу.

Підставою недійсності правочину вважає те, що він не відповідає нормам статті 45 Закону України «Про публічні закупівлі», нове тлумачення якої здійснено Великою Палатою Верховного Суду та відображено у постанові № 922/2321/22 від 24.01.2024 року.

Відповідачем у межах вказаного договору було спожито 936 065 кВт/год. електричної енергії, що в грошовому еквіваленті становить 3 611 280,38 грн. Аналогічна кількість кіловат на момент пред`явлення вимоги про визнання договору недійсним та застосування двосторонньої реституції становить 4 325 159,47 грн. (ціна згідно РДН 4,620576 грн). Таким чином, різниця зустрічних вимог складає 713 879,09 грн, що й просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В

Ухвалою від 17.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 04.06.2024 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.06.2024 зупинено провадження у справі № 926/1314/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвалою від 03.02.2025 поновлено провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 20.02.2024.

Ухвалою від 20.02.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.03.2025.

05.03.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області про поновлення провадження у справі від 20.02.2025 року № 926/1314/24 призначено підготовче засідання на 06.03.2025 року о 15:00 год, однак ТОВ «ЧОЕК» не може забезпечити явку представника у зв`язку із представленням інтересів останнім у Господарському суді Чернівецької області по справі № 926/920/24, що була призначена раніше.

Позивач явку свого представника в підготовче судове засідання 06.03.2025 не забезпечив.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача вирішення клопотання про відкладення розгляду справи відніс на розсуд суду.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд зазначає таке.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Разом з тим, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 202 ГПК України. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини 1 статті 226 ГПК України правилом, за яким суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Слід зазначити, що вказані норми процесуального законодавства не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся з заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Згідно із частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У контексті наведеного суд зазначає, що в розумінні процесуального закону позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до господарського суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді господарської справи.

Так, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2025 судом поновлено провадження у справі № 926/1314/24 та призначено її до розгляду на 20.02.2025. Суд звертає увагу на помилковість тверджень позивача про та, що ухвалою про поновлення провадження у справі від 20.02.2025 було призначено підготовче засідання на 06.03.2025. Зазначене не відповідає фактичним обставинам справи.

Перше підготовче засідання 20.02.2025 було відкладено на 06.03.2025 у зв`язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та про причини неявки суд не повідомив. При цьому судом явку представників учасників справи в судове засідання визнано обов`язковою.

У судове засідання 06.03.2025 позивач вдруге поспіль явку свого представника не забезпечив, зазначивши причину зайнятість представника позивача в іншій справі №926/920/24 в Господарському суді Чернівецької області, що була призначена раніше.

Суд вважає, що вказана позивачем причина неможливості забезпечити участь свого представника в судове засідання є безпідставною.

По-перше, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.02.2025 у справі №926/920/24 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10:00 год 06.03.2025, натомість розгляд справи № 926/1314/24 було призначено на 15:00 год 06.03.2025.

Разом з тим, як вбачається з ухвали Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2025 у справі №926/920/24, позивач явку свого представника в підготовче судове засідання не забезпечив, подавши до суду 05.03.2025 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Отже, позивач мав можливість забезпечити явку свого представника в підготовче судове засідання у справі, що розглядається, докази протилежного ним не наведено.

По-друге, представляти інтереси в суді юридична особа може сама в порядку самопредставництва, зокрема, в особі її директора.

Відтак, позивач мав чи міг мати можливість забезпечити участь свого представника у розгляді справи. Вказані ним причини неможливості забезпечити явку представника спростовані матеріалами справи.

Суд також зауважує, що позовна заява не містить клопотання про розгляд справи за його відсутності та така заява на адресу суду від позивача не надходила.

Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 226 ГПК України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, та диспозитивності, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина 1 статті 226 ГПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України «…якщо нез`явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19).

Зважаючи на те, що частиною 1 статті 183 ГПК України передбачено застосування до порядку проведення підготовчого засідання положень статей 196-205 ГПК України, враховуючи неявку представника позивача у судове засідання з причин, які не визнані судом поважними, відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності, суд прийшов до висновку про необхідність залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи те, що залишення позову без розгляду у зв`язку неявкою в судове засідання, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченого ним судового збору, у суду відсутні правові підстави для повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 202, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання договору недійсним та стягнення коштів у сумі 713 879,09 грн залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11 березня 2025 року.

Суддя І.В. Марущак