Ухвала

від 11.03.2025 по справі 2-26/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 2-26/11

провадження 2-зз/201/18/25

УХВАЛА

11 березня 2025 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за номером 2-26/11

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2005 року ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська накладено арешт та заборону відчуження частини квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

01 червня 2006 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 липня 2005 року в частину арешту та заборони на відчуження частини квартири АДРЕСА_1 скасовано.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2012 року позовні вимоги залишено без розгляду.

ОСОБА_1 04 березня 2025 року звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Після смерті ОСОБА_2 за архівними даними спадкоємцем є громадянка ОСОБА_3 (дружина).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 та за архівними даними спадкоємцем є громадянка України ОСОБА_1 (донька).

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Частинами 9 та 10 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволені позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи і заяви, надані та добуті докази, суд вважає можливим скасувати арешт та заборону відчуження частини квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2005 року, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2012 року залишено без розгляду позовні виомги, тобто на даний час потреба в забезпеченні позову відпала, а тому з урахуванням вище викладеного та зазначеного відсутні передбачені законом підстави для подальшої наявності таких заходів забезпечення позову.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява є мотивованою та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної заяви, оскільки вона ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

У постановіВерховного Судуу складіколегії суддівКасаційного господарськогосуду від09лютого 2022року усправі №40/5005/7101/2011зроблено висновок,що: «процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах вирішуються шляхом постановлення ухвал відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України (щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання), статті 334 Господарського процесуального кодексу України (щодо заміни сторони виконавчого провадження), статті 339 Господарського процесуального кодексу України (щодо оскарження дій/бездіяльності органу державного виконавця/приватного виконавця). Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду (частина 9 статті 240 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 235 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Отже, частина 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України пов`язує набрання законної сили ухвалою з її оголошенням в судовому засіданні.

Оголошення судового рішення - це спеціальна стадія його оприлюднення та підстава для набрання ним законної сили. Водночас частина 2 зазначеної статті встановлює набрання законної сили ухвалою з моменту її підписання за умови або постановлення такої ухвали поза межами судового засідання, або неявки всіх учасників справи, або розгляду справи без повідомлення учасників справи. При цьому процесуальний закон не пов`язує набрання законної сили ухвалою суду із моментом складення їх повного тексту, отримання ухвали учасниками справи та закінченням строку на апеляційне оскарження. Враховуючи те, що ухвали суду від 14.12.2020 у справі № 40/5005/7101/2011 були оголошені в судовому засіданні у присутності представника позивача, тому вони набрали законної сили саме з 14.12.2020, а присутні представники були обізнані про результат судового засідання».

Аналогічні висновки щодо строку і порядку набрання ухвалами законної сили наведені також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 року у справі № 910/6543/18 та від 30 березня 2020 року у справі № 910/6543/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 580/3356/20 (адміністративне провадження № К/9901/31235/20).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про скасування заході забезпечення позову по цивільній справі за номером 2-26/11.

Скасувати арешт та заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2005 року.

Ухвала набрала законної сили 11 березня 2025 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк