Рішення

від 11.03.2025 по справі 947/7104/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/7104/25

Провадження № 2-а/947/110/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Луняченка В.О.

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши термінову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправними дій та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Заходами електронного суду 21.02.2025 року , адвокат Шпак Марина Петрівна , в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Київського районного суду м.Одеси з позовом до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича, за змістом якого просить поновити строк звернення до суду з даним позовом та визнати протиправною і скасувати постанову від 07.02.2025 №59 у справі про адміністративне правопорушення, винесену Уповноваженим із захисту державної мови, щодо визнання позивачку винною у вчинені адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 188-52 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 3400 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Суд, ухвалою від 26.02.2025 року прийняти до розгляду та відкрив провадження по даної адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання у приміщенні Київського районного суду м.Одеси на 11.03.2025 року на 11 год.30 хв., із від термінуванням розгляду питання поновлення строку на подання позовної заяви до судового засідання.

Представником Секретаріату уповноваженого із захисту державної мови Бойко О.В., , шляхом сформування у системі «Електронний суд» , подано відзив на позовну заяву, в якої представник заперечує проти задоволення позовних вимог та наполягає на доведеності вини ОСОБА_1 у скоєні триваючого правопорушення визначеного ч.2 ст. 188-52 КУпАП матеріалами доданими до скарги, на підставі якої було порушена адміністративна справа

07.03.2025 року, від представниці Секретаріату уповноваженого із захисту Державної мови Бойко О.В., до суду надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

Суд, ухвалою від 10.03.2025 року , відмовив у задоволення клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з підстав відсутності технічної можливості.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи на підставі матеріалів справи.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Статтею 286 КАС України визначено що адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується адміністративними судами як термінові.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 268 КАС України, якими врегульовано особливості розгляду окремих категорій термінових справ визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином суд, приймаючи до уваги терміновість розгляду даної категорії справ, наявність наданих сторонами заяв по суті справи ( позову та відзиву ) в яких визначені як правові вимога так і заперечення проти заявлених вимог, відсутність клопотань від учасників справи про надання додаткового строку для подання доказів, розглядає справу у відсутності учасників справи ( сторін ) яки були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та скориставшись своїми правова надали відповідні заяви по суті справи.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до частини другої статті 188-52 КУпАП, порушення вимог Закону щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, користувацьких інтерфейсах комп`ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров`я, спорту, телекомунікації та поштового зв`язку, транспорту, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Згідно зі статтею 255 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати представники Уповноваженого (статті 188-52, 188-53).

Згідно зі статтею 244-24 КУпАП, Уповноважений розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого із захисту державної мови (статті 188-52, 188-53).

Згідно Акту про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 04.02.2025 року , складеного представником Уповноваженого із захисту державної мови Кузьміною Я., за інформацією , викладеної у скарзі від 09.12.2024 року за №С-2059/СК вчитель історії Одеського ліцею « Європейський» Одеської міської ради ОСОБА_1 систематично використовує мову країни-агресора в освітньому процесі та під час виконання службових обов`язків , що має ознаки порушення вимог ст. 21 Закону України « Про забезпечення функціонування української мови як державної» , частини першої статті 7 Закону України « Про освіту», статті 5 Закону України « Про повну загальну середню освіту», відповідно до яких мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

З метою встановлення всіх обставин порушення на адресу Ліцею було направлено Лист від 19.12.2024 №6001/04.2-Вих, та за інформацією , яка викладена у листі ліцею від 31.01.2025 №01-18-14, заяв та повідомлень від учасників освітнього процесу щодо фактів порушення мовного або освітнього законодавцем вчителем історії ОСОБА_1 до адміністрації ліцею не надходило, пояснень ОСОБА_1 не надала, та повідомлено що відповідно до Наказу від 09.12.2024 №209-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя історії за угодою сторін.

У Акті наявний висновок що за результатами здійснення державного контролю встановлено факт порушення вчителем історії Одеського ліцею «Європейський» Одеської міської ради Максимовою Оксаною Петрівною частин першої ст. 21 Закону.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, складного 04 лютого 2025 року , представник Уповноваженого із захисту державної мови Кузьміною Я.В. складено протокол про те, що Актом про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 04.02.2025 року встановлено факт застосування недержавної мови вчителем історії Одеського ліцею «Європейський» Одеської міської ради ОСОБА_1 09 грудня 2024 року під час освітнього процесу, що є порушенням вимог ч.1 ст. 21 Закону України « Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова, що є порушенням ч.2 ст. 188-52 КУпАП.

У протоколі мається запис ОСОБА_1 про відмову від надання пояснень та зауваження представника ОСОБА_1 адвоката Шпак М.П. про те що надана аудіо запис не містить відомості а ні дати її складання а ні місця тому не можу бути прийнято як належний доказ.

Постановою №59 від 07.02.2025 року , складеною Уповноваженим із захисту державної мови Кремінь Тарасом Дмитровичем , зазначено що розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення : 1. Повідомлення щодо розгляду матеріалів від 31.01.2025 №639/2.2-Вих; 2. Листа-вимоги від 19.12.2024 №6001/04.2-Вих; 3. Копї Наказу про Здійснення державного контролю за застосуванням державної мови Одеським ліцеєм «Європейський» одеської міської ради від 12.12.2024 №663-дк; 4. Копією наказу про внесення змін до наказу від 12.12.2024 №663-дк; 5 Копією акта про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 04.02.2025; 6. Протокол про адміністративне правопорушення з додатками від 04.02.2025; 7. Лист Одеського ліцею «Європейський» Одеської міської ради від 31.01.2025 №01-18/14; 8.Повідомлення про розгляд справи від 04.02.2025 №695/3-Вих., встановлено що за результатами здійснення контролю за застосуванням державної мови від 04.02.2025 встановлено факт застосування недержавної мови вчителем історії Одеського ліцею «Європейський» Одеської міської ради ОСОБА_1 09 грудня 2024 року під час освітнього процесу, що порушує вимоги ч.1 ст. 21 Закону України « Про забезпечення функціонування української мови як державної», про що складено Акт про результати здійснення контролю та Протокол про адміністративне правопорушення. Внаслідок встановлення даного правопорушення ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 188-52 КУпАП та до неї застосовано штраф у розмірі 3400 грн.

Частиною першою статті 21 Закону України «« Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.

Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини України. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) із навчанням мовою відповідної національної меншини України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням державною мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу України. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) із навчанням державною мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини України в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

Частина друга статті 188-52 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( КУпАП) визначає, що порушення вимогЗакону України"Про забезпечення функціонування української мови як державної" щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп`ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров`я, спорту, телекомунікацій та поштового зв`язку, транспорту - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Згідност. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст.71КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1,2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Таким чином судом визнається обов`язкова відповідність процесу розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі N 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Доведення "поза розумним сумнівом" відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroplu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

З наданих матеріалів адміністративної справи неможливо встановити на підставі якого саме доказу було встановлено наявність у діях ОСОБА_1 порушення вимог ч.1 ст. 21 Закону України « Про забезпечення функціонування української мови як державної» а також складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 188-52 КУпАП.

Так з Акту про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 04.02.2025 року не можливо встановити суті проведеної перевірки наявні відомості про скаргу від 09.12.2024 року за №С-2059/СК, але ким була подана відповідна скарга, які обставини окрім загальних про порушення у скарзі визначені у Акті не зазначено.

Наявні повідомлення а Акті від 04.02.2025 про наявність на зберіганні у Секретаріаті уповноваженого із захисту державної мови якихось доказів та зазначені у Протоколі про адміністративне правопорушення від 04.02.2025 про якесь аудіо доказ на накопичувачі, не можуть бути прийняти судом як належні докази,тому що їх оцінка не міститься у будь-якому документів та відсутні посилання на ці докази під час винесення постанови від 07.02.2025, та самі ці докази не були надані до суду.

У свою чергу посилання представника відповідача на факт відсутності пояснень особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності так і факт її звільнення , як фактичне підтвердження встановлення факту правопорушення не можуть бути прийняти судом , так як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право а не обов`язок щодо надання пояснень та тягар доведеності факту правопорушення покладено саме на суб`єкта владних повноважень та у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не має обов`язку доводити відсутність своєї вини.

Так з Акту від 04.02.2025 року , протоколу від 04.02.2025 року та постанови від 07.02.2025 року неможливо встановити моменту правопорушення: у Акті зазначено про систематичність та тривалість правопорушення про що зазначено у скарзі від 09.12.2024 року а у протоколі та постанові зазначено про факт правопорушення який стався саме 09.12.2024 року, що суперечить акту, який визначено у протоколі та постанові як доказ факту правопорушення.

Так і в відзиві на позов представником відповідача визначається момент правопорушення як такий що передував 09.12.2024 року коли він був виявлений та був тривалим.

Суд не може приймати як такий що є встановленим факт правопорушення, який визначено встановленим у постанові 09.12.2024 року, так як вказані обставини не підтверджуються будь якими належними та допустимими доказами.

У свою чергу визначати момент правопорушення інший ніж зазначений у постанові суперечить змісту постанови.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, так як у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність належних та допустимих доказів порушення 09.12.2024 року , як і в інший час, ОСОБА_1 вимог ч.1 ст. 21 Закону України « Про забезпечення функціонування української мови як державної», а також наявність і її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 188-52 КУпАП.

У відповідностідо п.1ч.1ст.247КУпАП провадженняв справіпро адміністративнеправопорушення неможе бутирозпочато,а розпочатепідлягає закриттюпри відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, згідно вимог ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.1 ст. 123 КАС України).

Водночас, ст. 286 КУпАП врегульовано, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,- протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, положення ст. 286 КАС України містять імперативну норму в частині подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Разом з тим, зважаючи на те, що КАС України не містить заборону на поновлення судом строку звернення до суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів акцентує увагу, що вказаний процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою позивача у разі наявності поважних причин його пропуску.

Суд вважає, що такими поважними причинами пропуску строку звернення до суду може бути, у тому числі, невручення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особі, стосовно якої її було винесено, адже за відсутності даних щодо підстав притягнення до відповідальності, змісту застосованого стягнення, реквізитів оскаржуваного рішення тощо особа позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на судовий захист.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів вручення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, а тому є підстави для поновлення строку для оскарження постанови.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,268-272,286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправними дій та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Визнати протиправною і скасувати постанову від 07.02.2025 №59 у справі про адміністративне правопорушення, винесену Уповноваженим із захисту державної мови Кремінь Тарасом Дмитровичем про визнання ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 188-52 КУпАП та накладення на неї штрафу у розмірі 3400 грн.

Закрити провадження відносно ОСОБА_1 по адміністративній справі щодо притягнення її до адміністративної відповідальності по ч.2 ст. 188-52 КУпАП згідно Акту про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 04.02.2025 року та протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності від 04 лютого 2025 року.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду, через Київський районний суд м. Одеси, апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено 11.03.25.

Суддя В. О. Луняченко