Рішення

від 11.03.2025 по справі 627/1278/24

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1278/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краснокутської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визначити додатковий строк в три місяці з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_2 , яка проживала в с. Мурафа Богодухівського району Харківської області.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки площею 0,2092 га на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР № 9022320 від 17.03.2006 року кадастровий номер 6323586200:01:001:0019, що розташована на території Рябоконівської сільської ради «КСП «Краснокутське» та площею 6,8163 га на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР № 9022395 від 17.03.2006 року кадастровий номер 6323584700:0:001:0278, що розташована на території Мурафської сільської ради «КСП «Краснокутське». 29 вересня 2020 року мати ОСОБА_1 склала заповіт, яким заповідала все належне майно позивачу.

Оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, тому ОСОБА_1 звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено з тих підстав, що він пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини та було рекомендовано звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини. Позивач просить суд взяти до уваги об`єктивність та поважність пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , його матері, а саме неможливість вчасно зібрати документи для нотаріуса, через загострення хвороби серця та воєнний стан в Україні своєчасно не встиг звернутися із заявою про прийняття спадщини. Тому, з вищевказаних підстав позивач звернувся до суду з позовом та просить визначити йому додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 02.12.2024 року позовну заяву прийнято до провадження з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження. Витребувано у Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2

16 грудня 2024 року до суду надійшла копія спадкової справи №165/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

До судового засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Краснокутської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в судовезасідання нез`явилася,через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, проти задоволення позову не заперечують та при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 01 березня 2024 року, копія якого мається в матеріалах справи (а.с.10).

Згідно довідки відділу ЦНАП Краснокутської селищної ради від 12.11.2024 №11-14/Д-634 ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , вибула у зв`язку зі смертю. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 зареєстрована сама. По селищній раді значиться та зареєстрований заповіт в Спадковому реєстрі за №66599934.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно у виді земельних ділянок, яке позивач бажає успадкувати.

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, часом відкриття спадщини є день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і саме з цього часу починається строк для прийняття спадщини спадкоємцями.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження пояснення позивача стосовно того, що він звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З копії спадкової справи №1650/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вбачається, що позивач 12 листопада 2024 року звертався до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 29 вересня 2020 року за реєстром №210 Мурафською сільською радою Краснокутського району Харківської області, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та на підставі цього 12 листопада 2024 року у Краснокутській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа .

Державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори, 12 листопада 2024 року за №517/02-31 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантованест. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 м. Київ, справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18.

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки ОСОБА_1 втратить право на спадкування майна за заповітом, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_2 .

Вказані обставини будуть для нього занадто надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

У відповідності до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що суди відкривають провадження по справам у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. Це положення також закріплено у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/04-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування». Також, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Згідно зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Загальновідомим є факт того, що на території України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та станом на день розгляду справи діє на території України.

Судом встановлено, що строк для прийняття спадщини позивачем пропущений в результаті воєнного стану та встановленням обмежувальних заходів у зв`язку з цим, загостренням хвороби позивача, а також суд враховує невеликий пропущений строк - 2місяці звернення до нотаріальної контори, відсутність інших спадкоємців, що в сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку, встановленого статті 1270 ЦК України.

Інших осіб, які б звернулись з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , судом не встановлено. Доказів, які спростовують твердження позивача щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, суду не надано.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст.89 ЦПК Українидокази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, законними, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставівищевказаного такеруючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 222, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Краснокутської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 в три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Краснокутська селищна об`єднана територіальна громада в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, код ЄДРПОУ: 04397359.

Суддя Каліберда В. А.