Постанова

від 03.02.2025 по справі 758/16787/24

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

03 лютого 2025 року

справа № 8758/16787/254

провадження № 33/824/1300/2025

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову про закриття провадження.

В обґрунтування вимог посилається на те, що судом не було надано правової оцінки усім обставинам справи. Зазначає, що в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення не зазначено з яких підстав протокол не складався за місцем правопорушення, що є порушенням ст. 256 КУпАП. Протокол про притягнення до адміністративного правопорушення не підписаний скаржником, неявка порушника, як про це зазначено в протоколі, для його складання та підписання, не є підставою для визнання факту його складення законною, оскільки законом не передбачено можливості заочного притягнення особи до відповідальності. При цьому протокол було надіслано поштою разом з актом перевірки, з чого вбачається, що він не був складений посадовою особою за адресою місцезнаходження товариства. Звертає увагу, що за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності скаржника у відповідності їх з діяннями, які викладені у диспозиції ч. 1 ст. 163 -1 КУпАП, з огляду на долучений протокол акт перевірки як доказ. Сама по собі інформація про встановлення в ході податкової перевірки буд-яких фактів по окремим операціям та викладеним суб`єктивним висновкам в Акті перевірки не може бути доказовою базою.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених в судовому засіданні та оцінених доказів і вирішити справу в точній відповідності з законом.

Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, розгляді справи в суді першої інстанції та винесенні суддею постанови стосовно ОСОБА_1 дотримані не у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Разом з тим, судом першої інстанції не перевірено дотримання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вимог закону.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Так, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та актом перевірки.

У протоколі про адміністративне правопорушення № 5643/АПр/26-15-07-06-02-26 від 16 грудня 2024 року складеного відносно генерального директора ТОВ «Сиріус Медіа» ОСОБА_1 , зазначено, що останній вчинив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме у порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 1, ст. 4 та ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами), та п.п. 2.1 і 2.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрвоаним в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, із змінами і доповненнями, та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, в результаті чого знижено податок на прибуток всього у сумі 677 872 054,0 грн. пп г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 739 439 407, 0 грн, згідно акта перевірки від 16.12.2024 № 132387/Ж5/26-15-07-06-02-19/43671348.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Всупереч цим вимогам Закону у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення суть вчиненого правопорушення викладено так, що не зрозуміло, в чому конкретно полягає з боку ОСОБА_1 порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші підзаконні акти не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист.

Крім того, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

До протоколу доданий лише акт перевірки № 132387/Ж5/26-15-07-06-02-19/43671348 від 16.12.2024 року, на підставі якого складено протокол про адміністративне правопорушення.

Будь-яких інших даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП не надано.

Відповідно до пункту 86.7.1 статті 87 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

За змістом пункту 86.7.4 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки (абзац 7 пункту 86.7.4 статті 86 ПК України).

Згідно з пунктом 86.7.5 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Податкове повідомлення-рішення, складене на підставі акта перевірки № 132387/Ж5/26-15-07-06-02-19/43671348 від 16.12.2024 року, до протоколу не додане.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14А, зазначений висновок про те, що, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і, самі по собі, не породжують правових наслідків для платників податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, зокрема і дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладених у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

У Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

У той же час, всі сумніви з приводу винуватості особи, яка притягається до відповідальності, трактуються на користь такої особи, за загальним правилом (стаття 62 Конституції України), винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів складу у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, із закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя