Рішення

від 30.05.2023 по справі 760/17883/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/2745/23

Справа №760/17883/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

за участю:

представника позивача - Малого В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» 11 липня 2018 року звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка становить з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог - 46 408 (сорок шість тисяч чотириста вісім) грн. 15 коп, з яких: 44 495,93 грн. - основна сума заборгованості по утриманні будинку та прибудинкової території; 1 912,22 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію (опалення місць загального користування) та судові витрати у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. сплаченого судового збору. Періодом нарахування заборгованості, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є - період з 01 липня 2013 року по 31 серпня 2019 року.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказує, що зазначений будинок знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка», а саме товариство є управителем вказаного будинку.

Позивачем зобов`язання щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території виконувались вчасно та в повному обсязі.

Позивач з метою стягнення плати за житлово-комунальні послуги кожного місяця надавав відповідачу розрахунок вартості наданих протягом звітного місяця житлово-комунальних послуг (квитанція), в яких було зазначено зобов`язання відповідача провести оплату до 20 числа.

Однак, відповідач не сплачує надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість в сумі 46 408,15 грн., за період з 01.07.2013 по 31.08.2019.

На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Лазаренко В.В. Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 27 лютого 2019 року цивільну справу № 760/17883/18 було перерозподілено та передано в провадження головуючій судді Усатовій І.А.

Сторонам було направлено копію ухвали від 28 грудня 2018 року, відповідачу також було направлено копію позовної заяви із додатками.

23 вересня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої вказано, що відповідачкою з моменту подання позову до суду та до часу подання заяви не здійснювалась плата за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тому просить стягнути з останньої заборгованість в сумі 46 408,15 грн.

За результатами розгляду цивільної справи № 760/17883/18, Солом`янським районним судом м. Києва 09 вересня 2020 року було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 46 408 (сорок шість тисяч чотириста вісім) грн. 15 коп. та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

05 серпня 2021 року на адресу Солом`янського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у цивільній справі №760/17883/18, в якій представник відповідача просив скасувати заочне рішення у цивільній справі № 760/17883/18 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

За результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у цивільній справі № 760/17883/18 від 05 серпня 2021 року, Солом`янським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу від 07 жовтня 2022 року, якою заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кулачко Тараса Миколайовича про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у цивільній справі № 760/17883/18 за позовом ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги було задоволено. Скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у цивільній справі № 760/17883/18 за позовом ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

23 січня 2023 року до Солом`янського районного суду м. Києва, від представника позивача, надійшли додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг від 11.07.2018 у цивільній справі № 760/17883/18, в яких представник позивача зазначив, що ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» є обслуговуючою організацією та зобов`язане забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 від 15.07.2016; договорів про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, укладених з власниками квартир у будинку та Акту приймання-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) від 30.07.2013.

У своїх додаткових поясненнях від 23 січня 2023 року позивач зазначив, що ОСОБА_1 з 10 квітня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_1 та фактично з моменту набуття у власність квартири жодного разу не здійснила оплату за житлово-комунальних послуг та послуг із утримання будинку та прибудинкової території на користь ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка», незважаючи на те, що позивач щомісяця надавав відповідні рахунки за вказані послуги, де було вказано суму заборгованості. У зв`язку з виникненням у відповідача заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивачем також було зауважено, що між ним та відповідачем не було укладено відповідного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, адже відповідачка після набуття 10 квітня 2013 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 , не звернулася до позивача із відповідним проханням, заявою або зверненням, не зважаючи на вказану обставину відповідач зобов`язаний оплатити спожиті житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, укладеного між позивачем та відповідачем, не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг у повному обсязі.

Позивачем було зазначено, що у період з 01 липня 2013 року по 11 лютого 2018 року помісячний тариф на надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_3 розраховувався, виходячи з фактичних витрат позивача. На підтвердження понесення фактичних витрат, позивачем надано копії відповідних актів та платіжних доручень. З 12 лютого 2018 року, після прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» позивач виставляв плату за утримання будинку та прибудинкової території всім власникам/користувачам квартир та вбудованих нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_3 за тарифом затвердженим Київською міською державною адміністрацією. У зв`язку з втратою чинності Розпорядження № 211 від 12 лютого 2018 року позивач визначав плату за послугу з утримання будинку по фактичним витратам позивача. Витрати на утримання будинку АДРЕСА_3 розподілялися між власниками квартир та вбудованих нежитлових приміщень, відповідно до загальної площі приміщень.

Розрахунок плати за надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території для 1 кв. м. житлової площі будинку АДРЕСА_3 здійснювався наступним чином: фактичні витрати товариства за відповідний місяць (без витрат на обслуговування виключно житлової частини будинку)/загальну площу будинку плюс витрати на обслуговування виключно житлової частини будинку (на технічне обслуговування ліфтів, електроенергія на освітлення сходових клітин, роботи ліфтів тощо)/ загальну житлову площу будинку.

Оскільки на першому поверсі розташовані виключно вбудовані нежитлові приміщення, які мають окремі виходи, відповідно в розрахунок розміру їхньої плати не бралися такі витрати, як технічне обслуговування ліфтів, електроенергія на освітлення сходових клітин, роботи ліфтів. Також для розрахунків не бралася площа окремої двоповерхової споруди в розмірі 1 346,2 м2, яка обслуговувалася окремо.

Через відсутність від відповідача претензій щодо неналежно надання позивачем послуг за заявлений період стягнення у позовній заяві від 11 липня 2018 року й заяви про уточнення позовних вимог від 23 вересня 2019 року, у зв`язку з відсутністю оплати відповідачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком), які були спожиті у період з 01 липня 2013 року по 20 вересня 2019 року, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

14 березня 2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 23.09.2019, до складу позовних вимог позивача входить, в тому числі борг за спожиту теплову енергію (опалення) у загальному розмірі 1 921,22 грн., який був нарахований позивачем у період з 01.11.2014 по 31.12.2015.

З даним боргом не погоджується, оскільки всі квартири у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 , в тому числі і квартира відповідача, з самого початку (з моменту введення даного будинку в експлуатацію) були обладнані вузлами обліку теплової енергії (тепловими лічильниками).

Як вбачається з технічного паспорту теплового лічильника відповідача, даний лічильник має назву SensoStar2 та заводський номер 33182848, та перша повірка даного лічильника була здійснена виробником 14.08.2013. Як вбачається з Акту прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії № 226 від 16.11.2016, показники зазначеного вище лічильника відповідача станом на 16.11.2016 складали 0,000 кВт/год. Такі самі показники зазначеного вище лічильника відповідача зафіксовані і у Акті зняття пломб/опломбування вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 29.07.2021.

Зазначив, що у період з моменту виникнення у відповідача права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з 08.05.2013 по сьогодні, відповідач не проживає у даній квартирі і відповідно не користується тепловою енергією. Отже, позовні вимоги Позивача в частині боргу за спожиту теплову енергію (опалення) є абсолютно безпідставними, адже є незрозумілою природа виникнення даного боргу, враховуючи ту обставину, що відповідач не споживала теплову енергію.

Просив застосувати позовну давність.

Зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача борг за опалення, нарахований за період з 01.11.2014, а з позовом звернувся 11.07 2018, тобто вимога про стягнення боргу за опалення, нарахованого за період з 01.11.2014 по 10.07.2015 року є такою, що заявлена поза межами строку позовної давності. Отже, до позовних вимог в частині стягнення боргу за опалення, який виник до липня 2015 року у сумі 1169,54 грн просить застосувати позовну давність й відповідно відмовити у задоволенні таких вимог.

Також зазначає, що до складу позовних вимог позивача входить в тому числі борг за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 44 495,93 грн., який був нарахований позивачем у період з 01.07.2013 по 20.09.2019.

Сума у розмірі 6 592,93 грн. за період з 01.07.2013 по 10.07.2015 є такою, що заявлена поза межами строку позовної давності, враховуючи вимоги положень ст. 257 ЦК України щодо строку загальної позовної давності.

Крім того зазначив, як вбачається з довідки про розмір встановлених цін та тарифів на комунальні послуги за адресою АДРЕСА_2 утримання будинку та прибудинкової території до затвердження тарифу сплачується по фактичним витратам.

Отже, з метою встановлення ціни на надані позивачем у спірний період послуги, з утримання відповідного будинку та прибудинкової території, для з`ясування суми боргу відповідача, необхідно встановити фактичні витрати позивача на надання у спірний період послуг з утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території, поділити такі витрати на загальну площу житлових та нежитлових приміщень у зазначеному вище будинку (загальна площа таких житлових та нежитлових приміщень складає 22401,8 кв.м, що підтверджується сертифікатом серії КВ № 16412216346 від 13.11.2012, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та сертифікатом серії ІУ № 164132110636 від 30.07.2013 р., виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, та помножити результат на загальну площу квартири відповідача (116,1 кв.м).

При цьому, позивачем не долучено до позову жодних доказів розміру понесених у спірний період витрат на утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території, крім договорів з окремими підрядними організаціями, не долучено до позову жодних актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), підписаних в рамках даних договорів та жодних платіжних документів, які б підтверджували сплату позивачем на користь цих підрядних організацій відповідних коштів, а тому з даних договорів неможливо встановити розмір понесених позивачем фактичних витрат на утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території у спірний період, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вважає безпідставними.

Щодо доданих кошторисів своїх фактичних витрат з утримання будинку у спірний період відповідач посилається, що у двох останніх рядках кожного з таких кошторисів позивачем зазначено його фактичні витрати з утримання будинку у відповідному місяці і розмір тарифу з управління на 1 м.кв. Шляхом арифметичного ділення цих сум, можна дійти висновку про те, що аби сформувати тариф, позивач загальну суму фактичних витрат ділить на 19672 м.кв. При цьому, як вбачається з Акту прийняття- передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) від 30.07.2013, сертифікату серії КВ № 16412216346 від 13.11.2012, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та з сертифікату серії ІУ № 164132110636 від 30.07.2013, виданого Державною архітектурно- будівельною інспекцією України, загальна площа квартир у будинку складає 19672 м.кв., загальна площа приміщень громадського призначення (вбудованих та надбудованих приміщень) у будинку складає 2729,8 м.кв. Тобто, сумарна загальна площа квартир та нежитлових приміщень у будинку складає 22401,8 м.кв. З цього можна зробити висновок про те, що ті 19672 м.кв., на які позивач ділить свої фактичні витрати з утримання будинку є площею квартир будинку, тобто витрати на утримання будинку розподіляються позивачем лише між власниками квартир, а при цьому власники нежитлових приміщень не приймають участь у таких витратах.

22 березня 2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач, отримуючи комунальні послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку по АДРЕСА_3 , в якому розташована належна їй на праві власності квартира, зобов`язана вносити за них плату, якщо вона фактично користувалась ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, відсутність споживання централізованого опалення та відсутність реєстрації відповідача у квартирі, яка належить їй на праві власності, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Звертають увагу на той факт, що ні текст Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 за № 190, ні текст самого «Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території» не містять таких слів, як «вичерпний» та «виключний» у розмінні переліку робіт (послуг), які можуть бути включені до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку.

Зважаючи на фактичну відсутність заборони включення до фактичних витрат позивача витрат на послуги зв`язку, юридичні послуги, відсотки користування лімітом, абонентський облік та системний супровід інформаційної системи керування житлово- комунальним господарством «ЖКГ-Плюс», позиція відповідача щодо включення до кошторисів фактичних витрат, за період утворення у відповідача боргу, витрат, які не можна було враховувати при розрахунку витрат на утримання багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 є необґрунтованою.

У судовому засідання представник позивача просив задовольнити позов.

У судовому засідання представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 3283216, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 08 травня 2013 року.

Даний факт підтверджується інформаційною довідкою № 110800192 від 17 січня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої державну реєстрацію права приватної власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 було здійснено 10 квітня 2013 року.

ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» є управителем будинку по АДРЕСА_2 та зобов`язане утримувати зазначений будинок та прибудинкову територію на підставі: протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 від 15 липня 2016 року; Акту приймання-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) від 30 липня 2013 року; Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на виконання умов якого позивач уклав та виконує умови договорів з виконавцями і виробниками житлово-комунальних послуг.

Рішенням Київської міської ради № 189/3196 від 12 жовтня 2017 року вулицю Лебедєва-Кумача у Солом`янському районі перейменовано на вулицю Миколи Голего.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач з моменту набуття квартири АДРЕСА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Між ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» та відповідачем не було укладено відповідного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, після набуття у власність відповідачем квартири АДРЕСА_1 .

Верховним Судом сформовано правові позиції у постанові від 20 квітня 2016 року по справі № 751/3840/15-ц, у постанові від 02 березня 2018 року по справі № 915/89/16, у постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 520/5498/13-ц, згідно яких факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, само собою, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Отже, відсутність договору не може беззаперечно свідчити про відсутність у споживача послуг обов`язку по сплаті за надані йому житлово-комунальні послуги.

У ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року за № 572 зі змінами, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Отже, власник житлового приміщення несе обов`язок з витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно розрахунків заборгованості наданих позивачем, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати послуг за надані житлово-комунальні послуги в період з 01 липня 2013 року по 31 серпня 2019 року, з точки зору позивача, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 46 408 (сорок шість тисяч чотириста вісім) грн. 15 коп, яка складається з:

44 495,93 грн. - основна сума заборгованості по утриманні будинку та прибудинкової території;

1 912,22 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію (опалення місць загального користування).

Позивач просить стягнути вказану заборгованість.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію (опалення місць загального користування) та вимог в частині стягнення боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території до липня 2015 року у сумі 6592,93 грн.

Також зазначає, що у двох останніх рядках кожного з таких кошторисів позивач вказує його фактичні витрати з утримання будинку у відповідному місяці і розмір тарифу з управління на 1 м.кв., шляхом арифметичного ділення цих сум, можна дійти висновку про те, що аби сформувати тариф, позивач загальну суму фактичних витрат ділить на 19672 м.кв., а не з розрахунку загальної площі квартир та нежитлових приміщень у Будинку у 22401,8 м кв. Крім того зазначає, що у кошториси включені витрати, що не передбачені діючим законодавством.

Що стосується стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію (опалення) суд зазначає наступне.

Як вбачається з позову позивач просить стягнути 1912 грн. за спожиту протягом періоду з 01.11.2014 по 31.12.2015 теплову енергію (опалення), зазначаючи, що заборгованість утворилася саме за опалення місць загального користування.

Як вбачається, до позову розрахунок цієї заборгованості не додано, матеріали справи містять лише довідку про розмір встановлених цін та тарифів.

З доданого розрахунку за послуги з опалення, до заяви про збільшення позовних вимог, вбачається, що заборгованість відповідачки становить 1912 грн.

Як стверджує позивач, дана заборгованість утворилася за теплову енергію за опалення місць загального користування.

Однак, ні сам розрахунок, ні будь- який інший доказ не містять інформації про розрахунок нарахувань, як то: показники теплового лічильника та розрахунку витрат на утримання будинку пропорційно опалювальної площі житла та проведеного розрахунку плати за опалення відповідно до Методики розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, затвердженої Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 N 359.

Суд позбавлений можливості самостійно перевірити нарахування та не зобов`язаний до цього.

Тобто суд приходить до висновку про відмову у позові в цій частині у зв`язку недоведеністю вимог.

Що стосується вимог в частині стягнення 44 495,93 грн. - заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2013 по 20.09.2019, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки зазначив, що позивачем не долучено до позову жодних доказів розміру понесених у спірний період витрат на утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території, крім договорів з окремими підрядними організаціями, не долучено до позову жодних актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), підписаних в рамках даних договорів та жодних платіжних документів, які б підтверджували сплату позивачем на користь цих підрядних організацій відповідних коштів, а тому з даних договорів неможливо встановити розмір понесених позивачем фактичних витрат на утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території у спірний період, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вважає безпідставними.

Щодо доданих кошторисів своїх фактичних витрат з утримання будинку у спірний період відповідач посилається на ту обставину, що у двох останніх рядках кожного з таких кошторисів позивачем зазначено його фактичні витрати з утримання будинку у відповідному місяці і розмір тарифу з управління на 1 м.кв. шляхом арифметичного ділення цих сум, можна дійти висновку про те, що аби сформувати тариф, позивач загальну суму фактичних витрат ділить на 19672 м.кв. При цьому, як вбачається з Акту прийняття- передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) від 30.07.2013, сертифікату серії КВ № 16412216346 від 13.11.2012, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та з сертифікату серії ІУ № 164132110636 від 30.07.2013, виданого Державною архітектурно- будівельною інспекцією України, загальна площа квартир у будинку складає 19672 м.кв., загальна площа приміщень громадського призначення (вбудованих та надбудованих приміщень) у будинку складає 2729,8 м.кв. Тобто, сумарна загальна площа квартир та нежитлових приміщень у будинку складає 22401,8 м.кв. З цього можна зробити висновок про те, що ті 19672 м.кв., на які позивач ділить свої фактичні витрати з утримання будинку є площею квартир будинку, тобто витрати на утримання будинку розподіляються позивачем лише між власниками квартир, а при цьому власники нежитлових приміщень не приймають участь у таких витратах.

Позивач натомість зазначив, що зважаючи на фактичну відсутність заборони включення до фактичних витрат позивача витрат на послуги зв`язку, юридичні послуги, відсотки користування лімітом, абонентський облік та системний супровід інформаційної системи керування житлово- комунальним господарством «ЖКГ-Плюс», позиція відповідача щодо включення до кошторисів фактичних витрат, за період утворення у відповідача боргу, витрат, які не можна було враховувати при розрахунку витрат на утримання багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 є необґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження розрахунку нарахувань, до позову, надано договори з обслуговуючими компаніями: № 040616 від 01.06.2016; № 0104/16-ТО від 01.04.2016; договір№1780 від 31.12.2009; акт №000126 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 15.02.2018.

У ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до положень статей 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою

У даній цивільній справі між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, за які відповідач зобов`язана була сплачувати грошові кошти, однак представник відповідача посилається на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів на обґрунтування фактичних витрат позивача на надання у спірний період послуг з утримання будинку, при цьому, позивачем не долучено до позову жодних доказів розміру понесених позивачем у спірний період витрат на утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території, крім договорів з окремими підрядними організаціями.

Суд констатує, що позивачем не долучено до свого позову жодних актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), підписаних в рамках даних договорів та жодних платіжних документів, які б підтверджували сплату позивачем на користь цих підрядних організацій відповідних коштів, а тому з даних договорів неможливо встановити розмір понесених позивачем фактичних витрат на утримання вищезазначеного будинку та прибудинкової території .

Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що за період з 2013 року по 2016 рік не надано, взагалі, будь-яких доказів того, що позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території та у якому обсязі, та понесення у зв`язку з цим фактичних витрат.

На підтвердження заявленого розміру заборгованості позивачем була надано розрахунок заборгованості, однак на підтвердження понесення фактичних витрат, позивачем не надано копії відповідних актів та платіжних доручень.

Позивач зазначив, що у період з 01.07.2013 по 11.02.2018 помісячний тариф на надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_3 розраховувався, виходячи з фактичних витрат.

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим», яким було встановлено помісячний тариф на надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_3 , та був розрахований тариф на надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_3 у розмірі 8,74 гри. за 1 кв. м. на місяць з ПДВ, який 12.02.2018 був затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці таких послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 по справі № 826/12927/18, яке набрало законної сили 22.07.2019 було визнано нечинним вищезазначене розпорядження Київської міської державної адміністрації в частині встановлення тарифу та структури тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по Будинку.

Як вбачається з пояснень позивача з 12 лютого 2018 року до 22 липня 2019 року позивач здійснював нарахування відповідачу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території по затвердженому тарифу, згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» від 12 лютого 2018 року, який становив 8,74 грн. за 1 кв. м. на місяць з ПДВ.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже зазначалося, суд при розгляді вищевказаної категорії справ повинен перевірити правильність нарахувань, однак, у зв`язку з ненаданням позивачем обґрунтованого розрахунку заборгованості позбавлений можливості це зробити.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача та відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 257, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 257-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.