Рішення від 11.03.2025 по справі 120/4229/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 р. Справа № 120/4229/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (далі також ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка", позивач) до Вінницької митниці (далі також митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивача вказує на протиправність рішень Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000047/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000048/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000049/1 від 21.02.2024, якими позивачу відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Ухвалою суду від 08.04.2024 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

19.04.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові.

Відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за спірними митними деклараціями митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а також в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, вони не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказав, що митна вартість товарів визначена за другорядним методом (ст. 59 та ст. 60 МК України).

З огляду на викладене відповідач переконує суд, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також 19.04.2024 представником Вінницької митниці подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Втім, ухвалою суду від 30.04.2024 в задоволенні даного клопотання відповідача було відмовлено.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 01.02.2023 між Компанією "UAB PELKON" Литва (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (Покупець) було укладено зовнішьоекономічний Контракт №0123UA (далі по тексту Контракт) предметом якого є поставка продукції асортимент і кількість якої по кожній партії вказуються у відповідних додатках, що є невід`ємною частиною цього контракту.

За умовами п.2.1. Контракту, ціни на товар узгоджуються на кожну партію товару. Ціни вказані, включаючи вартість упаковки і маркування на умовах FCA склад Продавця, DAP склад покупця згідно Інкотермс 2020 (п.2.5.Контракту).

При виставленні додатка продавцем покупцеві, ціна за картон визначається і вказується в додатку за вагу нетто (п.2.3.Контракту).

Умови платежу визначено в розділі 8 Контракту. Так, за умовами п.8.1. Контракту, оплата: 100% передоплата шляхом перерахування грошей банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця в Євро. Платіж за товар, що поставляється здійснюється на умовах, зазначених у додатках до кожної поставки до цього Контракту.

Даний Контракт скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін. Строк дії Контракту до 31.01.2026 у відповідності до п.13.9.

Сторонами на умовах взаємної домовленості було погоджено придбання партій товару папір для гофрування (Fluting) марки Fluting Special TV, що регенерується з вторинної сировини (макулатури та паперових відходів). Виробляється під торговою маркою MODEL.

Компанія UAB PELKON проінформувала ТОВ Гофрокомбінат Торгтехніка, що ціна на партію паперу виробництва Julius Schulte Trebsen у лютому 2024 року складатиме 316 євро за 1 тонну, що підтверджується рахунком-проформою (інвойсом) №01/2 від 19.01.2024 та листом (прайс-лист) Продавця від 20.02.2024.

09.02.2024, сторонами в рамках Контракту було погоджено та укладено наступні додатки: Додаток №XL на загальну суму 6940,62 євро, Додаток на загальну суму 6947,58 євро, Додаток №XXXVIІІ на загальну суму 6942,52 євро, що є невід?ємними частинами Контракту.

Вказаними Додатками, сторони визначили умови поставки товару на умовах DAP Шпитки України до ІНКОТЕРМС 2020. Умови оплати: 10 банківських днів з моменту доставки товару на склад Покупця, шляхом перерахування грошей банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця в євро.

Листом від 19.02.2024 продавець підтвердив, що товар відвантажений за інвойсами №P2024№022 від 09.02.2024, №Р2024№023 від 09.02.2024, №Р2024№024 від 09.02.2024, постачається з відстрочкою сплати за товар. Оскільки, товар має внутрішні дефекти у рулонах та не відповідає стандартним показникам якості, було узгоджено термін оплати за товар 10 банківських днів з моменту доставки товару на склад покупця як зазначено в Додатках.

19.02.2024, на підставі даного листа від Компанії UAB PELKON та Додатків до Контракту, позивачем було надано відповідну заяву Вінницькій митниці .

З метою здійснення митного оформлення товару 21.02.2024 ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" подало до Вінницької митниці електронні декларації за №24UA4010200010295U5 відповідно до якої інвойсна вартість товару складає 6940,62 євро, №24UA4010200010283U2 відповідно до якої інвойсна вартість товару складає 6947,58 євро, №24UA4010200010281U4 відповідно до якої інвойсна вартість товару складає 6942,52 євро.

Митна вартість за вказаними митними деклараціями була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, , які імпортуються згідно інвойсу Продавця.

Так, на підтвердження обґрунтованості заявленої у електронній декларації №24UA4010200010295U5 вартості, були подані наступні документи:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 МК України;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №01230А від 01.02.2023 та Додаток №XL від 09.02.2024 до даного Контракту;

- рахунок-проформа (інвойс) №01 від 19.01.2024, рахунок-фактура (інвойс) №01/2 від 19.01.2024, рахунок-фактура (інвойс) №P2024 №024 від 09.02.2024;

- банківський платіжний документ - платіжне доручення в іноземній валюті не надавалось, оскільки вантаж надійшов за умовою відстрочки платжу10 банківських днів з моменту доставки товару на склад покупця як зазначено в Додатку №XL від 09.02.2024;

- довідка про транспортні витрати не надавалась, оскільки товар постачається на умовах DAP;

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надавалися, оскільки такі платежі не сплачувалися.

Ліцензія на імпорт товару не надавалась, оскільки цей імпортний товар не підлягає ліцензуванню. Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не надавались, оскільки товар постачається на умовах DAP

21.02.2024 декларант - ТОВ Броккас отримало від Вінницької митниці електронні повідомлення про надання документів відповідно до ч.2 та 4.3 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Листом №03-2/21 від 21.02.2024 ТОВ Броккас надало пояснення Вінницькій митниці щодо розбіжностей в документах та відповідно до ч.3 ст.53 МК України для визначення заявленої митної вартості товарів з митною декларацією №24UA4010200010295U5 було надано додаткові документи.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення №UA401000/2024/000047/1 від 21.02.2024 про коригування митної вартості товарів з коригуванням митної вартості за кг - 0,4470 євро (доплата митних платежів становить 23905,71 грн).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у електронній декларації №24UA4010200010283U2 вартості, були подані наступні документи:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 МК України;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №0123UA від 01.02.2023 та Додаток №XXXIX від 09.02.2024 до даного Контракту;

- рахунок-проформа (інвойс) №01 від 19.01.2024, рахунок-фактура (інвойс) №01/2 від 19.01.2024, рахунок-фактура (інвойс) №P2024 №023 від 09.02.2024;

- банківський платіжний документ - платіжне доручення в іноземній валюті не надавалось, оскільки вантаж надійшов за умовою відстрочки платежу 10 банківських днів з моменту доставки товару на склад покупця як зазначено в Додатку № XXXIX від 09.02.2024 від 01.02.2024;

- довідка про транспортні витрати не надавалась, оскільки товар постачається на умовах DAP;

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надавалися, оскільки такі платежі не сплачувалися.

Ліцензія на імпорт товару не надавалась, оскільки цей імпортний товар не підлягає ліцензуванню. Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не надавались, оскільки товар постачається на умовах DAP

21.02.2024 декларант - ТОВ Броккас отримало від Вінницької митниці електронні повідомлення про надання документів відповідно до ч.2 та 4.3 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Листом №02-2/21 від 21.02.2024 ТОВ Броккас надало пояснення Вінницькій митниці щодо розбіжностей в документах та відповідно до ч.3 ст.53 МК України для визначення заявленої митної вартості товарів з митною декларацією №24UA4010200010283U2 було надано додаткові документи.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення №UA401000/2024/000048/1 від 21.02.2024 про коригування митної вартості товарів з коригуванням митної вартості за кг - 0,4470 євро (доплата митних платежів становить 23929,60 грн).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у електронній декларації №24UA4010200010281U4 вартості, були подані наступні документи:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 МК України;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №0123UA від 01.02.2023 та Додаток №XXXVIII від 09.02.2024, до даного Контракту;

- рахунок-проформа (інвойс) №01 від 19.01.2024, рахунок-фактура (інвойс) №01/2 від 19.01.2024, рахунок-фактура (інвойс) №P2024 №023 від 09.02.2024;

- банківський платіжний документ - платіжне доручення в іноземній валюті не надавалось, оскільки вантаж надійшов за умовою відстрочки платежу 10 банківських днів з моменту доставки товару на склад покупця як зазначено в Додатку № XXXVIII від 09.02.2024 від 01.02.2024;

- довідка про транспортні витрати не надавалась, оскільки товар постачається на умовах DAP;

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надавалися, оскільки такі платежі не сплачувалися.

Ліцензія на імпорт товару не надавалась, оскільки цей імпортний товар не підлягає ліцензуванню. Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не надавались, оскільки товар постачається на умовах DAP.

21.02.2024 декларант - ТОВ Броккас отримало від Вінницької митниці електронні повідомлення про надання документів відповідно до ч.2 та 4.3 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Листом №01-2/21 від 21.02.2024 ТОВ Броккас надало пояснення Вінницькій митниці щодо розбіжностей в документах та відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для визначення заявленої митної вартості товарів з митною декларацією № 24UA4010200010281U4 було надано додаткові документи.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення №UA401000/2024/000049/1 від 21.02.2024 про коригування митної вартості товарів з коригуванням митної вартості за кг - 0,4470 євро (доплата митних платежів становить 24015,37 грн).

Зі змісту вищезазначених рішень про коригування митної вартості товарів від 21.02.2024 слідує, що на переконання митного органу використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості товару не підтверджені документально, а подані документи містять розбіжності та неточності. Митна вартість визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині наявності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Джерелом числового значення митної вартості товару стала оформлена МД від 23.05.2023 №401020/2023/026846, за якою оформлено аналогічний товар, тим самим отримувачем, від того самого відправника того самого виробника в рамках того самого контракту.

Як вказує позивач, він хоч і не погодився з визначеною митним органом митною вартістю товарів, однак 21.02.2024 подав до Вінницької митниці нові ВМД №24UA401020010461U0, №24UA401020010462U9, №24UA401020010500U0 в яких митна вартість імпортованих товарів була визначена в розмірі, вказаному у спірному рішенні про коригування митної вартості.

Однак, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000047/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000048/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000049/1 від 21.02.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Так, положеннями Митного кодексу України (далі МК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 № 826/8799/16, від 17.04.2018 № 815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення МК України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000047/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000048/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000049/1 від 21.02.2024 зводяться до того, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості товару не підтверджені документально, а подані документи містять розбіжності та неточності.

Натаючи оцінку таким доводам відповідача суд зважає на таке.

Так, в оскаржуваних рішеннях відповідач вказував на те, що згідно наданих декларантом електронних примірниках автотранспортних накладних (CMR) №2024020901, CMR2024020902, CMR2024020903 місцем завантаження товару є м. Лейпциг (Німеччина), при цьому декларантом надано оформлені у Польщі експортні декларації від 12.02.2024, згідно яких країною відправлення товару є Польща.

Водночас, суд вважає дане твердження відповідача необґрунтованим, оскільки місце завантаження товару та його митне оформлення за межами території України не випливає на визначення митної вартості товару, оскільки товар постачається на умовах DАР. Шпитки України до ІНКОТЕРМС 2020. Вказані розбіжності не можуть визнаватися такими, наслідком чого є коригування заявленої митної вартості товару.

Також, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що фактурна вартість товару зазначена в експортних деклараціях №24PL402010E0164863, №24PL402010E0164880, №24PL402010E0164871 від 12.02.2024 не відповідає задекларованій в деклараціях №24UA4010200010295U5, №24UA401020010283U2, №24UA401020010281U4.

Проте, на переконання суду, дана невідповідність пояснюється тим, що вартість товару у рахунках №P2024 №022, №P2024 №023, №P2024 №024 від 09.02.2024 зазначена у валюті євро, а митне оформлення товару здійснювалось у Польщі і вартість товару PLN зазначена в експортних деклараціях у національній валюті Польщі - в польських злотих. Тим більше, митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість задекларованого позивачем товару.

Також в спірному рішенні митний орган вказує, що декларантом надано експертний висновок від 13.02.2024 № 0013, в якому зазначено, що експертом Вінницької Торгово - промислової палати було проведено дослідження зовнішньоекономічного Контракту від 01.02.2023№0123UA та інвойсів №P2024 №022, №P2024 №023, №P2024 №024 від 09.02.2024, який було надано до митного органу з пакетом документів. Однак, експертом не досліджувались ціни на аналогічні товари в країні-відправлення, що може свідчити про формальний підхід до проведення дослідження.

На переконання суду такі доводи митного органу є безпідставними, оскільки згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Тобто митним органом безпідставно проігноровано інформацію щодо цін на продукцію, зазначену в експертному висновку торгово-промислові палати.

Крім того, Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України"), однак таке своє право не реалізувала. Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи».

Таким чином, відповідач маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки. Крім того, відповідно до положень статті 327 МК України відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, останній вважав сумнівним.

Отже слід дійти висновку, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень у сукупності із Експортним висновком Вінницької Торгово-Промислової палати 13.02.2024 №0013 підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач у спірних випадках використовував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МК України).

Так, зі змістом статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Використовуючи для визначення митної вартості товару ЕМД від 23.05.2023 №401020/2023/026846, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за цим методом та інших умов, які впливають на визначення його вартості. На переконання суду така ЕМД не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

В даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались у попередніх періодах за МД від 23.05.2023 №401020/2023/026846, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Декларуючи договірну вартість товару згідно ЕМД №24UA4010200010295U5 №24UA4010200010283U2, №24UA4010200010281U4 за основним методом, тобто за ціною договору, позивач керувався зовнішньоекономічним Контрактом та укладеними до нього додатками і надав митному органу усі передбачені статтею 53 МК України документи, що надавали можливість визначити числові значення митної вартості за основним методом визначення митної вартості. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Отже, підстав для визначення відповідачем митної вартості товарів за другорядними методами у спірній ситуації не було.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.

За таких обставин суд вважає оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000047/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000048/1 від 21.02.2024, №UA401000/2024/000049/1 від 21.02.2024 протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів позивача, оцінивши в сукупності ті обставини та доводи, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9084 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000047/1 від 21.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000048/1 від 21.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000049/1 від 21.02.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 9084 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.03.25.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя Левицького, 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ: 44552193);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ: 43997544).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович