Рішення

від 11.03.2025 по справі 260/1179/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/1179/24 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВІС" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, яким просить суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 року;

- визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002406 від 20.09.2023 року та скасувати її.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до митного оформлення було подано митну декларацію 23UA209230099208U9. На підставі даної митної декларації декларанту було виставлено вимогу про надання додаткових документів.

На згаданій вимозі митним брокером, який працював від імені товариства, від руки зазначив, що із такою вимогою декларант ознайомлений і зазначив перелік додаткових документів, які були додані до вимоги, а саме:

-рахунок-фактура (інвойс) № 1-2023 від 10/06/2023 на поставлені товари,

-зовнішньо економічний контракт № RVS20230605 від 05/06/2023 з виробником постачальником,

-документи на підтвердження вартості транспортних витрат (рахунки, довідки, CMR, коносамент),

-заявка на транспортування та експедирування контейнерів №19 від 07/07/2023 року,

-договір транспортного експедирування №2112/18-03 від 21/12/2018 року,

-договір про надання транспортних послуг № 07/2023 від 05/07/2073,

-договір про організацію перевезень автомобільним транспортом № 1802/22/1 авто/ф від 18/02/2022,

-експортна декларація 310120230517412945 від 24/07/2023 країни експортера (Китай),

-транзитна декларація 23PL322080NS65DHV4 від 13/09/2023 країни транзитера (Польща),

- бухгалтерська документація (прибуткові/видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером, картка рахунку),

-специфікація № 1-2023 від 10/06/2023 виробника-експортера,

-прайс-лист виробника експортера, звіт про незалежну експертну оцінку № 369-09 223 від 19/09/2023 щодо вартості аналогічних поставлених товарів,

-заявка імпортера ВН-0006902 від 05/06/2023,

-INTERNЕT посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку,

-лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів,

-копія митної декларації № UA209140.2021.116145 15-11-2021 (в т. ч. інвойс і банківські платіжні перекази),

-копія митної декларації № UA209140.2022.007909 31.01.2022 (в т. ч. інвойс і банківські платіжні перекази).

Однак, не зважаючи на наведене та всі подані додаткові документи митний орган видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002406 від 20.09.2023 року.

20.09.2023 року митним брокером, який діє від імені товариства, було подано ще одну митну декларацію № 23UA209230100079U7 для розмитнення спірної вартості товару.

В графі 43 митної декларації декларантом було вказано перший метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу.

Разом із повторною митною декларацєю до митного оформлення подавалися документи, які зазначені в графі 44 цієї МД.

Однак відповідач знову видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Також митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 в якому був зазначений перелік недоліків через які спірна партія товару не могла бути розмитнена за вказаним у митній декларації методом, саме за першим методом (за ціною договору).

Представником позивача було здійснено спробу досудового врегулювання спору. 06.02.2024 року представником позивача було надіслано лист, а саме адвокатський запит із описом вкладення про направлення Львівській митниці додаткових документів, про які митний орган зазначав у рішенні про коригування митної вартості товарів, але станом на день подачі позовної заяви жодної відповіді позивачу не надійшло.

Представник позивача зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в Постанові від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не погоджується із викладеними в Рішенні обставинами щодо наявності розбіжностей в документах, які подані до митного оформлення вантажу, у зв`язку з тим, що контролюючий орган дослідив не всі документи подані до митного оформлення, що призвело до хибних висновків, які зазначені в рішенні.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов безпідставним та необґрунтованим та зокрема зазначає, що Рішення про коригування митної вартості від 20.09.2023 року №UA209000/2023/100588/2 (митне оформлення за митною декларацією №23UA209230099208U9 від 18.09.2023 року):

- відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В рамках реалізації положень статтей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу опрацювання документів, наданих для України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі - МКУ), за результатами підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час розгляду документів було виявлено наступне: - згідно наданих до митного контролю CMR від 13.09.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE MANUEL, проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) згідно договору перевезення від 05.07.2023 № 07/2023 декларантом не надано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, калькуляцію тощо, що унеможливлює здійснення перевірки вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість доставки товару до митного кордону України викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; - відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 05.06.2023 № RVS20230605 зазначено, що оплата за товар, який ввозиться здійснюється або у формі передплати або з відтермінуванням у термін до 360 днів. У рахунку фактурі від 10.06.2023 1-2023 відсутня інформація про термін оплати товару. Декларантом не надано банківський платіжний документ щодо оплати товару, таким чином умови зовнішньоекономічної угоди щодо оплати товару визначені некоректно та незрозуміло, що може свідчити про фіктивність такого договору.

Таким чином, відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Додатково надані декларантом документи, під час проведення митної оцінки,розглянуті та проаналізовані. Разом з тим вважають, що документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Таким чином, посадові особи відповідача при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між WUHU HEFENG CLUTCH CO.,LTD (Продавець) та ТОВ "РІВІС" (Покупець) Договору №RVS20230605 (далі Договір) від 05.06.2023 року, продавець зобов`язується виготовляти автомобільні запчастини та зобов`язується продавати їх тільки ТОВ "РІВІС".

Пунктом 3.1, 3.2, 3.4 договору визначено, що оплата за товар, що постачається за цим Договором, здійснюється за ціною зазначеною в рахунках-фактурах чи інвойсах щодо кожного відвантаження. Покупець оплачує вартість кожної партії товару в USD.

Оплата за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.

Продукція поставляється на умовах FOB NINGBO. Партія продукції надходить згідно з індивідуальними заявками по справжньому контракту (пункт 5.1, 5.2 контракту).

18 вересня 2023 року представником позивача до Львівської митниці була подана митна декларація №23UA209230099208U9 щодо митного оформлення товарів:

- запчастини для легкових автомобілів: корзини щеплення складені, диски зчеплення, набори для корзини зчеплення. Нові, не для промислового складання транспортних засобів, в асортименті.

20 вересня 2023 року Львівською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100588/2.

Із вищезазначеного рішення вбачається, що під час розгляду документів було виявлено наступне:

- згідно наданих до митного контролю CMR від 13.09.2023 б/ну графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE MANUEL проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) згідно договору перевезення від 05.07.2023 № 07/2023 декларантом не надано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, калькуляцію тощо, що унеможливлює здійснення перевірки вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість доставки товару до митного кордону України викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини;

- відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту №RVS20230605 зазначено, що оплата за товар, який ввозиться здійснюється або у формі передплати або з відтермінуванням у термін до 360 днів. У рахунку фактурі від 10.06.2023 1-2023 відсутня інформація про термін оплати товару. Декларантом не надано банківський платіжний документ щодо оплати товару, таким чином умови зовнішньоекономічної угоди щодо оплати товару визначені некоректно та незрозуміло.

06 лютого 2024 року представником ТОВ "РІВІС" на вимогу Львівської митниці від 20.09.2023 року надіслано лист, відповідно до якого просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Державної митної служби України Львівської митниці №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 року, розмитнити спірну вартість товарів за першим методом, а саме за ціною договору та повернути різницю сплаченої митної ватрості товару на суму 101402.08 грн.

У листі представник позивача зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 року містить низку недоліків.

Митний орган звертає увагу на те що, «- згідно наданих до митного контролю CMR від 13.09.2023 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE MANUEL проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) згідно договору перевезення від 05.07.2023 №07/2023 декларантом не надано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, калькуляцію тощо, що унеможливлює здійснення перевірки вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість поставки товару до митного кордону України викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; »

Представник пояснив, що ТОВ «РІВІС» уклало договір транспортного експедирування з ТОВ «ФОРМАГ» №2112/18-03 від 21 грудня 2018 року, у якому в п.2.1.1 обумовлюється, що Експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або не нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Виходячи з цього, ТОВ «ФОРМАГ» у свою чергу підписало договір з ТОВ «Сіп Груп» про організацію перевезень автомобільним транспортом №1802/22/1-авто/ф від 18 лютого 2022 року, предметом, якого згідно п.1.1. Виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах погоджених Сторонами, а п.2.1 свідчить про те, що Замовник, виступаючи від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення.

У свою чергу ТОВ «Сіп Груп» доручило виконання своїх зобов`язань ТОВ «МАНУЕЛЬ», про що свідчить договір №07/2023 про надання транспортних послуг від 5 липня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «МАНУЕЛЬ», виконавець здійснює перевезення вантажу. ТОВ «МАНУЕЛЬ» - кінцевий перевізник.

Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились неусунутими.

Крім того, у листі від 06.02.2024 року представник позивача зазначив, що у рахунку фактурі від 10.06.2023 1-2023 відсутня інформація про термін оплати товару. Декларантом не надано банківський платіжний документ щодо оплати товару, таким чином умови зовнішньоекономічної угоди щодо оплати товару визначені некоректно та незрозуміло, що може свідчити про фіктивність такого договору».

Оплата за товар, який ввозиться здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного Договору від 05.06.2023 №RVS20230605. Тобто умови оплати, строк, є передплата чи ні, все це відображається в договорі. А щодо того, що в рахунку-фактурі відсутні відомості про термін оплати, то це є абсолютно незрозумілим, оскільки рахунки-фактури оформлюються згідно вищезазначеного контракту, і відповідають йому. Чіткої вимоги про те, що у рахунку-фактурі обов`язково повинна міститись ця інформація - не має, і це жодним чином не може впливати на ціну та метод розмитнення.

Відсутність в інвойсах термінів відстрочення платежу не є ціноутворюючим фактором і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював.

До вищезгаданого листа представником позивача було долучено:

1. Копію рішення №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023;

2. Копія інвойс та пакувального листа;

3. Копія банківських платіжних документів (Swift платежі);

4. Копія видаткових накладних;

5. Копія договору транспортного експедирування з ТОВ «ФОРМАГ» №2112/18-03 від

21.12.2018 року;

6. Копія договору №07/2023 про надання транспортних послуг від 05.07.2023 року;

7. Копія довідки про транспортні витрати;

8. Копія договору з експедитором;

9. Копія коносаменту та розрахунку транспортних витрат;

10. Копія заявка експедитору та звіт про оцінку;

11. Заявка;

12. Ордер №1115266.

20 лютого 2024 року відповідачем було повідомлено позивача, що підстав для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Державної митної служби України Львівської митниці №UA209000/2023/100588/2 немає.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно до ч.9 ст.55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Проте обґрунтованих сумнівів зазначено не було. Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у Постанові від 21.04.2021 р. у справі №809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

Так, Верховний Суд у Постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Тверджень відповідача, що до митного оформлення не було подано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, та банківські платіжні документи щодо оплати товару спростовується змістом листа позивача у відповідь на рішення відповідача.

Суд вважає доводи щодо не надання до митного оформлення документів безпідставними, оскільки позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, а відтак, митним органом неправомірно проведено коригування на підставі резервного методу без оцінки додатково наданих документів позивачем.

На момент митного оформлення товару строк оплати ще не настав, відповідно до зовнішньоекономічного договору від 05.06.2023 №RVS20230605, п.3.4. Оплату за поставлений товар Покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.

Тобто умови оплати та строки відображаються в договорі. Відсутність в інвойсах термінів відстрочення платежу не є ціноутворюючим фактором і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював. Отже, під час митного оформлення декларант не був зобов`язаний надавати банківський платіжний документ.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці Державної митної служби України №UA209000/2023/100588/2 від 20.09.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002406 від 20.09.2023 року

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк