Рішення від 19.02.2025 по справі 280/8516/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2025 року 17 год. 50 хв.Справа № 280/8516/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Лактіонової Г.І. та сторін

від позивача1: ОСОБА_1 , адвокат Коломоєць І.В.,

від позивача 2: ОСОБА_2 , адвокат Коломоєць І.В.,

від позивача 3: адвокат Коломоєць І.В.,

від позивача 4: адвокат Коломоєць І.В.,

від відповідача: Букін С.М.,

від третьої особи 1: не прибув,

від третьої особи 2: адвокат Шоніна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

Громадської організації «СОЮЗ ЗАХИСТУ ПРАВ, СВОБОД ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СПОЖИВАЧІВ»

до Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач 1) до Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просила визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької міської ради від 20 травня 2024 року № 197 "Про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради, шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої мидичної допомоги" Запорізької міської ради; судові витрати покласти на відповідача. Позовні обґрунтовувала тим, що вона є працівником КНП «Міська лікарня № 10» та в наслідок реалізації оспорюваного рішення, вірогідно, втратить роботу.

24 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/8516/24 та призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2024 року о 10 год. 00 хв.

06.11.2024 через систему Електронний суд від представника позивача 1 до суду надійшла заява про об`єднання справ, в якій представник просить суд - об`єднати справу № 280/9740/24 в одне провадження - до справи № 280/8516/24, так як вона відкрита раніше.

14.11.2024 ухвалою суду об`єднано в одне провадження справи № 280/8516/24 та № 280/9740/24. Присвоїно об`єднаній адміністративній справі № 280/8516/24, розгляд справи № 280/8516/24 продовжено. Наступне підготовче засідання призначено на 03 грудня2024 року о 14 год. 10 хв.

03 грудня 2024 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 грудня 2024 року о14 год. 10 хв.

07 жовтня 2024 року за вх. № 46342 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає у відзиві, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України. В Україні розпочався інфраструктурний етап реформи охорони здоров`я, на якому буде формуватися мережа лікарень у госпітальному окрузі за кластерним принципом, який чітко визначить, на яких лікарнях буде сфокусований пріоритет в плані відновлення України, тому виникла необхідність приведення у відповідність заклади охорони здоров`я вимогам до надавачів медичних послуг та їх спроможність надавати якісну та ефективну медичну допомогу населенню міста, в результаті чого постало питання оптимізації мережі закладів охорони здоров`я міста Запоріжжя з урахуванням укладених договорів про медичне обслуговування населення за Програмами медичних гарантій з НСЗУ. Реорганізація КНП «Міська лікарня № 10» шляхом його приєднання не призводить та не може призвести до скорочення існуючої мережі медичних закладів, а, відповідно, є лише зміною у такій мережі в частині створення нової організаційно-правової форми закладу охорони здоров`я. Окрім того, відповідач зазначає, що КНП «Міська лікарня №10» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Запоріжжя. Засновником і Власником підприємства є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, до виключної компетенції якої належить прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію підприємства. На момент подання позову право на працю позивачки не порушене, а тому нею передчасно ініційовано захист права, яке не порушено.

Третьою особою - Комунальним некомерційним підприємтсвом «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради були надані пояснення, в яких третя особа зазначала, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 174 затверджено Порядок функціонування госпітальних округів і госпітальних кластерів та встановлення їх меж. Відповідно до цього Порядку, межами госпітального округу, в яких він функціонує, є, зокрема, області. Отже, межами Запорізького госпітального округу є межі Запорізької області. Для погодження Міністерством охорони здоров`я пропозиції щодо визначення спроможної мережі закладів охорони здоров`я та проекти планів розвитку госпітальних округів Запорізькій обласній державній адміністрації необхідно було подати пропозиції щодо визначення спроможної мережі закладів охорони здоров`я та проекти планів розвитку госпітальних округів протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану. Станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, план розвитку Запорізького госпітального округу у встановленому порядку не прийнято, а тому Відповідач не мав змоги врахувати план розвитку Запорізького госпітального округу. Прийняття оскаржуваного рішення за відсутності плану розвитку госпітального округу не свідчить про його протиправність. Також зазначено, що оскаржуваним рішенням відповідача не скорочено існуючу мережу закладів. На час звернення із позовними вимогами до суду позивачами недоведено порушення їх прав оскаржуваним рішенням, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Доказів того, що було порушено право на працю позивачів чи відмовлено в наданні медичного обслуговування пацієнтам матеріали справи не містять та позивачами не доведено.

Третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради правом на подання суду пояснень щодо позову не скористалася.

Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду 06 лютого 2025 р. судове засідання призначено на 19 лютого 2025 року об 14 год. 10 хв.

У відкритому судовому засіданні 19 лютого 2025 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Запорізька міська рада в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у поясненні третьої особи.

Третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради в судове засідання не з`явилось, про час та місце розгляду справи було повідомлене у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суду не повідомило, у зв`язку з чим суд, на підставіст. 205 КАС України, розглянув справу у її відсутність.

Вислухавши пояснення позивачів та їх представника, відповідача Запорізької міської ради та представника третьої особи - Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, а також вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

20 травня 2024 року Запорізькою міською радою прийняте рішення № 197 «Про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, відповідно до якого органом місцевого самоврядування вирішено:

«1. Реорганізувати юридичну особу - комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69001, Запорізька обл., м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 25, код ЄДРПОУ 05498708) шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80, код ЄДРПОУ 05498677).

2. Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради вважати правонаступником усіх прав та обов`язків комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради.

3. Доручити виконавчому комітету Запорізької міської ради створити комісію з реорганізації комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, провести відповідні заходи згідно діючого законодавства.

4. Делегувати виконавчому комітету Запорізької міської ради повноваження щодо затвердження передавального акту комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради.

5. Закріпити майно комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» за комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на праві оперативного управління.

Крім того, на виконання рішення ЗМР від 20.05.2024, виконавчим комітетом Запорізькою міською радою 27.05.2024 прийняте рішення № 333 відповідно до якого вирішено:

1. Створити комісію з реорганізації юридичної особи - комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

2. Ліквідаційній комісії доручити:

2.1. У триденний термін повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію за місцезнаходженням закладу про прийняття рішення щодо його припинення шляхом приєднання.

2.2. Письмово повідомити усіх боржників про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Установити строк заявлення кредиторами вимог - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про реорганізацію юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради.

2.3. Забезпечити здійснення усіхорганізаційно-правових заходів, повязаних з реорганізацієююридичної оосби, відповідно довимог законодавства.

2.4. Післязакінчення строку предявлення вимог кредиторами та задоволення їхчи відхилення цих вимогі закінчення передбаченої законом процедуриреорганізації комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради, скласти передавальний акт із зазначенням в ньому положеньпро правонаступництвощодо всіх зобов`язаньпідприємства стосовно всіх його кредиторіві боржників, включаючизобов`язання, які оскаржуютьсясторонами на дату завершенняприпинення та подати йогона завтердження виконавчому комітетуЗапорізької міської ради.

3. Директору комунального некомерціиного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради:

3.1.Внести відповідні зміни до установчих документів, структури, штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та надати його Органу управління майном.

3.2. Здійснити прийом на роботу працівників комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради у межах штатного розпису та відповідно до вимог чинного законодавства України.

3.3. Підготувати розрахунки щодо подальшого утримання закладу та подати уточнений фінансовий план до Органу управління майном.

3.4.Здійснити інші заходи в межах повноважень, передбачені законодавством, необхідні для забезпечення виконання рішення міської ради від 20.05.2024 № 197 «Про реорганізацію юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

4.Керівникам комунальних закладів охорони здоров`я міста Запоріжжя сприяти прийому на роботу працівників комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради у відповідності до чинного законодавства України за наявності вакантних посад.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Еллу Слепян».

Не погодившись із вищвказаними рішеннямита вважаючи, щовони є тими актами локальної дії, які порушують право позивачів на працю позивачів, на отримання медичних послуг споживачами, позивачі звернулись із вказаними позовами до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні`до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення організаціямедичного обслуговуваннята харчування в комунальних оздоровчих закладах, забезпечення в межах наданихповноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території, а також розвиток всіх видів медичного обслуговування, зокрема, розвиток мережі закладів охорони здоров`я, та сприяння підготовці і підвищенню кваліфікації спеціалістів.

Перевіривши та надавши оцінку правовій позиції позивачів, висловленій в обґрунтування своїх вимог, судвказує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

У частині 2 статті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Цю конституційну норму необхідно застосовувати з урахуванням її офіційного тлумачення, наданого Конституційним Судом України. Зокрема щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи, Конституційний Суд України рішенням від 25.11.197 офіційно розтлумачив частину другустатті 55 Конституції України. Її необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Обгрунтовуючи свою позицію, Конституційний Суд зазначив, щостаття 55 Конституції Українине визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлюють принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод.

З наведеного офіційного тлумачення частини 2 ст. 55 Конституції України слідує, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у частині 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод людини, усунення перешкод у їх реалізації.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Устатті 5 КАС Українивзаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням їх суб`єктивних прав знайшов остаточне закріплення. Зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені їїправа, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав та свобод, які не належать їй особисто.

Проаналізувавши ч. 1 і 2 статті 55 Конституції Україниу взаємозв`язку та з урахуванням їх офіційного тлумачення, суд дійшов висновку, що конституційна гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб має на меті захист прав та свобод безпосередньо людини, яка вважає, що її права та свободи порушені, або порушуються, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (має місце протиправне втручання).

Право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.

Конституція України закріплює гарантію для звернення до суду за захистом прав, але не має на меті гарантувати сам лише судовий розгляд (судове слухання). Для звернення до суду особа повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Юридична зацікавленість у зверненні до суду повинна мати об`єктивну основу.

Право, свобода або законний інтерес може бути захищено судом лише у разі його порушення. З цього слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення права, свободи або інтересу. Позивач повинен довести, що він має право або законний інтерес і є потерпілим від порушення цього права та інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Потерпілим від порушення є особа, яка безпосередньо зазнала або з великим ступенем ймовірності зазнає суттєвих негативних наслідків від стверджуваного порушення.

У справі, що розглядається, оскаржується рішення Запорізької міської ради, яке є індивідуально-правовим актом щодо реорганізації комунального підприємства і не встановлює прав та обов`язків безпосередньопозивачів. Доводи позивачів про те, що спірне рішення №197 порушує право на працю позивачів та порушує право на отримання медичних послуг, суд відхиляє, оскільки право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають всі особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти, в разі якщо є підстави вважати, що порушені їх права, свободи або законні інтереси.

Натомість позивачі не позбавлені права звернутись до суду у разі порушення їх права на працю, на надання медичних послуг зокрема рішенням про розірвання (припинення) дії укладеного з ними трудового договору або оскарження відмови у наданні відповідних медичних послуг.

Окрім того, позивачі на обгрунтування своїх вимог посилаються на те, що припинення діяльності медичного закладу як юридичної особи, або відокремленого підрозділу призведе до скорочення мережі медичних закладів, під час воєнного стану.

Реорганізація юридичної особи - медичного закладу шляхом його приєднання не призводить та не може призвести до скорочення існуючої мережі медичних закладів, оскільки є лише зміною у такій мережі в частині створення нової організаційно-правової форми закладу охорони здоров`я, а відтак порушення норм ст. 49 Конституції України відсутні. Скорочення мережі закладів охорони здоров`я не відбулося, оскільки заклади не ліквідовуються, а лише реорганізовуються шляхом приєднання. Законодавцем не вважається скорочення мережі закладів охорони здоров`я їх реорганізація, а також припинення чи перепрофілювання. Так, суд бере до уваги, що реорганізація закладів охорони здоров`я передбачена в приписах статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», а саме, що органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу. На виконання частин 4, 5 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» Кабінетом Міністрів України прийнята відповідна постанова від 28.02.2023 № 174, якою регламентований порядок створення спроможної мережі закладів охорони здоров`я госпітального округу. Це вказує на послідовну політику збереження сталості мережі закладів охорони здоров`я, шляхом внесення змін до існуючої мережи закладів. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 11.06.2020 у справі № 405/9005/16-а.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справіСерявін та інші проти Українизауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справіТрофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відтак, суд констатує недоведеність порушення прав позивачів оскаржуваним рішенням, а відтак підстави для задоволення позовних вимогвідсутні.

Одночасно суд зауважує, що обставини щодо скорочення штатних одиниць і ліквідації відділень не можуть розглядатися судом як підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вказані обставини не свідчать про порушення прав та інтересів позивачів та безпосередньо на позивачів не впливають.

В той же час, КНП «Міська лікарня № 10» ЗМР із позовом про скасування рішення Запорізької міської ради від 20.05.2024 № 197 «Про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради до суду не зверталась.

З огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадської організації «СОЮЗ ЗАХИСТУ ПРАВ, СВОБОД ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СПОЖИВАЧІВ» до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Адреси та інші відомості учасників розгляду справи:

позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

позивач 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

позивач 4: Громадська організація «СОЮЗ ЗАХИСТУ ПРАВ, СВОБОД ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СПОЖИВАЧІВ» (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 17; код ЄДРПОУ 38285283);

відповідач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 04053915),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25; код ЄДРПОУ 05498708);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80; код ЄДРПОУ 05498677).

Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 01 березня 2025 року.

Суддя Р.В. Сацький