Рішення

від 24.02.2025 по справі 320/42775/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року справа №320/42775/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, Обухівської районної військової адміністрації про відмову нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з лютого по вересень 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, Обухівської районної військової адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з лютого по вересень 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Позов обґрунтовано тим, що з 04.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому як внутрішньо переміщеної особи допомоги на проживання за період з лютого по вересень 2022 року. З листопада 2014 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, однак допомога на проживання з лютого по вересень 2022 року відповідачем не нараховувалася. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки вона порушує його право на отримання належної суми грошової допомоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою ВПО від 08 вересня 2022 року №3235-7001492675, та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, Обухівської районної військової адміністрації.

З листопада 2014 року по лютий 2022 року був отримувачем щомісячної адресної допомоги на проживання у Слов`янській міській військовій адміністрації, а з вересня 2022 року - є отримувачем допомоги на проживання, що підтверджуються банківськими виписками.

Позивач змінив місце проживання з м. Донецьк у 2014 році і до вересня 2022 року постійно проживав у АДРЕСА_1 . Щомісячну адресну допомогу на проживання отримував до березня 2022 року.

04 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою про виплату допомоги на проживання за період з лютого до вересня 2022 року.

Листом від 07.08.2023 №69103010-1083 Відповідач зазначив, що «...3 огляду на зазначене, в Краматорському районі Донецької області Ви, як внутрішньо переміщена особа, не отримували щомісячну адресну допомогу та не були повторно переміщені після 24.02.2022, отже, не мали права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови від 20.03.2022 № 332».

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю Відповідача, Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1 та 2 статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина друга та третя статті 7 Закону №1706-VII).

За приписами частини 1 статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №332).

Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Згідно з пунктом 2 Порядку №332 допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний веб портал електронних послуг.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.

Так, з пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022, Луганська міська територіальна громада, віднесена до цього переліку.

Суд звертає увагу, що Порядок №332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу.

При цьому, позивач не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, Обухівської районної військової адміністрації з 08.09.2022, допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам йому призначена з 08.09.2022, що підтверджується банківськими виписками.

Відтак, підстави вважати, що у відповідача відсутній обов`язок у виплаті позивачу допомоги як внутрішньо переміщеній особі за лютий-вересень 2022 року відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснив позивачу виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі у спірний період, оскільки факт переміщення позивача території територіальної громади, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в тимчасовій окупації, оточена (блокована), підтверджується довідкою від 08 вересня 2022 року №3235-7001492675 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою самим відповідачем.

Також суд звертає увагу на абзац 24 пункту 6 Порядку №332, згідно з яким у разі коли внутрішньо переміщена особа змінювала своє місце обліку та не отримала допомогу, на яку вона мала право, допомога призначається за останнім місцем обліку, що свідчить про те, що зміна позивачем місця обліку як внутрішньо переміщеної особи, не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги на проживання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач мав право на призначення та нарахування допомоги за лютий-вересень 2022 року на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, Обухівської районної військової адміністрації про відмову нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з лютого по вересень 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації, Обухівської районної військової адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з лютого по вересень 2022 року допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.