Рішення

від 11.03.2025 по справі 400/1/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 р. № 400/1/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаУправління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 35, м. Миколаїв, 54005, провизнання відмови протиправною; стягнення 24622,73 грн,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації (далі також відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до щорічної основної оплачуваної відпустки, передбачену статтею 57 Закону України «Про державну службу»;

- стягнути з Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошову допомогу до щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за робочий рік з 01.02.2024 року по 01.02.2025 року у розмірі, визначеному пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що становить суму посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця, станом на 29 грудня 2024 року 24622,73 грн, з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Ухвалою від 06.01.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення норм Законів України «Про оплату праці», статті 57 Закону України «Про державну службу» при наданні йому щорічної основної відпустки у кількості 14 календарних днів не виплатив грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 24622,73 грн.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки. Враховуючи відсутність такої заяви, підстав для нарахування та виплати грошової допомоги позивачу не було.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач прийнятий на державну службу до Управління охорониздоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації на підставі наказу начальника управління від 30.01.2018 ороку № 77-К. На даний час обіймає посаду головного спеціаліста сектору управління персоналом управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації.

Наказом в.о. начальника управління від 20.12.2024 року № 469-К позивачу надано щорічну оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час за робочий рік з 01.02.2024 року по 01.02.2025 року терміном на 15 діб з 30.12.2024 року.

26.12.2024 року при отриманні на картковий рахунок заробітної плати позивач з`ясував, що йому перераховано 24915,55 грн (заробітна плата за грудень, премія і «відпускні» за 15 діб), але до цієї суми не війшла грошова допомога, що виплачується державному службовцю одночасно з наданням щорічної оплачуваної відпустки.

У зв`язку із не нарахуванням та не виплатою грошової допомоги на оздоровлення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIIІ (далі Закон № 889) державний службовець має право на: належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення); відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.

Відповідно до ст. 57 Закону № 889 державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 58 Закону № 889 передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Статтею 59 Закону № 889 встановлено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Згідно з ч. 4 6 ст. 79 ст. 79 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504), згідно з ч. 1 ст. 2 якого право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 504 передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Про прив`язку такої відпустки до робочого року законодавець веде мову також у частині другій статті 12 цього Закону.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 504, щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Наведене кореспондується з ч. 6, 7 ст. 79 КЗпП України.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що державний службовець має право на щорічну основну та додаткову (за стаж) відпустки, які надаються йому у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, що затверджується роботодавцем.

Таким чином, спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує спірні правовідносини визначено наступні складові (умови), за яких працівник може реалізувати право на отримання допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а саме: допомога може бути нарахована і виплачена тільки під час надання чергової відпустки; допомога надається згідно з наказом керівника про відпустку; допомога надається виключно у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідного державного органу.

За відсутності поєднання таких трьох складових спірна допомога не надається, не нараховується і відповідно не виплачується.

При цьому, підстава виникнення права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати до щорічної відпустки пов`язана із настанням факту відпрацьованого робочого року.

Порядок надання щорічних відпусток, який визначений нормами ст. 10 Закону № 504, також передбачає правило, що відпустка надається з прив`язкою до відповідного робочого року, відпрацьованого особою. Частиною дев`ятою вказаної статті також встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

В листі Мінсоцполітики від 11.09.2013 року № 10212/0/14-13/13 заначено, що в органах держслужби і в органах МС, якщо щорічна основна відпустка надається повної тривалості , то заява на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення не потрібна. Підстава для надання допомоги наказ ( розпорядження) про надання відпустки. Якщо ж надається частина щорічної основної відпустки, то працівник має визначитись, з якою частиною відпустки бажає отримати допомогу на оздоровлення. З цією метою він має обов`язково подати заяву на одержання допомоги.

У постанові від 23.02.2021 року у справі № П/811/1858/16 Верховний Суд дійшов висновків, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за відповідний робочий рік. Згідно з положеннями статті 57 Закону №889-VIIІ підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати під час отримання щорічної відпустки визначено саме факт отримання працівником такої щорічної основної відпустки за відповідний рік. Чинні положення законодавства не пов`язують виплату такої грошової допомоги з тривалістю отриманої державним службовцем частини щорічної відпустки та не встановлюють заборону виплати вказаної допомоги під час отримання працівником відпустки тривалістю менше 14 календарних днів. Отже, у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки незалежно від кількості днів такої відпустки.

У постанові від 06.06.2018 року у справі №824/360/16-а в частині, що стосується протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у невиплаті позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що вказана виплата може мати місце виключно як результат розгляду відповідачем заяви позивача та по своїй суті є похідною дією після прийняття відповідного рішення з даного питання.

Наведене свідчить, що реалізація позивачем права на поділ відпустки на частини покладає на неї обов`язок повідомити роботодавця, до якого з періодів, в якому він реалізує своє право на відпочинок, він бажає отримати допомогу на оздоровлення. Відтак, питання про виплату грошової допомоги на оздоровлення повинно вирішуватися відповідачем лише за заявою позивача одночасно з проханням надати відпустку. Можливості отримати таку допомогу поза межами відпустки, як окрему виплату, законне передбачає.

Надана позивачем копія заяви на ім`я в.о. начальника Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації Ірини Ткаченко від 26.12.2024 року щодо зобов`язання начальника планово-фінансового відділу - головного бухгалтера управління виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у зв`язку з наданням щорічної оплачуваної відпустки за 2024 - 2025 робочий рік, судом не приймається, оскільки позивачем не надано доказів отримання даної заяви відповідачем.

Інших доказів звернення до відповідача з заявою на отримання допомоги на оздоровлення позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій відповідача, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової катки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 35, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 02012438) про: визнання протиправною відмови Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до щорічної основної оплачуваної відпустки, передбачену статтею 57 Закону України «Про державну службу»; стягнення з Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошову допомогу до щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за робочий рік з 01.02.2024 року по 01.02.2025 року у розмірі, визначеному пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що становить суму посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця, станом на 29 грудня 2024 року 24622,73 грн, з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.03.2025 року.

Суддя О.В. Малих