Ухвала

від 11.03.2025 по справі 440/2980/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/2980/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «ТОРЕЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№2)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «ТОРЕЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№2)» про:

- визнання протиправними дій Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 29 листопада 2022 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 рік - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривні встановленого на 01 січня 2020 року Законом України № 294-ІХ, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень встановленого на 01 січня 2021 року Законом України № 1082-ІХ, з 01 січня 2022 року по 29 листопада 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 гривня встановленого на 01 січня 2022 року Законом України № 1928-ІХ, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 29 листопада 2022 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 рік, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29 січня 2020 по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривні встановленого на 01 січня 2020 року Законом України № 294-ІХ, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень встановленого на 01 січня 2021 року Законом України № 1082-ІХ, з 01 січня 2022 року по 29 листопада 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 гривня встановленого на 01 січня 2022 року Законом України № 1928-ІХ, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дій Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язання Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» повести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправними дій Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

- зобов`язання Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В ході з`ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.

За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача під час проходження ним служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка в силу пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.

Тож спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Разом з тим, стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці визначений нормами статті 233 Кодексу законів про працю України, які для цих спірних правовідносин є спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України.

До 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення), обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто до 19 липня 2022 року, "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто з 19 липня 2022 року, "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який тривав по 19 липня 2022 року, застосовується норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а саме: особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який розпочався з 19 липня 2022 року, застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, позивачем дотримано строк звернення до суду із позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року та грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року.

Стосовно іншої частини позовних вимог, а саме: щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28 березня 2018 року № 925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 377/31829, грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу виплачується за поточний місяць - раз на місяць до 20 числа (з урахуванням пункту 11 цього розділу).

Отже, грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість, без зайвих зволікань виявити належну зацікавленість до стану своїх прав та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період .

Суд зауважує, що спір у цій справі у вказаній частині (з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року) стосується перерахунку (з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами на 1 січня 2022 року) вже нарахованого та виплаченого позивачу у липні 2022 року, серпні 2022 року, вересні 2022 року, жовтні 2022 року, листопаді 2022 року грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року.

Також згідно із пунктом 10 розділу І Порядку № 925/5 посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, підвищення посадового окладу, надбавки та доплати, інші виплати особам рядового і начальницького складу виплачуються (припиняються): із дня підписання наказу про призначення на штатну посаду, зарахування на навчання до навчального закладу, присвоєння спеціального звання або з дня, зазначеного в наказі; до дня підписання наказу про звільнення з посади чи служби, відрахування, закінчення навчання або про скасування встановлених надбавок та доплат, інших виплат або до дня, зазначеного в наказі.

Відповідно до наказу Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» №248/ОС від 28 листопада 2022 року позивача звільнено зі служби 29 листопада 2022 року, тобто повний розрахунок із позивачем проведено 29 листопада 2022 року.

Таким чином, про порушення своїх прав внаслідок ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі (з урахуванням відповідних розмірів прожиткових мінімумів, встановлених законами на відповідний рік) за період з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року позивач дізнався або повинен був дізнатися (мав таку можливість) після отримання відповідних сум грошового забезпечення у відповідному місяці 2022 року, а також 29 листопада 2022 року при проведенні з ним повного розрахунку під час звільнення.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Кодекс законів України про працю доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, розпочався з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Тож встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, який почався 19 липня 2022 року, мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, де зазначено, що: "строки, визначені статтею 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У зв`язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року".

Оскільки строк, що визначений статтею 233 КЗпП України, був продовжений законодавцем до 30 червня 2023 року, позивач повинен був звернутися до суду з позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року саме до цієї дати.

Натомість, позивач звернувся до суду з позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року - 06 березня 2025 року, тобто із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Заяву про поновлення строку звернення з доказами поважності причин пропуску такого строку до позову не додано.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява не відповідає вимогам частини шостої статті 161 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 169 вказаного Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «ТОРЕЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№2)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліку упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 листопада 2022 року з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви, позовна заява буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Н.І. Слободянюк