Постанова від 06.03.2025 по справі 160/400/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2025 року справа № 160/400/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 160/400/25 (суддя Сластьон А.О., ухвала прийнята без участі сторін) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «Про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» від 24.10.2024 № 4543/6/32-00-51-03-07;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» норми підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, що встановлюють спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2013 по 31.12.2017.

Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив заборонити відповідачу - Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків - проводити перевірку правомірності формування суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (20132017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів: з 2018 року по 1 квартал 2024 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказав, що ненадання позивачем під час проведення перевірки посадовим особам відповідача витребуваних первинних документів за період 2013-2017 розцінюватиметься як відсутність таких документів, що у свою чергу призведе до негативних для позивача наслідків перевірки, визнання його порушником та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій. З урахуванням наведеного, продовження перевірки за відсутності остаточного рішення щодо застосування до Позивача підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України може призвести до неправомірних висновків відповідача за результатами перевірки та до безпідставного притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог ПК України. Результати перевірки залежать від вирішення питання, чи мають бути застосовані до позивача спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за минулі податкові (звітні) періоди, зокрема, за 2013-2017 роки. Оскарження результатів податкової перевірки відбувається у визначений законодавством нетривалий строк (виходячи з принципу правової визначеності), проте таке оскарження буде неефективним у випадку, якщо до його початку буде відсутнє остаточне судове рішення у цій справі.

Позивач зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на його права та обов`язки; буде істотно ускладнено виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) в частині поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» про забезпечення адміністративного позову. Так, суд заборонив Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків проводити перевірку правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих (2013 2017) податкових (звітних) років, в яких сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток, що впливає на формування фінансового результату оподаткування податкових періодів 2018 - 1 кварталу 2024 року - до набрання судовим рішенням у справі №160/400/25 законної сили.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що вжиті судом заходи забезпечення позову є необґрунтованими та поза межами позовних вимог. В контексті спірних відносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними. Просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на скаргу, приходить до висновків, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наведені позивачем доводи, які врахував суд першої інстанції, не є свідченням існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог. Не доведено позивачем та не встановлено судом при розгляді клопотання неможливості захисту прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення.

Суд першої інстанції не врахував, що сама по собі наявність спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову з наведених заявником обставин.

Апеляційний суд підкреслює, що суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично є втручанням у функціональні права та обов`язки відповідача, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Суд заборонив відповідачу проводити перевірку, що призначена наказом керівника податкового органу, при цьому у справі позивачем навіть не оскаржується наказ про призначення такої перевірки.

З приводу негативних наслідків для позивача, на які послався суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, тим паче у обраний судом спосіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованого судом заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України. Застосовані судом заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ТОВ «ТРКУ» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ч.1 п. 3,4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі №160/400/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРКУ» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак