Рішення

від 12.03.2025 по справі 227/2741/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 227/2741/24

(2/199/1167/25)

Рішення

Іменем України

07 березня 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Кахикало А.С.

позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи (ВКЗ) - Лазебник В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Білозерської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач), 03.09.2024 року звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа орган опіки та піклування Білозерської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги ґрунтуються на тому, відповідач є матір`ю їх спільної дитини проте з 2023 року усунулась від догляду та піклування, дитини проживає з позивачем та його матір`ю ОСОБА_4 . Відповідач життям дитини не цікавиться, на зв`язок не виходить, з місця проживання виїхала у невідомому напрямку. Органом опіки та піклування складено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Так як мати дитини не займається її вихованням, місце знаходження її невідоме, без її згоди позивач не має можливості не зареєструвати місце проживання, просить суд позбавити її батьківських прав.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року № 2797/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.12.2024 року відкрито провадження по справі.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що на даний час він та його родина з дитиною виїхали з Донецької області в безпечне місце, до м. Мерефа,Харківської області. Долучено акт обстеження умов проживання службою у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради від 04.03.2025 року, підтверджено факт проживання дитини та створення належних умов.

Відповідач в судові засідання не прибувала, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась, заяви чи клопотання не надходили.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими. Повідомила, що з ситуацією позивача орган опіки та піклування обізнаний, досліджувалось питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та прийнято висновок про доцільність, так як мати вихованням дитини не займається, дитину залишила та поїхала на заробітки, наразі її місце знаходження невідомо.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Добропілля, Донецької області. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , місце народження м. Білозерське, Донецька область.

Згідно довідки Нововодянського старостинського округу Білозерської міської ради Донецької області № 223 від 03.11.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 1999 р.н. проживає по АДРЕСА_2 , склад сім`ї: ОСОБА_4 1965 рн - мати, ОСОБА_5 2001 рн - сестра, ОСОБА_3 2022 рн - син. Згідно акту обстеження умов проживання будинок знаходиться в задовільному санітарно-гігієнічному стані, у дитини є окрема кімната, ліжечко, шафа, одяг по сезону, іграшки.

16.08.2023 року скажено акт по факту не проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , зі слів сусіда давно не проживає.

Також матеріалами справи підтверджено, що з січня 2023 року проходить військову службу, надано довідку про грошове забезпечення, отримання бойових випалта, позитивні характеристики з місця служби.

04.09.2023 за № 02-11/2069 органом опіки та піклування Білозерської міської ради складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що мати дитини, ОСОБА_2 вела аморальний спосіб життя, дитина часто була в неохайному стані, неодноразову залишала дитину на бабусю, як повідомив медичний працівник дитина перебувала в неналежному вигляді, мала прілості, які привели до гіперемії та пошкодження шкірних покривів. Обов`язки щодо виховання та утримання дитини не виконує, на засідання комісії не прибула. Вихованням дитини займається ОСОБА_1 , який на даний час боронить України та йому допомагає його мати ОСОБА_4 (бабуся ОСОБА_3 ).

Як зазначив позивач на даний час його родина (мати, син та рідна сестра) евакуйована з Донецької області до м. Мерефа, займаються вихованням дитини, на підтвердження надано акт від 04.03.2025 року обстеження умов проживання, вказана обставина також відома представнику третьої особи.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК . Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

З досліджених в ході судового розгляду справи обставин вбачається, що відповідач свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина, перестала цікавитися життям сина, не створювала належних умов проживання, на даний час не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування дитини.

Таким чином, після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її сина ОСОБА_3 , оскільки підтверджено, що вона не піклується про життя та здоров`я дитини, про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечувала необхідного медичного догляду, що могло створювати загрозу для здоров`я дитини, з 2023 року не спілкуються з ним, залишала його та не виявляє інтересу до його виховання, що свідчить про її свідоме нехтування батьківськими правами та обов`язками. Також суд вважає, що рішення про позбавлення батьківських прав здатне забезпечити належний захист дитини, а мотиви для позбавлення батьківських прав є доречними і достатніми.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, з метою захисту прав та інтересів дитини, вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки встановлено факт свідомого нехтування відповідачем своїми обов`язками.

Окремо суд роз`яснює відповідачу, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд також роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,21 гривень.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Білозерської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білозерське, Покровського району, Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.03.2025 року.

Суддя А.О. Кошля 12.03.2025