Рішення

від 11.03.2025 по справі 179/1556/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1556/24

2/179/82/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року селище Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіЧорної А.О.

секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

за участю: представників позивача Сустав Н.В., Юденкова О.П.,

представника відповідачів Бровко О.О.,

відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

справа № 179/1556/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Професійно технічного училища № 88 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат по оплаті комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Професійно технічне училище № 88 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат по оплаті комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 06.08.2002 Магдалинівської селищної радою народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області та рішення місцевого самоврядування, номер 37, виданого 01.04.2016 Магдалинівської селищної радою Магдалинівського району Дніпропетровської області Професійно технічне училище № 88 володіє на праві власності будівлями та спорудами училища за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входить: А - ПТУ 88, а прибудова, а1 прибудова, Б гараж, В трансформаторна підстанція, Г склад, Д котельня, Е туалет, Ж шийка погріба, ПГ погріб, З гуртожиток, И ферма, К житловий будинок, № 1 забор, № 2 ворота, №3 хвіртка, № 4 забор, №5 ворота, № 6 замощення.

Будівля гуртожитку є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу закладу професійної освіти, загальне керівництво яким здійснює керівник закладу.

30.11.2023 (за декілька днів до закінчення дії трудового контракту) між головою профспілки ПТУ № 88 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір найму жилого приміщення в учнівському гуртожитку закладу професійної освіти, згідно якого ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надано у тимчасове користування строком на 12 місяців жиле приміщення з 4 кімнат, площею 67,79 кв.м.

Згідно п.п. 7 п. 5 Договору передбачено, що наймач зобов`язується вносити щомісячно до 26 числа плату за проживання у гуртожитку, якщо інше не встановлено законодавством.

Плата за проживання в гуртожитку, встановлена кошторисом, включає плату за житлово комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії) відповідно до розрахунку на місяць.

Адміністрацією ПТУ № 88 щомісячно були виставлені рахунки для ОСОБА_1 та членам його сім`ї для відшкодування спожитих комунальних послуг, однак вони ігнорували сплату таких витрат.

Відповідачі ухиляються від сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги, станом на 31.07.2024 заборгованість відповідачів перед позивачем з квартплати, опалення, оренди кімнати, води та водовідведення, електроенергії, вивозу мусору, оренди кухні складає 48247,70 грн.

На підставі викладених обґрунтувань, позивач просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Професійно технічного училища № 88 комунальні витрати за проживання в гуртожитку закладу професійної освіти Професійно технічного училища № 88 у розмірі 48247,70 грн та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

05.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідачів просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки рахунки фактури суперечать Інформаційній довідці про стан розрахунків за послуги проживання ОСОБА_1 , також незрозумілим є доплати за послуги, які не включають в себе таке поняття, як комунальні послуги в рахунках фактури та яким чином керівництво ПТУ № 88 їх формували.

ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у гуртожитку ПТУ № 88 тривалий проміжок часу під час перебування на посаді директора ПТУ № 88.

30.11.2023 між головою профспілки ПТУ № 88 Філіпчуком В.П. та ОСОБА_1 було укладено договір найму жилого приміщення в учнівському гуртожитку закладу професійної освіти, яким продовжено строк проживання відповідачів у гуртожитку строком на 12 місяців.

03.12.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади директора ПТУ № 88.

12.02.2024 почались відключення від електроенергії та водопостачання.

Відповідач сплачував стабільно за комунальні послуги під час свого тривалого проживання на території гуртожитку. Станом на 01.12.2023 відповідач мав переплату у розмірі 46,92 грн.

31.12.2023 відповідачем сплачено 2000 грн за проживання на погашення комунальних боргів.

Розрахунки позивача суперечать чинним тарифам, а саме Постанові № 544 КМУ від 30.05.2023, якою встановлено тариф на споживання електроенергії 2,64 за кВТ-год. Постановою КМУ № 632 від 31.05.2024 збільшено фіксовану ціну на електроенергію 4,32 грн/кВТ-год. незалежно від обсягу споживання.

Невідомо яким способом, яким тарифам та якою одиницею виміру користувався позивач при формуванні рахунку за послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Відповідно до довідки борг у відповідача станом на 01.02.2024 13423,45 грн, а в рахунку фактурі від 02.02.2024 17965,80 грн.

Позивачем надано житлово комунальні послуги з явно завищеними тарифами, які не відповідають Постановам КМУ та НКРЕКП, рахунки фактури не відповідають інформаційній довідці про стан розрахунків за послуги проживання в гуртожитку ОСОБА_1 , також протиправними є стягнення коштів за послуги, на які необхідне укладання додаткового договору суборенди за користування нежитлового приміщення.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Сустав Н.В. просила позовні вимоги задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник позивача Юденкова О.П. позовні вимоги підтримала та пояснила, що на сьогоднішній день відсутні договірні відносини на проживання відповідачів у гуртожитку. Раніше був укладений договір найму між ПТУ № 88 та ОСОБА_1 , але в подальшому договір не було продовжено. Є договір, який підписаний лише з боку ОСОБА_1 , тому юридичних підстав для проживання відповідачів у гуртожитку наразі не існує. Власником гуртожитку є держава, в особі Міністерства освіти та науки України. Хоча договір найму не існує, але відповідачі займають кімнати та продовжують проживати у гуртожитку, але не сплачують комунальні послуги. Тарифи за електроенергію встановлені як для юридичних осіб, які тарифи отримує гуртожиток, такі виставляються і відповідачам. Усі тарифи розраховані у протоколі. Заборгованість нарахована відповідачам з грудня 2023 року по липень 2024 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки вони хоч і проживають у гуртожитку, але не користуються комунальними послугами. По липень 2024 року він сплачував по 500 грн за 4 кімнати, оскільки договір оренди не продовжено, тому сплачував лише за комунальні послуги. Зараз вони займають лише 2 кімнати. Щодо сплати рахунків за оренду, то оскільки відсутній договір, а оренда це договірні відносини, тому вважає, що вимоги є необґрунтованими. Свого контррозрахунку по витратам на комунальні послуги не має, оскільки це не входить до їх функцій.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що згодна сплачувати лише квартплату. Електроенергія у них була вимкнена з лютого 2024 року до вересня 2024. З 16.02.2024 також не користуються водою. Опалення було відсутнє більше 3 тижнів. В гуртожитку вони не готували їжу, купалися та прали речі у друзів.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Професійно технічне училище № 88 володіє на праві власності будівлями та спорудами училища за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входить: А - ПТУ 88, а прибудова, а1 прибудова, Б гараж, В трансформаторна підстанція, Г склад, Д котельня, Е туалет, Ж шийка погріба, ПГ погріб, З гуртожиток, И ферма, К житловий будинок, № 1 забор, № 2 ворота, №3 хвіртка, № 4 забор, № 5 ворота, № 6 замощення. (а.с. 7).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що Професійно технічне училище № 88 (ПТУ № 88) є державною організацією (а.с. 87).

Таким чином, будівлі та споруди училища перебувають у державній власності.

Згідно протоколу № 1 засідання ради з регулювання тарифів та цін від 05.01.2024 встановлено тарифи для оплати послуг за проживання у гуртожитку з січня 2024, а саме: орендна плата 1 кімната 1000 грн, орендна плата кухні 800 грн, 1 койко/місця 500 грн, вода і водовідведення за 1 куб за лічильником 40,19 грн, норма витрати на добу води 0,268, норма води без лічильника 1 ліжко місце 2 3 куба за місяць, електроенергія 1 кіловат за лічильником 7,4391 грн., електроенергія без лічильника на 1 кімнату 130 кв. на 1 особу + 30 кв на кожну наступну, світло без лічильника на кухню 150 кв, квартплата за 1 кв. м 5,21, опалення на використаний газ вартістю газ 18,07, вивіз сміття з 1 особи 25, вартість ліжко місця для тимчасових наймачів 180. (а.с. 10).

Згідно протоколу № 1/1 засідання ради з регулювання тарифів та цін від 26.03.2024 встановлено тариф на вивіз сміття на 1 особу 28,72 грн з 01.04.2024 (а.с. 11).

01.01.2024 між ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та ПТУ № 88 укладено договір № 60203/2024 про постачання (закупівлю) електричної енергії, згідно якого ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 4,4125 грн без ПДВ, ПДВ 0,8825 грн, разом з ПДВ 5,295 грн (а.с. 88-92) За цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Місце поставки товару: 51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Прозорова, 2а.

27.02.2024 між Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ПТУ № 88 укладено договір № 1100000142513-П-2024 про закуплю послуг з розподілу електричної енергії за державні кошти/власні кошти (а.с. 93-96).

28.12.2023 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ПТУ № 88 укладено договір № 03-5094/24-60-Т постачання природного газу, згідно умов якого ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16553,89 грн (а.с. 97-102). Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо», а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно рахунків за послуги з розподілу електричної енергії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та рахунків ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги`на постачання (закупівлю) електричної енергії вбачається, що позивачу щомісячно надаються рахунки для оплати послуг (а.с. 103-111).

Згідно актів приймання передачі природного газу та актів про надані послуги з розподілу природного газу вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передавало, а ПТУ № 88 приймало вибутий природний газ та отримували послуги з розподілу природного газу (а.с. 112-117)

Згідно рахунку фактури від 02.02.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 344,9 грн, опалення - 2631,40 грн, оренда кімнати - 3200 грн, вода та водовідведення - 134 грн, електроенергія - 4153,50 грн, мусор 60 грн, оренда кухні 640 грн. Борг за грудень 2023 3807, 80 грн. Всього з ПДВ 17965,80 грн (а.с. 12).

Згідно рахунку фактури від 29.02.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 431,1 грн, опалення - 3020 грн, оренда кімнати 4 000 грн, вода та водовідведення 80,40 грн, електроенергія 2 008,80 грн, мусор 75 грн, оренда кухні 800 грн. Борг за січень 2024 12 423, 40 грн. Всього з ПДВ 22838,70 грн (а.с. 13).

Згідно рахунку фактури від 01.04.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 431,1 грн, опалення - 1531,80 грн, оренда кімнати 4 000 грн, вода та водовідведення 80,40 грн, електроенергія 0 грн, мусор 75 грн, оренда кухні 800 грн. Борг за січень, лютий 2024 22 224,90 грн. Всього з ПДВ 29 143,20 грн. (а.с. 14)

Згідно рахунку фактури від 29.04.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 431,1 грн, опалення - 0 грн, оренда кімнати 4 000 грн, вода та водовідведення 40,20 грн, електроенергія 0 грн, мусор 86,20 грн, оренда кухні 800 грн. Борг за січень - березень 2024 28493,20 грн. Всього з ПДВ 33850,70 грн (а.с. 15).

Згідно рахунку фактури від 29.05.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 431,1 грн, опалення - 0 грн, оренда кімнати 4 000 грн, вода та водовідведення 0 грн, електроенергія 0 грн, мусор 86,20 грн, оренда кухні 800 грн. Борг за січень квітень 2024 33810,50 грн. Всього з ПДВ 39 127,70 грн (а.с. 16).

Згідно рахунку фактури від 28.06.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 431,1 грн, опалення - 0 грн, оренда кімнати 4 000 грн, вода та водовідведення 0 грн, електроенергія 0 грн, мусор 86,20 грн, оренда кухні 800 грн. Борг за січень травень 2024 38130,60 грн. Всього з ПДВ 43 447,90 грн (а.с. 17).

Згідно рахунку фактури від 31.07.2024 позивачем нараховано платнику ОСОБА_1 квартплата - 431,1 грн, опалення - 0 грн, оренда кімнати 4 000 грн, вода та водовідведення 0 грн, електроенергія 0 грн, мусор 86,20 грн, оренда кухні 800 грн. Борг за січень травень 2024 42930,50 грн. Всього з ПДВ 48 247,70 грн (а.с. 18).

Згідно інформаційної довідки про стан розрахунків за послуги проживання в гуртожитку ОСОБА_1 переплата на 01.12.2023 становить 46,92 грн. Нараховано за грудень 7806,66 грн. Сплачено в грудні - 0,00.

Борг на 01.01.2024 7759,74 грн. Нараховано за січень 11163,70 грн. Сплачено в січні 02.01.2024 2000 грн, 12.01.2024 500 грн, 25.01.2024 500 грн, 30.01.2024 2500 грн.

Борг на 01.02.2024 становить 13423,45 грн. Нараховано за лютий 10415,30 грн. Сплачено за лютий - 0,00. Було відключено подачу електроенергії в лютому 2024 року.

Борг на 01.03.2024 23 838,70 грн. Нараховано за березень 6918,30 грн. Сплачено в березні 03.04.2024 96,48 грн (вода та водовідведення), 517,32 грн (квартплата).

Борг на 01.04.2024 30143,24 грн. Нараховано за квітень 5357,50 грн. Сплачено в квітні 03.04.2024 650 грн.

Борг на 01.05.2024 34 850,74 грн. Нараховано за травень 5 317,20 грн. Сплачено в травні 09.05.2024 520 грн.

Борг на 01.06.2024 39 647,94 грн. Нараховано за червень 5 317,20 грн. Сплачено в червні 01.06.2024 517,32 грн, 30.06.2024 517,32 грн.

Борг на 01.07.2024 43 930,50 грн. Нараховано за липень 5 317,20 грн. Сплачено в липні 30.07.2024 517,32 грн.

Борг на 01.08.2024 48 730,38 грн (а.с. 19).

Згідно договору найму жилого приміщення в учнівському гуртожитку закладу професійної (професійно технічної) освіти від 30.11.2023, укладеному між головою профспілки ПТУ № 88 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надано у тимчасове користування строком на 12 місяців жиле приміщення з 4 кімнат, площею 67,79 кв.м. (а.с. 8-9).

Згідно п.п. 7 п. 5 Договору передбачено, що наймач зобов`язується вносити щомісячно до 26 числа плату за проживання у гуртожитку, якщо інше не встановлено законодавством.

Згідно п. 2 договору плата за проживання в гуртожитку, встановлена кошторисом, включає плату за житлово комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії) відповідно до розрахунків на місяць.

Даний договір підписаний лише наймачем ОСОБА_1 , але не підписаний наймодавцем.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що даний договір є не укладеним, оскільки не підписаний ПТУ № 88.

Згідно платіжної інструкції від 08.02.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 500 грн за проживання (а.с. 51).

Згідно платіжної інструкції від 06.03.2024 відповідачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача 500 грн. за проживання (а.с. 51 звор. стор.).

Згідно платіжної інструкції від 06.03.2024 відповідачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача 96,48 грн (вода та водовідведення) (а.с. 52).

Згідно платіжної інструкції від 06.03.2024 відповідачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача 517,32 грн за проживання (а.с. 52 звор. стор).

Згідно платіжної інструкції від 25.01.2024 відповідачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача 500 грн за проживання (а.с. 53 звор. стор.).

Згідно платіжної інструкції від 31.12.2023 відповідачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача 2000 грн за проживання (а.с. 54).

Згідно платіжної інструкції від 30.07.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 517,32 грн за проживання (а.с. 54 звор. стор.).

Згідно платіжної інструкції від 30.06.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 517,32 грн за проживання (а.с. 55).

Згідно платіжної інструкції від 31.05.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 517,32 грн за проживання (а.с. 55 звор. стор.).

Згідно платіжної інструкції від 09.05.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 520 грн за проживання (а.с. 56).

Згідно платіжної інструкції від 03.04.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 650 грн за проживання (а.с. 56 звор. стор.).

Згідно платіжної інструкції від 30.08.2024 відповідачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача 517,32 грн. за проживання (а.с. 57).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги»визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 п. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).

Згідно ст. 5Закону України «Про житлово комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно ст. 9 ч. 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 5 частини 2статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Із зазначених положень випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першійстатті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно статті 49 абз. 3 розділу ХІ ЗУ «Про професійну (професійно-технічну) освіту»заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна.

Частиною 1 статті 27 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Частиною 2 статті 128 ЖК України визначено, що жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Постановою КМУ від 20 червня 2018 року № 498 затверджено Примірне положення про користування гуртожитком, яке визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них, дія якого поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності та п 1.1. якого передбачено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року, визначено порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них. Дія цього Положення поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.

Відповідно до Примірного Положення про користування гуртожитками, затвердженого Постановою КМУ від 20 червня 2018 року № 498 користування жилими приміщеннями в гуртожитках, що перебувають у власності, у процесі реалізації прав та виконання обов`язків їх власників здійснюється відповідно до положень ЦК України, Законів України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та інших актів законодавства.

Згідно п. 7 Примірного положення користування жилою площею здійснюється у гуртожитках державної та комунальної форми власності виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.

У п. 11 Примірного положення йдеться про те, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом; підтримувати чистоту і порядок у жилих та допоміжних приміщеннях; дотримуватися вимог пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати жилу площу в гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження технічного обладнання в гуртожитку; забезпечувати за власний рахунок проведення ремонту жилого приміщення у гуртожитку (наймач - згідно з договором найму (оренди); не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні допоміжними приміщеннями в гуртожитку; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання гуртожитку, порушують умови проживання інших осіб; у разі виселення з гуртожитку та/або набуття у власність жилого приміщення передати організації, яка здійснює управління гуртожитком, усе майно, що було надано їм у користування згідно з договором найму (оренди).

Виходячи з п. 15 Примірного положення особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Таким чином, правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Згідно з пунктом 18 Примірного положення громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього Примірного положення.

Плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею, і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і закомунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду (пункт 38 Примірного положення).

Згідно постанови КМУ від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров`я України, інші міністерства і центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Міністерством фінансів України установлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках. Відповідальність за надання цих послуг, їх якість, а також обґрунтованість розмірів плати за них покладається на керівників цих закладів.

За визначенням, наданим статтею 3 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Примірний перелік житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів.

За правилами частини першої статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Постановою КМУ № 796 від 27 серпня 2010 року затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг: надання спеціально облаштованих будинків і приміщень, що перебувають на балансі навчальних закладів, для тимчасового проживання; надання під час канікул вільних спеціально облаштованих приміщень гуртожитків для тимчасового проживання; надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання: осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі; абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів; осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів; надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень; заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання: у разі пошкодження або знищення з вини користувачів; на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, у встановленні: поліпшеного обладнання; нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами; надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів; надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі навчальних закладів, додаткових послуг, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.

Постановою КМУ № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Вказаним Порядком визначено, що тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Плату за проживання в гуртожитках, визначено в порядку спеціальних норм права Постанови КМУ від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форм власності» та наказу Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерства фінансів та Міністерства охорони здоров`я України 28 березня 2011 року № 284/423/173 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності», змістом яких законодавчо не передбачено обов`язку здійснювати погодження плати за проживання у студентському гуртожитку з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Калькуляція витрат на проживання у гуртожитку, затвердженопротоколом № 1 засідання ради з регулювання тарифів та цін від 05.01.2024 та протоколом № 1/1 засідання ради з регулювання тарифів та цін від 26.03.2024.

Статтею 66 ЖК Української PCP установлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до вимог цієї статті калькуляційною одиницею є 1 кв.м загальної площі.

Отже, оплата за користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України, ч. 3 ст. 820 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

За змістом ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями ст. 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в житловому приміщенні осіб, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.

Відповідно до п. 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, жила площа в гуртожитках надається, зокрема, у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї.

Облік осіб, які проживають в гуртожитках на умовах найму (оренди), ведеться підприємствами, установами, організаціями, в оперативному управлінні яких перебувають гуртожитки державної та комунальної власності, юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми, до статутних капіталів яких включені гуртожитки (п. 9 вказаного Примірного положення).

Згідно з пунктами 11, 15 вказаного Примірного положення про користування гуртожитками, наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільний речей тощо у разі їх видачі).

За змістом вказаних норм закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі проживають у гуртожитку ПТУ № 88, у період з грудня 2023 року по 31.07.2024 займали 4 кімнати у гуртожитку, користувалися наданими житлово-комунальними послугами за спірний період, а позивач нараховував плату за надані послуги за тарифами, які відповідачами не оплачувались у повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за проживання у гуртожитку підлягають сплаті житлово-комунальні послуги, що складаються з плати за квартплату, водопостачання, водовідведення, вивезення сміття, постачання та розподілу електричної енергії, опалення.

Відповідачі проживають в гуртожитку, відповідно зобов`язані оплачувати отримані житлово-комунальні послуги у встановлених розмірах.

Частина платежів, які були оплачені відповідачами відображена позивачем у інформаційній довідці та врахована у розрахунку комунальних послуг.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що житлово-комунальні послуги не надавались або надавались неналежним чином, чиоспорення відповідачем об`єму наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якості,суду не надано.

Оскільки відповідачі не здійснюють добровільно сплату отриманих комунальних послуг у повному розмірі, відповідно позивач має право вимагати їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому, враховується правова позиція ВСУ, висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30.10.2013, згідно якої споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України під час розгляду цивільної справи № 6-2951цс15.

Окрім цього, слід звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Так, згідно наданих рахунків фактури (а.с. 12-18) вбачається, що за період з січня 2024 по 31.07.2024 плата за квартплату становить 2931,50 грн, за опалення 7183,20 грн, вода та водовідведення 335 грн, електроенергія 6162,30 грн, сміття 554,80, а всього 17166,80 грн.

Згідно наданих платіжних інструкцій (а.с. 51-56) вбачається, що відповідачами було сплачено 31.12.2023 2000 грн за проживання (дата валютування 02.01.2024), 08.02.2024 500 грн за проживання, 06.03.2024 517,32 грн за проживання, 96,48 грн вода та водовідведення, 25.01.2024 500 грн за проживання, 30.07.2024 517,32 грн за проживання, 30.06.2024 517,32 грн. за проживання, 31.05.2024 517,32 грн за проживання, 09.05.2024 520 грн за проживання, 03.04.2024 650 грн за проживання, а всього за період з січня 2024 по 31.07.2024 6335,76 грн.

Суд зазначає, що усі надані суми сплат відповідача комунальних послуг, крім сплати за 08.02.2024 у розмірі 500 грн були враховані позивачем у інформаційній довідки про стан розрахунку за послуги проживання в гуртожитку (а.с. 19).

Також суд враховує, що відповідачами хоча і не надано платіжних інструкцій за 12.01.2024 у розмірі 500 грн та за 30.01.2024 у розмірі 2500 грн, але позивачем дані суми зазначені як сплачені, тому судом встановлено, що відповідачами було сплачено витрат на комунальні послуги з січня 2024 по 31.07.2024 у загальному розмірі 9335,76 грн (6335,76+500+2500).

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті комунальних послуг за період з січня 2024 року по 31.07.2024 у розмірі 7831,04 грн (17166,80 9335,76).

Щодо нарахування позивачем ПДВ на комунальні послуги суд зазначає наступне.

У пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп. пп. "а" і "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості, включається до ціни товару та сплачується покупцем (замовником послуг).

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За своїм економіко - юридичним змістом база оподаткування - це вартісна, фізична або інша характеристика об`єкта оподаткування. У даному разі база оподаткування податку на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 Податкового кодексу України визнана об`єктом оподаткування.

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка податку на додану вартість, яка визначається в залежності від виду господарської операції.

Порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Отже, зміна ставки податку на додану вартість не змінює базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, якою є їх договірна вартість без врахування податку на додану вартість, оскільки за своєю правовою сутністю податок на додану вартість є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Хоча податок на додану вартість і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, який підтриманий у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

При цьому постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 188.1 статті 181 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється із вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, за якими не здійснюється нарахування ПДВ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196, підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 та пунктом 197.11 статті 197 ПК України).

Таким чином, вартість спожитих послуг визначається на підставі рахунків постачальників комунальних послуг з урахуванням суми ПДВ, нарахованого такими постачальниками на наданих послуг. Суми таких коштів оплачуються позивачу у вигляді відшкодування відповідачами вартості спожитих комунальних послуг та не включаються позивачем до бази оподаткування ПДВ. Податкові зобов`язання з ПДВ на такі операції не нараховуються.

Отже, компенсації витрат за спожиті комунальні послуги не є об`єктом оподаткування ПДВ, а тому суд не бере до уваги нарахування позивачем ПДВ на комунальні послуги.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по оренді кімнат та оренди кухні, суд зазначає наступне.

Нарахування відповідачам такої комунальної послуги як оренда кімнати та оренда кухні, є необґрунтованим, оскільки у розмінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оренда кімнати та оренда кухні не є житлово-комунальною послугою, а будь-які інші фактичні дані, що дають підстави вимагати сплати грошових коштів за таку послугу, матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення за оренду кімнат та оренду кухні у загальному розмірі 32640 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо наданої відповідачами платіжної інструкції від 30.08.2024 на суму 517,32 грн (а.с.57), то суд її не бере до уваги, оскільки предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з грудня 2023 року по 31.07.2024.

Щодо стягнення заборгованості по комунальним послугам за грудень 2023 року, суд зазначає наступне.

Позивачем не надано суду рахунку фактури за грудень 2023 року, тому доказів з яких складових складається заборгованість за грудень 2023 у розмірі 3807,80 грн суду не надано.

За таких обставин, суд не бере до уваги зазначену суму заборгованості, оскільки вона може складатися з оренди за кухню та оренди кімнат.

Крім того, згідно наданих позивачем доказів вбачається, що у рахунку фактурі від 02.02.2024 позивачем зазначена заборгованість за грудень 2023 у розмірі 3807,80 грн (а.с. 12), разом з цим в інформаційній довідки про стан розрахунків за послуги проживання вказано, що за грудень нараховано 7806,66 грн, сплачено в грудні 0,00 грн (а.с. 19).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена в судовому засіданні сума заборгованості за грудень 2023 року та її складові, оскільки не надано з цього приводу належних та допустимих доказів, та в наданих суду документах позивача також вбачається розбіжність сум.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комунальних послуг за грудень 2023 року, оскільки позивачем не доведена сума заборгованості.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.08.2024 (а.с. 6).

Таким чином з відповідачів на користь позивача пропорційної до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 491,48 грн.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 81,89, 141,259,263-268, 274 -279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Професійно технічного училища № 88 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат по оплаті комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Професійно технічного училища № 88 витрат по оплаті комунальних послуг у розмірі 7831,04 (сім тисяч вісімсот тридцять одна гривня чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Професійно технічного училища № 88 судовий збір у розмірі 163 гривні 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Професійно технічного училища № 88 судовий збір у розмірі 163 гривні 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Професійно технічного училища № 88 судовий збір у розмірі 163 гривні 82 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Професійно технічне училище № 88, ЄДРПОУ 21902066, юридична адреса: Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Магдалинівка, вул. Прозорова, будинок 2А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.О. Чорна