Постанова

від 05.03.2025 по справі 260/2631/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2631/21 пров. № А/857/5317/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Сеника Р.П.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Юник А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Скраль Т.В.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород, 30 листопада 2021 року, повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року, у справі №260/2631/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.06.2021 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу згідно з останніми штатними посадами з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 293 Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. Суд першої інстанції вказав, що 11 березня 2021 року наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 березня 2021 року № 202-ОС позивача, який перебував у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України звільнено з посади начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_3 та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі. Суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідачем не в повному обсязі, оскільки остання штатна посада позивача, з якої його було звільнено наказом Голови Державної прикордонної служби України № 503-ОС від 29 травня 2020 року та наказу № 208-ОС від 12.03.2021 року - начальник відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_3 та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Іншого судом не встановлено та відповідачем така обставина не спростована.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, позивачем пропущено строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами. Водночас зазначає, що з позивачем проведено повний розрахунок 06 травня 2021 року, а 10 травня 2021 року його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Саме з цього часу позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливі порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Поставною Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 260/2631/21 скасовано та адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року скасовано, а справу №260/2631/21 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

В судове засідання відповідач повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи. Позивача просив апеляційну скаргу розглядати без його участі, щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Адміністрації державної прикордонної служби України з місцем дислокації АДРЕСА_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

У ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України позивач перебував на грошовому та матеріальному забезпеченні.

Як це було встановлено судом першої інстанції, згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано державну установу: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 з місцезнаходженням: АДРЕСА_2 . Засновником юридичної особи є Адміністрація Державної прикордонної служби України, ЄДРПОУ 00034039.

Відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 12 березня 2021 року № 208-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 , який перебувавав у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України (остання займана посада начальник відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_3 та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), звільненого з військової служби у Запас Збройних Сил України наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 березня 2021 року № 202-ос за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону, виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби підполковнику ОСОБА_2 , відповідно до пункту 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, підполковнику ОСОБА_2 нарахована та виплачена 06 травня 2021 року одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби, у розмірі 188836,85 грн.

Не погодившись із нарахованою та виплаченою сумою одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідний із повнотою нарахування та виплати йому одноразової допомоги при звільненні.

Так, за змістом статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Порядок здійснення будь-яких виплат в Державній прикордонній службі України здійснюється на підставі Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 № 558, затвердженої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 № 854/32306 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 глави 9 розділу 5 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Відповідно до пункту 6 глави 9 розділу 5 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: 1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород); 2) для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), і тих, які до дня звільнення з військової служби були звільнені з посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), які вони отримували відповідно до законодавства за останніми штатними посадами, з урахуванням змін у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджено указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі-Положення).

Перебування військовослужбовців у розпорядженні начальників органів Держприкордонслужби, визначено пунктом 127 Положення.

Відповідно до пункту 127 Положення за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 11, 12 і 15 цього пункту, зберігається право на забезпечення всіма видами матеріального та грошового забезпечення за останньою посадою, яку вони займали. Порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які зараховані у розпорядження з інших підстав, визначається законодавством, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 293 Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Судом першої інстанції правильно встановлено що у межах справи № 260/992/21 29 травня 2020 року відповідно до витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України № 503-ОС «Про особовий склад» зараховано в розпорядження Голови Державної прикордонної служби України підполковника ОСОБА_1 , звільнивши з посади начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_8 Управління внутрішньої та власної безпеки «Азово Чорноморське», згідно з пунктом 1 пункту 127 Положення. На всіх видах забезпечення ( за винятком кадрового) залишено в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

11 березня 2021 року наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 березня 2021 року № 202-ОС ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України звільнено з посади начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_8 Управління внутрішньої та власної безпеки «Азово Чорноморське», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі.

Разом з тим, як це було встановлено судом в межах справи № 260/992/21 та підтверджується Наказом № 208-ОС від 12.03.21 року, посада, яку займав позивач у період проходження військової служби була передбачена штатним розписом Адміністрації Державної прикордонної служби, що підтверджується витягом зі штату № 135 дск Головного відділу внутрішньої безпеки «Південь» Державної прикордонної служби України, затвердженого Директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08 січня 2020 року № 6 дск.

12 березня 2021 року наказом голови Державної прикордонної служби України № 208 - ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10 травня 2021 року.

Відповідно до довідки розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби підполковнику ОСОБА_2 , відповідно до пункту 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, підполковнику ОСОБА_2 нарахована та виплачена 06 травня 2021 року одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби, у розмірі 188836,85 грн., з розрахунку (місячне грошове забезпечення за останній повний місяць служби квітень 2021 року): посадовий оклад 7 750 грн., оклад за військове звання 1 410 грн., надбавка за вислугу років 3 664 грн., надбавка за кваліфікацію 542,50 грн., надбавка за особливості проходження служби 5 129 грн., премія 3 720 грн., всього 22 216,10 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що з долучених до матеріалів справи архівних відомостей щодо грошового забезпечення позивача у період з серпня 2019 року по травень 2021 року, такому, окрім складових які увійшли у розрахунок одноразової грошової допомоги, не врахована така його складова як індексація, яка виплачувалась позивачу та мала постійний характер.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Так, статтею 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку відповідних виплат.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. Водночас, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Наведений висновок щодо застосування вказаних правових норм міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 638/13719/19, від 24 червня 2020 року у справі № 642/1359/17, від 26 серпня 2021 року у справі № 240/7853/19, від 12 вересня 2023 року у справі № 640/4392/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21.

Отже, індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована одноразова допомога при звільненні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем індексація грошового забезпечення, яка нарахована та виплачена позивачу за відповідний період, не була врахована при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, а відтак така підлягає врахуванню для її обрахунку та виплаті позивачу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо аргументів про пропуск строків звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що питання строків у цій справі було предметом розгляду судом касаційної інстанції, який у постанові від 16.01.2025 зазначив, що звернення працівника до суду з позовом (24.06.2021) про стягнення заробітної плати (одноразової допомоги при звільненні) не обмежується будь-яким строком.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29)

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позову, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №260/2631/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 11.03.2025 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.