Ухвала

від 11.03.2025 по справі 440/12053/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2025 року

м. Київ

справа №440/12053/23

адміністративне провадження № К/990/3724/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава " про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДСУНС у Полтавській області), Виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі по тексту - ВК ПМР), Полтавської обласної військової адміністрації (далі по тексту - ПОВА) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптстрой-Полтава" (далі по тесту - відповідач, ТОВ "Оптстрой-Полтава"), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ТОВ "Оптстрой - Полтава" (код ЄДРПОУ 32996245) щодо не приведення захисної споруди - Сховище № 60150, що перебуває у його власності в належний для експлуатації стан;

- зобов`язати ТОВ "Оптстрой - Полтава" (код ЄДРПОУ 32996245) привести у стан готовності захисну споруду - Сховище № 60150, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51 з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року;

- стягнути з відповідача у справі на користь Полтавської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ТОВ "Оптстрой - Полтава" щодо не приведення захисної споруди - Сховище № 60150, що перебуває у його власності в належний для експлуатації стан.

Зобов`язано ТОВ "Оптстрой - Полтава" привести у стан готовності захисну споруду - Сховище № 60150, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51 з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава " задоволено частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 по справі № 440/12053/23 скасовано.

Прийнято постанову, якою адміністративний позов керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптстрой - Полтава" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

29 січня 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації, в якій скаржник просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 440/12053/23 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

21 лютого 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 13 лютого 2025 року заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації надав уточнену касаційну скаргу, що дає змогу Суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Дослідивши зміст уточненої касаційної скарги, Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

За приписами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи № 440/12053/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не обов`язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Крім того, стосовно посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не враховані судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, фактичні обставини у справі № 820/4717/16 та їх нормативне регулювання є відмінними від цієї справи, колегія суддів вважає, що висновки суду у справі № 820/4717/16 не є релевантними до цієї справи.

Так само, з міркувань неоднакового порівняно із цією справою нормативно-правового регулювання, не заслуговують на увагу посилання скаржника на висновки Верховного Суду в справах № 820/5164/15, № 520/2796/19.

Крім того, Верховний Суд не приймає посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 та від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, оскільки вони були зроблені за інших спірних правовідносин, зокрема, в справах № 924/1237/17 та № 912/9/20 предметом розгляду було визнання недійсними угод, укладених за результатами проведених публічних закупівель.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що Верховним Судом в постанові від 30 січня 2025 року у справі № 420/22304/23 розглянуто питання наявності або відсутності у заступника керівника окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС та/або обласної військової адміністрації.

У справі № 420/22304/23 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Окрім того, Верховний Суд у справі № 420/22304/23 констатував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.

Аналогічні висновки щодо відсутності у ДСНС, а, як наслідок, і в прокурора в особі ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо приведення її у належний стан були викладені Верховним Судом також у постановах від 24 січня 2025 року у справі № 520/13228/23, у справі № 520/30126/23, від 30 січня 2025 року у справі № 560/17801/23, від 30січня 2025 року у справі № 400/4928/22.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава " про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов