Рішення

від 05.03.2025 по справі 182/2725/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2725/23

Провадження № 2/0182/314/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.03.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Рунчевої О.В.

секретаря Паламарчук П.Ю.

за участю представника позивача Дашковського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним наказу, визнання договору купівлі - продажу недійсним та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

06.06.2023 року керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовною заявою, в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державнеспеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним наказу, визнання договору купівлі продажу недійсним та витребування земельної ділянки в якій просив суд:

- ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року за № 4-2874/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1222985500:01:001:0121 від 04.10.2022 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгою М.О., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис (індексний номер рішення: 44305344 від 04.10.2021);

- усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0121, яка розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_2 ;

- стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 №4-2874/15-21-СГ затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 1222985500:01:001:0121) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району. На підставі вказаного наказу державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 29.06.2021 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (запис про право власності 42765768). В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2021 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О., земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0121, була відчужена гр. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис (індексний номер рішення: 44305344 від 04.10.2021). Таким чином на даний час згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0121, є ОСОБА_2 . Нікопольською окружною прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства України. Так, відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 16.01.2023 за №2-143/0/261-23, ДП «Марганецьке лісове господарство» від 22.10.2021 №268/03, Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства від 05.07.2021 №622, наданої на запити окружної прокуратури, зазначена земельна ділянка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року входить до складу земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва, ДП «Марганецький лісгосп» та природно-заповідного фонду ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Богданівський». Вилучення вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва ДП «Марганецький лісгосп» (квартал 51 виділ 3, квартал 18 виділ 1) та природно-заповідного фонду також підтверджується інформацією та планово-картографічними матеріалами, наданими ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.06.2021 №383 та Українським державним проектом лісовпорядним виробничим об`єднанням від 30.06.2021 №520. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-1.1-5996/2-21 від 14.07.2021 відомостей щодо передачі спірної земельної ділянки в постійне користування ДП «Марганецький лісгосп» в Нікопольському міськрайонному управлінні у Нікопольському районі та м.Нікополь відсутні та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з зазначенням ДП «Марганецький лісгосп» користувачем або власником в період з 2013 по теперішній час до управління не передавались. Однак, відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 30.06.2021 №520 в 2019 році об`єднання передало Держгеокадастру України всю наявну інформацію щодо окружних меж лісогосподарських підприємств. Вказана інформація відображається на публічній кадастровій карті України у «шарі» ліси. Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали та матеріали лісовпорядкування у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 1222985500:01:001:0121, яка набута у приватну власність ОСОБА_1 та в подальшому за договором купівлі-продажу продана ОСОБА_2 , входить у межі ландшафтного заказника загальдержавного значення «Богданівський» та розташована на землях ДСГП «Ліси України» і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного та лісового фонду.

Ухвалоюсуду від12.10.2023року відкритопровадження уданій справіза правиламизагально позовногопровадження.Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву (том 1, а.с.92-93).

12.12.2023 року на адресу суду, у відповідності дост.178 ЦПК України, від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссона Д.В. надійшов відзив на позовні заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 . Відведення земельної ділянки відбувалося на підставі розробленого проекту землеустрою з фонду земель сільськогосподарського призначення на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Відомості про приналежність спірної земельної ділянки, кадастровий номер 1222985500:01:001:0121, до складу земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва, ДП «Марганецький лісгосп» за даними Державного земельного кадастру відсутні, а поданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідав вимогам чинного законодавства. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити ( том 1, а.с.120-126).

13.12.2023 року на адресу суду Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністраціїподала відповідь на відзив, згідно якого послались на обставини, викладені в позовній заяві, та вказує, що всі посилання відповідача на обставини не ґрунтуються на нормах чинного законодавства (том 1, а.с.133-162).

19.12.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сільванович Г. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими (том 1, а.с.172-196).

26.12.2023 року на адресу суду Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністраціїподала відповідь на відзив, згідно якого просив позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві (том 1, а.с.221-237).

28.12.2023 року на адресу суду від представника Дніпропетровської обласної державної адміністрації Мирошник Є.П. надійшли письмові пояснення (том 2, а.с.2-9).

03.01.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сільванович Г. надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області (том 2, а.с.23-44).

Ухвалою суду від 09.01.2024 року закрито підготовче провадження по справі; призначено справу до судового розгляду по суті.

26.02.2024 року на адресу суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Іванова В. надійшли пояснення (том 2, а.с.74-79).

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,всі сторони,будучи належнимчином повідомленимипро розглядсправи,своїми правами,визначеними цивільно-процесуальнимзаконодавством,скористались таподали досуду відповіднізаяви таклопотання,заперечення тавідзиви щодопред`явленихвимог,в тойчас,коли відповідач ОСОБА_1 ,будучи належнимчином повідомленимпро розглядсправи,в судовезасідання неприбув табудь-якізаяви чизаперечення наадресу судуне надав.

В судовому засіданні представник позивача Дашковський С.В. викладені в позовній заяві обставини підтримав та на задоволенні позову наполягав.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Сільванович Г. не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Від представника Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссон Д.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи в своїх поясненнях просив розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши представника позивача Дашковського С.В., дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0121, до 04.10.2021 року належала ОСОБА_1 04.10. 2021 року між ОСОБА_1 та Дубіною М.М., який діє від імені ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (том 1, а.с.37). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які, на думку сторони позивача, свідчать про те, що земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0121, належить до земель лісового фонду, про що до матеріалів справи долучено лист № 268/03 від 22.10.2021 року, складений ДП «Марганецьке лісове господарство», згідно, у відповідності до якого, земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0121 відноситься до земель лісового фонду. При цьому, землевпорядна документація для погодження вказаної земельної ділянки на розгляд до лісгоспу не надходила, інвентаризація земель лісового фонду не проводилась (том 1, а.с.41).

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частин першої та третьоїстатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі№ 569/17272/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто, особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Судувід 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (пункт 14).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина другастатті 1 ЛК України). В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третястатті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Відповідно до частини першої статті8, частини першої статті9 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зістаттею 10 ЛК України, ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно достатті 12 ЛК України, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей56,57 ЗК України.

Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

Звертаючись до суду з позовом у справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, яка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-21 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» та зобов`язання повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей387,388 ЦК України(віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зістаттею 391 ЦК України(негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки, в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статейЦК Україницю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах№ 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядкустатті 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц,від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина першастатті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем, суд приходить висновку, що заявлений прокурором позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

У цьому контексті суд зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, враховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою. Таким чином, якщо позивач або прокурор обрали неналежний спосіб захисту, то суд не має аналізувати чи підлягає порушене право захисту в аспекті критеріїв легітимності та пропорційності, оскільки в такому випадку суд буде робити висновки про легітимність та пропорційність захисту певного права у абстрактний спосіб, який не заявлений позивачем або прокурором. Це пояснюється тим, що по-перше, неналежний спосіб захисту виключає законність втручання у право приватної власності, а по-друге, пропорційність втручання в даному випадку напряму пов`язана з належним способом захисту та дотриманням у зв`язку з цим строків позовної давності, про застосування яких заявив представник відповідача (заявлений прокурором негаторний спосіб захисту виключає застосування строків позовної давності, в той час як віндикаційний спосіб захисту передбачає можливість застосування цих строків).

Разом з тим, відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України, якщо майном незаконно заволоділа інша особа, то власник має право витребувати своє майно від цієї особи. Отже, з урахуванням норм ст. 387 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц, суд вважає обраний прокурором спосіб захисту неналежним.

В підсумку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідачів судового збору.

Керуючись ст.ст. 4,5,7,10-12,76-81,83,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах Керівника Нікопольськоїокружної прокуратуриДніпропетровської області,в інтересахдержави вособі:Дніпропетровської обласноїдержавної адміністрації обласноївійськової адміністраціїдо ГоловногоУправління Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України»про визнаннянезаконним наказу,визнання договорукупівлі продажу недійснимта витребуванняземельної ділянки- відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева