Рішення від 04.03.2025 по справі 646/11693/24

04.03.25

Справа № 646/11693/24

№ провадження 2/646/1505/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04.03.2025 року Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Агрофірма 8 Березня» про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в обгрунтування якої зазначив, що 09.02.2015 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Агрофірма "8 Березня" (далі- ПАТ «Агрофірма «8 Березня») було укладено договір оренди землі предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6482га, кадастровий номер 6323786200:01:000:0131. Вказаний Договір був укладений строком на 10 років. Згодом сторони уклали додаткову угоду від 10.11.2020 року, якою змінено строк оренди та розмір орендної плати, що становить 18633 грн. 54 коп. за кожен рік користування земельною ділянкою, яка сплачується раз на рік до 31 грудня поточного року. Всупереч умовам вказаного Договору ПАТ «Агрофірма «8 Березня» за 2022 та 2023 роки орендну плату ОСОБА_1 не сплатила. З метою отримання орендної плати та повернення земельної ділянки ОСОБА_1 намагався звернутися до відповідача, але на телефонні дзвінки відповідач не відповідає, за юридичною та фактичною адресою відсутній, умови вказаного договору не виконує. Станом на дату пред`явлення позову відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 37267 грн. 08 коп.

Просив розірвати договір оренди землі від 09.02.2015 року та стягнути з ПАТ «Агрофірма «8 Березня» заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 37267 грн. 08 коп. а також, витрати зі сплати судового збору в сумі 1937 грн. 92 коп.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року закрито підготовче засідання у справі. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Представник позивача в позовній заяві просив справу розглядати без його участі та позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст.191ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223ЦПК України зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 09.02.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Агрофірма «8 Березня» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6323786200:01:000:0131, яка розташована за межами населених пунктів Просянської сільської ради Куп`янського району Харківської області (п. 1.1. Договору).

Договір укладено на 10 років (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору за користування зазначеною у Договорі земельних ділянок орендар сплачує орендну плату.

За п. 8.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. 11.4. Договору його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до п. 12.1. Договору за його невиконання або неналежне виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

У разі неможливості досягнення згоди між сторонами шляхом переговорів спірні питання вирішуються в судовому порядку по встановленій підвідомчості і підсудність такої суперечки в порядку, визначеному чинним в Україні законодавством (п.15.2. Договору).

Цей Договір набрав законної сили з моменту його підписання сторонами згідно з Прикінцевих положень.

Договір підписаний позивачем та представником відповідача та скріплений печаткою юридичної особи (а.с. 8-9).

10.11.2020 року сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою фактично договір оренди було викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 9 Додаткової угоди договір укладено строком на 15 років з дати укладення цієї угоди.

Згідно з п. 13 Додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 18633 грн. 54 коп. за кожен рік користування земельними ділянками, із якої вираховуються податки та збори, які передбачені законодавством.

Орендар вносить орендну плату один раз на рік до 31 грудня поточного року (п. 15 Додаткової угоди).

Додаткова угода набрала чинності з моменту її укладення (п. 42 Додаткової угоди).

Додаткова угода підписана позивачем та представником відповідача та скріплена печаткою юридичної особи (а.с. 10-13).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 6323786200:01:000:0131 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав. Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про державну реєстрацію інших речових прав, а саме права оренди земельної ділянки; підстава: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 09.02.2015 року, видавник: Публічне акціонерне товариство "Агрофірма "8 Березня" та ОСОБА_1 ; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2020 року, видавник: сторони за договором. Дата укладання договору (після 2013р.) / Дата державної реєстрації (до 2013 р.): 10.11.2020 року, Строк: 15 р., Дата закінчення дії: 10.11.2035, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації. Орендар: Публічне акціонерне товариство "Агрофірма "8 Березня", орендодавець: ОСОБА_1 (а.с. 7).

Частиною першою статті 2 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду зазначила, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі N 355/385/17 (провадження N 61-30435сво18) зроблено висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами статті 1 ЗУ "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ст. ст. 24, 25 ЗУ "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право зокрема самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 року у справі N 183/262/17, провадження N 61-41932сво18.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі N 183/262/17 (провадження N 61-41932сво18) зазначено, що: "у пункті "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10. 2017 року у справі N 6-1449цс17, а також у постанові від 27.11.2018 року у справі N 912/1385/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі N 912/1385/17 (провадження N 12-201гс18) міститься висновок, що: "враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 року у справі N 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі N 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Позивач не заперечує договірних відносин щодо оренди земельної ділянки, в той час обґрунтовуючи підстави для дострокового припинення договору оренди, зазначив, що відповідач систематично протягом 2022-2023 років не виплачує йому орендну плату за користування земельною ділянкою, що на його думку є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідач заперечень з цього приводу суду не надав.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із визначення основної мети підприємницької діяльності - отримання прибутку та визначення суті договору оренди, слідує, що смислом оренди є отримання орендарем у користування певного, відсутнього в його власності майна для використання цього майна в своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, а для орендодавця - отримання плати за надання такого майна в користування.

Неотримання орендодавцем орендної плати протягом більше ніж двох років, безумовно, свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Суд, встановивши, що відповідачем у 2022-2023 роках не була виплачена позивачу орендна плата по Договору оренди землі від 09.02.2015 року, що є істотним порушенням відповідачем умов договору, приходить до висновку, що існують наявні юридичні підстави для розірвання спірного договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено порушення його прав, спричинених внаслідок дій відповідача щодо несплати орендної плати у строки встановлені Договором оренди та відповідач має заборгованість перед ним по орендній платі за 2022-2023 роки, що свідчить про наявність передбаченого у ст. 651 ЦК України істотного порушення ПАТ «Агрофірма 8 Березня» договору оренди, необхідного для його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять наданих відповідачем належних та допустимих доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.

З урахуванням наявних в справі доказів, якими підтверджується наявність та належність земельної ділянки позивачу, перебування даної земельної ділянки в оренді у ПАТ «Агрофірма «8 березня», враховуючи ненадання суду відповідачем доказів на підтвердження факту виплати орендної плати протягом 2022-2023 років, суд вважає наявними підстави для висновку про систематичну несплату визначеної договором орендної плати за користування земельними ділянками, а тому суд вважає за доцільне задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання про відшкодування судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1937 грн. 92 коп.

Відповідно до ст. ст. 1, 13, 21 ЗУ "Про оренду землі", ст. 526 ЦК України керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Агрофірма 8 Березня» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 09.02.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Агрофірма "8 Березня" предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6482 га, кадастровий номер 6323786200:01:000:0131.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «8 Березня» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 37267 грн. 08 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «8 березня» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Агрофірма «8 Березня», адреса для листування: 63720, Харківська область, Куп`янський район, с. Кіндрашівка, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ: 32015641.

Суддя