Постанова

від 03.03.2025 по справі 383/1164/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 383/1164/24

провадження № 22-ц/4809/551/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивачі: Бобринецьке районне споживче товариство, Бобринецьке об`єднання підприємств громадського харчування,

відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Бобринецького районного споживчого товариства та Бобринецького об`єднання підприємств громадського харчування, від імені яких діє представник адвокат Цапенко Оксана Миколаївна, на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Бондаренко В. В.) від 27.12.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

23.09.2024 Бобринецьке районне споживче товариство та Бобринецьке об`єднання підприємств громадського спільно звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_2 , в якому просили суд про таке: скасуванняв Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3520810100:50:073:0040, площею 0,0131 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням за ОСОБА_1 усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24.07.1997 серії І-КР №000152 Бобринецькому комбінату громадського харчування надано в постійне користування 5680 кв.м землі в межах згідно з планом для розміщення й експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд.

Вказана земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (комплекс будівель), яке належить Бобринецькому РСТ, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

12.042013 ОСОБА_2 купив у Бобринецького РСТ 47/100 часток комплексу будівель, який розміщено за вказаною адресою на земельній ділянці з кадастровим номером 3520810100:50:073:0034.

09.02.2018 ОСОБА_1 за двома договорами купцівлі-продажу купила по частці будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , ставши одноосібним власником майна.

27.02.2018 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно, яке знана ходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3520810100:50:073:0038 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічною документацією остання земельна ділянка сформована з двох інших різного призначення.

22.08.2018 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно, яке знана ходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3520810100:50:073:0038 площею 0,0136 га.

Надалі ОСОБА_1 поділила земельну ділянку з кадастровим номером 3520810100:50:073:0038 на дві: з кадастровим номером 3520810100:50:073:0039 площею 0,0005 га, з кадастровим номером 3520810100:50:073:0040 площею 0,0131 га.

Позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520810100:50:073:0038, а згодом ділянка з кадастровим номером 3520810100:50:073:0040, утворені протиправно за рахунок земельної ділянки, яка належить Бобринецькому комбінату громадського харчування на праві постійного користування та на якій розміщуються об`єкти нерухомого майна Бобринецького районного споживчого товариства.

2.Короткий зміст заяви про забезпечення

26.12.2024 позивач у справі Бобринецьке районне споживче товариство, в особі представника адвоката Цапенко О. М., звернулося до суду із заявою про забезпечення позову й просило суд :

-накласти арешту на земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3520810100:50:073:0040, площею 0,0131 га, цільове призначення - для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити органам та посадовим особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . кадастровий номер: 3520810100:50:073:0040, площею 0,0131 га, цільове призначення - для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим юридичним особам та/або фізичним особам та/або фізичним особам-підприємцям та/або громадським формуванням здійснювати будівельні роботи на об`єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3520810100:50:073:0040, площею 0,0131 га, цільове призначення - для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-заборони уповноваженим органам містобудування та архітектури видавати будівельний паспорт забудови земельної ділянки, містобудівні умови та обмеження та/або вносити до них зміни щодо будівництва на об`єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3520810100:50:073:0040, площею 0,0131 га, цільове призначення для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); надавати та/або реєструвати будь-які документи, які б надавали право на виконання підготовчих та/або будівельних робіт на земельній ділянці; надавати та/або реєструвати будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на даній земельній ділянці.

Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовано тим, що право позивачів на землю порушене. З огляду на рішення суду у справі 383/779/20 та наміри ОСОБА_1 вона наразі має можливість на спірній земельній ділянці почати будівництво індивідуального житлового будинку, що, у разі задоволення позову, утруднить або й унеможливить виконання рішення суду. Крім того, відповідачка може розпорядитися цією земельною ділянкою на свій розсуд.

Забезпечення позову не порушить прав відповідачки, а лише слугуватиме гарантією ефективного захисту прав позивачів. До того ж заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, є співмірними.

3.Короткий зміст судового рішення

Бобринецькийрайонний судКіровоградської областіухвалою від27.12.2024у представника позивачів адвокатаЦапенко О. М.про забезпечення позову відмовив.

Суд дійшов висновку, що позивач не навів достатніх підстав для забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що є крайнім засобом та несе ризики непропорційного втручання у мирне володіння відповідачем його майном.

Інші заходи забезпечення позову, які просив застосувати позивач, суд визнав такими, що направлені на перешкоджання виконання рішення суду в іншій справі № 383/77920, яке набрало законної сили, та яким зобов`язано Бобринецьке районне споживче товариство й Бобринецьке об`єднання підприємств громадського харчування не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні підготовчих, ремонтних та монтажних робіт з встановлення покрівлі підвальної частини будівлі, а також не чинити перешкод у встановленні паркану на межі належної їй земельної ділянки кадастровий номер 3520810100:50:073:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд також вказав, що встановлення заборони на вчинення дій невизначеному колу осіб, які не залучені до участі у справі, є неможливим.

Додатково суд вказав, що позивач не навів пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

4.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивачі у справі Бобринецьке районне споживче товариство та Бобринецьке об`єднання підприємств громадського харчування, від імені яких діє представник адвокат Цапенко О. М., звернулися до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.12.2024, яку вони просять скасувати й постановити нове судове рішення, який вжити заходів забезпечення позову про які вказано у заяві від 24.12.2024.

Апелянт вказує на те, що суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, не врахував, що між сторонами у справі дійсно існує спір, а невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком невиконання, або утруднення виконання можливого рішення суду. До того ж суд не врахував тимчасовий характер заходів забезпечення позову. У випадку відмови в позові, права відповідача ОСОБА_1 будуть повністю відновлені, а до того часу вона не буде обмежена у користуванні її будівлею на спірній ділянці землі.

5.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Увідзив наапеляційну скаргу,який надійшов до суду апеляційної інстанції від відповідачки у справі ОСОБА_1 , викладено незгоду з вимогами та доводами апелянта. Звертається увага суду на те, що позивачі фактично вимагають від суду заборонити позивачці правомірно володіти та розпоряджатися своїм майном (здійснювати реконструкцію нерухомого майна, щодо якого будь-який спір відсутній). До того ж рішенням суду у справі № 383/779/20 визнано припиненим право постійного користування земельною ділянкою (ділянка № НОМЕР_1 на плані зовнішніх меж землекористування), яка надана в постійне користування Бобринецькому комбінату громадського харчування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-КР №000152 від 27.07.1997, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в частині накладання меж із земельною ділянкою кадастровий номер 3520810100:50:073:0040 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , загальною площею накладання 0,007706 га (77,06 кв.м).

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

6.Позиції учасників справи у судовому засіданні 03.03.2025

Представник апелянтів адвокат Цапенко О. М. підтримала апеляційну скаргу, надала усні пояснення в межах доводів скарги.

Інші учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи (а. с. 174 180), у судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

23.09.2024 Бобринецьке районне споживче товариство та Бобринецьке об`єднання підприємств громадського спільно звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_2 , в якому просили суд про таке: скасуванняв Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3520810100:50:073:0040, площею 0,0131 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням за ОСОБА_1 усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 24.07.1997 серії І-КР №000152 відповідне право належить Бобринецькому комбінату громадського харчування, а на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Бобринецькому районному споживчому товариству.

Створення земельної ділянки з кадастровим номером 3520810100:50:073:0038, з якої шляхом поділу створено ділянку з кадастровим номером 3520810100:50:073:0040, відбулося з порушенням процедури зміни цільового призначення, з чим позивачі пов`язують порушення своїх прав на землю.

8.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що оскаржуванаухвала судупершої інстанціївідповідає зазначенимнормам закону,а томувимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

9.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

9.1.Норми права та їх джерела, практика застосування

Згідно зч.1,ч.2ст.149ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи маєправо вжитипередбаченихст.150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Серед передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України видів забезпечення позову значиться, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 Кодексу), заборона вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 Кодексу).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Обмеження у застосуванні судом заходів забезпечення позову окремо встановлені частинами 4 12 ст. 150 ЦПК України.

У п. 4 рішення Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі № 1-18/2011 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 376 у взаємозв`язку

зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України зазначено, зокрема таке:

«З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. […]

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову (ч. 3 ст.152, ч. 4 ст. 153, ст. 155, п. 2 ч. 1 ст. 293 Кодексу, 2004).

Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано: «[…] співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам […]. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів […]. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 вказано, зокрема, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову.

9.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

При вирішенні питання про забезпечення позовусуд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявникащодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:розумності, обґрунтованості і адекватностівимог заявника щодо забезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;імовірності утруднення виконання або невиконання рішеннясуду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньообґрунтованимдля забезпечення позовує підтверджена доказаминаявність фактичних обставин, реальність загрози істотного ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту порушених прав позивача.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій,спрямованих наухилення від відповідальності та виконання можливого рішення суду, ухваленого проти нього, наприклад, реалізація спірного майначи підготовка відповідних дії тощо.

Одним з принципів цивільного судочинства, перерахованих у ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є змагальність, суть якого полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Обставини, які наводяться позивачем в обґрунтування необхідності забезпечення позову, підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньообґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,що має бути підтверджено доказаминаявності відповідних фактичних обставин.

Проте такий стандарт доказування не можна зводити до абсолютного припущення, коли самелише посиланняв заявіна потенційну можливістьухилення відповідача від виконання судового рішеннябезнаведення відповідногообґрунтуванняне є достатньою підставою для задоволеннязаяви про забезпечення.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Учасник справи, який стверджує про певну обставину і має доказ істинності свого твердження, діючи добросовісно, має надати суду такий доказ.

Предметом позову у цій справі є скасуванняв Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3520810100:50:073:0040 з одночасним припиненням за ОСОБА_1 усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Предметом спору є правомірність вибуття спірної земельної ділянки з користування позивачів та набуття права власності на неї відповідачкою ОСОБА_1 .

Місцевий суд правильно вказав, що накладення арешту на земельну ділянку є найбільш обтяжливим способом забезпечення позову, який спричиняє істотні обмеження прав відповідача щодо спірного майна. Однак позивач не навів достатніх та вагомих доводів на обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення, а особливо з огляду на те, що поряд з накладенням арешту він просив суд заборонити вчиняти реєстрацію прав на земельну ділянку, який має ту ж спрямованість, що й арешт майна, але не є обтяженням в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Арешт майна і заборона на вчинення реєстраційних дій щодо цього ж майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову (п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). При цьому, з огляду на зміст ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заборона вчиняти реєстрацію прав у певних випадках є більш ефективною порівняно з арештом майна.

Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивачів про можливе відчуження, поділ або об`єднання відповідачкою спірної земельної ділянки, стосовно прав на яку виник спір, не підтверджено будь-якими доказами у справі.

ОСОБА_1 наявність у неї таких намірів категорично відкинула.

З огляду на це, суд правильно вказав на відсутність підстав для заборони реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку.

Крім того, позивачами до суду першої інстанції не було надано доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, чи має реальну по можливість здійснити на будівництво житлового будинку.

Суд першої інстанції правильно вказав, що на земельній ділянці вже існує об`єкт нерухомого майна, який належить позивачці за законом.

До того ж згідно з рішенням Бобринецький районний суд Кіровоградської області від 08.05.2024 у справі № 383/779/20 за позовом ОСОБА_1 до Бобринецького об`єднання підприємств громадського харчування, Бобринецького районного споживчого товариства, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бобринецька міська рада Кіровоградської області, про усунення перешкод у володінні та користуванні майном, визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом Бобринецьке районного споживчого товариства до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та визнання недійсним технічного паспорта, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.10.2024 та постановою Верховного Суду від 20.01.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а в задоволенні вимог зустрічного позову Бобринецького районного споживчого товариства відмовлено.

Зокрема, вказаним рішенням у справі № 383/779/20 визнано припиненим право постійного користування земельною ділянкою (ділянка № НОМЕР_1 на плані зовнішніх меж землекористування), яка надана у постійне користування Бобринецькому комбінату громадського харчування, відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 27.07.1997 серія І-КР №000152, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , в частині накладання меж із земельною ділянкою кадастровий № 3520810100:50:073:0040, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , загальною площею накладання 0,007706 га (77,06 кв. м), яке зображено у додатку 2 до висновку комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи;

усунуто ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні будівлею, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою кадастровий № 3520810100:50:073:0040 загальною площею 0,0131 га (131 кв. м), шляхом зобов`язанняБобринецького ОПГХ, Бобринецького РСТта ОСОБА_2 за власний рахунок усунути наявні на земельній ділянці кадастровий

№ 3520810100:50:073:0040 по АДРЕСА_1 огорожі (паркану) та фігурні елементи мощення (плитку), забезпечивши їх перебування за межами вказаної земельної ділянки, шляхом виконання будівельних робіт;

усунуто ОСОБА_1 перешкоди у проході та проїзді до земельної ділянки кадастровий № 3520810100:50:073:0040, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт житлової нерухомості будівля підвалу по АДРЕСА_1 , з фасадної межі шляхом зобов`язанняБобринецького ОПГХ, Бобринецького РСТта ОСОБА_2 за власний рахунок виконати будівельні роботи з демонтажу огорожі (паркану) з металевого профілю, металевого каркасу та бутового фундаменту з точки «10» до точки «12» довжиною 5,58 м та далі з точки «12» до точки «13» довжиною 0,70 м, графічно відображених в додатку 1 до висновку експерта №2407/20 від 19 серпня 2020 року лінією синього кольору, які унеможливлюють доступ до земельної ділянки кадастровий № 3520810100:50:073:0040;

зобов`язаноБобринецьке ОПГХ, Бобринецьке РСТне чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 підготовчих, ремонтних та монтажних робіт з встановлення покрівлі підвальної частини будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язано БобринецькеОПГХ та Бобринецьке РСТне чинити перешкод у встановленні ОСОБА_1 паркану на межі належної їй земельної ділянки кадастровий № 3520810100:50:073:0040, загальною площею 0,0131 га

(131 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 9 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 Основного Закону).

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Правова визначеністьє одним із найважливіших елементів принципу верховенства права.

З огляду на те, що рішенням суду у справі № 383/779/20 зобов`язаноБобринецьке ОПГХ, Бобринецьке РСТне чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 підготовчих, ремонтних та монтажних робіт з встановлення покрівлі підвальної частини будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, вирішуючи питання забезпечення позову у справі № 383/1164/24, обґрунтовано вказав на те, що встановлення заборони ОСОБА_1 та будь-яким фізичним та/або юридичним особам здійснювати будівельні роботи на спірній земельній ділянці, а також заборона містобудування та архітектури видавати будь-які дозвільні документи суперечить такому, що набрало законної сили, рішенню суду у справі № 383/779/20.

Тобто, місцевий суд по суті правильно констатував, що забезпечення позову в такий спосіб порушуватиме принцип правової визначеності.

З огляду на вказане, суд правильно вирішив заяву про забезпечення позову, оскільки позивач не довів доказами наявність реальних ризиків того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

10.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного суду виснує, що суд першої інстанції дав правильну оцінку доводам позивача та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі є аналогічними доводам заяви до суду першої інстанції про забезпечення позову та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, зводяться до незгоди заявника з висновками суду.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Бобринецького районного споживчого товариства та Бобринецького об`єднання підприємств громадського харчування, від імені яких діє представник адвокат Цапенко Оксана Миколаївна, залишити без задоволення, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.12.2024 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 11.03.2025.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко