Постанова

від 03.03.2025 по справі 907/1104/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. Справа №907/1104/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від прокурора (скаржника) Панькевич Р.В.

від позивача не з`явився

від відповідача-1 Пономаренко М.А. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача-2 Півоваров М.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, вих.№15/2-2507-24 від 21 січня 2025 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2025 року (повний текст підписано 15.01.2025), суддя Мірошниченко Д.Є.

про відмову у забезпеченні позову

у справі №907/1104/24

за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя

в інтересах держави в особі:

позивача Державної аудиторської служби України, м. Київ

до відповідача-1 Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький механічний завод, м. Рахів, Закарпатська область

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів

встановив:

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" про визнання недійсним договору від 07.04.2020 № П/НХ-20512/НЮ про закупівлю товару, укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів у розмірі 1 649 817,60 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнення одержаних ним за рішенням суду грошових коштів у розмірі 1 649 817,60 грн в дохід держави, в особі Державної аудиторської служби України.

Разом з позовною заявою заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано заяву про забезпечення позову від 30.12.2024, якою заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладання арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 34: побутові приміщення інв. № 1, літ. А-2 загальною площею 1 068,7 кв. м; бетонно-змішувальний вузол з накл. галереєю інв. № 444, літ. Г загальною площею 200,1 кв. м; побутовка інв. № 449, літ. И-2 загальною площею 91,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2419052923101); заправна ПММ (паливно-мастильних матеріалів) літ. Р інв. № 770 площею 11,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 143939423101); склад ПММ, літ. П загальною площею 60,7 кв. м; склад ПММ, літ. О загальною площею 8,1 кв. м; склад ПММ, літ. К загальною площею 10,2 кв. м; бетонний цех, літ. Б-2,4 загальною площею 1 222,1 кв. м; вбиральня літ. М загальною площею 5,2 кв. м; пультова для завантаження, літ. Н загальною площею 5,0 кв. м; склад цементу літ. Л загальною площею 125,1 кв. м; компресорне кубосховище, літ. Д загальною площею 35,7 кв. м, склад літ. З загальною площею 39,6 кв. м; склад БСЦ, літ. Е загальною площею 137,4 кв. м; склад БСЦ літ. Ж загальною площею 55,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2393530923101) та накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", що знаходяться на всіх його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 1 649 817,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2025 року у справі №907/1104/24 відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 31.12.2024 про забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що заява прокурора про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод". Враховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24) та на підставі положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд не встановив наявність доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" у разі задоволення позовних вимог, ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи прокурора зводяться виключно до припущень про таку можливість. Суд наголосив на тому, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування, оскільки за такого підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, заявник Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2025 року у справі №907/1104/24 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у якій Верховний Суд виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача; за таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Наголошує, що відповідно до правової позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, від 07.01.2025 у справі №910/1/21 та багатьох інших, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Разом з тим, зазначає, що місцевим господарським судом не враховано, що на підтвердження викладених ТОВ «Запорізький механічний завод» у своїх запереченнях доводів, ним не надано суду будь-яких доказів. Наголошує, що предметом позову, з яким прокурор звернувся до суду, є, зокрема, стягнення з ТОВ «Запорізький механічний завод» значної суми грошових коштів 1 649 817,60 грн, а згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача-2 становить лише 1 002 174,50 грн, що очевидно є недостатнім для реального виконання рішення суду в частині їх стягнення (у разі задоволення позову). При цьому, вартість нерухомого майна, яке належить на праві власності ТОВ «Запорізький механічний завод» і знаходиться у м. Запоріжжя, та саме щодо якого прокурором ініційовано питання про накладення арешту (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2419052923101, 143939423101, 2393530923101), є значно меншою, ніж заявлена у позові до стягнення сума, що очевидно є недостатнім для реального виконання рішення суду (у разі задоволення позову). Також наголошує, що товариство здійснює активну господарську діяльність, маючи можливість витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем. Крім цього, апелянт вказує, що загалом заступником керівника Запорізької обласної прокуратури 30.12.2024 до Господарського суду Закарпатської області пред`явлено 8 позовів (судові справи №№907/1104/24, 907/1100/24, 907/1105/24, 907/1106/24, 907/1099/24, 907/1103/24, 907/1101/24, 907/1102/24), предметом яких є, зокрема, стягнення з ТОВ «Запорізький механічний завод» коштів на загальну суму 6 360 981,07 грн, при цьому, з метою недопущення створення перешкод для господарської діяльності вказаного товариства, прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача-2 в межах спірної суми лише у правовідносинах, які стосуються найбільшої стягуваної суми (у справі № 907/1104/24), що відповідає принципам розумності, адекватності та справедливості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що викладені у апеляційній скарзі мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не підтверджують факту умисного ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань в майбутньому. Наголошує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем-2 можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем-2 здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов`язання, відкриті справи про банкрутство відповідача-2, в тому числі і дій, спрямованих на безпідставне витрачання ними коштів чи приховування активів тощо). Відповідач-2 також зазначає, що ухвалення судового рішення щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх без виключення рахунках товариства може призвести до блокування здійснення виплат заробітної плати працівникам товариства та здійснення розрахунків з бюджетом по сплаті податків і зборів, що не відповідатиме принципам об`єктивної розумності та справедливості. Наголошує, що з урахуванням ведення відповідачем-2 активної господарської діяльності, наявність у товариства активів є необхідним для ведення такої діяльності, тому заява позивача не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача про забезпечення позову, оскільки таке забезпечення порушить права відповідача 2, створить перешкоди для його господарської діяльності, утруднить виконання поточних зобов`язань, унеможливить виконання ним обов`язків як підприємства, яке є має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, унеможливить здійснення поставок товару аналогічним підприємствам, що також мають статус критично важливих. Також зазначає, що розмір статутного капіталу жодним чином не впливає та не відображає фінансове становище товариства відповідача-2

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги здійснювалося в режимі відеоконференції за клопотаннями представників відповідачів-1,2 та на підставі відповідних ухвал суду.

Прокурор (скаржник) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2025 року у справі №907/1104/24 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні покладався на розсуд суду.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове зсідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів-1,2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч.2 ст.136 ГПК України).

Заходи забезпечення позову передбачено у ст.137 ГПК України. Так, позов забезпечується, серед іншого, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" про визнання недійсним договору від 07.04.2020 № П/НХ-20512/НЮ про закупівлю товару, укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів у розмірі 1 649 817,60 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнення одержаних ним за рішенням суду грошових коштів у розмірі 1 649 817,60 грн в дохід держави, в особі Державної аудиторської служби України. Тобто з позовом про визнання недійсним правочину та застосування реституції.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (-ів) на момент пред`явлення позову до нього (них), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів враховує наведені вище висновки щодо можливості накладення арешту на майно боржника у спорі про стягнення грошових коштів, а також про відсутність у заявника обов`язку щодо надання доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, на яке заявник просить накласти арешт.

Разом з тим, слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №910/11678/22).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд перевіряє, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

Так, апеляційним судом враховано, що спір у цій справі не стосується стягнення з відповідача-2 заборгованості, яку він не визнає, предметом спору як зазначено вище, є визнання недійсним договору на підставі ст.228 ЦК України, а також застосування реституції, тобто повернення отриманого за таким договором.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у цій справі заявник посилається на те, що підставою позову прокурором визначено порушення інтересів держави внаслідок порушення законодавства про публічні закупівлі та про захист економічної конкуренції шляхом вчинення ТОВ "Запорізький механічний завод" антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру та призвели до придбання товару за публічні кошти за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Також зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Запорізький механічний завод" наразі в процесі припинення не перебуває, а розмір статутного капіталу товариства становить лише 1 002 174,50 грн, тобто у разі задоволення позову прокурора обсягу коштів, що рахується у статутному капіталі товариства, буде недостатньо для реального виконання рішення суду в частині стягнення коштів. Також прокурор зазначає, що засновниками ТОВ "Запорізький механічний завод" є 14 фізичних осіб із відповідним розміром частки у статутному капіталі товариства, кожна з яких у відповідності до приписів ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень статуту товариства, має можливість скористатись своїм правом на відчуження своєї частки (частини частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим третім особам; директором товариства на теперішній час залишається особа, яка безпосередньо підписувала як документи, що містяться у складі тендерної пропозиції ТОВ "Запорізький механічний завод" з метою неправомірної участі у відкритих торгах (ідентифікатор закупівлі UA-2020-02-25-001121-c), так і укладений за результатами вказаної закупівлі із замовником договір.

Прокурор також наголошує, що дії ТОВ "Запорізький механічний завод" під час участі у вказаній процедурі закупівлі не були доброчесними, що підтверджується рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2022 № 63/38-р/к, а тому очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним. Разом з тим, зазначає, що відповідно до сервісу моніторингу реєстраційних даних "Опендатабот" (доступно за посиланням: https://opendatabot.ua/c/01056280) Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" за 2023 рік отримано дохід на загальну суму понад 196,4 млн. грн, чистий прибуток від господарської діяльності за вказаний період склав понад 14,8 млн. грн. За доводами прокурора наведене вище свідчить про те, що відповідач-2 є економічно активним підприємством та має можливість витратити наявні на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.

Слід зазначити, що наведені заявником обставини є лише припущеннями та такі не свідчать про наявність достатніх обґрунтованих підстав для накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача-2, а навпаки свідчать про те, що таке товариство є економічно активним та підстав вважати, що рішення суду у цій справі, у випадку задоволення позову, не буде виконане відповідачем-2 немає, та заявником такі не доведені.

Твердження заявника про те, що розмір статутного капіталу товариства відповідача-2 становить лише 1 002 174,50 грн є безпідставними, оскільки вказане не підтверджує фінансовий стан такого товариства, який як зазначено і самим заявником, не є негативним, а навпаки.

Поряд з тим, доводи заявника не свідчать про достатньо обґрунтоване припущення, що нерухоме майно, яке є у власності відповідача-2 на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин, які б вказували на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" у разі задоволення позовних вимог, ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи прокурора зводяться виключно до припущень про таку можливість.

Разом з тим, колегією суддів враховано, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року провадження у цій справі зупинено до завершення перегляду судового рішення у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23.

Судом також враховано, що заявлені заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з предметом позову, поряд з тим, позивач просить накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", а також на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", що знаходяться на всіх його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, обґрунтовуючи такі заходи забезпечення позову також зверненням до суду із кількома позовами, в яких заявник не звертався із заявами про вжиття заходів забезпечення позову, однак, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору та застосування реституції, а суд може вжити заходи забезпечення позову лише в межах позовних вимог у конкретній справі, а не виходячи із загального боргу, який є у відповідача, проте який не є предметом стягнення у такій справі.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність запропонованих прокурором заходів забезпечення позову предмету спору у цій справі, яким є визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину (реституції)

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу-2 майно та грошові кошти, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі (у випадку задоволення позову).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви заступника керівника Запорізької обласної прокуратури про забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову (п.4).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.136, 137, 236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15 січня 2025 року у справі №907/1104/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури без задоволення.

Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 10 березня 2025 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.