Постанова

від 04.03.2025 по справі 927/631/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 927/631/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Романенко К.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.03.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури

на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області

від 08.01.2025 (повний текст складено та підписано 10.01.2025)

у справі № 927/631/24 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в

інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад,

територій та інфраструктури України, Чернігівської обласної

державної (військової) адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг»

про стягнення 1 450 902, 41 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/631/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення юридичної позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. На думку скаржника надані представником відповідача акти приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 03.12.2024, за відсутності розрахунку витрат на правову допомогу або інших доказів, не відповідають критерію об`єктивності, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про стягнення з 1 077 236, 82 грн. пені, 309 031, 38 грн інфляційних втрат та 64 634, 21 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/631/24 від 03.12.2024 у позові заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про стягнення 1 450 902, 41 грн відмовлено повністю.

19.12.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 50 000, 00 грн, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/631/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 04.03.2025 з`явився прокурор, представники позивача-1, 2 та відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 04.02.2025) до їх електронних кабінетів.

Крім того, 11.02.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему «Електронний суд») від представника позивача-2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача-1, 2 та відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач планує понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить 50 000, 00 грн, і зазначив, що ці витрати складаються з витрат на правову допомогу.

19.12.2024, відповідачем подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення з прокуратури витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000, 00 грн.

На підтвердження понесених ним витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги від 15.07.2024;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 15.07.2024;

- ордер на надання правничої допомоги серія СВ №1094258 від 16.07.2024 на ім`я адвоката Дайнека І.А.

Так, 15.07.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (клієнт) та Дайнеко Ігорем Анатолійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту з представництва інтересів в господарський справі №927/631/24 в обсязі та умовах, передбачених даним договором.

Умовами договору сторони передбачили таке.

Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. (пункт 4.1.).

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; особливості та додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення. За результатами надання правової допомоги за Договором сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг. (пункт 4.2.).

За надання правової допомоги відповідно до договору клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій формі у розмірі 50 000, 00 грн. Гонорар сплачується клієнтом протягом 20 днів з дати ухвалення рішення по суті судом першої інстанції у справі, яка визначена у п. 1.1 договору. (пункт 4.3.).

Актом приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024 за договором про надання правової допомоги, який підписаний сторонами, підтверджується, що адвокат надав, а клієнт отримав послуги з представництва інтересів клієнта у суді у господарській справі № 927/631/24, які включають:

1.Вивчення, аналіз та надання консультацій, щодо наявної судової практики у спорах, що виникли у зв`язку з укладенням, зміною та виконанням тристоронніх договорів, укладених в рамках дії постанови Кабінету Міністрів України №528.

2. Підготовка та подання адвокатського запиту від 22.07.2024 № 22/07-з-2024 до Чернігівської ОВА.

3. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 29.07.2024.

4. Заперечення на відповідь на відзив від 12.08.2024.

5. Участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Пунктом 3 акту визначено, що загальна вартість послуг та її оплата визначена у п. 4.3. договору, з яким клієнт погоджується та підтверджує дійсність зобов`язання.

Як правильно вастановлено судом першої інстанції, ціну (вартість) правової допомоги за договором визначено у фіксованому розмірі, тобто незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги. При цьому, як зазначено вище, умовами пункту 4.1 договору про надання правової допомоги сторони визначили, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, під час визначення розміру якого враховується обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; особливості та додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення.

Матеріалами справи підтверджується надання Адвокатом відповідачу правничої допомоги у цій справі згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024 на загальну суму 50 000, 00 грн. Одночасно в акті визначено перелік послуг/робіт, наданих/виконаних на виконання договору і обсяг цих робіт став підставою для визначення розміру гонорару адвоката. Суд враховує, що пункт 5 акту (кількість судових засідань у справі, у яких брав участь адвокат) сторонами договору про надання правової допомоги не конкретизована.

Чернігівською окружною прокуратурою подано заперечення щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, оскільки прокуратура вважає, що їх розмір є надмірним та таким, що не відповідає критеріям необхідності, співмірності, розумності та складності.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, під час судового розгляду даної справи адвокатом відповідача фактично надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розумності та обґрунтованості: вивчення, аналіз та надання консультацій, підготовка та подання адвокатського запиту, підготовка та подання відзиву на позов, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив, участь у двох судових засіданнях у суді першої інстанції 13.08.2024 та 03.12.2024. Представником відповідача - адвокатом Дайнеко І.А. складені наступні документи: адвокатський запит, відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, загальною кількістю 3 документи.

Вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору в даній справі, суд першої інстанції встановив, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 50000,00 грн не відповідає критерію розумності їхнього розміру. Обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності таких витрат. Такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою адвоката у суді першої інстанції, а також зі складністю спору у даній справі і кількістю судових засідань, у яких брав участь адвокат (два судових засідання - 13.08.2024 та 03.12.2024).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням наведеного, враховуючи ступінь складності, характер спору, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, зважаючи на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності (встановлення їхньої дійсності), необхідності та розумності їхнього розміру, доходить висновку про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а тому на підставі ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України підлягає зменшенню до 30 000, 00 грн.

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

Частиною 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, заперечення прокурора проти розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, кількість нових розглядів, а також участь представників у судових засіданнях по справі, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати відповідача на надання професійної правничої допомоги в розмірі 30 000, 00 грн є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/631/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/631/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/631/24 залишити без змін.

Матеріали справи №927/631/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-292 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 10.03.2025.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова