Постанова

від 26.02.2025 по справі 910/11162/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа№ 910/11162/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представники:

від позивача: Лавріненко І.А.

від відповідача: Буханистий О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 (повне судове рішення складено 18.11.2024)

у справі № 910/11162/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ"

до Київської міської ради

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки на новий строк,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (відповідача) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/11162/24 позов задоволено:

- вирішено визнати укладеним Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили договір оренди землі на новий строк у редакції викладеній у резолютивній частині даного рішення;

- присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/11162/24, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не приймав рішення про поновлення чи укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки, тому на переконання відповідача, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що він належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди землі, своєчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату.

Разом з тим, позивач зазначає, що у встановлений п. 11.7 договору оренди строк звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, до якого додав проект додаткової угоди до договору оренди землі.

При цьому, позивач зауважує на тому, що заперечень від відповідача упродовж місяця з дня отримання листа-повідомлення від 27.06.2022 про поновлення договору оренди землі до позивача не надходило.

Крім того, позивач вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, в тому числі належні та допустимі щодо недоцільного використання земельної ділянки позивачем.

За таких обставин, беручи до уваги зволікання відповідача щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач вважає, що він відповідно до вимог чинного законодавства набув право "правомірного очікування".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024, апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/11162/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11162/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/11162/24; апеляційну скаргу призначено на 05.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 05.02.2025 оголошено перерву до 26.02.2025.

В судове засідання, яке відбулося 26.02.2025, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.10.2007 між Київською міською радою (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" (відповідачем) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренком О.Д. за № 4126 (надалі - договір оренди).

Державна реєстрація договору була Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22.10.2007 за №82-6-00456 у книзі записів державної реєстрації договорів. Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчувався - 22.10.2022.

Згідно з п. 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування: пров. Лабораторний, 7-а у Печерському районі м. Києва; розмір - 3,0948 (три цілих і дев`ятсот сорок вісім тисяч десятитисячних) га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу з критим 50-метровим басейном та житловими приміщеннями для спортсменів та інших осіб; кадастровий номер - 8000000000:79:009:0047.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди його укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

Рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 № 585/1641 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456 8, укладеного згідно з рішенням Київради від 12.07.2007 № 1063/1724 вирішено: внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1063/1724 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу з критим 50-метровим басейном та житловими приміщеннями для спортсменів та інших осіб у пров. Лабораторному, 7-а у Печерському районі м. Києва", а саме: в абзаці третьому підпункту 8.4 пункту 8 слова "але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору" виключити.

Також рішенням Київської міської ради від 14.10.2010 № 100/4912 "Про надання згоди товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" на передачу земельної ділянки у пров. Лабораторному, 7-а у Печерському районі м. Києва в суборенду державному підприємству Національний спортивний комплекс "Олімпійський" та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456 Київська міська рада вирішила": надати згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" на передачу державному підприємству Національний спортивний комплекс "Олімпійський" в суборенду до 01.09.2012 земельної ділянки, розташованої у пров. Лабораторному, 7-а у Печерському районі м. Києва, право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456.

Відповідно до абз. 1 п. 11.7 договору оренди після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання приписів Закону України "Про оренду землі" позивач 27.06.2022, тобто не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Договору оренди відповідно до вимог п. 11.7 договору оренди, звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вх. № 31), до якого був доданий проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

У місячний термін з подання листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456 8, листа-повідомлення про рішення Київської міської ради про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки позивачу не надходило.

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, що мало місце 22.10.2022, позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, і продовжував це робити до моменту звернення до суду з вказаним позовом, зокрема він сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, а також звертав увагу суду що продовжував використовувати вказану ділянку під забудову (отримано МУО від 03.08.2018 року №740 щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:009:0047, площею 3,0948 га).

За таких обставин через протиправне зволікання Київської міської ради у поновленні відповідного договору оренди земельної ділянки, яке становить більше 2 (два) роки, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" змушене було звертатися із даним позовом до Господарського суду міста Києва.

За твердженням позивача викладені у позові вимоги є належними способами захисту його права, тому просив суд першої інстанції визнати укладеним договір оренди земельної ділянки на новий строк у запропонованій редакції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/11162/24 позов задоволено. Вирішено визнати укладеним Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили договір оренди землі на новий строк у редакції викладеній у резолютивній частині даного рішення Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендодавцями земельних ділянок у розумінні ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Так, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України надано право сільським, селищним, міським радам передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Як визначено ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент виникнення переважного права), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент виникнення переважного права) визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (ч. 3).

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент виникнення переважного права) визначено, що орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з закінченням договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 22.10.2007 за номером 82-6-00456, позивач у червні 2022 року звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:009:0047, до якого додано відповідний проект угоди, довідка податкового органу про відсутність заборгованості з орендних платежів тощо.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/1314/21, проте фактично у своїх доводах змішує правовий режим поновлення договору оренди (ст. 32-2 Закону України "Про оренду землі") та правовий режим реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк (ст. 33 цього ж Закону).

Відповідно до визначення ст. 126-1 Земельного кодексу України поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

У даному випадку правовий режим поновлення договору оренди землі не є предметом судового дослідження, оскільки позивачем обрано для захисту свого права визначений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" правовий механізм реалізації переважного права на укладення договору.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що відсутні підстави для прийняття до уваги доводів відповідача в частині правового режиму поновлення договору оренди, оскільки ці висновки відповідача ніяким чином не впливають на вирішення даного спору.

Відповідно до висновків, відображених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.02.2024 у справі № 906/1322/21, оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, позивач може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, тому за наведених вище обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення (аналогічну правову позицію викладено також у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 906/1314/21).

Судова колегія також враховує висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 910/14543/20, згідно яких орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря. Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, № 903/1030/19, № 594/376/17-ц, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у справі № 906/1314/21 щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5179/20 і Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ).

За правовими приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач мав встановлений Законом прямий юридичний обов`язок у місячний строк розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевірити його на відповідність вимогам закону та узгодити з позивачем (за необхідності) істотні умови договору.

Судова колегія зауважує на тому, що матеріали справи не містять жодного доказу розгляду та прийняття рішення за направленим позивачем у червні 2022 року листом-повідомленням з доданим проектом договору.

Матеріали справи також не містять і жодного доказу наявності у відповідача намірів щодо зміни істотних умов укладеного сторонами у справі договору оренди землі.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що так як позивач у даному випадку дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, він може вважатись таким, що набув право правомірного очікування, натомість, відповідач знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю.

Щодо тверджень відповідача, про те, що позивач не є добросовісним орендарем земельної ділянки оскільки вона не використовувалася ним для цілей, визначених рішеннями Київської міської ради, а саме для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу з критим 50-метровим басейном та житловими приміщеннями для спортсменів та інших осіб, то колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, саме рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 № 585/1641 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456 8, укладеного згідно з рішенням Київради від 12.07.2007 № 1063/1724 було вирішено: внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 № 82-6-00456, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1063/1724 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПОРТ" для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу з критим 50-метровим басейном та житловими приміщеннями для спортсменів та інших осіб у пров. Лабораторному, 7-а у Печерському районі м. Києва", а саме: в абзаці третьому підпункту 8.4 пункту 8 слова "але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору" виключити.

Таким чином, договір оренди, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, не містив на підставі вищевказаного рішення відповідача обов`язку орендаря здійснити забудову земельної ділянки не більше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а тому посилання відповідача на незабудову земельної ділянки відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Додатково колегія суддів враховую позицію, відображену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3826/17, згідно якою, невиконання зобов`язань зі сторони орендаря могло слугувати лише підставою для звернення міської ради до суду з вимогою про розірвання договору у відповідності до п. 11.5 договору, проте орендодавець такої вимоги не заявляв.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №910/3175/20 су касаційної інстанції виснував, що оскільки матеріали справи не містять жодних доказів про звернення відповідача до позивача протягом 15 років дії договору про порушення останнім його умов, зокрема щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або щодо незавершення будівництва у визначений договором строк, або звернення з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав порушення його умов, а тому враховуючи правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відображені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3826/17 та від 02.11.2021 у справі № 910/3175/20, подібні обставини не можуть бути підставою для відмови у захисті переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Додатково, судова колегія приймає до уваги правові висновки, відображені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/2566/16 від 25.07.2019, згідно яких якщо позивач протягом часу землекористування вчиняв дії по оформленню дозвільної документації, підготовці документів для містобудівних умов та обмежень, а також те, що позивачем вчинялись необхідні дії для будівництва об`єкту на виконання умов договору оренди земельної ділянки, то це що свідчить про її цільове використання.

Так, у матеріалах справи наявні містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 03.08.2018 № 740 щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:009:0047, площею 3,0948 га, що свідчить про намір її забудови та використання за цільовим призначенням, у зв`язку з чим доводи відповідача про те, що позивач є недобросовісним орендарем судом відхиляються як необґрунтовані.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Інші твердження викладені у апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

За результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі № 910/11162/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/11162/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 11.03.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська