Постанова

від 26.02.2025 по справі 904/1519/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1519/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024

у справі №904/1519/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" і просило суд стягнути заборгованість у розмірі 12 681 493,55 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42601505) інфляційні втрати у розмірі 11 226 645,71 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № 283/03/84 про закупівлю газу від 21.04.2021 за період з (01.05.2022 по 10.04.2023); пеню у розмірі 8 553 596,58 грн. за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 за період (01.06.2022 по 31.08.2022); 3% річних у розмірі 2 571 102,45 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 за період (01.06.2022 по 10.04.2023); інфляційні втрати у розмірі 13 648 405,31 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 за період (01.06.2022 по 10.04.2023); 3% річних у розмірі 272 788,17 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 за період (01.06.2022 по 10.04.2023); інфляційні втрати у розмірі 1 046 411,97 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 за період (01.09.2022 по 10.04.2023); пеню у розмірі 526 381,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 за період (02.09.2022 по 07.12.2023) та судовий збір у розмірі 567 679,97 грн.

Додатковим рішенням від 22.02.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42601505) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн. В решті вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Не погодившись з додатковим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі №904/1519/23, прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 95 550, 00 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу становить менше 1% відсотка від ціни позову, та відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності пропорційності, співмірності, і не є завищеною, та має належне документальне підтвердження та відповідає існуючому на ринку рівні ставок погодинної оплати за надані послуги професійної правничої допомоги, та у свою чергу не є завищеною та обтяжливою для фінансового становища Відповідача. Окрім цього, Позивач деталізував на підставі вищевказаних документів конкретний перелік одержаних послуг з надання професійної правничої допомоги, такі послуги відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів повністю обгрунтований, виходячи із: предмету та підставам позову у даній справі; предмету доказування у даній справі; матеріально-правових підстав позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі №904/1519/23.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024р., , яким визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Мороза В.Ф., суддів Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2024 колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі № 904/1519/23. Розгляд справи №904/1519/23 призначено на 26.02.2025.

В судове засідання 26.02.2025 представники сторін не з`явилися. Були повідомлені про час розгляду справи.

В призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником скаржникав режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, обліковий запис представника скаржника був активним, однак представникна зв`язок не вийшов, тому судове засідання відбулося без його участі.

Зазначені обставини підтверджуються Актом щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 26.02.2024.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" і просило суд стягнути заборгованість у розмірі 12 681 493,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 у справі № 904/1326/22 було стягнуто з Відповідача на користь Позивача за Договором № 283/03/84 про закупівлю газу від 21.04.2021 - 58 799 417,95 грн. основний борг, 1 469 081,87 грн. індекс інфляції, 11 558 694,67 грн. заборгованості за поставлений товар згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021; за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 - 99 623 396,40 грн. основний борг, 1 029 897,54 грн. 3 % річних, 6 837 410,87 грн. пені, 12 591 419,49 грн. індексу інфляції; за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 - 10 569 817,83 грн. основного боргу, 1 162 897,88 грн. індексу інфляції, 1 635 866, 36 грн. пені, 860 810,95 грн. судового збору. Однак вказана заборгованість не була погашена, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 2 742 245,05 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 939 248,50 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" інфляційні втрати у розмірі 11 226 645,71 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № 283/03/84 про закупівлю газу від 21.04.2021 за період з (01.05.2022 по 10.04.2023); пеню у розмірі 8 553 596,58 грн. за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 за період (01.06.2022 по 31.08.2022); 3% річних у розмірі 2 571 102,45 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 за період (01.06.2022 по 10.04.2023); інфляційні втрати у розмірі 13 648 405,31 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/21-11/029 про закупівлю газу від 09.11.2021 за період (01.06.2022 по 10.04.2023); 3% річних у розмірі 272 788,17 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 за період (01.06.2022 по 10.04.2023); інфляційні втрати у розмірі 1 046 411,97 грн., нараховані на суму основного боргу за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 за період (01.09.2022 по 10.04.2023); пеню у розмірі 526 381,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором № К-ПГ-С/22-02/018/09П про закупівлю газу від 25.02.2022 за період (02.09.2022 по 07.12.2023) та судовий збір у розмірі 567 679,97 грн.

Від Позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 95 550,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі №904/1519/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн. В решті вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення господарський суд зазначив, що деякими актами-звітами, за якими позивач намагається стягнути правничу допомогу не підтверджено надання послуг правничої допомоги у межах справи № 904/1519/23; по деяким позиціям, зазначеним в таких актах не підтверджено надання послуг, окрім того з платіжних інструкцій не вбачається за які саме послуги та за якими актами відбувалося перерахування коштів, оскільки вартість послуг за актами відрізняється від сплачених сум за надані послуги. Дослідивши надані в матеріали справи докази понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" вважає, що суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення вичерпних та обґрунтованих мотивів та підстав, які свідчать про невідповідність заявлених до стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу критеріям співрозумності, обгрунтованості, реальності та розумності, що зумовило прийняття рішення про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу. Заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу становить менше 1% відсотка від ціни позову, та відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності пропорційності, співмірності, і не є завищеною, та має належне документальне підтвердження та відповідає існуючому на ринку рівні ставок погодинної оплати за надані послуги професійної правничої допомоги, та у свою чергу не є завищеною та обтяжливою для фінансового становища Відповідача.

Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 01.02.2021 між Позивачем (далі Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Старокиївське" (далі Адвокатське об`єднання) укладено Договір № 01/02-21 про надання правничої допомоги (далі Договір № 01/02-21).

Згідно п. 4.1 Договору № 01/02-21 вартість правничої допомоги визначається сторонами окремо у Додатковій угоді та складає адвокатську таємницю.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 01/02-21 за результатами надання правничої допомоги за звітний період (місяць) складається акт про надання правничої допомоги (далі акт), що підписується кожною зі сторін. Акт надається Замовнику Адвокатським об`єднанням для підписання у двох оригінальних примірниках безпосередньо через уповноважених представників або кур`єрською поштовою службою до 5 числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 2 від 05.05.2022 до Договору № 01/02-21 сторони домовились, що відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо питання взаємовідносин Замовника з Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та усіх пов`язаних з цими взаємовідносинами питань.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 05.05.2022 передбачено, що відповідно до п. 4.1 Договору сторони встановлюють, що вартість правничої допомоги, встановленої п. 1 цієї Додаткової угоди, визначається виходячи з часу, витраченого Адвокатським об`єднанням, його партерами, адвокатами та співробітниками, за такими тарифами, зокрема:

2.1 підготовка документів, у т.ч. процесуальних 2 500,00 грн., за одну годину, без ПДВ, але не менше ніж 1 250,00 грн. за один процесуальний документ, при цьому не менше ніж 2 500,00 грн. за одну позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги;

2.2 представництво інтересів Замовника у судових органах 4 000,00 грн., за одну годину, без ПДВ, але не менше ніж 4 000,00 грн. за одну дію.

Позивачем в матеріали справи надано акт-звіт від 31.03.2023 про прийняття-передання за Договором про надання правничої допомоги від 01.02.2021 № 01/02-21 за березень 2023 на суму 58 250,00 грн.; акт-звіт від 28.04.2023 про прийняття-передання за Договором про надання правничої допомоги від 01.02.2021 № 01/02-21 за квітень 2023р. на суму 56 250,00 грн; акт-звіт від 31.05.2023 про прийняття-передання за Договором про надання правничої допомоги від 01.02.2021 № 01/02-21 за травень 2023 на суму 124 000,00 грн; акт-звіт від 30.06.2023 про прийняття-передання за Договором про надання правничої допомоги від 01.02.2021 № 01/02-21 за червень 2023 на суму 125 500,00 грн., акт-звіт від 31.07.2023 про прийняття-передання за Договором про надання правничої допомоги від 01.02.2021 № 01/02-21 за липень 2023 на суму 127 500,00 грн. Окрім того до вказаних актів надано платіжні доручення про сплату вартості послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши подані докази понесення витрат на правничу допомогу, колегія зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення поданої заяви, оскільки акти-звіти, у тому числі, містять інформацію про надані послуги у різних справах та які не можуть бути стягнуті в межах справи №904/1519/23. Господарським судом було досліджено вказані акти та докладно наведено підстави неврахування таких послуг щодо кожного пункту з вказаних актів. Окрім того Акт-звіт від 31.03.2023 взагалі не містить в переліку послуг наданих у даній справі.

При цьому колегія зазначає, що платіжні доручення №793 від 23.05.2023 на суму 56 250,00 грн., №964 від 13.06.2023 на суму 61 500,00 грн., №1314 від 18.07.2023 на суму 80 500,00 грн. №1535 від 10.08.2023 на суму 82 500,00 грн. не містять посилань у якій справі та які послуги оплачувалися, міститься лише посилання на акт. Проте враховуючи, що акти по місяцям підписані за послуги, надані у різних справах, а перераховані суми відмінні від сум, зазначених в актах, колегія зазначає, що апелянтом не доведено надання послуг у справі №904/1519/23 саме на заявлену суму.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 05.05.2022 передбачено, що відповідно до п. 4.1 Договору сторони встановлюють, що вартість правничої допомоги, встановленої п. 1 цієї Додаткової угоди, визначається виходячи з часу, витраченого Адвокатським об`єднанням, його партерами, адвокатами та співробітниками, за такими тарифами, зокрема: 2.2 представництво інтересів Замовника у судових органах 4 000,00 грн., за одну годину, без ПДВ, але не менше ніж 4 000,00 грн. за одну дію.

Судові засідання у справі, які відбулися 25.05.2023 (час початку 10:04, час закінчення 11:08); 29.06.2023 (час початку 10:03, час закінчення 10:42) проходили в режимі відеоконференції та тривали 25.05.2023 1 годину, 29.06.2023 - 40 хвилин. Проте згідно актів-звітів адвокатом витрачено на вказані послуги по 4 години на одне засідання вартістю по 16 000, 00 грн. кожне.

Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (постанова Верховного Суду викладений від 28.11.2019 у справі №914/1605/18).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, колегія зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача 17 500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Положеннями статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апелянт не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів суду в оскаржуваній частині судового рішення та не навів змістовних аргументів щодо неправильного вирішення судом питання розподілу судових витрат.

З огляду на вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, апеляційним судом не встановлено, відповідно

відсутні підстави для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі №904/1519/23, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі № 904/1519/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 у справі № 904/1519/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.03.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко