Рішення від 12.03.2025 по справі 904/5651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025р. Справа № 904/5651/24

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», м. Київ

До: Товариства з додатковою відповідальністю «Екоспецтранс», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 8 271,00грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТДВ «СГ «Оберіг» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Екоспецтранс» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8 271,00грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача 7 300,00грн. витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані правом страховика після виплати страхового відшкодування на подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Ухвалою суду від 02.01.25р. відкрите провадження у справі №904/5651/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «Екоспецтранс» (відповідач) заперечує проти позовних вимог та вказує, що регресна вимога може бути пред`явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди. Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачене 08.11.21р., перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати, що узгоджується з практикою Верховного Суду. Відповідач також зазначив, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Заявлені позивачем до відшкодування 7300,00грн. витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом послуг, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг.

ТДВ «СГ «Оберіг» (позивач) у відповіді на відзив на позовну заяву вказав, що з 24.02.22р. строк позовної давності є продовженим і не сплив щодо вимог, три роки позовної давності по яких спливли після початку повномасштабного вторгнення, у відповідності до п. 19. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України була продовжена на строк дій воєнного стану в Україні. Щодо заперечень відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та вважає, що їх розмір є повністю співмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підлягає стягненню у розмірі 7 300,00грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.21р. в м. Кривий Ріг на вул. Женевській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КО 427-32» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 20.10.21р. у справі № 212/8999/21 гр. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень , передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «КО 427-32» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-201746678.

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 12 839,45грн. Згідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 03.11.21р. між потерпілою особою та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2 500,00грн.) в сумі 8 271,00грн. Також цією заявою погоджено наступне: здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов`язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку; розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено; страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування потерпілого від 03.11.21р., а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 8 271,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1687від 08.11.21р.

Відповідачем на адвокатський запит №33509 від 06.09.2023 було надано інформацію, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Екоспецтранс» станом на 24.09.21р. та виконував свої трудові обов`язки станом на момент настання ДТП, яка мала місце в м. Кривий Ріг 24.09.21р.

Позивач зазначає, що враховуючи винність ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, що шкоду було завдано під час під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 271,00грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з преамбулою до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Наведена норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньої транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Факт самовільного залишення місця пригоди водієм забезпечувального транспортного засобі встановлений в постанові Постановою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 20.10.21р. у справі № 212/8999/21.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 8 271,00грн.

Стосовно посилання відповідача на пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Указом Президента України від 24.02.22р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.22р. № 2102-IX, із 05:30год. 24.02.22 р. в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до п. 19. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, загальні строки позовної давності визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану. Відтак, з 24.02.22р. строк позовної давності є продовженим і не сплив щодо вимог, три роки позовної давності по яких спливли після початку повномасштабного вторгнення. Враховуючи наведене вище, позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами.

Стосовно обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому ст. 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7 300,00грн. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку ст. 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представлені суду докази в підтвердження надання юридичних послуг не є безумовною підставою для відшкодування витрат в заявленому розмірі, адже розмір відповідних витрат має, крім іншого, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України законодавцем надано суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України. За змістом ч. 5 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо їх розмір не відповідає вимогам ч. 4 даної статті. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката ТДВ «СГ «Оберіг» подано: договір про надання професійної правничої допомоги №33509/1 від 11.12.24р., акт прийому-передачі наданих послуг за договором №33509/1 від 11.12.24р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000227 від 24.01.2018р. та довіреність №2024/Ю/1/А на ім`я Стецюра О.В.

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції про стягнення на користь клієнта страхового відшкодування, яке було вилачено згідно полісу №ЕР-201746678 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.09.21р. Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.(п. 1.2). Пунктом 4.1. договору сторонами узгоджено, що вартість правової допомоги, що надається адвокатом, складає 7 300, 00 грн. Згідно п.п. 4.2. та 4.3. договору підставою для оплати винагороди за даним договором є акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг за договором №33509/1 від 11.12.24р. адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- ознайомлення та аналіз документів страхової справи; кількість годин: 1; вартість: 1 460,00грн.

- надання клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань; кількість годин: 0,5; вартість: 730,00грн.

- складання позовної заяви; кількість годин: 3; вартість: 4 380,00 грн.

- підготовка додатків. Підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи; кількість годин: 0,5; вартість: 730,00грн.

Вартість наданих наданих послуг скалала 7 300,00грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З урахуванням наведених вище обставин, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 3 000,00грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоспецтранс» (50074, м. м. Кривий Ріг, вул. Гетьманська, 2Г; код ЄДРПОУ 33265283) на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; код ЄДРПОУ 39433769): 8 271,00грн. - боргу, 3 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності .

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 12.03.25р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.