Рішення

від 06.03.2025 по справі 910/14353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2025Справа № 910/14353/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України" про стягнення 5 549 316,50 грн,

за участю представників:

позивача: Андрійчук С.Я.;

відповідача: Сацюка Д.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2024 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України" (далі - Установа) 5 549 316,50 грн, з яких: 4 614 008,86 грн - основана заборгованість за період з листопада 2023 року по січень 2024 року; 566 361,67 грн - п`ятнадцять процентів річних; 368 945,97 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Державною установою "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" (далі - Центр) (правонаступником якої є відповідач у цій справі) покладених на неї зобов`язань за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (комерційна пропозиція від 11 листопада 2023 року № 7 та комерційна пропозиція від 7 листопада 2023 року № 8).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі № 910/14353/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 грудня 2024 року.

У підготовчому засіданні 19 грудня 2024 року оголошено перерву до 23 січня 2025 року.

22 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 21 січня 2025 року, у якому останній проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що він є бюджетною установою, яка здійснює витрати виключно на підставі бюджетних асигнувань та на підставі укладених договорів. Відтак, Установа не може здійснювати будь-які платежі на підставі публічних оферт або акцепту до договорів-приєднання, а тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 22 січня 2025 року, в якій останній навів свої аргументи на спростування доводів відповідача.

У підготовчому засіданні 23 січня 2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 6 лютого 2025 року.

5 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати про долучення доказів (листування сторін щодо можливості укладання мирової угоди в даній справі) до матеріалів справи.

У судовому засіданні 6 лютого 2025 року судом оголошено перерву до 6 березня 2025 року.

У судовому засіданні 6 березня 2025 року представник Підприємства підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Пунктом 66 частини 2 статті 1 Закону визначено, що постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини 1 статті 64 Закону постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема, після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Частиною 6 статті 64 Закону встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Положеннями пункту 1.2.9. глави 1.2. розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачаний електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини 8 статті 64 Закону договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу в перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами - до повного їх здійснення. У частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тобто, законодавчими положеннями встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії. Відтак, у разі настання обставин, визначених у частині 1 статті 64 Закону, постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20 вересня 2021 року в справі № 910/8958/20.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р (зі змінами) Підприємство визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року та на підставі постанови НКРЕКП від 6 листопада 2018 року № 1344 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до підпунктів 5 та 7 пункту 5.4.2. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" зобов`язаний: оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному вебсайті типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та інформацію про умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника; розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.

З 27 грудня 2018 року на виконання положень частини 11 статті 64 Закону Підприємством, як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до комерційної пропозиції до договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

За приписами частини 1 статті 45 Закону розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу (далі - ОСР). Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Пунктом 10 постанови НКРЕКП № 312 визначено, що до запуску електронної платформи адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 46 Закону ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

Таким чином на ОСР покладено обов`язок повідомляти Підприємство, як постачальника "останньої надії", про споживачів, яких було віднесено на постачання останнього.

Листом від 31 грудня 2021 року № 3/01/21/43644 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", яке є ОСР згідно реєстру суб`єктів господарювання, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та на яке покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП № 312 (у редакції, яка діяла до 1 липня 2024 року), було повідомлено позивача про те, що Центр віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", - з 10 листопада 2023 року. Належні копії вказаного листа та витягу з повідомлення про переведення споживача (порядковий № 2, 4, 7) наявні в матеріалах цієї справи.

З матеріалів справи також вбачається, що Підприємство надсилало на електронну пошту Центру, як споживача електричної енергії, примірник договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з відповідними додатками на заплановані періоди постачання електричної енергії відповідно до інформації, наданої ОСР, а саме: листом від 21 грудня 2023 року № 44/09-9071/ПОН надіслано пакет документів на період постачання листопад - грудень 2023 року; листом від 11 березня 2024 року № 44/09-10592/ПОН надіслано пакет документів на період постачання січень-лютий 2024 року.

Відтак, враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що між Підприємством та Центром було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та діючих у спірний період комерційних пропозицій від 11 жовтня 2023 року № 7 та від 7 листопада 2023 року № 8 (далі - комерційні пропозиції).

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього правочину, що зазначені в додатку № 1 (комерційна пропозиція).

Згідно з пунктом 5.8. договору розрахунковим періодом за ним є календарний місяць.

Умовами пунктів 4.2.-4.5. комерційних пропозицій встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у такому періоді ціни. Постачальник, за вимогою споживача, може виставити останньому рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь-якому разі не пізніше ніж за 1 день до початку розрахункового періоду. 100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше ніж за 1 день до початку розрахункового періоду.

Відповідно до пунктів 4.5- 4.6. комерційних пропозицій оплата за фактично спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника. Вартість фактично спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період. Постачальник надсилає споживачу рахунок за фактично спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. У разі неотримання споживачем рахунку від постачальника, споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді на ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. У разі здійснення споживачем оплати за розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати. У разі неотримання рахунку від постачальника, споживач має про це письмово повідомити постачальника та зазначити електрону адресу, на яку постачальник може відправити рахунок споживачу. У разі незвернення споживачем до постачальника про необхідність надання рахунку, споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому договору.

Положеннями пунктів 4.8. комерційних пропозицій встановлено, що для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" складається акт купівлі-продажу електричної на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОСР, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28 грудня 2018 року № 2118. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОСР, постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акта купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач у триденний термін після отримання сканованої версії акта купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акта купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акта купівлі-продажу в двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акта купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. Сторони можуть підписати акт купівлі-продажу із застосуванням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, у якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОСР для врегулювання спірного питання. У разі, якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, які регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, складеному постачальником, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляра оригіналу акта купівлі-продажу в установлені строки або його непідписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем і приймається постачальником як узгоджений.

Положеннями пункту 4.7. комерційних пропозицій встановлено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення будь-яким із наступних способів: особистим врученням (нарочним) в приміщені постачальника; поштою на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи або споживачем постачальнику; засобами електронного зв`язку на електронну пошту споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або зазначену ОСР, або зазначену в листуванні між сторонами; засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно, системи "М.Е.Dос" (якщо споживач використовує таку систему). Датою отримання рахунку вважається дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій день з дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою). У разі неотримання споживачем рахунків, надісланих поштою, рахунки вважаються врученими споживачу належним чином на третій календарний день від дати відправки постачальником відповідного поштового відправлення. У разі направлення постачальником рахунків електронною поштою, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником споживачу відповідного електронного повідомлення. У разі направлення постачальником рахунків засобами систем електронного документообігу "М.Е.Dос", датою отримання таких рахунків буде вважатися дата, зазначена в повідомлені про доставку документа адресату (споживачу) з відміткою "Доставлено", яке згенероване системою електронного документообігу "М.Е.Dос".

Положеннями розділу 16 комерційних пропозицій встановлено, що інформування, попередження, повідомлення споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах останнього, про закінчення терміну його дії, зміну цін, про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі pdf), надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі pdf) та іншої інформації, яка стосується взаємовідносин сторін або може бути корисною для споживача, здійснюється постачальником шляхом направлення відповідної інформації будь-яким із наступних способів: особистим врученням (нарочним) в приміщені постачальника; поштою на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи або споживачем постачальнику; засобами електронного зв`язку на електронну пошту споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або зазначену ОСР, або зазначену в листуванні між сторонами; засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системи "М.Е.Dос" (якщо споживач використовує таку систему); шляхом розміщення інформації на сайті постачальника в мережі Інтернет (стосується повідомлень загального характеру). У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua, pon1@uie.kiev.ua, pon2@uie.kiev.ua, pon3@uie.kiev.ua; споживача - електронна пошта, зазначена на веб-сайті останнього та/або надана постачальнику у будь-який спосіб (офіційним листом, у довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику ОСР та/або зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі направлення документів у порядку, визначеному пунктами 16.1. та 16.2. цих комерційних пропозицій, такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без вимоги щодо додаткового оформлення на паперовому носії.

Відповідно до підпунктів 2 та 6 пункту 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим правочином.

Положеннями підпункту 6 пункту 7.1. вказаного правочину встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

За пунктом 4.12. розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП № 312 та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28 грудня 2018 року № 2118 (далі - Тимчасовий порядок).

Положеннями пункту 6.2. Тимчасового порядку встановлено, що до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у тому числі з розбивкою по групі "а" і групі "б" та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу.

На виконання умов вказаного правочину та на підставі звітів ОСР про фактичне споживання електричної енергії Центром: за листопад 2023 року (порядковий № 28-32, 255), за грудень 2023 року (порядковий № 35-39, 279), за грудень 2023 року (порядковий № 35-39, 279), за січень 2024 року (порядковий № 34-38, 371, 372), Підприємство виставило Центру: за листопад 2023 року - рахунок від 11 грудня 2023 року № 000004837835/08/О11/58114 та акт купівлі-продажу електроенергії від 30 листопада 2023 року № 050420 на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 235 472 кВт*год, на загальну суму 1 606 429,55 грн з ПДВ; за грудень 2023 року - рахунок від 12 січня 2024 року № 000004837835/08/О12/59999 та акт купівлі-продажу електроенергії від 31 грудня 2023 року № 052272 на обсяг споживання електричної енергії у розмірі 226 617 кВт*год, на загальну суму 1 616 481,72 грн (з ПДВ); за січень 2024 року - рахунок від 13 лютого 2024 року № 000004837835/08/О01/61087 та акт купівлі-продажу електроенергії від 31 січня 2024 року № 053350 на обсяг споживання електричної енергії у розмірі 190 737 кВт*год, на загальну суму 1 391 097,59 грн з ПДВ. Належні копії вказаних документів, а також докази їх направлення Центру в установленому договором та чинним законодавством порядку наявні в матеріалах справи.

Докази звернення Центру до Підприємства з повідомленням про неотримання вищевказаних документів, а також висловлення Центром у визначеному договором порядку зауважень до обсягів і вартості поставленої у спірний період електричної енергії у матеріалах справи відсутні.

Разом із цим, Центр поставлену йому за період з листопада 2023 року по січень 2024 року електричну енергію на загальну суму 4 614 008,86 грн не оплатив, у зв`язку з чим Підприємство звернулося до вказаного споживача з вимогою від 1 серпня 2024 року № 44/11-008597 про оплату вищевказаної заборгованості та штрафних санкцій. Докази направлення цієї вимоги Центру в установленому договором та законом порядку наявні у матеріалах справи. Однак, вказана вимога залишена Центром без відповіді та задоволення, спірна заборгованість останнім сплачена не була.

Положеннями частини 1 статті 104 ЦК України встановлено, що правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 1 статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Правонаступництво юридичної особи є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина 1 статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17.

При цьому, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. Відтак, помилковим є висновок про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 4 листопада 2020 року в справі № 922/817/18.

Згідно з положеннями пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 869-р "Деякі питання утворення державних установ Національної академії медичних наук" та пункту 1.3. статуту Установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 20/4, відповідач є державною установою, утвореною шляхом злиття Центру та Державної установи "Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України".

У пункті 1.4. статуту Установи визначено, що остання є правонаступником Центру (ідентифікаційний код 04837835) та Державної установи "Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України" (ідентифікаційний код 02011924).

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації 31 серпня 2021 року до реєстру було внесено запис № 1000741270013022525 про перебування Центру (ідентифікаційний код 04837835) в стані припинення.

Також з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Установа (ідентифікаційний код 45350633) є правонаступником Центру (ідентифікаційний код 04837835).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність заперечень відповідача про те, що Установа є правонаступником Центру, суд дійшов висновку про те, що до відповідача у даній справі перейшли на час розгляду цієї справи усі права та обов`язки Центру, у тому числі за спірним правочином.

З матеріалів справи також вбачається, що Підприємство зверталося до Установи, як правонаступника Центру, з вимогою від 1 серпня 2024 року № 44/11-008597 та листом від 5 серпня 2024 року № 44/22-1400 про оплату спірної заборгованості. Докази направлення вказаних документів відповідачу в установленому договором порядку наявні в матеріалах справи. Однак, вказані вимоги залишені Установою без відповіді та виконання.

Однак, з наявної у матеріалах справи копії листа Установи від 28 січня 2025 року № 02-06/76 вбачається, що відповідач не заперечує наявність спірної заборгованості перед Підприємством.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу Центру за поставлену Підприємством як постачальником "останньої надії" спірну електричну енергію за період з листопада 2023 року по січень 2024 року, яка загалом складає 4 614 008,86 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Установа, як правонаступник усіх прав та обов`язків Центру, на момент прийняття рішення не надала документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Підприємства про стягнення з відповідача зазначеної суми. У зв`язку з цим вказана позовна вимога Підприємства підлягає задоволенню.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову в зв`язку з його статусом бюджетної установи та відсутності відповідних бюджетних видатків (фінансування) на оплату спірної заборгованості, з огляду на те, що частиною 2 статті 617 ЦК України та частиною 2 статті 218 ГК України чітко передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, факт відсутності бюджетного фінансування у будь-якому разі не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати спірної заборгованості, оскільки такі обставини не визначені жодним нормативно-правовим актом як такі, що звільняють від виконання договірного зобов`язання.

Також Підприємство просило суд стягнути з відповідача 368 945,97 грн інфляційних втрат та 566 361,67 грн п`ятнадцяти процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання з оплати електричної енергії з 19 грудня 2023 року по 12 листопада 2024 року на відповідні суми основної заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 7.4. комерційних пропозицій споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри вищевказаних компенсаційних виплат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову Підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 83 239,75 грн (5 549 316,50 грн (загальна сума задоволених позовних вимог) х 1,5% (передбачена підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру).

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 53; ідентифікаційний код 45350633) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ідентифікаційний код 19480600) 4 614 008 (чотири мільйони шістсот чотирнадцять тисяч вісім) грн 86 коп. основаної заборгованості, 566 361 (п`ятсот шістдесят шість тисяч триста шістдесят одну) грн 67 коп. п`ятнадцяти процентів річних, 368 945 (триста шістдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 97 коп. інфляційних втрат та 83 239 (вісімдесят три тисячі двісті тридцять дев`ять) грн 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12 березня 2025 року.

СуддяЄ.В. Павленко