Рішення
від 10.03.2025 по справі 921/221/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2025Справа № 921/221/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Енерджі»

до

1. Головне управління ДПС у Київській області

2. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

3. Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі

4. Головного управління ДПС у Львівській області

5. Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

2. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт

про визнання права власності та усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.03.2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро Енерджі» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання права власності та усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2024 матеріали справи передано за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 було прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2024.

20.06.2024 від Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.07.2024 представники сторін надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 було перепризначено розгляд справи на 23.09.2024.

У судовому засіданні 23.09.2024 представник позивача та відповідача 1 надали усні пояснення по справі, інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 було відкладено розгляд справи на 07.10.2024.

24.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Енерджі» надійшло клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 07.10.2024 представник позивача та відповідача 1 надали усні пояснення по справі, інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 було відкладено розгляд справи на 28.10.2024.

У судовому засіданні 28.10.2024 представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі, інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 було відкладено розгляд справи на 18.11.2024.

15.11.2024 від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням на поновлення строку на його подання.

У судовому засіданні 18.11.2024 представники позивача, відповідача 1, 2 надали усні пояснення по справі, інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 було відкладено розгляд справи на 02.12.2024.

Безпосередньо перед судовим засіданням 02.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Енерджі» надійшло клопотання про залучення співвідповідача.

У судовому засіданні 02.12.2024 представники позивача, відповідача 2 надали усні пояснення по справі, інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 було відкладено розгляд справи на 16.12.2024.

У судовому засіданні 02.12.2024 представники позивача, відповідача 1 надали усні пояснення по справі, інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 було відкладено розгляд справи на 20.01.2025.

Судове засідання призначене на 20.01.2025 не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 перепризначено розгляд справи на 10.02.2025.

У судовому засіданні 10.02.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.03.2025.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» (далі - Позивач, Покупець) укладено з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (надалі - Фонд) Договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Марилівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» за результатами електронного аукціону (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт малої приватизації - Окреме майно Марилівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт».

Покупцем, відповідно до п.1.1. Договору сплачено у повному обсязі ціну продажу Об`єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 180 001 200 грн. 00 коп.

На підставі п. 5.4. договору Покупець зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації перерахувати на рахунок ДП «Укрспирт», як балансоутримувача майна грошові кошти у сумі 54 324 111, 23 грн. для погашення ДП «Укрспирт» боргів із заробітної плати, перед бюджетами (у тому числі штрафними санкціями) та з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, простроченої кредиторської заборгованості.

Позивач зазначає, що ним належним чином виконано п. 5.4. договору та інші умови договору про що свідчать платіжні доручення на перерахування грошових коштів та Акт № 3 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - Марилівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» від 24.10.2022 року № 6640.

Пункт 2.1. договору передбачає, що право власності на Об`єкт приватизації переходить до Покупця після укладення даного договору, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом, та підписання акту приймання - передачі Об`єкта приватизації.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 01.12.2022 року № 274-р надано дозвіл ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» на набуття у власність частини ДП «Укрспирт», а саме, окремого майна Марилівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт».

23.12.2022 року підписано Акт приймання-передачі об`єкта малої приватизації за яким право власності перейшло до ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору купівлі-продажу.

До складу придбаного майна увійшли, в тому числі, колісні транспортні засоби (автомобілі та причепи), технологічні транспортні засоби та машини (трактор, екскаватор, навантажувач), а саме:

1) TOYOTA CAMRY 2,4 L АТ, тип - легковий седан - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , 2008 р.в.

2) ЗИЛ-ММЗ 554, тип - самоскид - С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_4 , 1981 р.в.

3) MAZDA 6, тип - легковий седан - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , д/н НОМЕР_6 , 2004 р. в.

4)САЗ 3507, тип - самоскид - С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , д/н НОМЕР_8 , 1988 р.в.

5)ЗИЛ- НОМЕР_9 , тип - самоскид - С, 203766/35012639700, д/н НОМЕР_10 , 1989 р.в.номер шасі (кузова, рами)

НОМЕР_11 , тип - самоскид - С, 149083/200010001925792, д/н НОМЕР_12 , 1981 р.в. номер шасі (кузова, рами)

НОМЕР_13 , тип - самоскид - С, 149081/200010002325421, д/н НОМЕР_14 , 1984 р.в. номер шасі (кузова, рами)

НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , тип - АВТОКРАН ДО ЮТ - С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 /,НОМЕР_33 д/н НОМЕР_18 , 1992 р.в.

9) Трактор колісний, марка ЮМЗ-6 заводський № НОМЕР_19 , двигун № НОМЕР_20 , д/н НОМЕР_21 , 1371 р.в.

10) Навантажувач телескопічний, марка JCB 540-170, заводський НОМЕР_34, двигун № НОМЕР_22 , д/н НОМЕР_23 , 2007 р.в.

11) Екскаватор марка ЭО-2621 двигун № НОМЕР_24 , шасі № НОМЕР_25 , д/н НОМЕР_26 , 1993 р.в.

12) Автопогрузчик, Тип ТЗ: Автонавантажувач з вилковим підхватом, Марка: ДВ 1792.33.20, Заводський номер: НОМЕР_35, д/н НОМЕР_27 , 1987 р.в.

13) Автопричіп Марка: ТМЗ; модель: 804; тип: причіп-розпуск-Е; Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_28 , д/н НОМЕР_29 , 1983 р.в.

14) Автопричіп Марка: ГКБ; модель: 817; тип: причіп бортовий-Е; Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_30 , НОМЕР_31 , д/н НОМЕР_32 , 1993 р.в.

Позивач зазначає про те, що на момент укладення договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Марилівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» за результатами електронного аукціону було зареєстровано наступні обтяження зокрема:

1) № 30010684; тип обтяження: арешт рухомого майна; тип операції: реєстрація обтяжень; дата реєстрації: 01.09.2022 року 14:58:08; розмір основного зобов`язання: 852 689,87 грн.; боржник: Державне підприємство спиртової та лікеро-горильчаної промисловості "Укрспирт"; обтяжувач: Конотопський відділ державної виконавчої служби у конотопському районі сумської області північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми); код: 34677957.

2) № 29908297; тип обтяження: податкова застава; тип операції: реєстрація обтяжень; дата реєстрації: 28.06.2022 року 15:57:03; розмір основного зобов`язання: 976 040,82 грн.; боржник: Державне підприємство спиртової та лікеро-горильчаної промисловості "Укрспирт"; обтяжувач: Головне управління ДПС у Львівській області; код: 43968090.

Наявність арешту є перешкодою для перереєстрації техніки, згідно з встановленим порядком, а тому порушує право власності ТОВ «ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ» на придбане майно.

Позивач посилається на те, що, договором було передбачено погашення простроченої кредиторської заборгованості державного підприємства, а саме п. 5.4. передбачав, що Покупець зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації перерахувати на рахунок ДП «Укрспирт», як балансоутримувача майна грошові кошти у сумі 54 324 111, 23 гривень для погашення ДП «Укрспирт» боргів із заробітної плати, перед бюджетами (у тому числі штрафними санкціями) та з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне дальнє страхування, простроченої кредиторської заборгованості.

Дана умова була виконана позивачем в повному обсязі, про що свідчить надане платіжне доручення та акт № 3 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі - продажу від 10 березня 2023 року.

В зв`язку із наведеним, позивач стверджує, що ним придбано окреме майно об`єкта малої приватизації на законних підставах та виконано всі необхідні дії з метою зняття обтяження у вигляді арешту майна та знятті податкової застави.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що транспортні засоби, які входили до складу об`єкту приватизації та які були включені до загального переліку об?єктів окремого майна згідно договору купівлі-продажу вибули з власності ДП "Укрспирт" після укладення договорів купівлі-продажу окремого майна та актів приймання-передачі. Проте, станом на дату подання позовної заяви до суду, Позивач не може реалізувати своє право як власник майна на здійснення державної реєстрації транспортних засобів, чим безпідставно обмежено право позивача у вільному користуванні і розпорядженні належним йому майном. Порушення прав, на думку позивача, пов?язано із фактичною неможливістю ним здійснити державну реєстрацію придбаних за договорами купівлі-продажу транспортних засобів і сільськогосподарської техніки через те, що транспортні засоби згідно свідоцтв про реєстрацію рахуються за Державним підприємством "Укрспирт", на все рухоме майно якого накладено арешти.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд зазначає, що у даній справі Позивачем заявлено позовні вимоги до Головного управління ДПС у Київській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі, Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про знаття арешту з транспортних засобів та визнання права власності.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено зняття арешту за рішенням суду.

Тобто такий позов (про визнання права власності та зняття арешту з майна) може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За конструкцією вказаної правової норми відповідачами у такій справі є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Подібні висновки в частині застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо належних відповідачів у відповідній категорії справ є сталими та неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі № 461/5308/16, від 03.07.2019 у справі № 461/7265/16-ц, від 10.06.2020 у справі № 183/59/17-ц, від 04.08.2020 у справі № 607/3748/18, від 07.12.2022 у справі № 359/3609/19, від 27.01.2023 у справі № 343/565/21, від 29.03.2023 у справі № 462/8376/20, а також постановах від 26.06.2019 у справі № 521/17712/15, від 13.11.2019 у справі № 745/691/18, від 12.08.2021 у справі № 756/14542/19, від 26.01.2022 у справі № 457/726/17, від 02.02.2022 у справі № 607/3269/21, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 висловила позицію щодо застосування норм права, відповідно до якої при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 ГПК України) позову до [1] боржника та [2] особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 ГПК України.

Таким чином, згідно з наведеними правовими висновками, у даному випадку за поданим Позивачем позовом мають відповідати Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», як боржник у виконавчих провадженнях та/або стягувачі, в інтересах яких було накладено арешти на спірні транспортні засоби, в якості належних відповідачів.

За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Таким чином заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).

Незалучення усіх належних відповідачів до розгляду справи виключає можливість вирішення судом такого спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 757/8221/19-ц).

Водночас у даній справі питання про заміну первісних відповідачів належними відповідачами чи про залучення до їх до участі в якості співвідповідачів позивач не ініціював, відтак, судом таке питання не вирішувалось в силу наведених процесуальних норм.

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Також, у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21 викладено правовий висновок про те, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі належного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

З огляду на наведене та враховуючи, що звертаючись з цим позовом до суду, позивач не визначив належного відповідача (ів), суд вважає, що у задоволенні даного позову необхідно відмовити, оскільки незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.

За таких обставин, у зв`язку із пред`явленням позову до неналежних відповідачів, суд не здійснює розгляд справи по суті позову, не приймає до уваги та не надає оцінку усім іншим доводам сторін, оскільки вони не мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Солар Інвест" до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання зняти арешт з транспортних засобів не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги Позивача про зобов`язання звільнити з під податкової застави транспортні засоби, що входили до складу об`єкта малої приватизації - окремого майна Марилівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво), а саме: