Рішення від 12.03.2025 по справі 910/14897/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2025Справа № 910/14897/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СОЛАР" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Кропоткіна, буд. 14, корпус 2, ідентифікаційний код 41437521)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 14 303 276,77 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Михайлова Н.М.

Від відповідача: Фартушна В.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СОЛАР" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 15058/01/01 від 20.04.2018 у розмірі 14 303 276,77 грн, з яких: 11 037 076,46 грн основного боргу, 2 490 924,14 грн інфляційних втрат та 775 276,17 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/14897/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2025.

30.12.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

07.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

Крім того, 14.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 15.01.2025 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання представника відповідача, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю підстав.

У засіданні суду 15.01.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду від 15.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025.

У судовому засіданні 05.02.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 19.02.2025.

У судовому засіданні 19.02.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 12.03.2025.

03.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надішли додаткові пояснення, в яких позивачем надано детальних розрахунок заявлених до стягнення коштів, з огляду на дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2025 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 12.03.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

12.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2018 року між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» (далі - ВАД, позивач) було укладено договір № 15058/01, відповідно до п. 1.1 якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (далі - договір).

30 червня 2019 року між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» було укладено додаткову угоду № 106/01 до договору № 15058/01 від 20.04.2018 (далі - додаткова угода). Зазначеною додатковою угодою до договору сторони дійшли до згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити словами «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

20.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» було укладено додаткову угоду № 549/01/20, якою пункти 1-7 договору викладено в новій редакції (далі - додаткова угода).

Згідно з п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди, за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).

У п. 2.2. договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі Гарантованого покупця.

Відповідно до п. 2.3. договору в редакції додаткової угоди, виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п.п. 2.4., 2.5 договору, в редакції додаткової угоди, сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зелений" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим тарифом» у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

16.03.2021 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» було укладено додаткову угоду № 1176/01/21, відповідно до якого пункт 3.3. договору викладено в такій редакції: оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються згідно з Порядком.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» у період жовтень 2021 року, лютий 2022 року- грудень 2023 року було вироблено та продано Державному підприємству «Гарантований покупець» електричної енергії на загальну суму 56 895 943,23 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування до акту купівлі-продажу електроенергії між Державним підприємством «Гарантований покупець» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР», які були частково оплачені ДП «Гарантований покупець» на суму 16 374 320,70 грн.

Водночас позивач ствреджує, що в порушення норм договору та діючого законодавства, ДП «Гарантований покупець» не були виконані зобов`язання по оплаті придбаної електричної енергії за період жовтень 2021 року, лютий 2022 року- серпень 2022 року на загальну суму 11 037 076,46 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №1521/01 від 26.12.2019 не у повному обсязі оплатив придбану у позивача у жовтні 2021, лютому-серпні 2022 року електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11 037 076,46 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 490 924,14 грн інфляційних втрат та 775 276,17 грн 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (продавець за «зеленим» тарифом) на виконання умов договору у період з жовтень 2021 року, лютий 2022-грудень 2023 продав, а відповідач (гарантований покупець) купив електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, на суму 56 895 943,23 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електричної енергії та актими коригування до акту купівлі-продажу електроенергії.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за договором із продажу електричної енергії відповідачу.

Беручи до уваги умови договору та п. 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.

Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 1117 від 09.09.2022 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова № 1190 від 20.09.2022 - у липні 2022 року; постанова № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року.

Враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Зокрема, у жовтні 2021 року позивачем було передано відповідачу 446 066,000 кВт*год на загальну суму 2 232 837,47 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 та акту коригування від 28.10.2022).

Водночас, відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у жовтні 2021, а саме:

- 13.10.2021 на суму 369 602,38 грн;

- 25.10.2021 на суму 331 356,13 грн;

- 29.10.2021 на суму 75 365,01 грн;

- 29.10.2021 на суму 216 984,95 грн;

- 15.11.2021 на суму 399 057,71 грн;

- 28.09.2022 на суму 305 447,85 грн;

- 18.10.2022 на суму 333 894,61 грн;

- листом від 26.12.2022 № 52/5206 зараховано сплачену переплату за листопад 2021 у розмірі 26 243,24 грн;

- листом від 26.12.2022 № 52/5206 зараховано сплачену переплату за грудень 2021 у розмірі 26 873,33 грн;

- листом від 18.01.2023 № 52/153 зараховано сплачену переплату за серпень 2021 у розмірі 25 479,24 грн;

- листом від 18.01.2023 № 52/153 зараховано сплачену переплату за вересень 2021 у розмірі 25 035,61 грн;

- листом від 15.02.2023 № 52/153 зараховано сплачену переплату за липень 2021 у розмірі 37 518,93 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у жовтні 2021 року, складає 59 978,48 грн.

У листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року позивачем було вироблено, а відповідачем сплачено всю придбану електричну енергію.

У лютому 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 214 859,000 кВт*год на загальну суму 1 043 289,05 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 року від 28.02.2022 та акту коригування до Акту купівлі- продажу електроенергії за лютий 2022 року від 16.02.2023).

Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у жовтні 2021 грн, а саме:

- 15.02.2022 на загальну суму 260 829,43 грн;

- 24.02.2022 на загальну суму 598 573,79 грн;

- листом від 12.04.2023 № 52/1034 зараховано сплачену переплату за січень 2022 у розмірі 19 807,95 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у лютому 2022 року складає 164 077,88 грн.

У березні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 327 926,000 кВт*год на загальну суму 1 633 505,31 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 31.03.2022 та акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 30.09.2023).

Разом з тим, відповічем було здійснено часткову оплату електроенергії, посталеної у березні 2022 року, а саме: 29.03.2022 на загальну суму 158 705,95 грн та 07.04.2022 - 111 858,70 грн.

Отже, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у березні 2022 року складає 1 362 940,66 грн.

У квітні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 324 200,000 кВт*год на загальну суму 1 601 055,96 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року від 30.04.2022 та акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року від 17.02.2023).

Водночас, відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у квітні 2022 року, а саме:

- 15.04.2022 на загальну суму 113 659,40 грн;

- 25.04.2022 на загальну суму 65 241,33 грн;

- 06.05.2022 на загальну суму 89 317,89 грн;

- 07.12.2022 на загальну суму 96 401,88 грн;

- 31.05.2023 на загальну суму 145 965,62 грн;

- 06.06.2023 на загальну суму 279 783,37 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у квітні 2022 року, складає 810 686,47 грн.

У травні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 562 579,000 кВт*год на загальну суму 2 805 678,30 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року від 31.05.2022 та акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року від 16.03.2023).

Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у квітні 2022 року, а саме:

- 16.05.2022 на загальну суму 155 825,17 грн;

- 25.05.2022 на загальну суму 161 909,52 грн;

- 06.07.2022 на загальну суму 144 567,82 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у травні 2022 року, складає 2 343 375,79 грн.

У червні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 613 776,000 кВт*год на загальну суму 3 081 560,66 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року від 30.06.2022 та акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року від 20.03.2023).

Водночас, відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у червні 2022 року, а саме:

- 15.06.2022 на загальну суму 142 485,90 грн;

- 27.06.2022 на загальну суму 137 797,90 грн;

- 30.06.2022 на загальну суму 115 495,12 грн;

- 07.07.2022 на загальну суму 161 010,13 грн;

- 29.07.2022 на загальну суму 109 582,92 грн;

- 25.08.2022 на загальну суму 65 625,12 грн.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у червні 2022 року, складає 2 349 563,57 грн.

У липні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 660 055,000 кВт*год на загальну суму 3 291 122,27 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022, акту коригування до акту купівлі- продажу електроенергії за липень 2022 року від 22.03.2023, акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 16.05.2024).

Так, відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у липні 2022 року, а саме:

- 14.07.2022 на загальну суму 341 259,50 грн;

- 25.07.2022 на загальну суму 286 217,31 грн;

- 29.07.2022 на загальну суму 351 649,25 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за електричну енергію, поставлену у липні 2022 року складає 2 311 996,21 грн.

У серпні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 597 418,000 кВт*год на загальну суму 2 962 664,15 грн (відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022, акту коригування до акту купівлі- продажу електроенергії за серпень 2022 року від 21.02.2023, акту коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 17.05.2024).?

Водночас, відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у серпні 2022 року, а саме:

- 15.08.2022 на загальну суму 519 670,92 грн;

- 25.08.2022 на загальну суму 432 141,52 грн;

- 31.08.2022 на загальну суму 376 394,31 грн.

Таким чином, судом встанволено, що заборгованість відповідача перед позивачем за електричну енергію, поставлену у серпні липні 2022 року складає 1 634 457,40 грн.

Дана заборгованість підтверджується актами купівлі-продажу підписаними з обох сторін.

Отже, із наведеного вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за договором у сумі 11 037 076,46 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, суд відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідач посилається до положень ст. 599 ЦК України, за якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, належним виконанням основного зобов`язання покупця за договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.

Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі Договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Водночас, п. 1 наказу № 206 від 15.06.2022 передбачає дотримання Гарантованим покупцем при здійснення розрахунків із виробниками електричної енергії положень Порядку № 641, а тому положення цього Порядку є обов`язковими для виконання відповідачем.

Отже, відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного Договору, а відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Вказаний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21.

Більше того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 зупинено провадження у справі № 910/17000/23 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/4439/23.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 зазначив, зокрема, що Об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.

Оскільки, за висновками об`єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Об`єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору.

Поряд з цим, Об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець"мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили в пункті 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.

Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи зазначене, термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» у спірні періоди є таким, що настав.

Отже, з урахуванням часткових оплат відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у справі, з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» підлягає стягненню 11 037 076,46 грн заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332, якою надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.

Щодо вимог про стягнення 2 490 924,14 грн інфляційних втрат та 775 276,17 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Суд також зазначає, що Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача, з урахуванням встановлених вище оплат, суд зазначає, що нарахування 3% річних, інфляційних втрат має здійснюватися враховуючи дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, який міститься в позовній заяві, суд встановив, що визначена позивачем дата початку періоду прострочення є помилковою.

Водночас, у зв`язку з необхідністю врахування дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці та з огляду на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21, позивачем у додаткових поясненнях подано уточнений розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, який прийнято судом до розгляду та визнано обгрунтованим.

Так, суд, перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних, наведений в додаткових поясненнях від 03.03.2025, не виходячи за межі визначених позивачем кінцевих періодів, встановив, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних у розмірі 688 256,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 942 459,41 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ СОЛАР» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/4590/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в даному випадку, оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача щодо підстав зменшення 3% річних, відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

У постанові від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 Верховний Суд зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)".

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СОЛАР" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Кропоткіна, буд. 14, корпус 2, ідентифікаційний код 41437521) заборгованість у розмірі 11 037 076 (одинадцять мільйонів тридцять сім тисяч сімдесят шість) грн 46 коп, 3% річних у розмірі 688 256 (шістсот вісімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 942 459 (один мільйон дев`ятсот сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят девять) грн. 41 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 164 013 (сто шістдесят чотири тисячі тринадцять) грн 50 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.03.2025

Суддя І.О. Андреїшина