Рішення

від 12.03.2025 по справі 910/15650/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2025Справа № 910/15650/24

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецдерево»

про стягнення 19 150,66 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - позивач, ДП «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецдерево» (далі - відповідач, ТОВ «Укрспецдерево») про стягнення 19 150,66 грн основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/15650/24 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Зобов`язано позивача надати суду ТТН б/н від 14.03.2019 на суму 3 378,00 грн, про наявність якої зазначено у позові.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).

Згідно відповіді № 6183341 від 28.12.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ТОВ «Укрспецдерево» (ЄДРПОУ 39863869) не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 27.12.2024, який направлявся на адресу ТОВ «Укрспецдерево»: 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі (перейменовано на вулицю Джона Маккейна), будинок 20Б, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.12.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів, зокрема, щодо утворення ДП «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Відповідно до вказаної постанови, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804, зокрема, створено ДП «Ліси України» та затверджено Статут.

28.10.2022 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 941 «Про припинення Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» та затвердження складу Комісії з припинення».

Згідно з пп. 1.4.81. п. 1.4. Статуту, ДП «Ліси України» є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» (ЄДРПОУ 22990204) (далі - ДП «Ржищівський військовий лісгосп») на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 941 «Про припинення державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» та затвердження складу Комісії з припинення».

Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2024 та від 11.12.2024, ДП «Ржищівський військовий лісгосп» в статусі припинено (закриття).

Зважаючи на викладене вище, всі права та обов`язки ДП «Ржищівський військовий лісгосп» перейшли до ДП «Ліси України» в особі філії «Ржищівський військовий лісгосп».

28.12.2023 ДП «Ліси України» видано наказ № 2216 «Про припинення філії «Ржищівський військовий лісгосп» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»» шляхом її закриття, яким наказано вирішити питання щодо передачі активів та пасивів філії «Ржищівський військовий лісгосп» до філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України».

22.04.2024 ДП «Ліси України» видано наказ № 738 «Про затвердження передавального акту філії «Ржищівський військовий лісгосп» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»».

Відповідно до п. 4.11. Статуту, утворені підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них.

Згідно з п. 1.1. Положення про філію «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України», затвердженим наказом ДП «Ліси України» від 26.12.2023 № 2102 (далі - Положення), вказана філія є відокремленим підрозділом ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ ВП: 45054758).

Філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства (п. 3.1. Положення).

Слід зазначити, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи (пп. 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 04.06.2021 у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі.

Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її представництва (якщо представництво наділене відповідними повноваженнями і про це є належні докази).

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не було здійснено оплату заборгованості за поставлений позивачам товар, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Частиною другою ст. 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Положеннями ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 частини першої ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша ст. 639 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга ст. 640 ЦК України).

За приписами частини першої ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини першої ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга ст. 642 ЦК України).

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі № 922/1403/21.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз`яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Як вбачається з матеріалів прави, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до частини першої ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шоста ст. 265 ГК України).

Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, на підтвердження укладання договору поставку у спрощений спосіб позивач посилався на поставку ДП «Ржищівський військовий лісгосп» товару ТОВ «Укрспецдерево» згідно товарно-транспортних накладних (Додаток 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Форма № 1-ТН) № 00131 від 12.03.2019 на суму 10 598,50 грн (специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених № 0003263 від 12.03.2019), № 00132 від 12.03.2019 на суму 18 309,86 грн (специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених № 0003265 від 12.12.2019), № 000024 від 13.03.2019 на суму 21 519,00 грн (специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених № 002909 від 13.03.2019), № 000576 від 14.03.2019 на суму 21 134,60 грн (специфікація-накладна на відпуск лісоматеріалів необроблених № 002910 від 14.03.2019), № б/н від 14.03.2019 на суму 3 378,00 грн, яка була сплачена відповідачем частково у розмірі 63 598,50 грн.

Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції на момент складання товарно-транспортних накладних, далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Однак, зі змісту наданих товарно-транспортними накладних неможливо встановити отримання товару саме відповідачем, оскільки відсутні ПІБ уповноважених представників ТОВ «Укрспецдерево» та печатки товариства.

Вказані товарно-транспортні накладні містять дані про автомобільного перевізника ТОВ «Тайфун Транспорт» та водія ОСОБА_1 , а також підписи відповідальної особи відправника та водія перевізника, проте дані відповідальних осіб вантажоодержувача та їх підписів у вказаних накладних відсутні.

Також, позивач посилається на здійснену відповідачем часткову оплату товару у розмірі 63 598,50 грн, проте доказів на підтвердження вказаної оплати відповідачем в матеріали справи не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити ким була здійснена оплата, за яку господарську операцію (поставка, надання послуг тощо) та в якому саме розмірі.

Крім того, позивач зазначає, що ДП «Ржищівський військовий лісгосп» було здійснено поставку товару ТОВ «Укрспецдерево» на загальну суму 82 729,16 грн, проте загальна суму поставки згідно наведених у позовній заяві товарно-транспортних накладних складає 74 939,96 грн, тоді як в матеріали справи не надано товарно-транспортну накладну № б/н від 14.03.2019 на суму 3 378,00 грн, у зв`язку з чим сума поставки за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними складає 71 561,96 грн, що не відповідає доводам позивача, наведеним в обґрунтування позовних вимог.

Слід зазначити, що позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2023 - 12.12.2024, згідно з даними якого, продаж товару на заявлену до стягнення суму у розмірі 19 150,66 грн було здійснено 31.03.2024, тоді як позивач посилається на виникнення заборгованості у розмірі 19 150,66 грн у березні 2019 року.

Частинами першою-четвертою ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини перша, третя та четверта ст. 74 ГПК України).

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: «мовчазне» визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки товару ДП «Ржищівський військовий лісгосп» саме ТОВ «Укрспецдерево» на загальну суму 82 729,16 грн, а також здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 63 598,50 грн за товар, поставлений за наданими товарно-транспортними накладними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова