Рішення

від 12.03.2025 по справі 910/15421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2025Справа № 910/15421/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Катрін Біо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди"

про стягнення 897022,80 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Катрін Біо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" про стягнення 897022,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №16 від 15.03.2023 в частині поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 608436,50 грн - попередньої оплати, 20007,09 грн - 3% річних, 58409,90 грн - інфляційних втрат, 119737,49 грн - 20% штрафу, 90431,82 грн - пені.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

23.12.2024 через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15421/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок, 11, будинок 10, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 09.01.2025 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

Як зазначено судом вище місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок, 11, будинок 10. Інших адрес місцезнаходження матеріали справи не містять.

При цьому відповідно до приписів ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Однак, відповідач не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, адреса відповідача є актуальною та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" від суду листа з ухвалою про відкриття провадження у справі перебувало поза межами контролю цього суду.

Крім того, з 18 жовтня 2023 року відповідно до приписів ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвал Господарського суду міста Києва, а отже отримання ухвали у справі №910/15421/24, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №16 від 15.03.2023 Приватне підприємство "Катрін Біо" 18.08.2023 та 29.08.2023 здійснило оплату у загальній сумі 608436,60 грн на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" рахунку-фактури №8 від 18.08.2023, що підтверджується платіжними інструкціями № 531 від 18.08.2023 на суму 500000,00 грн, №590 від 29.08.2023 на суму 108436,50 грн, заключною випискою за період з 18.08.2023 по 18.08.2023 та випискою по рахунку від 29.08.2023.

Однак, відповідач у передбачений договором строк не виконав своїх зобов`язань щодо поставки товару - зерна гірчиці чорної органічної в кількості 12 тон за ціною 1300,00 евро за одну метричну тону, вартість якої визначена в гривні по курсу Національного Банку України на день відвантаження, в розмірі 598 687,44 грн. Попередню оплату не повернув.

Позивач зазначає, що на виконання п.5.1. договору надав для посіву відповідачу насіння гірчиці чорної органічне у кількості 130 кілограмів загальною вартість 16900,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2023 №РН-000001.

29.08.2023 відповідач згідно із платіжною інструкцією №895 від 29.08.2023 перерахував позивачу 16900,00 грн як оплату за насіння гірчиці.

Позивач вказує, що до встановленого у договорі строку поставки (до 30.10.2024) відповідач не повідомив покупця про готовність до відвантаження товару, не відвантажив і не передав у власність покупцю товар, який відповідає кількісним і якісним показникам, встановленим договором та не надав належним чином оформлені первинні документа бухгалтерського та податкового обліку, які мали б супроводжувати відвантажені партії товару, а також документи, які підтверджують відповідності вирощеного товару узгодженим в договорі органічним показникам товару.

01.04.2024 та 26.04.2024 позивач направив відповідачу вимоги вих.№2 від 01.04.2024 та вих.№3 від 26.04.2024 про повернення авансу (попередньої оплати) за договором №16 від 15.03.2023 у сумі 608436,60 грн. Однак, поштові відправлення №2102103947442 та №2102103962000 повернуті поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відмову адресата від отримання поштових відправлень.

Оскільки відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" попередньої оплати у сумі 608436,50 грн, а також нарахованих на підставі п.7.4., 7.5. договору 20% штрафу у сумі 119737,49 грн, пеню у сумі 90431,82 грн та на підставі ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 20007,09 грн та інфляційних втрат у сумі 58409,90 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу та в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.03.2023 між Приватним підприємством "Катрін Біо" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" (постачальник, відповідач) укладений договір №16 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити зерно гірчиці чорної органічне товарне (надалі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

Кількість (вага) товару складає 12,00 (дванадцять тон) та залежить від зібраного врожаю на площі посіву 13 га та визначається під час навантаження автотранспорту (п.2.1., п.2.2. договору).

Якість товару, що постачається, повинна відповідати наступним вимогам та мати наступні показники - вологість не більше 9,0%, сміттєва домішка не більше 2,0%, перебільшення залишків пестицидів не допускаються (згідно з органічним виробництвом), перебільшення залишків важких металів не допускаються (згідно з органічним виробництвом), без ГМО, товар повинен бути належної товарної якості, не мати стороннього запаху та смаку, у товарі мають бути відсутні живі чи мертві комахи, карантинні бур`яни. Товар повинен бути виробленим згідно правил ЄС 834/2007 і 889/2008 ЄС органічного виробництва (п.п. 2.3, 2.4. договору).

Відповідно до п.3.1. договору ціна товару з ПДВ складає 1300,00 євро за одну метричну тону, оплачується в гривні, по курсу Національного Банку України на день відвантаження, за умови відповідності якості товару показникам зазначеним в п.2.4. цього договору.

Згідно із п.3.2. договору сторони погодили, що визначення ціни одиниці товару та загальної вартості товару, придбаного на умовах цього договору та додатків до нього, проводяться сторонами в національній валюті України (гривнях), виходячи з офіційного курсу гривні до євро. встановленому Національним Банком України в день відвантаження товару відповідно до договору. Для визначення курсу НБУ сторони використовують дані, розміщені на сайті https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору.

Загальна вартість товару залежить від умов, викладених у п.3.1 (п.3.3. договору).

У пункті 4.1. договору передбачено, що продавець здійснює поставку товару в повному обсязі в строк до 30.10.2023.

Поставка товару здійснюються в автотранспорт, який надається покупцем за рахунок покупця. Продавець зобов`язаний надати покупцю належним чином оформлені первинні документа бухгалтерського та податкового обліку на відвантажену партію товару, а також документи які підтверджують органічне походження на повну партію товару, кількість (вага) якою зазначена у п.2.1 договору, в незалежності від терміну його фактичного відвантаження на автотранспорт покупця. До моменту переходу права власності на товар, який визначений у п.5.2 договору. Товар знаходиться на зберіганні на складських приміщеннях продавця та повинен бути навантажений на автотранспорт покупця за його першою вимогою у загальній кількості (вазі), що передбачена п.2.1 договору та у відповідності з оплаченою кількістю товару. Продавець несе повну відповідальність за збереження товару на складських приміщеннях до моменту навантаження на автотранспорт покупця.(п.4.1-4.5. договору).

Згідно із п.5.1. договору покупець надає для посіву продавця насіння гірчиці чорної органічне у кількості 130 кілограмів загальною вартість 16900,00 грн. Вартість насіння враховується першочергово як сплата за товар. Решту суми покупець зобов`язується оплатити за фактично завантажений товар у транспортний засіб покупця до моменту його відправлення з місця завантаження у сумі 100% від вартості завантаженого товару.

Відповідно до п.5.2. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту навантаження на автомобіль покупця.

За змістом п.5.3. договору покупець здійснює оплату за фактично відвантажений товар шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця згідно з оригіналом чи копією (факсової чи електронної) рахунку-фактури, виставленого на суму вартості товару, що поставляється із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі відмови продавця поставити товар в кількості, на умовах та в строки визначені цим договором після його підписання, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 20% вартості недопоставленого товару на протязі десяти робочих днів від дати, коли товар мав бути поставлений за договором.

У п.7.5. договору сторони погодили, що у випадку затримки повернення коштів згідно п.п. 7.3 або затримки поставки товару з вини продавця в терміни, що перевищують зазначені в п.4.1., продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Згідно із матеріалами справи, 18.08.2023 та 29.08.2023 Приватне підприємство "Катрін Біо" здійснило оплату у загальній сумі 608436,60 грн на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" рахунку-фактури №8 від 18.08.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №531 від 18.08.2023 на суму 500000,00 грн, №590 від 29.08.2023 на суму 108436,50 грн, заключною випискою за період з 18.08.2023 по 18.08.2023 та випискою по рахунку від 29.08.2023.

За розрахунком позивача, виходячи з умов п.3.1.,3.2. договору станом на 30.10.2023 - останній день поставки, вартість 1 т. товару за договором ставила 1300,00 євро х 38,3774 грн = 49890,62 грн. Відтак, вартість товару, який повинен бути поставлений відповідачем позивачу за договором у строк до 30.10.2023 становила 598687,44 грн (12,00 т х 49890,62 грн).

Згідно із матеріалів справи докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару відсутні.

Посилаючись на те, що відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" попередньої оплати у сумі 608436,50 грн, а також нарахованих на підставі п.7.4., 7.5. договору 20% штрафу у сумі 119737,49 грн, пені у сумі 90431,82 грн та нарахованих на підставі ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 20007,09 грн та інфляційних втрат у сумі 58409,90 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено судом, 15.03.2023 між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем укладений договір №16 за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язується передати позивачу у власність товар (зерно гірчиці чорної органічне товарне), а позивач - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

За змістом статті 655, частини першої статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено судом вище, за розрахунком позивача згідно із умовами п.3.1., 3.2. договору станом на 30.10.2023 (останній день поставки), вартість 1 т. товару за договором ставила 1300,00 євро х 38,3774 грн = 49890,62 грн. Відтак, вартість товару, який повинен бути поставлений відповідачем позивачу за договором у строк до 30.10.2023 становила 598687,44 грн (12,00 т х 49890,62 грн). Розрахунок вартості товару перевірений судом та є арифметично правильним.

Згідно із умовами п.5.1. договору позивач взяв на себе зобов`язання оплатити за фактично завантажений товар у транспортний засіб покупця до моменту його відправлення з місця завантаження у сумі 100% від вартості завантаженого товару.

Судом встановлено, що позивач здійснив оплату у загальній сумі 608436,60 грн на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №8 від 18.08.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №531 від 18.08.2023 на суму 500000,00 грн, №590 від 29.08.2023 на суму 108436,50 грн, заключною випискою за період з 18.08.2023 по 18.08.2023 та випискою по рахунку від 29.08.2023.

У свою чергу, за укладеним договором поставки у відповідача виник зустрічний обов`язок здійснити поставку оплаченого позивачем товару в повному обсязі в строк до 30.10.2023 (п.4.1. договору).

Згідно із матеріалів справи докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару відсутні.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 664 ЦК України, встановлює два моменти, коли обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У загальних положеннях Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

З урахуванням наведеного, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати. Загальна сума попередньої оплати за договором становила 608436,60 грн.

Суд враховує, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару, вартість якого станом на останній день строку поставки 30.10.2023 становила 598687,44 грн, факт перерахування відповідачу попередньої оплати за договором у сумі 608436,60 грн доведений позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 608436,60 грн.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Відповідач обставин викладених позивачем у позові не спростував. Докази повернення позивачу попередньої оплати у сумі 608436,60 грн відсутні.

За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних позивача про стягнення з відповідача 608436,60 грн попередньої оплати.

Позивачем заявлено до стягнення 90431,82 грн пені (за період з 31.10.2023 по 30.04.2024) та 20% штрафу у сумі 119737,49 грн. Нарахування пені та штрафу здійснені позивачем на вартість товару, розраховану станом на 30.10.2023, а саме на суму 598687,44 грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.4. договору сторони погодили, що у разі відмови відповідача поставити товар в кількості, на умовах та в строки визначені цим договором після його підписання. відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% вартості недопоставленого товару на протязі десяти робочих днів від дати, коли товар мав бути поставлений за договором.

У п.7.5. договору передбачено, що у випадку затримки повернення коштів згідно п.п. 7.3 або затримки поставки товару з вини продавця в терміни, що перевищують зазначені в п.4.1., відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Як встановлено судом вище, кінцевий строк поставки товару згідно п.4.1. договору становив до 30.10.2023 включно. Докази поставки відповідачем товару у строки погоджені сторонами відсутні.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи, позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення штрафні санкції (пеню та штраф).

Розрахунок штрафних санкцій (пені) є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення пені у сумі 90431,82 грн та 20% штрафу у сумі 119737,49 грн суд визнає обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 20007,09 грн (період нарахування з 31.10.2023 по 04.12.2024) та інфляційних втрат у сумі 58409,90 грн (нарахованих за листопад 2023 року - вересень 2024 року), то суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

У загальних положеннях Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

У зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, і це є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Разом з тим, за текстом постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №918/631/19 вбачається, що здійснено попередню оплату за контрактом, з боку продавця товар не поставлено. Однак, мало місце пред`явлення позивачем (покупцем) до продавця вимоги про повернення попередньої оплати, яка не була виконана і це стало підставою для звернення з позовом про стягнення авансового платежу, інфляційних втрат та річних.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах у розглядуваній справі важливим та істотним є, коли саме виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти.

При цьому суд вважає необґрунтованою позицію позивача щодо початку нарахування 3% річних з 31.10.2023 (наступний день з кінцевого строку поставки товару) та інфляційних втрат з листопада 2023 року, з огляду на таке.

Так, зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).

Альтернативність у діях покупця і невизначеність ставить під сумнів, яке саме зобов`язання є простроченим з боку відповідача: грошове повернути кошти попередньої оплати чи зобов`язальне (не грошове) вчинити дії по передачі майна (товару). Позивач (покупець за договором) пред`явленням відповідачу вимоги про повернення попередньої чітко визначив, що його вимога полягає у поверненні грошових коштів попередньої оплати і саме з цього моменту виникає прострочення постачальника (відповідача у справі).

Суд також враховує, що до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі №916/4693/15.

У розглядуваній справі, позивачем (покупцем) обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вперше звернувся до відповідача з вимогою вих.№2 від 01.04.2024, зі змісту якої слідує, що позивач обрав такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати у сумі 608436,50 грн.

Направлення позивачем вимоги про повернення коштів підтверджується описом вкладення, накладною №2102103947442 та чеком від 01.04.2024.

Рекомендоване повідомлення повернулося з відміткою Укрпошти "адресат відмовився", що підтверджується поштовим конвертом з відміткою про повернення, роздруківкою про відстеження поштового відправлення. Дата повернення 18.05.2024.

Водночас суд зазначає, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою. Отримання відповідачем листа перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, позивача.

За таких обставин, днем отримання відповідачем вимоги є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення.

За таких обставин, суд вважає, що обов`язок повернути позивачу суму попередньої оплати виник у відповідача з 19.05.2024 (наступний день за днем повернення поштового відправлення).

Отже, нарахування 3% річних слід здійснювати з 19.05.2024 по 04.12.2024 та нарахування інфляційних втрат - за червень 2024 року - вересень 2024 року.

За перерахунком суду 3% річних становлять 9974,37 грн, інфляційні втрати - 50209,62 грн, а відтак позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу товару чи повернення суми попередньої оплати.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених вище обставин, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Приватного підприємства "Катрін Біо" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" попередньої оплати у сумі 608436,50 грн, 3% річних у сумі 9974,37 грн, інфляційних втрат у сумі 50209,62 грн, 20% штрафу у сумі 119737,49 грн та 90431,82 грн пені.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" попередньої оплати у сумі 608436,50 грн, 3% річних у сумі 9974,37 грн, інфляційних втрат у сумі 50209,62 грн, 20% штрафу у сумі 119737,49 грн та 90431,82 грн пені. В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 10032,72 грн та інфляційних втрат у сумі 8200,28 грн задоволенню не підлягають з підстав їх необґрунтованості.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із матеріалів справи, 08.07.2024 між Приватним підприємством "Катрін Біо" та адвокатом Вдовиченко М.І. укладено договір №01/07/Ю про надання правової допомоги, відповідно до якого позивач доручає, а адвокат приймає на себе доручення про надання правової допомоги. За умовами п.1.2. договору про надання правової допомоги адвокат приймає на себе обов`язки підготувати в інтересах позивача документи, включаючи позовні зави та інші процесуальні документи, для вирішення спірних питань з Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди".

Додатком №1 до договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за договором у суді першої інстанції становить 20000,00 грн.

Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 10.02.2025, сторони узгодили гонорар адвоката за надання правової по справі № 910/15421//24 у фіксованій сумі та визначили його у розмірі 20000,00 грн.

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжними інструкціями № 710 від 13.09.2024 та № 791 від 10.02.2025 .

Повноваження адвоката Вдовиченко М.І. підтвердженні ордером серії АВ №1131103 від 11.11.2024.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Одночасно, суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд також наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і характеру спору між сторонами, суд дійшов висновку, що в цій справі витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн є реальними, співмірними, відповідають критерію розумності та підтверджені матеріалами справи.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 19593,48 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Також суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору в сумі 94,02 грн у зв`язку із сплатою судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканські ягоди" (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок, 11, ідентифікаційний код 40589738) на користь Приватного підприємства "Катрін Біо" (21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок, 23, офіс, 333, ідентифікаційний код 39819830) попередню оплату у сумі 608436,50 грн, 3% річних у сумі 9974,37 грн, інфляційні втрати у сумі 50209,62 грн, 20% штраф у сумі 119737,49 грн, пеню у сумі 90431,82 грн, витрати на правову допомогу у сумі 19593,48 грн та судовий збір у сумі 13181,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.03.2025.

Суддя С.О. Турчин