Рішення від 12.03.2025 по справі 911/3174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3174/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія»про стягнення 35668,37 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія» (далі відповідач) про стягнення 35668,37 грн., з яких 16020 грн. основний борг, 3304,90 грн. інфляційні втрати, 1147,05 грн. 3% річних, 15196,42 грн. пеня (вимоги з урахуванням заяви від 24.02.2025 (вх. № суду 2508/25 від 24.02.2025).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива на складі паливно-мастильних матеріалів від 24.12.2020 № 02.4-14/4-110 щодо здійснення розрахунку за надані послуги в лютому 2022 року у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 14.01.2025 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 28.01.2025 та встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив до 11.02.2025.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 01.01.2025 (вх. № суду 9/25 від 02.01.2025), в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, з підстав, які зводяться до того, що одним із факторів несвоєчасної сплати зобов`язань стало введення в Україні воєнного стану та настання форс-мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Відповідач зазначає, що одним з напрямів його господарської діяльності є допоміжне обслуговування транспорту (заправка паливом у крило літака). З 11.03.2021 по відношенню до відповідача в межах кримінального провадження вживались заходи щодо його активів і власників, зокрема, накладення арештів на частки в статутному капіталі, передача часток у статутному капіталі відповідача іншій юридичній особі, а також припинення функціонування цивільної авіації в Україні фактично заблокували господарську діяльність відповідача та призвело до скрутного матеріального становища, що підтверджується затвердженою фінансовою звітністю. Крім того, відповідач посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та судову практику, зазначає про можливість суду зменшувати штрафні санкції.

У встановлений судом строк позивач подав суду відповідь на відзив від 15.01.2025 (вх. № суду 549/25 від 15.01.2025), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Так позивач, зокрема, зазначає, що наслідком збройної агресії РФ проти України стало закриття повітряного простору України для цивільних користувачів. Дані обставини спричинили призупинення окремих напрямків діяльності ДП МА «Бориспіль», пов`язаних із функціонуванням в Україні цивільної авіації. Водночас позивач продовжує здійснювати ті виді діяльності, які можливі в умовах воєнного стану. Посилання відповідача на форс-мажор є неправомірним та безпідставним. Відповідачем не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні воєнного стану, спричинило порушення ним строків оплати послуг, наданих позивачем. Щодо посилань відповідача про зменшення неустойки та звільнення його від відповідальності за неналежне виконання, то позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про існування обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за договором, а також перебування позивача в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Позивач вважає правомірним нарахування штрафної санкції за невиконання умов договору, а відповідач безпідставно просить суд звільнити його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива на складі паливно-мастильних матеріалів від 24.12.2020 № 02.4-14/4-110 (далі договір), відповідно до умов якого позивач виконавець зобов`язався на умовах, встановлених цим договором та технологією, яка є невід`ємною частиною цього договору, надавати послуги замовнику відповідачу з приймання, зберігання та видачі палива (далі послуга), що надходить на адресу замовника, а замовник зобов`язався вчасно оплачувати надані йому послуги в рамках та на умовах цього договору (п. 2.1 договору).

Код послуги згідно Державного класифікатора продукції та послуг 016:2010 52.10. (п. 2.2 договору).

Підпунктами 5.1.1-5.1.5 п. 5.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний: забезпечувати видачу палива а АПЗ (АЦ) замовника у відповідності до встановленого режиму роботи складу ПММ; вести контроль по кількості та якості палива замовника згідно Інструкції 516 та Інструкції 281; вести окремий облік та звітність перед замовником по здійсненим з паливом операціям; станом на перше число кожного місяця здійснювати інвентаризацію залишків переданого на зберігання палива зі складанням відповідного акту; здійснювати розрахунок природних втрат палива (за необхідності).

Згідно з підпунктом 5.1.6 п. 5.1 договору виконавець зобов`язаний вчасно надавати замовнику рахунки-фактури на оплату послуг за договором та акти приймання-здачі виконаних послуг (надалі акти). Акти замовник самостійно отримує в бухгалтерії виконавця. Підписаний акт замовник зобов`язаний повернути в бухгалтерію виконавця протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті актів не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернено виконавцю, він вважається підписаним сторонами.

Підпунктом 5.1.9 п. 5.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний надавати на підставі заявки замовника послуги, наведені в додатку № 2 до цього договору. Надавати лише ті послуги, які вказані в заявці замовника.

Підпунктом 5.3.11 пункту 5.3 договору замовник зобов`язаний вчасно оплачувати отримані послуги за цим договором та підписувати акти.

У відповідності до п. 6.1 договору вартість послуг з приймання, зберігання та видачі палива на складі становить 265,00 грн. за 1 тонну злитого палива (без урахування ПДВ). Вартість послуги видачі палива в АПЗ та АЦ на складі ПММ поза межами робочого часу за одне звернення 3750,00 грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 6.2 договору замовник самостійно, до 10 числа місяця, що слідує за звітним, отримує в бухгалтерії виконавця рахунки-фактури за надані протягом місяця послуги відповідно до цього договору та акти. Акти складаються на підставі наданих замовником копій залізничних накладних та актів прийому палива. Замовник сплачує зазначені в рахунках-фактури послуги на поточний рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 6.3 договору нарахування ПДВ здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з п. 6.4 договору у разі зміни вартостей послуг та/або назви послуг, що визначені договором, виконавець письмово повідомляє про це замовника листом, який є невід`ємною частиною договору, не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня введення нових вартостей в дію, а замовник приймає їх для розрахунків. Якщо замовник, не пізніше ніж за два дні до дня введення нових вартостей послуг в дію, не повідомить письмово виконавця про відмову прийняття до розрахунку нових вартостей послуг, вони вважаються прийнятими. Якщо замовник не приймає нові вартості послуг, про це він письмово повинен повідомити виконавцю до введення в дію нових вартостей.

Договір набирає чинності з 01 січня 2021 року та діє по 31 грудня 2021 року включно. Якщо договір підписується сторонами окремо, датою його укладення вважається пізніша дата. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про припинення його дії. Лист про припинення дії договору буде вважатися невід`ємною частиною договору (п. 10.1, 10.2 договору).

В додатку № 1 до договору міститься технологічна інструкція надання послуг з приймання, зберігання та видачі авіаційного палива на складі паливно-мастильних матеріалів 07.12.2020 № 60.1-20-2.

В додатку № 2 до договору наведена вартість послуг з проведення лабораторних аналізів авіа ПММ та спецрідин.

Листами від 05.02.2021 № 19-22/2-40, від 04.07.2023 № 25-22/1-323 позивач повідомив відповідача щодо зміни вартості послуг, на підтвердження надіслання вказаної кореспонденції до матеріалів справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830104652976, № 0830107235364.

На виконання умов договору, на підставі письмових заявок замовника від 12.02.2022 № 3, від 14.02.2022 № 4, від 22.02.2022 № 5, позивачем були надані відповідачу послуги на суму 16020,00 грн., на підтвердження чого суду позивачем надано звіт за лютий 2022 року від 03.05.2022 № 40-11-22 про кількість проведених лабораторних аналізів по визначенню якості ПММ для ТОВ «АПЗК».

Для оплати вартості наданих послуг у лютому 2022 року, позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 10/26 від 03.05.2022 на суму 16020,00 грн. та складено акт приймання-здачі виконаних послуг від 03.05.2022 на суму 16020,00 грн. Разом з тим, відповідач в порушення умов договору не отримав самостійно рахунок та акт, у зв`язку з чим позивач надіслав вказані документи на електронну адресу директора замовника. Підписаний акт на адресу позивача не повертався.

Враховуючи положення п. 5.1.6 договору акт приймання-здачі виконаних послуг від 03.05.2022 на суму 16020,00 грн. вважається підписаним сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт надання йому передбачених договором послуг.

Враховуючи, що відповідач наявний в нього борг перед позивачем не погасив, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 02.09.2024 № 35-28/5-99, в якій просив відповідач погасити борг в розмірі 16020,00 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 03.09.2024 № 0830100012092, фіскальним чеком «Укрпошта» від 03.09.2024. Відповідач отримав вказану кореспонденцію за № трекінгу 0830100012092 10.09.2024, про що свідчить роздруківка з сайту «Укрпошта».

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги не виконав, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 16020,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги у строк визначений договором, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 16020,00 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання в розмірі 16020,00 грн. за період прострочення з 21.06.2022 по 07.11.2023 складають 3304,90 грн. та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання в розмірі 16020,00 грн. за період прострочення з 21.06.2022 по 07.11.2023 складають 1147,05 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Також позивач на підставі п. 7.3 договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату отриманих послуг за договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 21.06.2022 по 07.11.2023 складає 15196,42 грн.

Згідно з п. 7.3 договору у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг за договором, клієнт сплачує аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що одним із факторів несвоєчасної сплати зобов`язань стало введення в Україні воєнного стану та настання форс-мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на таке.

Існування листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива на складі паливно-мастильних матеріалів від 24.12.2020 № 02.4-14/4-110 щодо неможливості здійснення відповідачем розрахунку за надані послуги в лютому 2022 року у встановлений договором строк, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на воєнний стан та наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем у встановлений договором строк.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що одним з напрямів його господарської діяльності є допоміжне обслуговування транспорту (заправка паливом у крило літака) та з 11.03.2021 по відношенню до відповідача в межах кримінального провадження вживались заходи щодо його активів і власників, зокрема, накладення арештів на частки в статутному капіталі, передача часток у статутному капіталі відповідача іншій юридичній особі, а також припинення функціонування цивільної авіації в Україні, що фактично заблокували господарську діяльність відповідача та призвело до скрутного матеріального становища, що підтверджується затвердженою фінансовою звітністю не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що складене матеріальне становище через обставини, які зазначені відповідачем не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на положення ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та судову практику, які надають право суду, у т.ч з власної ініціативи зменшувати розмір неустойки до її розумного розміру, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують наявності обставин, які мають істотне значення за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку (зокрема, пені).

Суд у даному випадку взявши до уваги, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, час прострочення грошового зобов`язання боржником, наявність негативних наслідків для здійснення господарської діяльності під час дії воєнного стану для обох сторін у справі не вбачає можливості, в т.ч. з власної ініціативи, зменшувати розмір обґрунтованої до стягнення суми неустойки у вигляді пені в розмірі 15196,42 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16020,00 грн. основного боргу, 3304,90 грн. інфляційних втрат, 1147,05 грн. 3% річних, 15196,42 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія» про стягнення 35668,37 грн., з яких 16020 грн. основний борг, 3304,90 грн. інфляційні втрати, 1147,05 грн. 3% річних, 15196,42 грн. пеня задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія» (вул. Солом`янська, 11, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 33354582) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 20572069) 16020 (шістнадцять тисяч двадцять) грн. основного боргу, 3304 (три тисячі триста чотири) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 05 коп. 3% річних, 15196 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 42 коп. пені, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.03.2025.

Суддя Ю.В. Подоляк