Ухвала

від 12.03.2025 по справі 922/380/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" березня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/380/25

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Аріт К.В.

(без виклику представників сторін)

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Червінського Вячеслава Геннадійовича, м.Київ до Комунального підприємства "Харківський метрополітен", м.Харків про стягнення 277395,00 грн

ВСТАНОВИВ:

06.02.2025 року позивач - Фізична особа-підприємець Червінський Вячеслав Геннадійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення заборгованості в розмірі 277395,00 грн за договором про закупівлю №272-11/мх від 08.11.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 року відкрито провадження у справі №922/380/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

21.02.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№4637), в якому просить закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, відмовити позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не дивлячись на скрутне фінансове становище підприємства, КП "Харківський метрополітен" здійснило оплату поставленого йому товару за договором про закупівлю №272-11/мх від 08.11.2024 року на суму 277395,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті №1106 від 13.02.2025.

Також, відповідач зазначав про неправомірність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності в розумінні ст.126 та 129 ГПК України.

Щодо судового збору, відповідач зазначав, що судовий збір на підставі ч.4 ст.231 ГПК УКраїни та п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повертається позивачу за його клопотання з державного бюджету, а тому не може бути покладеним на відповідача.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані документи.

Суд, дослідивши матеріали справи та поданий відзив, дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом встановлено, що під час розгляду справи, після звернення позивача до суду, відповідач повністю сплатив заборгованість за договором про закупівлю №272-11/мх від 08.11.2024 року у розмірі 277395,00 грн, що підтверджується наданою до суду представником відповідача копією платіжної інструкції в національній валюті №1106 від 13.02.2025.

Враховуючи відзив відповідача, в якому останній просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, суд вбачає підстави для закриття провадження по справі.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору, оскільки судовий збір підлягає поверненню позивачу за його клопотанням на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Проте позивач клопотання на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення з державного бюджету судового збору не заявляв, відтак підстави для його повернення наразі відсутні.

Щодо заяви про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №10345/10 від 08.11.2021 видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 05.11.2021 №94;

- ордер АІ №1816962 від 06.02.2025;

- договір №04/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025;

- додаток №1 до договору №04/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025;

- рахунок №6 від 04.02.2025;

- платіжна інструкція №111 від 04.02.2025;

- акт приймання - передачі про наданих правничої допомоги, згідно договору №04/25 від 04.02.2025;

- детальний опис наданих послуг.

Пунктом 3.1. Договору сторони домовились про те, що вартість послуг щодо предмету даного договору є договірною та встановлюється в Актах виконаних робіт та погоджується сторонами шляхом їх підписання.

Додатком № до договору №04/25 сторони домовились про обсяг послуг, які надаватимуться адвокатом клієнтові: надання правничої допомоги у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Червінського Вячеслава Геннадійовича до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення заборгованості за поставлений товар, вартість послуг 10000,00 грн.

За актом приймання-передачі послуг від 06.02.2025 року позивачу були надані послуги відповідно до договору №04/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025 та додатку №1 до договору у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Червінського Вячеслава Геннадійовича до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення заборгованості за поставлений товар, вартість послуг 10000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом був виставлений рахунок №6 від 04.02.2025 на суму 10000,00 грн, який був сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №111 від 04.02.2025 на суму 10000,00 грн.

З детального опису наданих послуг вбачається, що адвокатом надані клієнту наступні послуги:

- підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій - 4000,00 грн;

- складання процесуальних документів - 5000,00 грн;

- представництво інтересів позивача у господарському суді Харківської області- 1000,00 грн.

Всього надано послуг з правничої допомоги на суму 10000,00 грн.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Судом прийнято до уваги, що відповідач проти покладення на нього відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу заперечував.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви детальний опис наданих послуг судом встановлено, що зазначені послуги частково не підтверджуються матеріалами справи.

Так в детальному описі зазначається, що представник позивача надав послуги з представництва інтересів позивача в Господарському суді - вартість 1000,00 грн.

В той час, суд зазначає, що справа №922/380/25 розглядалась в спрощеному позовному провадженні та судові засідання у даній справі не проводились, отже суд не вбачає підстав для покладання на відповідача зазначених витрат.

Також, представником позивача зазначено складання процесуальних документів - 5000,00 грн.

Суд звертає увагу, що представником позивача складено лише один процесуальний документ - позовна заява, яка викладена на 5 арк.

Враховуючи те, що справа не є складною та не вимагала тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики для підготовки позовної заяви, а тому, на переконання суду, розмір витрат послуг за складання процесуальних документів у вигляді позовної заяви складає 2000,00 грн.

Крім того, суд вважає що розмір витрат на підготовку до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій - 4000,00 грн є завищеним, з огляду на наступне.

Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних спорів в силу закону.

Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений представником позивача на аналіз судової практики, надання юридичних консультацій не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що за підготовку до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій співмірним до даної справи є розмір витрат у сумі 2000,00 грн.

За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та наданих адвокатом послуг, оскільки надання послуг на дану суму є непідтвердженим відповідними доказами та недоведеним по відношенню до реально наданих адвокатом послуг під час розгляду даної справи.

З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, суд не присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В той же час, частина заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн підтверджена матеріалами справи, отже, є реально понесеною, обґрунтованою та доведеною.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 не відповідає критеріям, що наведені у частині четвертій статті 126 ГПК України, суд вважає, що обґрунтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн, що відповідає складності справи та витраченому часу.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, заперечення відповідачем розміру судових витрат, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, враховуючи що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження суд дійшов висновку про те, що справедливими та співмірними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000,00 грн, які відповідно до вимог ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Частину заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн суд вважає необґрунтованою та відмовляє в її стягненні з відповідача.

Керуючись статтями 126, 129, 231, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №922/380/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (адреса: 61052, м.Харків, вул. Різдвяна, буд. 29; код ЄДРПОУ 04805918) на користь Фізичної особи-підприємця Червінського Вячеслава Геннадійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Видати наказ після закінчення строку на оскарження ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 12.03.2025

СуддяК.В. Аріт