Ухвала

від 06.03.2025 по справі 922/3559/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3559/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю:

представника ФГ "Вікторія 777" : адвокат Смиковська А.М., ордер серії АХ №1243684 від 24.02.2025

ліквідатора : арбітражний керуючий Бурлаченко М.М.

розглянувши заяву Фермерського господарства "Вікторія 777" з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс", код ЄДРПОУ 37298595; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бурлаченка Миколу Миколайовича (свідоцтво № 2069 від 20.12.2022).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 за результатом проведення попереднього засідання судом визначено вимоги, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Полесадсервіс".

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 року, ТОВ "Полесадсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурлаченка М.М.

До господарського суду надійшла заява Фермерського господарства "Вікторія 777" з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 830 863,87 грн, що складаються з 1500 000,00 грн - основного боргу за договором купівлі-продажу товару № 902020 від 30.03.2020; 84082,19 грн 3% річних, 240725,68 грн- інфляційних втрат та 6056,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року заяву Фермерського господарства "Вікторія 777" з грошовими вимогами до боржника призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2025 року; зобов`язано кредитора-заявника надати суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням мораторію, введеного ухвалою господарського суду від 25.09.2023; зобов`язано ліквідатора розглянути заяву кредитора і надати суду відповідне повідомлення про результат розгляду його вимог.

19.02.2025 року від ліквідатора ТОВ "Полесадсервіс" арбітражного керуючого Бурлаченка М.М. до суду, на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2025 року, надійшло повідомлення щодо розгляду кредиторських вимог вих. №13-02-25/1/02-02 від 13.02.2025 р., відповідно до якого було повідомлено про відхилення кредиторських вимог Фермерського господарства "Вікторія 777" до боржника в загальній сумі 1 824 807, 87 грн., що виникли на підставі договору купівлі-продажу товару №902020 від 30.03.2020 року. В обґрунтування даного повідомлення, ліквідатором було зазначено про те, що при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника він керувався наявною у нього інформацією про рух грошових коштів на рахунках боржника, та інформацією з податкового кабінету щодо реєстрації боржником податкових накладних, які свідчать про те, що в межах договору №902020 від 30.03.2020 року, який укладений між ТОВ "Полесадсервіс" (як продавцем) та ФГ "Вікторія 777" (як покупцем), було зареєстровано 31 податкову накладну на загальну суму 9 044 022,62 грн. та ПДВ 1 507 337, 10 грн., причому всі вони про постачання мінеральних добрив. Таким чином, ліквідатор вважає, що мінеральні добрива, про які йдеться в заяві з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, цілком могли бути поставлені до надходження грошових коштів.

03.03.2025 року від ФГ "Вікторія 777" надійшли заперечення на відзив ліквідатора, в якому заявник не погоджується з даними аргументами ліквідатора, вважає їх повністю безпідставними та необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Також на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2025 року, надав детальний розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 01.01.2023 року по 24.09.2023 року, за яким фактично зменшив їх нарахування, тому ФГ "Вікторія 777" просить суд визнати грошові вимоги до боржника у сумі 1584125, 00 грн., що складаються із 1 500 000,00 грн. - основного боргу за договором купівлі- продажу товару № 902020 від 30.03.2020; 45151,19 грн. - інфляційні нарахування; 32 917,81 грн. - 3% річних та 6056,00 грн. судового збору.

Присутній в судовому засіданні представник ФГ "Вікторія 777" підтримує надану заяву, з урахуванням зменшення розміру 3% річних та інфляційних, просить суд її задовольнити.

Ліквідатор заперечує проти заявлених грошових вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ КРЕДИТОРСЬКИХ ВИМОГ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

У ч.1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори з вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3 ст. 45 КУзПБ встановлені вимоги до змісту заяви кредитора, зокрема передбачено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

За приписами ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Зазначене вище кореспондується з ч.4 ст.45 КУзПБ, відповідно до якої для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, за якими Верховним судом було визначено:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником або розпорядником майна (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

ВИСНОВОК СУДУ.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, надану суду заяву Фермерського господарства "Вікторія 777" з грошовими вимогами до боржника та додані до заяви документи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що заява Фермерського господарства "Вікторія 777" з грошовими вимогами до боржника підлягає задоволенню, а грошові вимоги кредитора включенню до реєстру вимог кредиторів з огляду на наступне.

30.03.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" (Продавець) та Фермерським господарством "Вікторія 777" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару №902020 (далі - договір)

Цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння, та/або ж.д. котли, та/або паливно-мастильні матеріали) на умовах передплати (пункт 1.1 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору, товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом банківського перерахування коштів в національній валюті України на поточний рахунок Продавця на підставах та в межах рахунку-фактури Продавця в строки і умовах згідно з Додатками до цього Договору.

Покупець здійснив оплату згідно платіжного доручення №1186 від 17.02.2022 р. на суму 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу «згідно рахунку на оплату №159 від 16.02.2022 за міндобрива за договором купівлі-продажу №902020 від 30.03.2020 у сумі 1250000,00 грн., ПДВ-20% - 250000,00 грн.

Однак, як зазначає заявник, ТОВ "Полесадсервіс" після оплати та по даний час не здійснив поставку товару, за який отримав передплату в розмірі 1 500 000,00 грн Отже, боржник порушив взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу товару №902020, внаслідок чого перед ФТ "Вікторія 777" утворилась заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог ліквідатор зазначив, що при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, з огляду на відсутність будь-якої первинної документації ТОВ "Полесадсервіс", він керувався виключно інформацією, якою володіє, про рух грошових коштів на рахунках боржника, та інформацією з податкового кабінету щодо реєстрації боржником податкових накладних, які свідчать про те, що в межах договору № 902020 від 30.03.2020, який укладений між ТОВ "Полесадсервіс" (як продавцем) та ФГ "Вікторія 777" (як покупцем), було зареєстровано 31 податкову накладну на загальну суму 9 044 022,62 грн. та ПДВ 1507 337,10 грн., при чому всі вони про постачання мінеральних добрив.

Так, ліквідатор вказує, що боржником були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні:

1. ПН №118 від 31.03.2020р. про постачання аміачної селітри у біг-бегах на загальну суму 87 609,60 грн. з ПДВ;

2. ПН № 8 від 01.04.2020р. про постачання добрив складних азотно-фосфорних на загальну суму 107 004 грн. з ПДВ;

3. ПН № 83 від 28.04.2020р. про постачання Гербіцид Пром БТ, Ланкастер 20л., Нельсон 20л. на загальну суму 92 400 грн. з ПДВ;

4. ПН №13 від 04.05.2020р. про постачання Гербіциду «Пром. БТ» та Ланкастер к.е.20л. на загальну суму 23 100 грн. з ПДВ;

5. ПН № 66 від 23.06.2020р. про постачання Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б (біг-бег 1000 кг) на загальну суму 391 027,20 грн. з ПДВ;

6. ПН №5 від 03.08.2020р. про постачання Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б на загальну суму 176 883,66 грн. з ПДВ;

7. ПН № 36 від 14.09.2020р. про постачання добрива складного азотно-фосфорного марки 20-20+13S біг-бег та Сульфоамофос фасовка біг-бег на загальну суму 250 020 грн. з ПДВ;

8. ПН № 15 від 09.11.2020р. про постачання Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б (мішки 50 кг) на загальну суму 177 012 грн. з ПДВ;

9. ПН № 19 від 13.11.2020р. про постачання Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б (мішки 50 кг) на загальну суму 59 004 грн. з ПДВ;

10. ПН №22 від 17.11.2020р. про постачання Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б (мішки 50 кг) на загальну суму 5192,35 грн. з ПДВ;

11. ПН № 65 від 27.11.2020р. про постачання аміачної селітри та добриво азотнофосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16:6(S) на загальну суму 1 057 500 грн. з ПДВ;

12. ПН № 51 від 29.01.2021р. про постачання Добрива рідкі азотні (КАС-32) на загальну суму 368 016 грн. з ПДВ;

13. ПН № 95 від 22.04.2021р. про постачання Добрива рідкі азотні (КАС-32) на загальну суму 56 280 грн. з ПДВ;

14. ПН № 4 від 05.05.2021р. про постачання Добрива рідкі азотні (КАС-32) на загальну суму 161 768,21 грн. з ПДВ;

15. ПН № 31 від 10.05.2021р. про постачання Альфа-прометрин, 10л на загальну суму 12 000,00 грн. з ПДВ;

16. ПН №38 від 12.05.2021р. про постачання Добрива складного азотно-фосфорного на загальну суму 108 806,40 грн. з ПДВ;

17. ПН №39 від 12.05.2021р. про постачання Добрива рідкі азотні (КАС-32) на загальну суму 56 184,24 грн. з ПДВ;

18. ПН №42 від 12.05.2021р. про постачання Гербіцид Сахара к.е.20л. на загальну суму 36 600 грн. з ПДВ;

19. ПН №43 від 12.05.2021р. про постачання Амонію нітрат (селітра аміачна) на загальну суму 500 040 грн. з ПДВ;

20. ПН № 132 від 24.05.2021р. про постачання Аміачної селітри та Аміачної селітри (мішок) на загальну суму 588 326,40 грн. з ПДВ;

21. ПН № 133 від 25.05.2021р. про постачання Аміачної селітри (мішок) на загальну суму 572 824,02 грн. з ПДВ;

22. ПН №134 від 26.05.2021р. про постачання Аміачної селітри (мішок) та Аміачної селітри (біг-бег) на загальну суму 591 048 грн. з ПДВ;

23. ПН № 135 від 27.05.2021р. про постачання Аміачної селітри (біг-бег) на загальну суму 502 390,80 грн. з ПДВ;

24. ПН №114 від 27.05.2021р. про постачання Добриво Аміностар на загальну суму 35 040,00 грн. з ПДВ;

25. ПН № 136 від 28.05.2021р. про постачання Добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне на загальну суму 811 523,16 грн. з ПДВ;

26. ПН № 27 від 05.06.2021р. про постачання Аміачної селітри біг-бег на загальну суму 99 999,96 грн. з ПДВ;

27. ПН № 72 від 23.06.2021р. про постачання Карбамідно-аміачна суміш (КАС-30), Добрива рідкі азотні (КАС-32) на загальну суму 1 241 410,62 грн. з ПДВ;

28. ПН № 22 від 21.07.2021р. про постачання Карбамід фас.біг-бег та Канонір ДУО на загальну суму 99 999,96 грн. з ПДВ;

29. ПН № 29 від 26.07.2021р. про постачання Суперфосфат потрійний гранульований у біг-бегах на загальну суму 20 000,00 грн. з ПДВ;

30. ПН № 13 від 05.08.2021р. про постачання Суперфосфат потрійний гранульований у біг-бегах на загальну суму 634 012,00 грн. з ПДВ;

31. ПН № 40 від 18.10.2021р. про постачання Добриво азотно-фосфорно-калійне Діамофоска та Діамонійфосфат на загальну суму 121 000,04 грн. з ПДВ.

Таким чином, ліквідатор вважає, що мінеральні добрива, про які йдеться в заяві з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, цілком могли бути поставлені до надходження коштів. Надто зважаючи на ті обставини, що згідно банківських виписок, ФГ "Вікторія 777" сплатило з призначенням платежу "за Договором № 902020 від 30.03.2020" значно менше.

ФГ "Вікторія 777" надав заперечення на відзив ліквідатора, в яких зазначив, що ним здійснено перерахування грошових коштів на більшу суму ніж ТОВ "Полесадсервіс" зареєструвало податкових накладних - 9 044 022,62 грн. Втім ліквідатором було взято до уваги платежі лише ті, в яких було вказано посилання на договір, однак фактично, ФГ "Вікторія 777" за весь час правовідносин було здійснено платежів на 11 188 782, 62 грн. де було посилання на рахунок, однак не було вказано реквізити договору, при цьому, будь-якої існуючої заборгованості у ФГ "Вікторія 777" перед ТОВ "Полесадсервіс" не було. Також, якщо звернути увагу на дати здійснених оплат та дати реєстрації податкових накладних, то вбачається, що спочатку ФГ "Вікторія 777" здійснювало оплату, а після цього, ТОВ "Полесадсервіс" реєструвало податкову накладну, що в свою чергу вказує на безпідставність аргументації ліквідатора, що мінеральні добрива, про які йдеться в заяві з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, цілком могли бути поставлені до надходження грошових коштів.

Проаналізувавши надані суду заперечення ліквідатора, щодо передачі товару покупцю (ФГ "Вікторія 777") з посиланням на виписані та зареєстровані податкові накладні, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція- це дія або подія,яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вонамає спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результатпідлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Статтями1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено,що підставою для бухгалтерськогообліку господарських операційє первинні документи,які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинними документами, зокрема є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші.

Податкова накладна як бухгалтерський документ забезпечує правильність обліку податку на додану вартість, що дозволяє нараховувати податкове зобов`язання та є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 201.1 ст.201, пунктом 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, пунктомна дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту201.1 ст.201 Податкового Кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг,а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наведеного ліквідатором реєстру виписаних та зареєстрованих податкових накладних, господарські операції здійснювалися в період з 31.03.2020 по 18.10.2021, тобто ще до оплати покупцем (ФГ "Вікторія 777" платіжним дорученням 1186 від 17.02.2022 року на суму 1 500 000,00 грн.

Так, остання зазначена ліквідатором 31-а податкова накладна з порядковим номером 40, зареєстрована ТОВ "Полесадсервіс" 18.10.2021 року на суму - 121000,04 грн., а оплата за якою ФГ "Вікторія 777" звернулось з заявою з грошовими вимогами до боржника була здійснена 17.02.2022 року на суму - 1 500 000,00 грн., більше будь-яких податкових накладних ТОВ "Полесадсервіс" після податкової накладної від 18.10.2021 року не реєструвало, відповідно і поставок не здійснювалось.

Ліквідатором документально не підтверджено, з посиланням на первинні документи, яка саме подія (постачання товару або попередня оплата) стала підставою для складання податкових накладних у зазначений вище період.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу товару №902020, цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння, та/або ж.д. котли, та/або паливно-мастильні матеріали) на умовах ПЕРЕДПЛАТИ.

Отже, умовою спірного договору є попередня оплата товару покупцем, таким чином тільки після цього продавець мав реєструвати податкову накладну та передавати товар згідно видаткової накладної.

До того ж, згідно п. 3.2 вищевказного договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

З наведеного слідує, що реальність господарської операції з поставки товару, відповідно до вищевказаного пункту договору, підтверджується підписаними видатковими накладними, проте ліквідатором таких первинних документів в обґрунтування наданих заперечень не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України з договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання п.п 1.1 та 5.1 договору купівлі-продажу №902020 покупець (ФГ "Вікторія 777") здійснив оплату вартості товару на рахунок ТОВ "Полесадсервіс" у розмірі 1500000,00 грн. із призначенням платежу: "Згідно рахунку на оплату № 159 від 16.02.2022 за мін. добрива за договором купівлі-продажу № 902020". Проте належних доказів виконання боржником зобов`язання за договором купівлі-продажу, а саме передачі товару (міндобрива), ТОВ "Полесадсервіс" не було надано.

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Проте, як вважає суд, ліквідатор не довів суду допустимими та обґрунтованими доказами поставку товару за договором купівлі-продажу товару № 902020 від 30.03.2020, за яку 17.02.2022 року отримав передплату в розмірі 1 500 000,00грн.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Отже, згідно принципу вірогідності доказів, що представлені сторонами на підставі поданих до суду документів, суд вважає, що докази заявника - ФГ "Вікторія 777" є більш переконливими ніж докази, що представлені ліквідатором. Тобто, спростовуються твердження ліквідатора, що мінеральні добрива, про які йдеться в заяві з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, могли бути поставлені до надходження грошових коштів. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені грошові вимоги заявника з основного боргу у розмірі 1500000,00 грн є обґрунтованими та доведеними належними доказами

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу товару № 902020 від 30.03.2020, заявник нарахував боржнику 3% річних у розмірі 84 082,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 240 725,68 грн.

В подальшому заявник, з урахуванням мораторію, введеного ухвалою господарського суду від 25.09.2023, уточнив заявлені вимоги та зазначив, що розмір 3% річних за період 01.01.2023 року по 24.09.2023 року становить 32 917,81 грн та інфляційних втрат за вищевказаний період 45 151,19 грн.

Суд перевіривши наданий заявником уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що він є обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, розглянувши заяву кредитора, суд вважає заявлені вимоги ФГ "Вікторія 777" в розмірі 1 500 000,00 грн. основного боргу, 45151,19 грн. - інфляційних нарахувань; 32917,81 грн. - 3% річних є обґрунтованими.

Разом із тим, суд зазначає, що заявлені грошові вимоги ФГ "Вікторія 777" виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полесадсервіс".

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, заявлені ФГ "Вікторія 777" грошові вимоги є конкурсними.

Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полесадсервіс" було здійснено 26.09.2023, водночас, заява ФГ "Вікторія 777" з грошовими вимогами до боржника надійшла до суду лише 29.01.2025 року, тобто, після закінчення строку, встановленого для її подання.

Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Отже, вимоги ФГ "Вікторія 777" є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне визнати вимоги Фермерського господарства "Вікторія 777" у загальному розмірі 1 578 069,00 грн. (з яких 1 500 000,00 грн. - основний борг, 45151,19 грн. - інфляційні нарахування; 32917,81 грн. - 3% річних), які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а також 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.1, 45, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.74, 79, 86, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Фермерського господарства "Вікторія 777" у загальному розмірі 1 578 069,00 грн. (з яких 1 500 000,00 грн. - основний борг, 45151,19 грн. - інфляційні нарахування; 32 917,81 грн. - 3% річних), які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а також 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.

2. Ухвалу направити кредитору-заявнику, ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.03.2025.

Суддя Міньковський С.В.