Ухвала

від 12.03.2025 по справі 922/767/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

12.03.2025м. ХарківСправа № 922/767/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши матеріали позовної заяви за вх.№767/25 від 07.03.2025

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакордд" (місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Парково-Сирецька, 15-А; код ЄДРПОУ: 42763481) про стягнення 267 097,21 грн. ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакордд" (відповідач) заборгованості у сумі 267 097,21 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Крім того, 11.03.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява (вх.№6321 від 11.03.2025) із доданими до неї доказами сплати судового збору у сумі 3 205,17 грн.

Разом з цим, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про передачу справи за територіально підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва, з огляду на таке.

Звертаючись до Господарського суду Харківської області з вказаним позовом, КП "Харківські теплові мережі" зазначило, що відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Оскільки, приміщення відповідача розташоване в м. Харкові, позовна заява подана до Господарського суду Харківської області.

Разом з цим, суд розглянувши матеріали позовної заяви, зазначає таке.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, під територіальною юрисдикцією (підсудністю) розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцем знаходження чи місцем проваживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакордд" (код ЄДРПОУ: 42763481) є: 04112, місто Київ, вулиця Парково-Сирецька, 15-А, що відповідає відомостям, які зазначені в позовній заяві.

Водночас за умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Суд зазначає, що поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин. Разом з тим, у даному випадку предметом спору є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 267 097,21 грн. за Договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинкв житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 та Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати наданих КП "Харківські теплові мережі" послуг з постачання теплової енергії.

Умовами вказаних договорів місце виконання договору не визначено. Договори не містять умов, з яких би вбачалася можливість їх виконання тільки в певному місці, а спір стосується стягнення грошових коштів і конкретного місця сплати відповідачем заборгованості не визначено. Таким чином, дані правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов`язань в чітко визначеному місці.

Разом з тим, предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості у зв`язку неналежним виконанням відповідачем умов Договору. Отже, спір стосується стягнення грошових коштів, а Договорами не визначено конкретного місця сплати відповідачем заборгованості у разі порушення зобов`язань. Таким чином, спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов`язань в чітко визначеному місці, а умови укладених між сторонами Договорів не містять жодних вимог щодо місця виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Вказані обставини нівелюють право позивача на вибір альтернативної підсудності, а тому суд, з врахуванням положень статті 532 Цивільного кодексу України, вказує на безпідставність використання позивачем положень частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у питанні визначення підсудності даного спору за місцем виконання договору.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що дана справа не підлягає розгляду Господарським судом Харківської області та належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Господарського суду міста Києва, за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакордд".

Крім того, суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" зазначено, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів."

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. При цьому, важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься господарський позов.

Разом з тим, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).

Отже, господарським процесуальним законодавством України прямо передбачений обов`язок суду направити справу на розгляд іншому суду, якщо буде встановлено, що така справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Також, суд враховує ПОСИЛАННЯ ПОЗИВАЧА у позовній заяві на те, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8234/22 з Товариства з додатковою відповідальністю "Дакордд" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" стягнуто суму заборгованості у розмірі 331 203,50 грн. за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії. Крім того, судом при розгляді вказаної справи встановдено, що ТОВ "Дакордд" є власником нежитлових приміщень, ЯКІ РОЗТАШОВАНІ у м. Харків., ЯК І У СПРАВІ №922/767/25.

Між тим, суд наголошує, що статтею 279 Господарського процесуального кодексу України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції. Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.06.2019 у справі №903/432/18, від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 12.10.2021 у справі №910/6902/20 тощо.

Разом з цим, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 березня 2023 р. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/8234/22 залишено без змін, що дає підстави суду висновувати, що вказане судове рішення було ухвалено Господарським судом міста Києва БЕЗ порушень правил інстанційної або територіальної юрисдикції

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, позовні матеріали у справі № 922/767/25 підлягають передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 27, 29, 31, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати матеріали позовної заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакордд" про стягнення 267 097,21 грн. разом із заявою (вх.№6321 від 11.03.2025) за підсудністю до Господарського суду міста Києва (адреса: 1054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44В).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статтей 255 257 протягом десяти днів з моменту її підписання шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалу підписано 12.03.2025

Суддя Рильова В.В.

Справа №922/767/25