Ухвала від 11.03.2025 по справі 916/3556/24

УХВАЛА

11 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3556/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є.В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025

за позовом Головного управління ДПС в Одеській області

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Братаска Лтд?;

2) Приватного підприємства ?Селед?

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 провадження у справі №916/3556/24 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 3 статті 258 та частини 3 статті 260 ГПК України, встановлено йому 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали та доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

27.01.2025 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію від 19.12.2024 № 5843 на суму 3 633,60 грн.

Отже вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 в частині подання суду доказів сплати судового збору скаржником виконані.

Водночас, відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області подано не було.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, оскільки скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

25.02.2025 (через систему ?Електронний суд?) Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 з підстав порушення норм процесуального права та направити справу до Господарського суду Одеської області для розгляду.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частинами 2, 3 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина 2 статті 256 ГПК України).

Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Як установлено судом апеляційної інстанції, повний текст ухвали Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 складено та підписано 10.12.2024, а тому кінцевим строком для подання апеляційної скарги є 20.12.2024, проте апеляційна скарга була сформована через систему ?Електронний суд? 23.12.2024, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 256 ГПК України.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області зазначало, що отримало повний текст оскаржуваної ухвали 11.12.2024, проте скаржником не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження (не містила такого клопотання ні мотивувальна, ні прохальна частини апеляційної скарги).

Тобто скаржник помилково ототожнив початок перебігу строку на апеляційне оскарження з датою отримання судового рішення, а не з датою складення його повного тексту, як наслідок, скаржник помилково вважав, що дану апеляційну скаргу ним було подано з дотриманням визначеного строку.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.

Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Разом з тим, станом на день постановлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області надано не було. Жодних обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не було наведено, письмових заяв чи клопотань з цього приводу не надано.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

З огляду на невиконання Головним управлінням ДПС в Одеській області вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, не усунення її недоліків у повному обсязі (не подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/3556/24 за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач