Постанова

від 06.03.2025 по справі 911/666/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

Справа № 911/666/24 (911/1245/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021" - арбітражний керуючий Данілов А. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (вх. № 9840/2024)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024

у складі колегії суддів: Доманської М. Л. - головуючого, Остапенка О. М., Сотнікова С. В.

та на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2024

у складі судді Гребенюк Т. Д.

у справі № 911/666/24 (911/1245/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021";

2) Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович

про визнання недійсним договору поруки

в межах справи № 911/666/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору

У межах справи про банкрутство ініціюючий кредитор звернувся з позовом про визнання недійсним договору поруки, за яким боржник за наявності невиконаних зобов`язань, зокрема, перед цим ініціюючим кредитором поручився за сплату боргу іншої юридичної особи

Обставини справи

1. 15.04.2024 Господарський суд Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (далі - ТОВ "Укравіт Сайенс Парк", ініціюючий кредитор) відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Агро 2021" (далі - ТОВ "Фаворит Агро 2021"), визнав грошові вимоги ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" до боржника у сумі 645 535,60 грн; увів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Данілова А. І.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 04.01.2023 між ПрАТ "Агріматко-Україна" (кредитор), ТОВ "Фаворит Агро 2021" (поручитель) та ТОВ "Агросвіт Фарм" укладено договір поруки № 04/01/2023 (далі - Договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Агросвіт Фарм" обов`язку, що виник за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 24.04.2020 № 24/05 (далі - Основний договір), який був укладений між боржником і кредитором, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2021 у справі № 911/982/21.

3. Так, рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2021 у справі №911/982/21 стягнуто з ТОВ "Агросвіт Фарм" на користь ПрАТ "Агріматко-Україна" 2 403 000,00 грн боргу, 93 236,40 грн неустойки, 360 450,00 грн 15 % штрафу, 92 168,78 грн пені, 378 275,98 грн 50 % річних, 480 600,00 грн 20 % штрафу та 77 708,62 грн втрат від інфляції, а також 58 252,95 грн судового збору.

4. Згідно з пунктом 3.1 Договору поруки ТОВ "Фаворит Агро 2021" відповідає перед ПрАТ "Агріматко-Україна" за виконання зобов`язання ТОВ "Агросвіт Фарм", згідно з Основним договором у сумі, що дорівнює 3 943 692,73 грн, а також за відшкодування збитків та сплату неустойки.

5. 24.02.2023 ПрАТ "Агріматко-Україна" та ТОВ "Фаворит Агро 2021" уклали додаткову угоду № 1 до договору поруки, в якій узгодили графік (з 28.02.2023 по 15.08.2024) та розміри щомісячних платежів на погашення поручителем заборгованості.

6. Протягом березня - грудня 2023 року поручитель частково погасив заборгованість перед ПрАТ "Агріматко-Україна", а саме у розмірі 1 160 000,00 грн.

7. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником та директором ТОВ "Фаворит Агро 2021" є ОСОБА_1 , а засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником та директором ТОВ "АгросвітФарм" з 30.03.2016 є ОСОБА_2 .

8. Засновниками ПрАТ "Агріматко-Україна" є: Агріматко Лімітед та ОСОБА_4 ; кінцевими бенефіціарними власниками -ОСОБА_10 та ОСОБА_6 ; керівником - ОСОБА_7 .

9. Суди обох інстанцій встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно є кінцевими бенефіціарними власниками, директорами або учасниками інших юридичних осіб, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Плюс" (код ЄДРПОУ 38106351) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мічурінський" (код ЄДРПОУ 36598982).

10. ТОВ "Агросвіт Фарм" та ТОВ "Фаворит Агро 2021" пов`язані відносинами оренди земельних ділянок, на яких ведуть господарську діяльність.

11. Станом на дату укладення Договору поруки стосовно ТОВ "Фаворит Агро 2021" було відкрито низку виконавчих проваджень та накладено арешт на майно та рахунки підприємства.

12. З аналізу наявних в матеріалах справи банківських виписок суди встановили, що оплати за Договором поруки виконувались за рахунок залучених коштів за договорами поворотної фінансової допомоги від фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) та юридичних осіб, які надавали для ТОВ "Фаворит Агро 2021" фінансову допомогу у день здійснення платежів за договором поруки.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

13. У травні 2024 року ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" звернулося до суду у межах справи про банкрутство ТОВ "Фаворит Агро 2021" з позовом про визнання недійсним Договору поруки.

14. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; Договір поруки було укладено у підозрілий період між заінтересованими особами - батьком та сином.

15. Арбітражний керуючий Данілов А. І. підтримав позовні вимоги ТОВ "Укравіт Сайенс Парк". Наголошував на тому, що оспорюваний договір укладено економічно необґрунтовано, за наявності значного обсягу прострочених боргових зобов`язань, у підозрілий період та між пов`язаними (заінтересованими) особами, що характеризує вказаний договір як такий, що укладений на шкоду кредиторам.

16. ПрАТ "Агріматко Україна" заперечувало проти позову, наполягаючи на тому, що договір поруки не було укладено між пов`язаними особами, метою укладення договору було досягнення економічної цілі - продовження строків дії договорів оренди/суборенди; договір було частково виконано; при укладенні договору не було умислу довести підприємство до банкрутства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

17. 16.08.2024 Господарський суд Київської області ухвалив рішення у справі № 911/666/24 (911/1245/24) про задоволення позову; визнав недійсним договір поруки від 04.01.2023 № 04/01/2023, укладений між ПрАТ "Агріматко Україна", ТОВ "Агросвіт Фарм" та ТОВ "Фаворит Агро 2021".

18. Суд першої інстанції зазначив, що боржник уклав оспорюваний договір за 1 рік та 4 місяці до відкриття провадження у справі про банкрутством; на момент укладення Договору поруки боргові зобов`язання підприємства становили майже вдвічі більшу суму ніж його активи.

19. За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що боржник (поручитель) до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник (поручитель) оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник (поручитель) взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони та відмовився від власних майнових вимог

20. Суд також виснував, що правовий інститут поруки та відповідний правочин були використані всупереч його призначенню, як інструмент заміни боржника у зобов`язанні, що свідчить про удаваність спірного правочину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

21. 20.11.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2024 у справі № 911/666/24 (911/1245/24) залишено без змін.

22. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо ознак фраудаторності оспорюваного правочину, однак не погодився з тим, що правочин вчинений між заінтересованими особами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є родичами.

23. Північний апеляційний господарський суд також погодився із судом першої інстанції про те, що правовий інститут поруки та відповідний правочин були використані всупереч його призначенню, а саме: як інструмент заміни боржника у зобов`язанні, що свідчить про його удаваність.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. У касаційній скарзі ПрАТ "Агріматко Україна" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі № 911/666/24 (911/1245/24) та ухвалити нове рішення про відмову у позові про визнання недійсним договору поруки від 04.01.2023 № 04/01/2023.

25. Касаційна скарга подана на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

26. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили статті 12, 14, 73, 79, 86, 236 ГПК України та застосували статті 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 10.08.2023 у справі № 444/1995/16 (особа, яка оспорила договір, має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено);

- від 19.02.2020 у справі № 9901/594/19 (гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення);

- від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20) (інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника);

- від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 (відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин).

27. ПрАТ "Агріматко Україна" стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що: на момент укладення оспорюваного договору було відсутнє рішення суду про стягнення заборгованості з боржника на користь ініціюючого кредитора, майнова сфера боржника внаслідок укладення вказаного договору не змінилася, оскільки у разі виконання зобов`язань за договором поруки він набув право регресної вимоги до особи, за зобов`язаннями якої поручився, згідно з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності у 2021 та 2023 роках актив боржника перевищував його пасив; саме по собі укладання договору поруки не призводить до виникнення зобов`язань у поручителя, і не може автоматично зробити його неплатоспроможним.

28. Також, за доводами скаржника, суди вийшли за межі заявлених вимог, виснувавши про удаваність оспорюваного правочину.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

29. У відзиві ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Данілов А. І. заперечив проти задоволення касаційної скарги, оскільки вважає, що оспорюваний договір порушує як права самого ініціюючого кредитора, так і інших кредиторів боржника, оскільки внаслідок укладення цього договору на боржника був покладений додатковий тягар кредиторських зобов`язань, які боржник вочевидь був не в змозі виконати.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним в межах справи про банкрутство договору поруки, за яким боржник поручився за сплату боргу іншої особи.

32. Скаржник вважає, що ініціюючий кредитор не довів наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та порушення його прав цим правочином, що є підставою для відмови у відповідному позові.

33. Поняття поруки закріплено у статті 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

34. Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

35. За змістом частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

36. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

37. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

38. Отже, закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

39. У постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

40. Цей правовий висновок також процитований у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 444/1995/16, на неврахування висновків якої наполягає скаржник.

41. Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 9901/594/19, в якій зазначено, що "гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, ... було обґрунтованим. Таке порушення прав має бу ти реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення". А також на неврахування висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

42. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відсутності у позивача права оспорювати Договір поруки, колегія суддів зазначає таке.

43. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

44. Розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ.

45. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

46. Правова позиція аналогічного змісту наведена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20) та яку, як вважає ПрАТ "Агріматко-Україна", не врахували суди попередніх інстанцій.

47. Згідно з частинами першою, другою статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

48. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

49. Застосування положень статті 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

50. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який закріплений у статті 42 КУзПБ, є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

51. Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

52. Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

53. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" як кредитор боржника наділене правом оспорювати Договір поруки боржника, оскільки заявлення грошових вимог на підставі оспорюваного у цій справі правочину і визнання їх матиме наслідком збільшення розміру кредиторських вимог до боржника та, відповідно, вплине на їх пропорційний розподіл. У такому випадку частка кожного кредитора у ліквідаційній масі зменшиться, тобто, збільшення кредиторської заборгованості прямо впливає на права інших кредиторів (оскільки зменшує їх частку у ліквідаційній масі).

54. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду.

55. Суди встановили, що Договір поруки укладено 04.01.2023, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фаворит Агро 2021" відкрито 20.05.2024, що дозволяє зробити висновок про укладення цього договору у підозрілий період.

56. Щодо наявності правових підстав для визнання недійсним Договору поруки суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з даними фінансової звітності ТОВ "Фаворит Агро 2021" станом на 01.01.2023 оборотні активи компанії складали 4 109,8 тис. грн, а поточні зобов`язання 3 850,6 тис. грн.

57. У лютому 2023 року боржник поручився за сплату простроченого боргу іншої особи, тобто взяв на себе додаткові фінансові зобов`язання.

58. За даними звіту розпорядника майна арбітражного керуючого Данілова А. І. про проведення аналізу фінансово господарського стану ТОВ "Фаворит Агро 2021" станом на 31.12.2023 у боржника існував пасив у сумі 15 794,7 тис. грн та актив у розмірі 4 109,8 тис. грн. Отже, різниця між активом та пасивом становила - 11 684,9 тис. грн.

59. Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій, відображених у балансі станом на 31.12.2023 активів боржника в розмірі 4 109,8 тис. грн не вистачало на задоволення вимог кредиторів в загальному розмірі 15 794,7 тис. грн та підприємство не могло самостійно погасити в повному обсязі кредиторську заборгованість за рахунок своїх активів.

60. Отже, як правильно зазначили суди, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

61. Колегія суддів також враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

62. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

63. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

64. У цій справі суди не встановили обставин, а відповідачі не довели, що поведінка боржника щодо укладення оспорюваного правочину було економічно обґрунтованою та добросовісною.

65. Необґрунтованими є доводи скаржника про те, що на момент укладення оспорюваного договору було відсутнє рішення суду про стягнення заборгованості з боржника на користь ініціюючого кредитора, оскільки відповідне зобов`язання боржника перед ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" виникло не з рішення суду, а з укладеного між цими особами правочину.

66. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що майнова сфера боржника внаслідок укладення вказаного договору не змінилася, оскільки у разі виконання зобов`язань за договором поруки він набув право регресної вимоги до особи, за зобов`язаннями якої поручився, оскільки реальна вартість права вимоги не завжди може збігатися із її номінальною вартістю.

67. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначила, що реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

68. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оспорюваний договір є фраудаторним, направленим на збільшення розміру боргових зобов`язань ТОВ "Фаворит Агро 2021" та спрямованим на позбавлення кредиторів, зокрема, позивача, в майбутньому законних майнових прав.

69. Доводи скаржника не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про визнання оспорюваного договору поруки фраудаторним, відтак недійсним.

70. Водночас колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги про те, що у судів попередніх інстанцій була відсутня правова підстава для надання оцінки спірного правочину на предмет удаваності.

71. Як вже було зазначено вище, позивач просив визнати недійсним Договір поруки, посилаючись на його фраудаторність. Задовольняючи позов саме з цієї підстави, суд першої інстанції також дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про удаваність оспорюваного правочину, не врахувавши відсутності у позовній заяві такої підстави позову.

72. Однак така помилка судів першої та апеляційної інстанцій не вплинула на правильність вирішення спору по суті, тому не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі не доведено.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

75. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення судів попередніх судових інстанцій ухвалені із дотриманням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

В. Розподіл судових витрат

77. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2024 у справі № 911/666/24 (911/1245/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді К. Огороднік

В. Погребняк