Ухвала

від 12.03.2025 по справі 522/4316/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа 522/4316/25

Провадження 1-кп/522/2033/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представник потерпілих ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженця м. Херсон, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні, яке внесено 14.10.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163510000782, суд, -

ВСТАНОВИВ

В провадженніПриморського районногосуду м.Одеси перебуваєкримінальне провадженняза обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні 12.03.2025 року звернулась до суду з клопотанням, в якому просила про продовження тримання під вартою обвинуваченому. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 12.03.2025 року заперечували проти заявленого прокурором клопотання. Захисник посилався, що клопотання є не обґрунтованим, ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені. Також зазначив, що обвинувачений вину свою визнає, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, частково компенсував завдану шкоду. Просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши прокурора, представника потерпілих, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання та долучені до нього додатки, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, з огляду на наступне.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2025 року стосовно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.03.2025 року з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року, тобто у сумі 242240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з вимогами ч. 5ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свободпокладає надержаву обов`язоквжити заходищодо забезпеченняправ людини,яка тримаєтьсяпід вартою.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм вмотивованим рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

В розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, який є тяжкий злочин, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років; вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості,які бперешкоджали триманнюйого підвартою, те,що вінмає постійнемісце проживання,але проживаєтам безреєстрації,раніше несудимого,відсутні відомостіпро постійну роботуі джерелодоходів натериторії України, відсутні міцні родинні зв`язки, завдання майнової шкоди роботодавцю у великому розмірі, і той факт, що обвинувачений був затриманий при спробі незаконного перетину державного кордону, що в сукупності може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.

Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, які ще не допитані та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення і, ці ризики є доведеними прокурором. Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_6 , оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, здійснити вплив на свідків).

Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останньому більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_6 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів.

Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Водночас, згідно ч. 3ст. 183 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5ст. 182 КПК Українипередбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину,від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, і те, що останньому під час досудового розслідування було визначено заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило на день визначення 242240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) гривень, суд не вбачає підстав для зміни цього розміру та вважає за можливе визначити заставу як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, і належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 7,31,132,177,178,183,193-199, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятр» строком на 60 (шістдесят) днів.

Раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , провадження по справі №1-кп/522/2033/25.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за межі м. Одеси, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування із особами, які є свідками в рамках даного кримінального провадження.

Розяснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжний заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 10.05.2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1