Ухвала

від 12.03.2025 по справі 461/4829/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 461/4829/22

провадження № 61-3113ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Биваліна Олександра Вікторовича на рішення Галицького районного суду м. Львова

від 18 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання (поновлення) права користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1) визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_3 з другого боку та посвідчений 04 листопада 2003 року Третьою львівською державною нотаріальною конторою в частині дарування 1/2 ідеальної частини квартири, належної ОСОБА_2 , з приведенням сторін договору до попереднього стану;

2) витребувати на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння

ОСОБА_1 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , що отримана нею відповідно до договору дарування від 29 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Сиротяком М. Р., реєстровий номер 456;

3) скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 ;

4) визнати (поновити) за позивачем право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування квартири, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання (поновлення) права користування квартирою задоволено частково.

Визнано частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_3 з другого боку та посвідчений 04 листопада 2003 року Третьою львівською державною нотаріальною конторою в частині дарування 1/2 ідеальної частини квартири, належної ОСОБА_2 , з приведенням сторін договору до попереднього стану.

Витребувано на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння

ОСОБА_1 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , що отримана нею відповідно до договору дарування від 29 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Сиротяком М. Р., реєстровий номер 456.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 .

У решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь держави судовий збір

у розмірі 1 984,80 грн, по 992,40 з кожного.

Судовий збір у розмірі 992,40 грн., який підлягає до стягнення з ОСОБА_4 , компенсовано за рахунок держави.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року залишено без змін.

11 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бивалін О. В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року (повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2025 року, касаційна скарга надійшла до суду

11 березня 2025 року), у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 5 954,40 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що

у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Позивач звернувся до суду з позовом у 2022 році та заявляв три позовні вимоги немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру (про витребування частини квартири).

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 992,40 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 12 405,00 грн).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості квартири), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за три позовні вимоги немайнового характеру (у розмірі 5 954,40 грн ((992,40*3)*200= 5 954,40) та за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Заявником не дотримано вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України,

а саме у касаційній скарзі не вказано: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, зокрема: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Таким чином, заявнику в уточненій редакції касаційної скарги необхідно зазначити всіх учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Биваліна Олександра Вікторовича на рішення Галицького районного суду м. Львова

від 18 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць