Рішення

від 27.02.2025 по справі 465/4471/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4471/24

2/465/959/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.02.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судового засідання - помічника судді Янковської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях" про визнання припиненими трудових відносин, стягнення заборгованості із заробітної плати,-

встановив:

Позивачка звернулася з позовною заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона тривалий час працювала уЛьвівській філіїДержавного підприємства Українськогодержавного інститутуз проектуванняоб`єктів дорожньогогосподарства «Укрдіпродор»-«Західдіпрошлях» напосаді начальника групи. У зв"язку із тривалою невиплатою заробітної плати вирішила звільнитися з займаної посади. 04.12.2023р. вона подала заяву про звільнення за власним бажанням з 05.12.2023р., однак така не підписана у зв"язку із звільненням 06.12.2023р. директора ОСОБА_2 08.12.2023р. нею повторно подано заяву про звільнення за власним бажанням з 23.12.2023р. на ім"я нового директора ОСОБА_3 . Фактично вона припинила виконувати свої посадові обов"язки, та з того часу зарплата їй не нараховується. На даний час наказ про її звільнення відсутній, трудова книжка їй не видана. Відповідно до довідки №08/1 від 18 жовтня 2023 року, що видана відповідачем, її середньоденний заробіток становить 1014, 95 грн. Кількість робочих днів за період з 24 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року. Відтак, просить стягнути середній заробіток за час затримки видачі копії наказу про звільнення за період з 24 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року в розмірі 116 719, 25 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.07.2024р. відкрито загальне позовне провадження та у справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2025р. закрито підготовчепровадження тапризначено досудового розглядупо сутіцивільну справу.

В чергове судове засідання учасники судового процесу не прибули, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгнляду справи не заперечує.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріалицивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 05.07.2017р. прийнята на посаду начальника групи у Львівську філію Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» - «Західдіпрошлях».

Дана обставина підтверджена копією трудової книжки від 01.12.1971 року та копією наказу №13-к від 04.07.2017р. по особовому складу, виданого директором ОСОБА_4 .

За твердженням позивачки, нею 04.12.2023р. та 08.12.2023р. подавалися заяви про звільнення за власним бажанням, однак накази про звільнення не видані.

В матеріалах справи міститься лист від 26.04.2024р., скерований на адресу відповідача про видачу наказу про звільнення та внесення відповідного запису в трудову книжку.

Відповідно до довідки №08, виданої 19.10.2023р. директором Львівської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» - «Західдіпрошлях», заборгованість по заробітній платі позивачки з лютого 2022 року станом на 19 жовтня 2023 року складає 301 062, 84 грн.

Основні засади судочинства, встановлені ч. 2 ст. 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст. 8 Основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

Зазначені конституційні положення кореспондуються з положеннями статтей 2 та 4 ЦПК України, ст. 5-1 КЗпП України та ст. 15 ЦК України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У постанові Верховного суду від 21.12.2020 у справі №359/6858/19 проаналізовано питання щодо можливості звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у день подачі заяви про звільнення, у випадку, коли відсутні причини, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи. Так, суд вказав, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подання заяви про звільнення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 153/1585/20: «Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 12 квітня 2018 року у справі 61-678св17 та від 25 березня 2020 року у справі № 295/14595/17. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Визначення працівником дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Матеріали судової справи свідчать про те, що на час розгляду справи трудові відносини між позивачкою та відповідачем фактично припинені, однак процедура розірвання трудових відносин відповідно до законодавства України не дотримана.

Відтак, суд вважає встановленим, що позивачка не була звільнена із займаної посади у визначеному законом порядку після подання нею заяв про звільнення, а тому відповідачем порушено норми законодавства про працю щодо реалізації волевиявлення працівника на звільнення.

Враховуючи наведене, слід визнати припиненими трудові відносини між позивачкою та відповідачем на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з 23.12.2023р.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року за № 9-рп/2013 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст.233 КЗпПУ слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

У Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 607/2699/17 (провадження №6115999св20) викладений висновок про те, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів; усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньоїзаробітноїплати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньоїзаробітноїплатиза останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленнямзаробітноїплатиза фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи міститься розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який становить 116 719, 25 грн.

Стороною відповідача не надано жодних доказів, які б спростовували надані стороною позивачкою розрахунки чи докази які б свідчили про неправильність обчислення таких розрахунків.

Суд враховує також ту обставину, що стороною відповідача не надано жодного обгрунтованого спростування щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обставинами, які вплинули на заподіяння позивачці моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) стражданнях є, зокрема, тривале порушення її трудових прав, недотримання процедури її звільнення, невиплата належних сум при звільненні.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованихобставин,на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2Постанови пленумуВерховного судуУкраїни №14від 18грудня 2009року «Про судове рішення у цивільній справі»встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (рішенняЄСПЛ від18липня 2006року №63566/00«Проніна протиУкраїни (Proninav.Ukraine)»,§ 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статями 3,10,12,81,89,141, 258-259, 263- 265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях" про визнання припиненими трудових відносин, стягнення заборгованості із заробітної плати - задоволити частково.

Визнати припиненими з 23 грудня 2023 року трудові відносини між Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях" та ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади начальника групи за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях" (м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.54, код ЄДРПОУ 26308250) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 116 719 (сто шістнадцять тисяч сімсот дев"ятнацять) гривень 25 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях" (м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.54, код ЄДРПОУ 26308250) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п"ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях" (м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.54, код ЄДРПОУ 26308250) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об"єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях", юридична адреса: м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.54, код ЄДРПОУ 26308250.

Суддя В. Кузь