Рішення

від 04.03.2025 по справі 320/30326/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року м. Київ № 320/30326/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Тубольцева О.В.

від відповідача Засімчук А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ-АГРО"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ-АГРО" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2023 № 0066040/0706 в частині донарахування пені на суму 11 138 693,60 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується із висновками податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами та прийнятими на підставі цих висновків рішення, вважає їх протиправними, такими, що порушують його права, свободи та інтереси, та таким, що підлягають скасуванню. Зауважив, що позивачем було укладено ряд зовнішньоекономічних імпортних контрактів, які є реальними операціями, що підтверджується первинно бухгалтерською документацією, яка складена на виконання вимог чинного законодавства. Вважає, що надані документи підтверджують виконання умов укладених договорів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/30326/24, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ-АГРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим. Відповідач звертає увагу суду на те, що у ході перевірки позивача були виявлені порушення вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, а тому правомірно нараховано суми пені згідно акта перевірки. Відповідач також наполягав на правильності висновків перевірки про необхідність застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки ним порушено строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Позивачем надано суду відповідь на відзив, в якій додатково наголошено на обґрунтованості позовних вимог, та зазначено, що всі зобов`язання по імпортних операціях припинені належним виконанням та своєчасно, що підтверджено належними та допустимим доказами та наголошує, що підстави для застосування штрафних санкцій (пені), що передбачені статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» відсутні.

Протокольною ухвалою від 24.01.2025 суд закрив підготовче судове засідання та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог на 04.03.2025.

У судовому засіданні 04.03.2025 представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позов заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

На підставі направлення від 04.09.2023 № 15290/26-15-07-06-02-17, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1, статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2023 №4273-п, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні операцій за імпортними контрактами від 16.12.2021 №16-13026-104392-1 укладеним з компанією HERMANN WALDNER GMBH CO. KG, Німеччина від 05.01.2022 №193460.02 та укладеним з компанією JOHN BEAN TECHNOLOGIES N.V., Бельгія, на підставі інформації НБУ надісланої листами ДПС України від 01.02.2023 №2238/7/99-00-07-05-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2023 №1163/8) від 24.02.2023 №4218/7/99-00-07-05-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2023 №2169/8) за період з 16.12.2021 по 08.09.2023 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 59680/Ж5/26-15-07-06-02-19/44085366 від 15.09.2023.

Перевіркою п. 3.1. плану перевірки на порушення частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, встановлено:

- ненадходження товару (не повернення коштів) на суму 350 000,00 євро (еквів. 6 395 848,14 грн.) та несвоєчасне повернення валютних коштів на суму 676 000 євро (еквів. 20 807 280.00 грн.). за імпортним контрактом купівлі-продажу від 16.12.2021 №16-13026-104392-1, укладеного з компанією HERMANN WALDNER GMBH CO. KG (Німеччина);

- ненадходження товару (не повернення коштів) суму 27 925,0 євро (еквів. 866 884,00 грн.) та несвоєчасне повернення валютних коштів на суму 507 575,0 євро (еквів. 15 795 734,0 грн.). за імпортним контрактом покупки від 05.01.2022 №193460.02, укладеного з компанією JOHN BEAN TECHNOLOGIES N.V. (Бельгія).

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0066040/0706 від 23.10.2023, яким визначено пеню за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 12 225 282,64 гривні.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві № 0066040/0706 від 23.10.2023, ТОВ «Авеню-Пром» оскаржено в адміністративному порядку вказане рішення. Однак, станом на день звернення до суду, відповіді позивачем не отримано.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення в частині донарахування пені на суму 11 138 693,60 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України ).

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: пп. 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Так, згідно ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Так, згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

При цьому, Закон України «Про валюту і валютні операції» визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Згідно ч. 8 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

У свою чергу, постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення № 5).

Згідно п. 21 розділу ІІ Положення № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Між тим, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

У свою чергу, постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі Інструкція № 7).

Згідно пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції № 7, банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Щодо взаємовідносин з Hermann Waldner GmbH Co.KG (Німеччина), суд зазначає таке.

16.12.2021 року між ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» та Hermann Waldner GmbH Co.KG (Німеччина) був укладений контракт № 16-13026-104392-1, предметом якого є поставка фасувально-пакувальна машина WALDNER для наповнення та герметизації пакетів, модель DOSOMAT 20.12 Pouch, вбудована машина, серійний номер 13026.

Загальна сума контракту 3 420 000,00 Євро.

Згідно з умовами Контракту № 16-13026-104392-1 в загальну суму контракту окрім вартості обладнання входить також вартість упаковки, перевезення, страхування при перевезенні та установки (детальна інформація наведена у Додатку 1 до Контракту).

30.12.2021 ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» була здійсненна передплата в розмірі 1 026 000,0 Євро (30% від загальної суми Контракту).

Так як на всій території України з 24.02.2022 введено правовий режим воєнного стану та окупацію Великодимерської громади, 25.03.2022 сторонами було підписано Додаткову угоду, якою були врегульовані правові наслідки для Сторін, які можуть виникнути у зв`язку з розірванням Контракту покупки, зокрема, визначений перелік та вартість послуг, які пов`язані з виконанням контракту покупки.

Оскільки дія воєнного стану на території України неодноразово продовжувалася, ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» прийнято рішення згорнути реалізацію проекту та ініційовано розірвання Контракту № 16-13026-104392-1.

23.12.2022 року сторонами підписано:

- акт приймання-передачі послуг № 1 на загальну суму 350 000,00 Євро;

- договір про розірвання контракту покупки № 16-13026-104392-1 від 16.12.2021 року;

- договір про переведення боргу в сумі 676 000,0 Євро за договором про розірвання контракту покупки № 16-13026-104392-1 від 16.12.2021 року;

- договір про здійснення взаєморозрахунків за договором про переведення боргу за договором про розірвання контракту покупки № 16-13026-104392-1 від 16.12.2021 року.

Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про ненадходження товару (не повернення коштів) на суму 350 000,0 Євро (еквів. 6 395 848,14 грн.) та несвоєчасне повернення валютних коштів на суму 676 000,0 Євро (еквів. 20 807 280,00 грн.) за імпортним контрактом купівлі-продажу від 16.12.2021 № 16-13026-104392-1, укладеного з компанією Hermann Waldner GmbH Co.KG (Німеччина).

Згідно з абзацом 5 пункту 10 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» (далі - Інструкція № 7), банк має право завершити здійснення валютного нагляду, за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов?язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов?язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань.

Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).

Наведені висновки відображено також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 та від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21.

Відповідно до статті 14 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним договорам.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України.

При цьому, суд завертає увагу на те, що жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України (у тому числі Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність») не передбачено.

Суд зауважує, що Положення актів Національного банку України не регулюють підприємницьку діяльність суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків.

П.7 розділу ІІ Інструкції № 7 визначено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати, зокрема, здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) за операціями з імпорту товарів.

Враховуючи дату здійснення ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» передплати, граничним строком розрахунків за Контрактом № 16-13026-104392-1 з Hermann Waldner GmbH Co.KG є 29.12.2022.

Водночас, зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» здійснено 11.01.2023 та підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк», що є 13-денним простроченням строків повернення валютної виручки після розірвання імпортних контрактів. Отже, нарахування пені за контракт з HERMAN WALDNER GMBH CO.KG, Німеччина в розмірі 1 026 904,16 грн. є правомірною, та визнається позивачем.

Твердження відповідача щодо ненадходження товару (не повернення коштів) на суму 350 000,0 Євро по Контракту № 16-13026-104392-1 з Hermann Waldner GmbH Co.KG, судом до уваги не приймаються, зважаючи звертає на таке.

П.9 розділу ІІІ Інструкції № 7 визначено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема, у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі).

Для завершення здійснення валютного нагляду підприємством були надані банку імпортні контракти, Договори про розірвання контрактів покупки, Договори про переведення боргу за Договором про розірвання контракту покупки, Акти приймання-передачі послуг та ін.

На підставі наданих підприємством документів та з урахуванням факту повернення 11.01.2023 на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів нерезидентом SONATO HOLDINGS LIMITED, банком були зняті з валютного контролю операції по імпортному контракту № 16-13026-104392-1 з Hermann Waldner GmbH Co.KG, що підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк» №170 від 05.09.2023, який позивач надавав під час проведення перевірки.

Тобто, твердження відповідача щодо не надходження товару/не повернення коштів повністю спростовується наявними безпосередньо у контролюючого органу документами.

Щодо взаємовідносин з John Bean Technologies N.V. (Бельгія), суд зазначає таке.

05.01.2022 року ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» та John Bean Technologies N.V. (Бельгія) був укладений контракт №193460.02, згідно з яким мала бути поставлена система стерилізації з використанням сучасного автоклава з пароводяним розпилювачем JBT, модель А-186VD для кормів для домашніх тварин в паучах по 85 г і 100 г та банках 200 г, 400 г, 800 г та 1240 г з допоміжним обладнанням для його застосування, з послугою встановлення та введення її в експлуатацію та навчання персоналу.

Загальна сума контракту складає 1 785 000,0 Євро.

Згідно з умовами Контракту № 193460.02 в загальну суму контракту окрім вартості обладнання входить також вартість додаткових опцій, а також вартості обслуговування.

11.01.2022 ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» здійснило передплату в сумі 535 500,0 Євро (30% від загальної суми контракту).

Так як на всій території України з 24.02.2022 введено правовий режим воєнного стану та окупацію Великодимерської громади, 25.03.2022 року сторонами було підписано Додаткову угоду, якою були врегульовані правові наслідки для Сторін, які можуть виникнути у зв`язку з розірванням Контракту покупки, зокрема, визначений перелік та вартість послуг, які пов`язані з виконанням контракту покупки.

Оскільки дія воєнного стану на території України неодноразово продовжувалася, ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» прийнято рішення згорнути реалізацію проекту та ініційовано розірвання Контракту №193460.02.

09.01.2023 року сторонами підписано:

- акт приймання-передачі послуг № 1 на загальну суму 27 925,0 Євро;

- договір про розірвання контракту покупки № 193460.02 від 05.01.2022 року;

- договір про переведення боргу в сумі 507 575,0 Євро за договором про розірвання контракту покупки №193460.02 від 05.01.2022 року;

- договір про здійснення взаєморозрахунків за договором про переведення боргу за договором про розірвання контракту покупки №193460.02 від 05.01.2022 року.

Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про ненадходження товару (не повернення коштів) на суму 27 925,0 Євро (еквів. 866 884,00 грн.) та несвоєчасне повернення валютних коштів на суму 507 575,0 Євро (еквів. 15 795 734,00 грн.) за імпортним контрактом купівлі-продажу від 05.01.2022 №193460.02, укладеного з компанією John Bean Technologies N.V. (Бельгія).

Згідно з абзацом 5 пункту 10 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» (далі - Інструкція №7), банк має право завершити здійснення валютного нагляду, за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов??язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або "не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов?язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань.

Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).

Наведені висновки відображено також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 та від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21.

Відповідно до статті 14 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним договорам.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України.

При цьому, суд завертає увагу на те, що жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України (у тому числі Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність») не передбачено.

Суд зауважує, що Положення актів Національного банку України не регулюють підприємницьку діяльність суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків.

П.7 розділу ІІ Інструкції №7 визначено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати, зокрема, здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) за операціями з імпорту товарів.

Враховуючи дату здійснення ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» передплати, граничним строком розрахунків за Контрактом у № 193460.02 з John Bean Technologies N.V. є 10.01.2023.

Водночас, зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» здійснено 11.01.2023 та підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк», що є 1-денним простроченням строків повернення валютної виручки після розірвання імпортних контрактів. Отже, нарахування пені за контракт з John Bean Technologies N.V., Бельгія в розмірі 59 684,88 грн. є правомірною, та визнається позивачем.

Твердження відповідача щодо ненадходження товару (не повернення коштів) на суму 27 925,0 Євро по Контракту №193460.02 з John Bean Technologies N.V, судом до уваги не приймаються, зважаючи на таке.

П.9 розділу ІІІ Інструкції № 7 визначено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема, у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі).

Для завершення здійснення валютного нагляду підприємством були надані банку імпортні контракти, Договори про розірвання контрактів покупки, Договори про переведення боргу за Договором про розірвання контракту покупки, Акти приймання-передачі послуг та ін.

На підставі наданих підприємством документів та з урахуванням факту повернення 11.01.2023 на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів нерезидентом SONATO HOLDINGS LIMITED, банком були зняті з валютного контролю операції по імпортному контракту №193460.02 з John Bean Technologies N.V., що підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк» №170 від 05.09.2023, який позивач надавав під час проведення перевірки.

Тобто, твердження відповідача щодо не надходження товару/не повернення коштів повністю спростовується наявними безпосередньо у контролюючого органу документами.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємство Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону №966-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд зазначає, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До матеріалів справи позивачем, окрім договорів, надані первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, докази щодо стану розрахунків; документів, які підтверджують своєчасність проведення розрахунків.

В цьому контексті, зауваження відповідача щодо оформлення додатків до договорів про розірвання контрактів без зазначення назв, реквізитів, підписів та печаток сторін, що свідчить, на думку відповідача, про неможливість підтвердження фактичного отримання ТОВ «АВЕНЮ-АГРО» послуг з підготовки технічної документації, розроблення дизайну виробничого обладнання та з управління проектом, суд до уваги не приймає.

У судовому засіданні судом були досліджені всі імпортні контракти та додатки до них, які містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки сторін.

Крім того, що всі первинні документи, в т.ч. по імпортним контрактам з Hermann Waldner GmbH Co.KG та John Bean Technologies N.V., досліджувались відповідачем неодноразово, у контролюючого органу не було жодних претензій щодо невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства та сумнівів щодо реальності господарських операцій.

Щодо тверджень контролюючого органу про відсутність висновку Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків, а також відсутності довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) щодо виникнення або закінчення форс-мажорних обставин або документів, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановленого строку повернення грошових коштів, суд зазначає таке.

Досліджені матеріали справи достеменно свідчать, що розірвання імпортних контрактів та здійснення остаточних розрахунків здійснювалося внаслідок введення на всій території України з 24 лютого 2022 року правового режиму воєнного стану у зв`язку з російською агресією на території України.

Оскільки, між сторонами досліджуваних під час перевірки імпортних контрактів до завершення передбачених законодавством України граничних строків розрахунків були підписані всі відповідні додаткові договори, зокрема, про розірвання контрактів, про переведення боргу, про здійснення взаєморозрахунків, підписані акти приймання-передачі послуг, підстави для звернення до Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків відсутні. З аналогічних підстав суд не вбачає підстав і для отримання довідки уповноваженої організації щодо виникнення або закінчення форс-мажорних обставин.

Що стосується наявності судових справ про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановленого строку повернення грошових коштів є правом, а не обов`язком підприємства, а відтак наголошувати на їх відсутності є безпідставним.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не було доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу спірних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки податкове повідомлення-рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 24 224, 00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2023 № 0066040/0706 в частині донарахування пені на суму 11 138 693,60 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ-АГРО" (код ЄДРПОУ 44085366, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29 Г) судові витрати у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири грн.) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 березня 2025 р.