Ухвала від 11.03.2025 по справі 910/11141/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань передачі справи на розгляд до іншого суду

11 березня 2025 року м. Київ № 910/11141/21

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву третьої особи про передачу справи до Господарського суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Шифердекер О.О. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АРИС-ЮГ» позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2020 року №00000860502, №00000870502 та від 10 грудня 2020 року №00132040702, видані Головним управлінням ДПС у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про закриття провадження у даній справі. Матеріали справи №640/8532/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передано на розгляд Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа № 910/11141/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 закрито провадження у справі № 910/11141/21 (640/8532/20).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/11141/21 (640/8532/20) задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/11141/21 (640/8532/20) скасовано та справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" до Головного управління ДПС у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шифердекер О.О., про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 910/11141/21 (640/8532/20) скасовано. Змінено резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/11141/21 (640/8532/20), доповнивши її пунктом 3 наступного змісту: "Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду". В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/11141/21 (640/8532/20) залишено в силі.

У подальшому, ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024 роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", що за його заявою, поданою в порядку частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції зобов`язаний направити справу № 910/11141/21 (640/8532/20) за встановленою юрисдикцією.

Згідно листа Господарського суду м. Києва від 10.07.2024 №910/11141/21 (640/8532/20)/3898/24 матеріали справи надіслано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 12.08.2024 №41906).

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 прийнято до провадження адміністративну справу, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у задоволенні заяви розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шифердекер Оксани Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Протокольною ухвалою від 16.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 16.10.2024 судом ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Від третьої особи до суду надійшла заява про передачу справи №910/11141/21 на розгляд до Господарського суду м. Києва.

В обґрунтування поданої до суду заяви третьою особою зазначено, що з 01.01.2025 вступили в дію зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, у тому числі до ч.2 ст. 7 де регламентовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Вирішуючи заяву про передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство, суд виходить з наступного.

Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (далі - КУзПБ) цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ (у редакції, яка була чинною станом на день подання даного позову до суду та до 01.01.2025) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, яка була чинною станом на день подання даного позову до суду та до 01.01.2025) передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що до 01.01.2025 положення ГПК України визначали компетенцію господарських судів на розгляд справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

При цьому, до категорії спорів, які розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство, частиною другою статті 7 КУзПБ було віднесено:

всі майнові спори, стороною в яких є боржник;

спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;

спори про визнання недійсними результатів аукціону;

спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником;

спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно;

спори про стягнення заробітної плати;

спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;

спори щодо інших вимог до боржника.

Верховний Суд в постанові від 11.12.2024 у справі № 640/14829/21, аналізуючи зміст наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України (у відповідній редакції), дійшов висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У постанові від 11.07.2024 № 810/1842/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що правила визначення юрисдикції суду визначає насамперед процесуальне законодавство, зокрема ГПК України, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - також КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку про те, що провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22, вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому такі спори віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

1 січня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (далі - Закон № 3985-IX), яким абзац перший частини другої статті 7 викладено в такій редакції:

« 2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».

Одночасно з цим, Законом № 3985-IX пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України викладено в такій редакції:

« 8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника».

Порівняльний аналіз внесених законодавцем змін дозволяє дійти висновку, що, починаючи з 01.01.2025, виключено заборону на розгляд господарськими судами в межах справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Крім того, у редакції з 01.01.2025, таку категорію спорів, що розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність), як «спори щодо інших вимог до боржника», розширено шляхом уточнення про те, що у межах такої категорії спорів можуть розглядатись «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».

Отже, внесеними змінами не було додатково поширено юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), на розгляд «спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України», а розширено зміст такої категорії спорів як «спори щодо інших вимог до боржника» шляхом уточнення «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».

На думку суду, вказані зміни не призвели до іншого тлумачення норм КУзПБ у співвідношенні з нормами процесуальних законів у спірному питанні, ніж застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 листопада 2023 року у справі №908/129/22 та послідовно в інших постановах Верховного Суду (для прикладу, від 05.09.2024 у справі №580/3719/22, від 11.12.2024 у справі № 640/14829/21 тощо), оскільки за наведеного в законі визначення компетенція господарського суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) щодо спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, поширюється виключно на випадки, коли заявлені у спорі вимоги звернуті до боржника.

Проте, у даній справі судом розглядається спір про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, якими позивачу визначено грошові зобов`язання за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю, що не пов`язано із провадженням у справі про банкрутство.

Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 19, 29, 238, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви третьої особи у справі №910/11141/21 про передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство - відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 КАС України з моменту її підписання суддею (суддями) та оскарженню не підлягає.

Суддя Перепелиця А.М.